Постанова

від 05.11.2014 по справі 16/280

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2014 року Справа № 16/280

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання : Сусла Я.Б.

представників сторін:

від позивача: Кучерева Н.В. представник, довіреність №09-32/145 від 05.03.14;

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014 року у справі № 16/280

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Кіровоград

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 264 239,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 264 239,73 грн. неповернутого кредиту та процентів за користування кредитом на підставі кредитного договору № 78 від 17.07.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного сторонами кредитного договору № 78 від 17.07.06 р. відповідачу надано кредит шляхом перерахування Банком грошових коштів безпосередньо з позичкового рахунку відповідача, відкритого Банком, на рахунок контрагенту відповідача.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014 року (суддя Коротченко Л.С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що матеріалами справи, а також матеріалами кримінального провадження по звинуваченню ОСОБА_3 спростовуються доводи позивача щодо укладення сторонами Кредитного договору та відповідно отримання відповідачем кредитних коштів на підставі Кредитного договору. У зв'язку з чим, позивач не довів належними доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 250 000, 00 грн., а отже, не довів виникнення у відповідача обов'язку повернути грошові кошти.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

При цьому, скаржник посилається на те, що в судовому порядку кредитний договір № 78 від 17.07.2006 року не визнавався недійсним, відповідно в силу закону цей договір є дійсним, а зобов'язання за ним підлягають виконанню.

Заперечення ФОП ОСОБА_2 факту вчинення нею особисто підпису на кредитному договорі, навіть у випадку доведення цієї обставини, самі по собі, без вирішення вимог про визнання такого договору недійсним, не тягнуть за собою недійсність вказаного правочину.

Визнання ФОП ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 78 від 17.07.2006 року підтверджуються частковою сплатою нею відсотків за користування кредитом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що є підставою для розгляду справи у відсутність представника відповідача (т. 2 а.с. 12-14, 20, 42).

ФОП ОСОБА_2 в наданих до суду 27.08.2007 року письмових поясненнях заперечила позовні вимоги, вказуючи на те, що кредитний договір у 2006 році не підписувала, грошових коштів в сумі 250 000,00 грн. не отримувала, нікого не просила бути її поручителем; з фірмою "Метида" фінансових відносин ніколи не мала, про кредит в сумі 250 000 грн. довідалась у червні 2007 року із листа, який їй передали із старої адреси колишні сусіди (а.с. 36).

В судовому засіданні 05.11.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

В обґрунтування пред'явленого позову позивач, з посиланням на ст. 193 ГК України, як на належний доказ вказує на кредитний договір № 78 від 17.07.06 р. (далі - Кредитний договір), укладений між Банком та СПД ОСОБА_2

Відповідно до змісту наданого позивачем до суду Кредитного договору Банк надає позичальнику - СПД ОСОБА_2 кредит у сумі 250 000 грн., на умовах передбачених цим Договором; кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області" на рахунки контрагентів Позичальника, у відповідності з цільовим призначенням кредиту (п.п. 2.1., 3.1. Кредитного договору, а.с. 6-8).

В підтвердження виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором позивач посилається на розпорядження Банку від 17.07.2006 року про видачу ОСОБА_2 кредиту в сумі 250 000 гривень шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Фірма «Метида» у якості оплати за зерно пшениці (т. 1 а.с. 52), а також на платіжне доручення № 5 від 17.07.2006 року, підписане від імені ОСОБА_2, яким доручено Банку перерахувати з рахунку Відповідача № НОМЕР_1 250 000 гривень на рахунок ТОВ «Фірма «Метида» з призначенням платежу: оплата за зерно пшениці згідно договору № 11 від 10.07.2006 року (т. 1 а.с. 49).

Відповідно до довідки про рух коштів за період з 17.07.2006 року по 02.07.2007 року по рахунку № НОМЕР_2, відкритого у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області" на ім'я ОСОБА_2, за період з 28.07.2006 року по 02.07.2007 року відбулось погашення відсотків кредиту на загальну суму 32 363, 02 грн., що, на думку позивача, є підтвердженням визнання Відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, шляхом прийняття його до виконання (т. 2 а.с. 27-32).

Господарським судом у судовому засіданні 16.06.2014 року оглянуто оригінал кримінальної справи № 1-254/11 1/398/11/13 в 4-х томах, кримінального провадження №398/9181/13-к 1-кп/398/89/14, кримінального провадження № 12013120070003205,

Так зокрема, із матеріалів зазначеного вище кримінального провадження вбачається наступне.

