Рішення

від 05.11.2014 по справі 910/15316/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15316/14 05.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29»

про стягнення 512 860, 98 грн.

Головуючи суддя Ломака В.С.

Судді Босий В.П.

Васильченко Т.В.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. за довіреністю № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 р.;

від відповідача: Авраменко Ю.М. за довіреністю б/н від 04.07.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» (далі - відповідач) про стягнення 512 860, 98 грн., в тому числі 447 067, 42 грн. основного боргу за теплову енергію в гарячій воді, 39 341, 76 грн. інфляційних втрат, 26 451, 80 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 10 257, 22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630546 від 01.11.1998 р. він поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2011 р. по 01.06.2014 р. р у розмірі 447 067, 42 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15316/14, розгляд справи призначено на 09.09.2014 р.

09.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. на підставі клопотання представника відповідача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 01.10.2014 р.

10.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

11.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: Розгорнутий розрахунок ціни позову про стягнення заборгованості з відповідача, відповідно до якого зазначається, що борг відповідача на 01.06.2014 р. становить 447 067, 42 грн., інфляційні втрати 39 341, 76 грн., 3 % річних - 26 451, 80 грн.

17.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: Довідка про надходження коштів за спожиту теплову енергію, відповідно до якої зазначається, що борг відповідача за період з 01.10.2011 р. по 01.06.2014 р. становить 302 813, 39 грн.

22.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

29.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення 242 503, 70 грн. основного боргу та припинити провадження в частині стягнення 144 254, 03 грн. основного боргу. Зокрема, відповідач стверджує, що відповідно до обставин, встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. у справі № 7/190-41/525 у відповідача існувала переплата станом на січень 2009 року в розмірі 123 507, 60 грн. Оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. у справі № 1/18-25/213 з відповідача на користь позивача було стягнуто 110 975, 05 грн. боргу за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року, то відповідно, на переконання відповідача, станом на грудень 2010 року у нього існувала переплата в сумі 12 532,55 грн. Таким чином, відповідач стверджує, що позивач протиправно при обрахунку спірного у даній справі боргу не враховує зазначеної переплати. З урахуванням усіх проплат, які не враховані позивачем, за твердженням відповідача основний борг становив на момент порушення провадження у справі 204 563, 72 грн. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що він протягом червня - липня 2014 року сплатив позивачу кошти в сумі 166 244, 68 грн., проте як позивач надав послуги на суму 21 990, 65 грн., у зв'язку з чим відповідно, за твердженням відповідача, провадження в частині стягнення 144 254, 03 грн. має бути припинено. З урахуванням зазначеного, відповідач стверджує, що наразі основний борг перед позивачем складає 60 309, 69 грн. При цьому, відповідач надає контррозрахунок, згідно з яким 3 % річних маються складати 10 796, 17 грн., а інфляційні втрати - 23 968, 16 грн.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.10.2014 р.

07.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він наголошує на тому, що відповідач не мав права розділяти сплачені відповідачем кошти на погашення поточної заборгованості та заборгованості за минулі розрахункові періоди. При цьому, він вказує на те, що борг за минулі періоди відсутній, оскільки за період з 01.02.2006 р. по 01.12.2010 р. наявна переплата в сумі 123 507, 60 грн. відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. у справі № 7/190-41/525, за період з 01.02.2009 р. по 01.12.2010 р. борг в сумі 110 975, 05 грн. погашено згідно з платіжними дорученнями.

У судовому засіданні 09.10.2014 р. суд призначив колегіальний розгляд справи, про що виніс відповідну ухвалу.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. справу № 910/15316/14 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/15316/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 28.10.2014 р.

27.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заперечення на відзив, в яких він, зокрема, вказує на те, що відповідач не представив належних доказів існування переплати у розмірі 12 532, 55 грн. станом на грудень 2010 року.

У судовому засіданні 28.10.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.11.2014 р.

03.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. від представників сторін надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.1998 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якого є позивач) (далі - енергопостачальна організація/позивач) та відповідачем (далі - абонент) було укладено Договір № 1630546, 1630550 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.

Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ - для опалення 54 - 42 грн., для гарячого водопостачання 54 - 42 грн.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

При цьому, відповідно до п. 2.3.2. Договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з п. 2. Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред' являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до п. 8.1. Договору, останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 р.

При цьому Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4.).

Припинення дії Договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 8.3. Договору).

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, в період з 01.10.2011 р. по 01.06.2014 р. свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 295 658, 30 грн.

