Рішення

від 15.07.2009 по справі 31/115-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/115-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.09р.

Справа № 31/115-09

           Дочірнього підприємства Дніпропетровське спеціалізоване управління „Механомонтаж-201” Відкритого акціонерного товариства „Дніпромеханомонтаж”, м. Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега-Плюс-К”, м.Дніпропетровськ Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача на свою користь дебіторську заборгованість в сумі 7 874,27 грн. основного боргу, пені 160,30 грн., 3% річних 19,20 грн.

        В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем обов'язків щодо сплати орендної плати за Договором від 8/09/н від 01.01.09р., укладеним між сторонами у справі.

       Відповідач проти позову заперечує. відмову. В результаті усвних перемовин, що відбулися між сторонами в період з 13.01.2009р. по 13.02.2009р., не було досягнуто згоди, тож 13.02.2009 р. ТОВ «Вега-плюс-К»було остаточно припинено правовідносини з ДП ДСУ «Механомонтаж-201», передача приміщення уповноваженим особам ДП ДСУ «Механомонтаж-201»оформлена відповідним Актом від 13.02.2009 р. (додається).

ТОВ «Вега-плюс-К»протягом січня-лютого 2009р. фактично не займало приміщення.

Договір суборенди №8/09 від 01.01.2009р. вважаємо таким, що суперечить чинному законодавству України, тож - недійсним, з наступних підстав:

Згідно з п.З ст. 202 Господарського кодексу України, до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з п.1 ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Законодавством України не передбачено право передачі орендарем нерухомого майна в суборенду без згоди орендодавця. Також відсутня і будь-яка інформація щодо того, чи обумовлено таке право Договором оренди приміщення між Орендарем (ДП ДСУ «Механомонтаж-201) та орендодавцем. Більш того, в Договорі суборенди не вказано жодної інформації щодо договору оренди між ДП ДСУ «Механомонтаж-201»та вищезгаданим орендодавцем приміщення. Таким чином наявність правових підстав у ДП ДСУ «Механомонтаж-201»для укладання договору суборенди є жодним чином не доведеною.

Згідно з п.З ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення договору найму (оренди). У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. П.1 ст. 284 Господарського кодексу України встановлює такі істотні умови договору оренди - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Вважаємо необхідним зауважити, що спірний Договір суборенди не визначає об"єкт оренди у відповідності до вищевказаної норми Господарського кодексу (не вказано склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Крім того в Договорі також не вказаний порядок використання амортизаційних відрахувань та відновлення суборендованого майна, що також порушує норму ст. 284 Господарського кодексу України.

Таким чином, очевидним є факт неузгодження в Договорі усіх істотних умов, тож договір не може вважатися укладеним, у відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України та п.1 с. 284 Господарського кодексу України.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач не наводить обгрунтованого розрахунку заборгованості. Значну частину суми боргу складає вартість електроенергії, що фактично не була спожита ТОВ «Вега-плюс-К», а виникла внаслідок нарахування позивачу міськелектромережею штрафних санкцій за порушення лимитів постачання електроенергії (лист №02-77 від 26.01.2002р.), які ДП ДСУ «Механомонтаж-201»вирішило (в односторонньому порядку) розподілити між суборендарями. ТОВ «Вега-плюс-К»є самостійним суб^єктом господарювання та не несе відповідальності за дії позивача, тож нарахування позивачеві штрафних санкцій не є підставою для стягнення грошових коштів з ТОВ «Вега-плюс-К».

          18.06.09р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега-Плюс-К" звернулось із зустрічною позовною заявою до Дочірнього підприємства Дніпропетровське спеціалізоване управління          "Механомонтаж-201"          Відкритого          акціонерного          товариства

"Дніпромеханомонтаж" і просить визнати недійсним Договір суборенди № 8/09 від 01.01.09р., укладений між сторонами у справі.

Враховуючи, що зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним, а також те, що його подано до винесення рішення, суд вважає за доцільне прийняти його до сумісного розгляду з первісним позовом.

Також господарський суд вважає за необхідне витребувати додаткові документи.