09.01.2008 р. Банк в межах кримінальної справи № 51/607, порушеної 27.09.2007 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, по факту службового підроблення документів в липні 2006 року з метою отримання кредиту на ім'я ОСОБА_2 у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області", звернувся до прокуратури м. Олександрії з позовною заявою в порядку ст. 28 КПК України, якою просив визнати Банк цивільним позивачем у кримінальній справі та стягнути з ОСОБА_3 суми збитків в розмірі 293 931,51 грн. (т. 1 а.с. 207-208).

Зі змісту розрахунку заборгованості, який був доданий Банком до зазначеного вище позову, до стягнення Банком пред'явлена грошова сума 293 931,51 грн., яка складається із заборгованості по СПД ОСОБА_2 перед Банком по кредитному договору № 78 від 17.07.06 р. в сумі 250 000,00 грн. та нарахованих і не сплачених відсотків за цим Договором в сумі 43 931,51 грн. (т. 1 а.с. 208).

Також зі змісту вказаної позовної Банку вбачається, що Кредитні кошти Банком в сумі 250 000,00 грн. були видані на підставі документів, достовірність яких підлягає сумніву, чим Банку заподіяно майнову шкоду (т. 1 а.с. 207).

09.01.2008 року прокуратурою м. Олександрії винесено постанову про визнання Банку цивільним позивачем, за змістом якої встановлено, що злочинними діями ОСОБА_3, шляхом оформлення протиправного кредиту на ім'я ОСОБА_2, без її відома, на суму 250 000,00 грн., який банку не повернутий, чим останньому завдано матеріальну шкоду (т. 1 а.с. 209).

19.01.2008 року старшим слідчим прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_3. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, зокрема наступне. Після підготовки всіх необхідних документів для отримання кредиту ОСОБА_3, зловживаючи службовим становищем, в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, перевірила правильність їх формальному змісту, підписала та зробила завідомо для себе неправдивий узагальнюючий висновок кредитного працівника щодо можливості здійснення кредитної операції на ім'я ОСОБА_2, яка фактично не бажала отримувати такий кредит, та представила підробний пакет документів для отримання кредиту на ім'я ОСОБА_2 на засідання кредитного комітету Філії "Відділення Промінвестбанку в місті Олександрія Кіровоградської області" (т. 1 а.с. 210-213).

Відповідно до висновків судових експертиз № 49 від 12.09.2007 р. та № 118 від 28.10.2007 р. (далі - судові експертизи), підписи, які послугували оригіналом для досліджуваних підписів від імені ОСОБА_2 (підпис в Клопотанні від 14.07.2006 р. після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності"; підпис в Клопотанні від 16.07.2006 р. після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності", ОСОБА_2"; підпис в Заявці від 16.07.2006 року, що знаходиться в кінці аркушів з номерами сторінок 2,3,4, та після слів "ОСОБА_2" на арк. 5; підпис в кінці Кредитного договору № 78 від 17.07.2006 року в кінці договору після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності"; підпис в Договорі № 11 від 10.07.2006 р. в кінці аркуша в графі "Покупець"; підпис в накладній № РН-0000038 від 18.07.2006 року в кінці накладної після слів "Отримав"; підпис в Акті № 1 від 20.07.2006 р. в кінці аркуша; підпис в кінці бланку наявності, стану і вартості застави); виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_2 в наданих документах (клопотанні від 14.07.2006 р. після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності"; клопотанні від 16.07.2006 р. після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності", перед словом "ОСОБА_2"; заявці від 16.07.2006 р., що знаходиться в кінці аркушів з номерами 2, 3, 4 та після слів "ОСОБА_2" на сторінці 5; кредитного договору № 78 від 17.07.2006 року після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності"; бланку переліку діючих контрактів на збут (поставку) продукції, надання послуг ПП ОСОБА_2 після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності", перед словом "ОСОБА_2"; бланку прогнозу грошових потоків позичальника ПП ОСОБА_2 після слова "ПП ОСОБА_2"; бланку комплексного графіку погашення (зниження) кредитної заборгованості ПП ОСОБА_2 після слів "Суб'єкт підприємницької діяльності", перед словом "ОСОБА_2"; витягу з кримінального кодексу України після напису "16.07.2006 року" перед словом "ОСОБА_2"; довідці про відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості "16.07.2006 року" перед словом "ОСОБА_2"; довідці № 2 від 16.07.2006 року після слова "приватний підприємець" перед словом "ОСОБА_2"; довідці про відсутність змін в анкету клієнта-фізичної особи після слова "Приватний підприємець" перед словом "ОСОБА_2"; довідці № 1 від 16.07.2006 року після слова "приватний підприємець" перед словом "ОСОБА_2"; бланку наявності стану і вартості застави), виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (т. 1 а.с. 214-216, 217-218).