Факт отримання послуг за Договором у спірний період підтверджується доданими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) за період з жовтня 2011 року по травень 2014 року включно, а саме: за жовтень 2011 року на суму 73 943, 32 грн., листопад 2011 року - 114 605, 89 грн., грудень 2011 року - 116 944, 15 грн., січень 2012 року - 126 906, 13 грн., лютий 2012 року - 159 170, 99 грн., березень 2012 року - 123 453, 62 грн., квітень 2012 року - 83 489, 03 грн., травень 2012 року - 20 247, 00 грн., червень 2012 року - 16 710, 19 грн., липень 2012 року - 3 347, 59 грн., серпень 2012 року - 18 531, 42 грн., вересень 2012 року - 22 038, 49 грн., жовтень 2012 року - 69 394, 44 грн., листопад 2012 року - 94 667, 46 грн., грудень 2012 року - 136 017, 70 грн., січень 2013 року - 144 397, 94 грн., лютий 2013 року - 123 734, 53 грн., березень 2013 року - 135 560, 36 грн., квітень 2013 року - 68 609, 47 грн., травень 2013 року - 15 632, 35 грн., червень 2013 року - 11 947, 28 грн., липень 2013 року - 5 448, 43 грн., серпень 2013 року - 11 069, 72 грн., вересень 2013 року - 25 731, 96 грн., жовтень 2013 року - 13 727, 03 грн., листопад 2013 року - 94 540, 46 грн., грудень 2013 року - 119 021, 42 грн., січень 2014 року - 124 352, 83 грн., лютий 2014 року - 123 996, 73 грн., березень 2014 року - 106 130, 93 грн., квітень 2014 року - 45 197, 83 грн., травень 2014 року - 22 886, 82 грн.

До матеріалів справи також долучені Звіти про добові параметри теплоспоживання відповідача за вказаний період відносно послуг з опалення.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставної позивачем теплової енергії, у відповідача станом на травень 2014 року утворився борг в сумі 447 067, 42 грн., у зв'язку з чим позивач у липні 2014 року звернувся з даним позовом до суду.

При цьому, під час підготовки позову, позивачем не було враховано частини проплат, здійснених відповідачем у червні та липні 2014 року, а саме: в сумі 39 455, 75 грн., які останній здійснив до порушення провадження у даній справі, внаслідок чого основний борг складав 407 611,67 грн.

Також, після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував позивачу додатково в оплату боргу за спірний період 111 953, 37 грн., з огляду на що на момент вирішення даного спору по суті основний борг відповідача перед позивачем складає 295 658, 30 грн.

У своїх запереченнях проти заявлених позовних вимог відповідач вказує на те, що відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. № 7/190-41/525 було встановлено, що у відповідача існувала перед позивачем переплата за поставлену теплову енергію в сумі 123507,60 грн., яка наразі неврахована позивачем при розрахунку заборгованості за спірний період.

Перевіряючи вказані доводи, суд встановив, що дійсно у мотивувальній частині ухвали господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. № 7/190-41/525, винесеної в порядку розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 28.01.2011 р., відзначено про те, що відповідно до матеріалів вказаної справи за період з лютого 2006 року по січень 2009 року позивачем було надано відповідачу послуг на суму 825 207, 86 грн., відповідачем за надані послуги сплачено 948 715, 46 грн.

Також, за період з 01.02.2009 р. по 01.12.2010 р. у відповідача існував борг перед позивачем на загальну суму 110 975, 05 грн., присуджену до стягнення в примусовому порядку на підставі рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. у справі № 1/18-25/213, яку позивач сплатив відповідно до представлених до матеріалів справи платіжних доручень у повному обсязі.

Таким чином, при розгляді даної справи відповідач просить врахувати різницю між сумою сплачених в оплату боргу за період з лютого 2006 року по січень 2009 року - 948 715, 46 грн. та сумою вартості поставленої теплової енергії - 825 207, 86 грн., яка складає 123 507,60 грн. - при визначенні заборгованості за спірний період.

Оцінюючи такі вимоги відповідача, суд відзначає про відсутність можливості самостійної зміни судом призначення відповідних платежів, які були здійснені відповідачем в оплату інших періодів господарських взаємовідносин між сторонами, у зв'язку з чим суд не може наразі врахувати вказані кошти при визначенні боргу за спірний період.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутись до суду з позовом про повернення позивачем надміру сплачених відповідачем коштів, або ж про зобов'язання зарахувати відповідні платежі в оплату за інші періоди, якщо він вважає, що на те є відповідні правові підстави.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторонами було визначено, що сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в цій частині на суму боргу, яка існує на момент вирішення спору в суді в сумі 295 658, 31 грн. є законними та обґрунтованими.

Водночас, позовні вимоги щодо стягнення 39 455, 75 грн. основного боргу задоволенню не підлягають, оскільки в силу проведених відповідачем платежів в період з 01.06.2014 р. по 28.07.2014 р. вказаної заборгованості на момент порушення провадження у справі не існувало.

У свою чергу, що стосується боргу, який було погашено відповідачем після порушення провадження у справі на суму 111 953, 37 грн., то в цій частині провадження слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 39 341, 76 грн. інфляційних втрат, 26 451, 80 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 39 341, 76 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по травень 2014 року включено та 26 451, 80 грн. 3 % річних з 26.10.2011 р. по 31.05.2014 р., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховано абз. 1 п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в якому наголошено на тому, що частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що у разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів розгляду.

Таким чином, за рахунок відповідача позивачу має бути також відшкодовано судовий збір, сплачений в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, який був добровільно погашений відповідачем після звернення з даним позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 111 953 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 37 коп. основного боргу, - припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» (02232, місто Київ, вулиця Милославська, будинок 3; код ЄДРПОУ 22883193) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 295 658 (двісті дев'яносто п'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 31 коп. основного боргу, 26 451 (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 80 коп. 3 % річних, 39 341 (тридцять дев'ять тисяч триста сорок одну) грн. 76 коп. інфляційних втрат та 9 468 (девять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В частині позовних вимог про стягнення 39 455 (тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 75 коп. основного боргу відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.П. Босий

Т.В. Васильченко