Ухвала

від 23.10.2014 по справі 825/1487/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/51927/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Борисенко І.В.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0000162300 та №0000152300 від 11.12.2012 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Товариства первинними документами.

Наполягало, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку інших осіб, порушення, допущені одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

4 червня 2013 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ №0000162300 та №0000152300 від 11.12.2012 року скасовані.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності Товариства, а тому останній правомірно включив сплачені суми до складу податкового кредиту та до валових витрат.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 23.11.2013 року до 28.11.2013 року ДПІ здійснена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Антей-99» за період з 1.05.2010 року до 31.05.2010 року, ТОВ «Сігматрейд-2009» за період з 1.06.2010 року до 30.06.2010 року, ТОВ «Орбіта Трейдінг» за період з 1.07.2010 року до 31.07.2010 року, за результатами якої 28.11.2012 року був складений акт перевірки.

У цьому акті зазначено, що Товариство порушило п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2, ст.. 215, ст. 228, ст. 626 Цивільного кодексу України, в результаті чого був занижений податок на прибуток, у розмірі 114 013,00 грн., та занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 91 210,00 грн.

11 грудня 2012 року ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000152300 щодо донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 142 516,00 грн. та №0000162300 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 114 013,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські взаємовідносини із контрагентами здійснювались Товариством на підставі договорів поставки та купівлі-продажу від 20.04.2009 року, 1.07.2010 року, 1.06.2010 року між Товариством та ТОВ «Антей-99», ТОВ «Орбіта Трейдінг», ТОВ «Сігматрейд-2009».

На підтвердження належного виконання зазначених договорів до матеріалів справи додані видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, виписки банку щодо підтвердження факту оплати за товар.

Отриманий (придбаний) у контрагентів товар був використаний Товариством у власній господарській діяльності як сировина для виробництва інструментів, комплектів деталей, що підтверджується актами переробки, які додані до матеріалів справи.

Крім того, в акті перевірки ДПІ зазначило, що придбаний товар Товариством використано на виробничі цілі.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що у періоді, в якому здійснювались господарські взаємовідносин між Товариством з контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додана вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що Товариством, у відповідності до вимог чинного законодавства, віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, а також віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товару на підставі доданих до матеріалів справи первинних документів, які складені при виконанні господарської операції.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції правомірно не прийняли до уваги посилання ДПІ на висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів Товариства, оскільки, законодавством України не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Борисенко І.В.

Юрченко В.П.