Зі змісту протоколу додаткового допиту свідків від 23.06.09 року вбачається, що допитана в якості свідка ОСОБА_2, яка попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань і за ст. 385 КК України за відмову давати показання про відомі обставини по справі, пояснила, що вона підтримує ті покази, які вона давала будучи допитаною в якості свідка на досудовому слідстві 09.10.2007 року та ті покази, що вона давала в ході судового розгляду кримінальної справив суді. Як і раніше вона повністю заперечує факт отримання нею кредиту в Промінвестбанку 17.07.2006 року. Надане їй слідчим прокуратури м. Олександрії платіжне доручення № 5 від 17.07.2006 року підписано не нею, ким підписано вказане доручення їй не відомо, ніяке зерно пшениці вона в ТОВ "Фірма "Метида" не купувала і договір № 11 від 10.07.2006 року на закупівлю зерна пшениці не укладала та не підписувала. Також зазначила, що наявна в її кредитній справі ксерокопія її паспорта не відповідає дійсності так, як на момент оформлення на її ім'я кредиту 17.07.2006 року вона не була вже зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, а була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, що ймовірна ця ксерокопія взята з її попередньої кредитної справи (т. 1 а.с. 219).

З протоколу судового засідання від 15.04.2011 року в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області, зокрема вбачається, що допитана в якості свідка у кримінальній справі ОСОБА_2, надала пояснення, що вона працювала приватним підприємцем біля 5 років. Для розширення своєї справи брала кредит в Олеександрійський філії "Промінвестбанку" на суму 26 000,00 грн. Взятий кредит нею був погашений. Через деякий час їй прийшов лист з "Промінвестбанку", в якому її повідомили, що вона має заборгованість по кредиту. У відділенні банку з'ясувала, на її ім'я взявся кредит на суму 250 000,00 грн. Вона жодних документів на отримання цієї суми не підписувала і не збиралась брати такий кредит (т. 1 а.с. 220-230).

Так зокрема, підсудна ОСОБА_3 на питання захисника надала відповідь про те, що кредит на ОСОБА_2 вона оформляла по дорученню директора банку Мірошниченко Л.Д., яка сказала, що сама передасть документи своїй сусідці ОСОБА_2. Директор сказала, що кошти з рахунку ОСОБА_2 необхідно перерахувати на рахунок ТОВ "Фірма "Метида". "Метида" давала заклад. Підсудна підготувала необхідний пакет документів, передала їх Мірошниченко Л.Д. Остання повернула їй вже підписані документи. Пізніше з'ясувалось, що і раніше у 2006 році вже брався кредит ОСОБА_2 на суму 240 000 грн. і перераховувався на "Метиду" Цей кредит був погашений "Метидою" Після виходу директора Мірошниченко Л.Д. на пенсію почалися проблеми з погашенням останнього кредиту фірмою "Метида". Тому ОСОБА_2 було й надіслано листа про необхідність сплати заборгованості. Зі слів підсудної в неї не було підстав не довіряти Мірошниченко, як директору. Вона повернула документи з підписом ОСОБА_2. Пізніше експертиза встановила, що це не ОСОБА_2 підписувала (т. 1 а.с. 221).

Крім того, в ході судового слідства, зокрема в процесі дослідження матеріалів кримінальної справи, на питання суду підсудна надала відповіді про те, що ОСОБА_2 відмовилась від такого боргу. Повідомила, що не отримувала вказаний кредит. Всі документи за ОСОБА_2 підписував ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 227).