Наведене є підставою для відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 60, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський судВідповідач, згідно відзиву проти позову заперечує, у судовому засіданні зазначив, що нарахування пені є безпідставним, прострочення платежів по орендній платі не було, оскільки додаткову угоду, якою було збільшено розмір орендної плати до 11 190,00 грн., сторони підписали  в листопаді 2008р, тоді як позивач почав нараховувати орендну плату у більшому розмірі з травня місяця.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

       За Договором  оренди № 1 від 18.10.2008 року  Недзвецька Павліна Вільгельмівна, власник майна, що належить їй на праві приватної власності, як Орендодавець передала, а  позивач, як Орендар,  прийняв  у строкове оплатне користування будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: 49029, м. Дніпропетровськ, вул. Світлова, 34, загальна площа  яких становить - 1088,00 м2 для використання  під офіс та здавання в суборенду  на строк з 18.10.2008 року по 18.10.2009 року.

       Згідно  договору суборенди № 8/09від 01.01.2009 р.( надалі- Договір суборенди), укладеного між сторонами у справі, Орендарем (позивачем) передано Суборендарю (відповідачу) у строкове користування нежиле приміщення загальною площею 61,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Світлова, 34 під розташування під офіс (п.1.3., п. 2.1. Договору суборенди).

       За п. 3.1. Договору суборенди  майно повинно бути передане Орендарем та прийняте Суборендарем протягом двох днів з моменту підписання цього Договору.

       Передання майна в суборенду здійснюється за відповідним актом передання-приймання, який підписується Сторонами. В акті має бути зазначений стан майна (п.3.2. Договору суборенди).  

        01.01.2009 року між Дочірнім  підприємством Дніпропетровського спеціалізованого управління „Механомонтаж-201” Відкритого акціонерного товариства „Дніпромеханомонтаж” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вега-Плюс-К” підписаний  акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 61,1 кв. м. під офіс, який є невід'ємним додатком до Договору суборенди.

     У відповідності до пунктів 5.1., 5.2., 5.3. Договору суборенди  Суборендар сплачує плату за суборенду не житлового приміщення в розмірі 35,00 грн., з ПДВ, за 1 кв.м., за місяць.  Розмір орендної плати за наступний місяць коригується за індексом інфляції споживчих цін на різні товари та послуги. За базову величину орендної плати приймається орендна плата попереднього місяця перемножена на індекс інфляції попереднього місяця. Плата за суборенду сплачується авансом в грошовій формі в касу або на розрахунковий рахунок Орендаря, не пізніше 25-го числа кожного місяця строку суборендного  користування за цим Договором.

          Розмір комунальних послуг які складаються з компенсації вартості послуг Орендаря по енергопостачанню, водопостачанню та відведення каналізаційних стоків та за використану Суборендарем електроенергію і воду, землю та експлуатаційні витрати визначаються згідно з рахунками. (п.5.5. Договору суборенди).

Оплата Суборендарем за комунальні послуги здійснюється впродовж трьох банківських днів з дня виставлення рахунку. (п. 5.6. Договору оренди)

        Згідно п. 4.1. Договору суборенди Строк суборенди складає  6 місяців з моменту прийняття майна Суборендарем за актом передання приймання і може бути змінений лише за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою Сторін до цього Договору.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1. цього Договору та закінчується 01 липня 2009 року. (п. 11.2. Договору суборенди).

Договір суборенди підписаний сторонами по справі з протоколом розбіжностей.

На вимогу суду (ухвала господарського суду від 18.06.09 р.)  відповідний протокол розбіжностей  сторонами у матеріали справи не надано.

Згідно пояснень сторін у судовому засіданні, Договір суборенди з  протоколом розбіжностей був підписаний з боку відповідача, оскільки останній був не згоден щодо строку дії Договору суборенди.   

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2009 року між сторонами по справі  був підписаний  акт прийому-передачі в суборенду не житлового приміщення, який є невід'ємним додатком до Договору суборенди та відповідно до якого, позивач прийняв, а відповідач передав об'єкт суборенди оренди –нерухоме майно –нежитлове приміщення загальною площею 61,1 кв.м., розміщене за адресою: вул.. Світлова, 34 в належному технічному стані.

          Відповідно до п.п. 11.6., 11.7 якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.   Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна  або  розірвання  договору  вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За ч. 3 ст. 774. Цивільного кодексу України  до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Повернення наймачем предмета договору  найму  оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України).

