Ухвала

від 27.04.2015 по справі 910/15316/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.04.2015Справа № 910/15316/14

За заявою Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29»

про визнання наказу господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у справі № 910/15316/14 таким, що частково не підлягає виконанню

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29»

про стягнення 512 860, 98 грн.

Головуючи суддя Ломака В.С.

Судді Босий В.П.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Рябцева В.Є. за довіреністю № 31/2014/10/27-4 від 27.10.2014 р.;

від відповідача (заявника): Авраменко Ю.М. за довіреністю б/н від 18.12.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» (далі - відповідач) про стягнення 512 860, 98 грн., в тому числі 447 067, 42 грн. основного боргу за теплову енергію в гарячій воді, 39 341, 76 грн. інфляційних втрат, 26 451, 80 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 10 257, 22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630546 від 01.11.1998 р. він поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2011 р. по 01.06.2014 р. р у розмірі 447 067, 42 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. у справі № 910/15316/14 було вирішено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 111 953, 37 грн. основного боргу, - припинити; позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 295 658, 31 грн. основного боргу, 26 451, 80 грн. 3 % річних, 39 341, 76 грн. інфляційних втрат та 9 468, 10 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 39 455, 75 грн. основного боргу відмовлено.

03.12.2014 р. господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України на виконання вищевказаного судового рішення видано наказ № 910/15316/14.

16.04.2015 р через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання наказу господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. № 910/15316/14 таким, що не підлягає виконанню на суму 184 624, 93 грн., мотивована тим, що відповідно до заяви, надісланої відповідачем на адресу позивача, між сторонами було проведено в порядку ст. 601 ЦК України часткове припинення зобов'язань щодо сплати боргу відповідача перед позивачем у вказаній сумі. Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що за період з 01.02.2006 р. по 01.01.2009 р. у нього існувала перед позивачем переплата за поставлену теплову енергію в сумі 123 507,60 грн., що вбачається зі змісту ухвали господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. № 7/190-41/525, і така переплата ніяким чином не врахована позивачем. Крім того, відповідач стверджує, що за період з 01.12.2010 р. по 01.12.2011 р. у нього існувала переплата на суму 61 117, 79 грн., що виникла внаслідок того, що позивач у вказаний період надав послуг на суму 754 095, 31 грн., а відповідач сплатив 815 213, 10 грн.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.04.2015 р., у зв'язку з закінченням строку повноважень судді Васильченко Т.В., справу № 910/15316/14 для розгляду вищевказаної заяви передано колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято до провадження заяву відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у справі № 910/15316/14 та призначено її до розгляду на 24.04.2015 р.

У судовому засіданні 24.04.2015 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.04.2015 р.

Розглянувши у судовому засіданні 27.04.2015 р. заяву відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у справі № 910/15316/14, суд вирішив її залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Стаття 202 ГК України в якості однієї із підстав припинення господарського зобов'язання передбачає зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Частиною 3 ст. 203 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно зі ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, або ж він був пов'язаний з пред'явленням вимоги, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.

Слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також не містять обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення стаття 203 Господарського кодексу України і стаття 602 ЦК України.

Отже, виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог при наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України та відсутності обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Як вбачається з переданої на розгляд суду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідачем в порядку ст. 601 ЦК України було направлено позивачу (стягувачу) заяву від 18.03.2015 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог, а саме: погашення заборгованості відповідача перед позивачем за рішенням суду у даній справі в сумі 184 624, 93 грн., а також заборгованості позивача перед відповідачем на вказану суму, яка виникла внаслідок переплати.

Перевіряючи вказані доводи, суд встановив, що у мотивувальній частині ухвали господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. № 7/190-41/525, винесеної в порядку розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 28.01.2011 р., відзначено про те, що відповідно до матеріалів вказаної справи за період з лютого 2006 року по січень 2009 року позивачем було надано відповідачу послуг на суму 825 207, 86 грн., відповідачем за надані послуги сплачено 948 715, 46 грн.

Також, за період з 01.02.2009 р. по 01.12.2010 р. у відповідача існував борг перед позивачем на загальну суму 110 975, 05 грн., присуджену до стягнення в примусовому порядку на підставі рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. у справі № 1/18-25/213, яку позивач сплатив у повному обсязі.

Таким чином, відповідач просить врахувати різницю між сумою сплачених в оплату боргу за період з лютого 2006 року по січень 2009 року - 948 715, 46 грн. та сумою вартості поставленої теплової енергії - 825 207, 86 грн., яка складає 123 507,60 грн.

Відповідні вимоги щодо врахування зазначеної переплати відповідач заявляв і під час розгляду спору між сторонами у даній справі по суті, у зв'язку з чим суд роз'яснив відсутність можливості самостійної зміни судом призначення відповідних платежів, які були здійснені відповідачем в оплату інших періодів господарських взаємовідносин між сторонами, а відповідно й неможливість врахувати вказані кошти при визначенні боргу за спірний період. При цьому, суд звернув увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутись до суду з позовом про повернення позивачем надміру сплачених відповідачем коштів, або ж про зобов'язання зарахувати відповідні платежі в оплату за інші періоди, якщо він вважає, що на те є відповідні правові підстави.

Крім того, відповідач наразі стверджує, що за період з 01.12.2010 р. по 01.12.2011 р. у нього існувала переплата на суму 61 117, 79 грн., що виникла внаслідок того, що позивач у вказаний період надав послуг на суму 754 095, 31 грн., а відповідач сплатив 815 213, 10 грн.

У свою чергу, позивач проти вказаних доводів відповідача щодо зарахування зустрічних вимог заперечує.

Відповідно до п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначається, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Також, в п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначається, що якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Отже, на думку суду, розглядаючи питання про наявність або відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням спірного зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог, у справі про його примусове виконання, суд не позбавлений права, а навпаки має перевірити, чи дійсно відбулось погашення заборгованості у вказаному порядку.

В даному випадку, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не передбачає виникнення у кредитора автоматично обов'язку повернути сплачені боржником кошти, якщо вони були перераховані надміру, проте як і інших правових підстав виникнення такого зобов'язання в розумінні ст. 11 ЦК України відповідачем не наведено.

Окрім того, заявник не представив доказів того, що за вказаними ним зобов'язаннями з повернення надміру сплачених коштів настав строк виконання.

Відтак, враховуючи баланс законних інтересів сторін, відсутність обґрунтованих підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви відповідача.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» про визнання наказу господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у справі № 910/15316/14 таким, що частково не підлягає виконанню, - залишити без задоволення.

2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію цієї ухвали направити учасникам судового процесу.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.П. Босий

Ю.В. Цюкало