Постанова

від 08.09.2009 по справі 10/154-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/154-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2009 року                                    Справа №  10/154-09

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Мороза В.Ф. - доповідача   

суддів: Стрелець Т. Г., Логвиненко А.О.,

при секретарі: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача:  Шпак В.І., дов. від 07.10.08 р.

від відповідача: Буря К.М., дов. від 15.04.08 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Місія-1” на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 15.07.2009 р. у справі №10/154-09

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Місія-1”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок”, м. Дніпропетровськ

про   звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення об'єктів нерухомості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2009 р.  у даній справі (суддя Кощеєв І.М.) відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконними дій відповідача із будівництва торгівельних павільйонів по вул.. Боброва в районі будинку №4 –вул.. Шмідта у Дніпропетровську та зобов'язання відповідача  здійснити демонтаж  (знесення) об'єктів нерухомості за вказаним місцерозташуванням, що були зведені відповідачем та за його рахунок. Рішення мотивовано недоведеністю позивачем обставин щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва на спірній земельній ділянці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу про його скасування та задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю  висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. Позивач зокрема посилається на необґрунтоване відхилення судом першої інстанції зібраних ним доказів на підтвердження здійснення самочинного будівництва відповідачем, якими є фотографії, службова записка головного інженера позивача  від 18.06.2009 р.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на  правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції та його відповідність нормам  чинного законодавства.  Просить відмовити  в задоволенні  апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

По справі оголошувалась перерва до 08.09.09 р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу для будівництва  багатоповерхового торгівельного комплексу та автопаркінгу  було передано в оренду  строком на два роки земельну ділянку площею 0,3230 га по вул. Боброва в районі будинку №4 –вул.. Шмідта у Дніпропетровську на підставі договору оренди землі  від 24.04.2007 р., укладеного з Дніпропетровською міською радою. Крім того між Дніпропетровською міською радою та  позивачем 30.07.2007 р.  укладено договір  про встановлення земельного сервітуту строком до 04.05.2009 р. для проведення будівельно-монтажних робіт, встановлення  будівельних риштувань та складування матеріалів щодо території площею 0, 1639 га, що врахована  у Державному  земельному кадастрі  за № 1210100000:0096:0006 та знаходиться  по вул.. Боброва в районі будинку №4 –вул.. Шмідта.

Також між позивачем та відповідачем 20.04.07 р. укладено угоду про  сумісну діяльність, згідно  якої  відповідач, як власник  об'єктів нерухомості, розташованих  по вул.. Шмідта, 2, не заперечує проти  використання позивачем частини проїзної вул.. Боброва (позначена на план-схемі, яка є невід'ємною  частиною даної угоди, літерою А) для установки  будівельно крану  з виходом стріли  70 м, який буде використовуватись позивачем для будівництва  торгового комплексу на розі вул.. Шмідта та вул.. Боброва. Відповідно до п. 2 даної угоди відповідач, з метою створення умов для використання стороною-2 ділянки, позначеної літерою А на план-схемі, здійснює переміщення 30 торгових павільйонів, розташованих на день укладення угоди  біля цієї ділянки, в інше місце на розі вул.. Філософської та вул.. Боброва.

Позивачем заявлено зокрема вимогу про знесення відповідачем самочинно розпочатого ним, за твердженням позивача, будівництва на земельній ділянці, яка безпосередньо примикає  до торгівельного центру “Приозерний”, будівництво якого здійснюється позивачем.

Відповідно до ст. ст. 32 та 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому відповідно до  частини другої статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про основи містобудування ” державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами.  При цьому відповідно до ст. 2 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” повноваження щодо здійснення державного нагляду за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій  покладаються на Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Останні зокрема вповноважені проводити перевірки та складати за їх результатами протоколи та приписи про усунення порушень у сфері містобудування, накладати штрафи (стаття третя цього Закону).

Крім того відповідно до ст. 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”  державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель відповідно до ст. 10 цього Закону зокрема наділені повноваженнями щодо здійснення перевірок, складання протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

Оскільки надані позивачем в матеріали справи докази, а саме фотографії, службова записка головного інженера позивача від 18.06.2009 р. не можуть достеменно підтверджувати обставини справи щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва та не є допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, судова колегія погоджуєтьсь з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у тому числі і  щодо зобов'язання відповідача здійснити демонтаж (знесення) об'єктів нерухомості  по вул.. Боброва в районі будинку №4 –вул.. Шмідта у Дніпропетровську.

Крім того правомірним є висновок суду першої інстанції, що визнання незаконними  дій відповідача з будівництва  торгівельних павільйонів не відповідає можливим способам захисту у спірних правовідносинах, оскільки дана позовна вимога як самостійна  не спроможна відновити порушене право та не направлена на його захист, а є елементом оцінки певних фактичних обставин.

Судова колегія вважає необґрунтованим  та відхиляє клопотання позивача про дослідження у судовому засіданні відеозапису, наданого ним  до суду, оскільки даний відеозапис не є допустимим доказом згідно ст. 34 ГПК України з урахуванням вищезазначеного.     

За викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених вище висновків та не дають підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

   Керуючись ст. ст. 103- 105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Місія-1” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 15.07.2009 р. у справі №10/154-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  протягом місяця до Вищого господарського суду України

Головуючий суддя                                                      

В.Ф. Мороз

Суддя    Т. Г. Стрелець

Суддя    А.О. Логвиненко