13.02.2009 року відповідачем повернуто об'єкт суборенди згідно акту прийому-передачі, отже, з цього моменту Договір суборенди є припиненим.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 874, 27 грн. дебіторської заборгованості, з якої  3 167,12 грн. боргу  по орендній платі та 4 707,15 грн. боргу по відшкодуванню  комунальних послуг,  а також  160, 30 грн. грн. пені  та  19,20 грн. 3% річних.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

З огляду на положення п., п. 5.3., 5.4., 5.6  Договору суборенди строк оплати орендної плати та оплати за комунальні послуги вважається таким, що настав.

Доказів сплати орендної плати та комунальних послуг  за спірний період в сумі  7 847,27 грн. грн. відповідач до суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  боргу по сплаті орендної плати та  комунальних послуг  в сумі  7 847,27 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.10.7. Договору суборенди за несвоєчасну сплату Суборендарем орендної плати, нараховується пеня в розмірі дві учотні ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення.

         Отже, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 53,94 грн. за період, заявлений позивачем до стягнення, а саме: з 25.02.09 р. по 01.04. 09 р., розрахованої  на суму боргу по сплаті орендної плати у розмірі  2 138, 50 грн. та з 25.03.09 р. по 01.04.09 р. на суму боргу у розмірі 1028,62 грн.

          Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми.

За викладеного суд вбачає достатні підстави для задоволення позову щодо стягнення 19, 20 грн. 3% річних.

  Предметом зустрічного позову, який 18.06.09 р. прийнятий судом для спільного розгляду з первісним є визнання недійсним Договору суборенди №  8/09 від  01.01.09 р., укладеного між сторонами по справі,  дія якого припинена 13.02.2009 року, у зв'язку з підписанням  між сторонами по справі  акту прийому-передачі  який є невід'ємним додатком до Договору суборенди та відповідно до якого, майно, передане в суборенду повернуто відповідачу за зустрічним позовом.

        Відповідно до постанови Пленума Верховного Суду України N 3 від 28.04.1978 р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода  може  бути  визнана  недійсною  лише  з підстав і за наслідками, передбаченими законом.  Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

        Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  ( сторонами ) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  ст. 203 ЦК України. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

   Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. 2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

         У відповідності до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

       У п. 3.2. роз'яснення Вищого господарського суду УкраїниN 02-5/111 від 12.03.1999 р. із змінами “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”зазначається, що оскільки домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до  розірвання  угоди,  у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, це не позбавляє сторони права на звернення в подальшому з позовом про визнання такої угоди недійсною.

      Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Виняток з  цього  правила  становлять  угоди,  зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський   суд   повинен   зазначити   у   рішенні,  що  вона припиняється  лише на майбутнє. Визнання  угоди  недійсною  як  з моменту її укладення, так і лише  на  майбутнє  тягне,  залежно  від  підстав такого визнання, майнові  наслідки ( роз”яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” N 02-5/111 від 12.03.1999 р. ).

 Договір суборенди № 8/09 від 01.01.09 р.  може бути визнано недійсним лише на майбутнє, а оскільки  оспорюваний договір  припинив свою дію 13.02.2009 р.,   а отже  не існував на час звернення позивача з зустрічним позовом,  господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега-Плюс-К” такими, що не підлягають задоволенню.

         Судові витрати по справі відповідно до ст.49 ГПК України за первісним позовом слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам, судові витрати у справі  за зустрічним позовом покладаються  на  позивача, оскільки в позові відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, . 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега-Плюс-К”(49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Чечеріна, 21, кім.517, р/р 26006060284852 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, ЗКПО 36295216) на користь Дочірнього підприємства Дніпропетровське спеціалізоване управління „Механомонтаж-201” Відкритого акціонерного товариства „Дніпромеханомонтаж” (49029, м. Дніпропетровськ, вул.. Світлова,34, р/р 26006010117810 в ЗАО „Хоум Кредит Банк”, МФО 307123, ОКПО 01415252) 7 847,27 грн. боргу; 53,94 грн. пені; 19,20 грн. 3% річних, 102,00 грн. витрат на сплату держмита; 116,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що  видати наказ.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом віднести на позивача.

Суддя                                                                                                   А.В.Єременко