17.12.2013 року Банк в особі директора обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк в м. Кіровограді" звернувся до Олександрійського міськрайонного суду у кримінальному провадженні № 1-кп/398/424/13 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України із заявою про залучення до кримінального провадження Банку як потерпілого, в якому Банк посилаючись на те, що підсудна ОСОБА_3 протиправно оформила кредит на ім'я ФОП ОСОБА_2 на суму 250 000,00 грн., що завдало Банку майнову шкоду в сумі 293 931,51 грн. (т. 1 а.с. 231).

Також, зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 внесеному 23 серпня 2013 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013120070003205, погодженого прокурором м. Олександрії 26.12.136 р. , а також ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.02.14 р. про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав вбачається, що внаслідок службової недбалості діями ОСОБА_3 завдано шкоди Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області" на суму 250 000 грн. (т. 1 а.с. 13/-141, 232-240).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Виходячи зі змісту наданого позивачем до суду Кредитного договору, вказаний договір за своєю правовою природою належить до договорів кредиту.

Правовідносини за договором кредиту регулюються положеннями параграфу 2 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якого, зокрема ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 стаття 1046 Цивільного кодексу України містить припис, згідно з яким, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інший речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Статтею 208 Цивільного кодексу України визначений перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, зокрема, ті правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ч. 4 ст. 208 ЦК України).

У відповідності до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи дослідженні колегією суддів у даній справі письмові докази (а.с. 207-240), в тому числі висновки судових експертиз, які у відповідності до ст. 36 ГПК України, є письмовими доказами у справі та спростовують факт підписання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 як Кредитного договору, а також інших пов'язаних з ним документів, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що докази, на які посилається позивач у справі, а саме: кредитний договір № 78 від 17.07.2006 р.; платіжне доручення № 5 від 17.07.06 р., розпорядження від 17.07.06 р. (а.с.6-12, 49, 52) не можуть бути прийнятті судом в якості належних, в розумінні ст. 33 ГПК України, доказів, з огляду на їх нікчемність та сумнівність.

Доказів, які б спростовували встановлені господарським судом обставини апелянтом у справі не надано. До того ж, представник позивача у судовому засіданні господарського суду заперечував необхідність проведення в межах даної справи судової почеркознавчої експертизи, на предмет дослідження підписів відповідача на кредитному договорі № 78 від 17.07.2006 року та відповідно платіжному дорученні № 5 від 17.07.2006 року, вказуючи лише на те, що відповідач не ініціював питання визнання Кредитного договору недійсним.

Так як висновками судових експертиз спростовується факт підписання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 як Кредитного договору, а також інших пов'язаних з ним документів, позивачем не доведено, що саме ОСОБА_2 було підписане платіжне дорученні № 5 від 17.07.2006 року, а також враховуючи, що кредитні кошти в сумі 250 000 гривень з позичкового рахунку Відповідача перераховано на рахунок третьої особи з метою погашення заборгованості Відповідача за договором, який останній ніколи не укладав, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що ОСОБА_2 по кредитному договору № 78 від 17.07.2006 року не отримала кредитні кошти, що є однією з істотних умов цього договору, тому вказаний договір є неукладеним . А неукладений договір не породжує для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Отже, в силу прямого припису ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України, враховуючи на неотримання ОСОБА_2 від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" обумовленої кредитним договором № 78 від 17.07.2006 року суми кредитних коштів, цей кредитний договір є неукладеним, а відтак цей договір не створює (не встановлює, не змінює або не припиняє) для його сторін будь-яких цивільних прав та обов'язків, які випливають безпосередньо із його умов.

Доводи апеляційної скарги про те, що в судовому порядку кредитний договір № 78 від 17.07.2006 року не визнавався недійсним, відповідно в силу закону цей договір є дійсним, а зобов'язання за ним підлягають виконанню, відхиляються колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду з огляду на вищевказану правову позицію, яку доведено господарським судам у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними", відповідно до якої, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги в тій частині, що визнання ФОП ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 78 від 17.07.2006 року підтверджуються частковою сплатою нею відсотків за користування кредитом, а тому вказаний договір вважається дійсним є безпідставними, оскільки позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доведено, що саме ФОП ОСОБА_2 вносила кошти в банківську установу на погашення кредиту, оскільки відповідно до п. 3.10 Кредитного договору Банк самостійно здійснював договірне списання коштів у національній валюті з поточного рахунку Відповідача.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Кіровоград - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014 року у справі № 16/280 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлений 10.11.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд