Рішення

від 15.07.2009 по справі 10/154-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/154-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.09р.

Справа № 10/154-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1"( м. Дніпропетровськ) 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "КП "Центральний ринок" ( м. Дніпропетровськ ) 

про визнання дій незаконними

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від Позивача: Шпак В. І. ( дов. № 02/юр від 07.10.2008 р. ) - представник  

Від Відповідача: Буря К. М. ( дов. № 07 - 03 від 15.04.2008 р. ) - представник 

СУТЬ СПОРУ:

             Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про :

- визнання дії Відповідача із будівництва торговельних павільйонів по вул. Боброва в районі будинку № 4 – вул. Шмідта у м. Дніпропетровську, незаконними;

- зобов'язання Відповідача здійснити демонтаж ( знесення ) об'єктів нерухомості по вул. Боброва  в районі будинку № 4 –вул. Шмідта у м. Дніпропетровську, що були зведені  Відповідачем, за рахунок Відповідача.

   Підстави з якими Позивач пов”язує свої позовні вимоги : ТОВ „КП „Центральний ринок” розпочало з 12.06.2009 р. незаконну будівельну діяльність на території, яка безпосередньо примикає до торговельного центру „Приозерний”, будівництво якого здійснюється ТОВ „Місія-1”. Зокрема, Відповідачем розпочато роботи із підготовки фундаментів для торговельних кіосків та один такий фундамент на сьогоднішній день вже є залитим ( створеним ), що вбачається з відповідних фотографій, службовою записки головного інженера ТОВ „Місія-1” Стояновської Т. Г. від 18.06.2009 р. Земельна ділянка під будівництвом була надана Позивачеві у сервітутне користування строком на 2 роки в районі вул. Боброва в районі будинку за № 4 та вул. Шмідта.

   Позивач зазначає, що на сьогоднішній день за допомогою власної охорони Відповідач не допускає працівників ТОВ „Місія-1” до майданчику, на якому Відповідач  розпочав незаконне будівництво, а керівник  Відповідача ухиляється від надання будь-якої інформації з цього приводу. Вказане за твердженням Позивача свідчить, що будівельні  роботи ведуться саме Відповідачем, а не будь-якою іншою особою, який не отримував спірну земельну ділянку по вул. Боброва у будь-яке своє користування та не має дозволу на будівництво і його дії із зведення конструкцій торговельних кіосків є незаконними.

  Крім того, Позивач посилається на те, що порушення його інтересів при цьому вбачається в тому, що в подальшому об'єкт торговельного центру „Приозерний” обґрунтовано не буде прийнятий  в експлуатацію та не пройде  завершального погодження в органах ДАІ, оскільки рух по вулю. Боброва відповідно до затверджених планів буде просто неможливий. Також, Відповідач порушує право  ТОВ „Місія-1” як забудовника, зокрема, можливості здійснювати будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на ст. 376 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність, оскільки останній не надав до суду жодного доказу на підтвердження факту існування самовільного будівництва по вул. Боброва, а тим паче ведення такого будівництва Відповідачем. У зв”язку із припиненням дії договорів оренди земельних ділянок, у Позивача жодних прав на земельну ділянку по вул. Боброва в районі  буд. № 4 на сьогоднішній день не має. Крім того, виходячи з положень  п. 4 ст. 376 ЦК України, вимога про зобов'язання здійснити демонтаж об'єктів самовільного будівництва, може бути спрямована лише до особи, яка його здійснила.  Як випливає з викладеного вище, жодного доказу на підтвердження того, що таке будівництво здійснює Відповідач нема, а позов заявлений взагалі до неналежного Відповідача.

Враховуючи той факт, що по вул. Боброва відсутні самовільно збудовані торгівельні павільйони, а отже відсутній і сам предмет спору, Відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі з підстав передбачених п. 1-1 ст. 80 ГПК України.  

         По справі оголошувалася перерва з 14.07.2009 р. по 15.07.2009 р.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками сторін  не заявлялося.

         За згодою представників сторін в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,  господарський суд, -                                           

                                          ВСТАНОВИВ:

24.04.2007 р. між Дніпропетровською міською радою ( Орендодавець )  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Місія-1”  ( Орендар )  укладено Договір оренди землі, згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою : по. вул. Боброва в районі будинку № 4 - вул. Шмідта ( Красногвардійський район ) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:454:0030 ( п.1.1. договору ).         

Договір було укладено на два роки ( п. 3.1. договору ).         

Тобто, на час розгляду справи його дія закінчилися.

30.07.2007 р. між Дніпропетровською міською радою ( Розпорядник )  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Місія-1”  ( Сервітуарій)   укладено Договір  про встановлення земельного сервітуту стосовно території, що врахована у Державному земельному кадастрі за номером 1210100000:0096:00006, яка знаходиться за адресою: вул. Боброва в районі будинку № 4 –вул. Шмідта ( Красногвардійський район ), площа території 0,1639 га.

Відповідно до п. 1.2. договору підставою встановлення земельного сервітуту є : рішення міської ради від 21.03.2007 р. № 157/11 „Про передачу ТОВ „Місія-1” земельної ділянки по вул. Боброва в районі будинку № 4 –вул. Шмідта ( Красногвардійський район ) в оренду, для будівництва  багатоповерхового торговельного комплексу та автопаркінгу”  та  від 06.12.2006 р. № 157/8 „Про доповнення до  рішення  міської   ради від 14.07.2004 № 126/18 „Про  передачу ТОВ „Місія-1” , земельної ділянки по вул. Боброва в районі будинку № 4 –вул. Шмідта ( Красногвардійський район ) в оренду для будівництва багатоповерхового  торговельного комплексу та автопаркінгу” договір оренди земельної ділянки від 04.05.2007 р., номер державної реєстрації 040710400182, проектна документація для укладання сервітутного договору, виконана  ТОВ „Геоматика”.  

Договір укладено до 04.05.2009 р. ( п. 2.1. договору ).

20.04.2007 р. між ТОВ „КП Центральний ринок” ( Сторона-1 ) та  ТОВ  „Місія-1”           ( Сторона-2 ) укладено  угоду про сумісну діяльність, згідно з п. 1. якої Сторона-1, як власник об'єктів нерухомості, розташованих по пул. Шмідта, 2, не заперечує проти використання Стороною-2 частини проїзної вулиці Боброва ( зазначена на плані-схемі, яка являється невід'ємною частиною даної угоди, літерою А ) ( далі по тексту –Ділянка А )  для установки  будівельного крану з виходом стріли  70 м., який буде використовуватися  Стороною-2, для будівництва  торгового  комплексу на розі вул. Шмідта та вул. Боброва.

Згідно п. 2 договору, Сторона-1, з метою  створення умов для використання Стороною-2 Ділянки А здійснює переміщення 30 торгових павільйонів, розташованих на день  укладення угоди  біля  Ділянки А,  в інше місце на розі вул. Філософської та вул. Боброва.

Позивач стверджує, що ТОВ „КП „Центральний ринок” розпочало з 12.06.2009 р. будівельну діяльність на території, яка безпосередньо примикає до торговельного центру „Приозерний”, будівництво якого здійснюється ТОВ „Місія-1”.

Вважаючи вказане будівництво незаконним та таким, що порушує права Позивача, останній просить суд зобов'язати Відповідача здійснити демонтаж ( знесення ) об'єктів нерухомості по вул. Боброва  в районі будинку № 4 –вул. Шмідта у м. Дніпропетровську, що були зведені  Відповідачем, за рахунок Відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю  "КП "Центральний ринок" заперечує проти здійснення ним будівництва об'єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці.

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський  суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем : фотографії ( на яких відсутні саме об”єкти нерухомості ); Службова записка головного інженера від 18.06.2009 р. –не є доказами, які б підтвердили знаходження на вказаній земельній ділянці незаконно збудованих Відповідачем об”єктів нерухомості, які Позивач просить демонтувати.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на ч. 4 ст. 176 ЦК України, яка передбачає, що якщо  власник  (користувач)  земельної  ділянки  заперечує проти  визнання  права власності на нерухоме майно за особою,  яка здійснила  (здійснює)  самочинне  будівництво  на  його  земельній ділянці,  або  якщо  це  порушує права інших осіб,  майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила (здійснює) самочинне  будівництво, або за її рахунок.

Але вказана стаття стосується самочинного  будівництва ( наявність якого не доведена ) та передбачає наявність заперечення власника  ( користувача )  земельної  ділянки, яким Позивач не є ( у зв”язку із припиненням дії договору оренди земельної ділянки через  закінчення строку його дії ).  

Враховуючи наведене, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Позивача пов”язаних із зобов'язанням Відповідача здійснити демонтаж            ( знесення ) об'єктів нерухомості по вул. Боброва  в районі будинку № 4 –вул. Шмідта у      м. Дніпропетровську, що були зведені  Відповідачем, за рахунок Відповідача.

Щодо позовних вимог Позивача пов”язаних із визнанням дії Відповідача із будівництва торговельних павільйонів по вул. Боброва в районі будинку № 4 –вул. Шмідта у м. Дніпропетровську, незаконними - господарський суд вважає, що заявником вибраний не той спосіб захисту своїх порушених прав, який міг би їх захистити, що є підставою для відмови в задоволення позовних вимог у вказаній частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів  поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам визначений ст. 12 ГПК України, разом з тим, наведений перелік не є вичерпним, оскільки в силу п. 1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті.

При цьому, за змістом вказаної норми, господарському суду підвідомчі саме справи у спорах, перелік яких не є виключним.

Позивач фактично звертався до суду з вимогами встановити факт незаконності  дії Відповідача, що виходить за межі повноважень господарських судів, тому що розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.

Вимога про встановлення фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що  мають юридичне значення, на відміну від судів загальної юрисдикції, які розглядають справи, порушені за безспірними заявами про встановлення фактів, які мають юридичне значення, в окремому провадженні.  Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога –спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Разом з тим, господарські суди можуть встановити наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.

Не знаходить суд підстав і для задоволення клопотання Відповідача про припинення провадження у справі з підстав передбачених п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутність самовільно збудованого торгівельного павільйону не свідчить про відсутність предмету спору, а лише підтверджує безпідставність позовних вимог.

        Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.

        Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

       У задоволенні позовних вимог Позивача –відмовити.

    Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення  шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського   суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв

(   Рішення оформлене відповідно  до ст. 84 ГПК України  - 15.07.2009 р. )