Рішення

від 06.11.2014 по справі 3/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/87 06.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-Форт»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_2

Про визнання договору про охорону об'єкту від 03.08.2007 недійсним, а

виконавчого напису нотаріусу від 14.08.2007 № 2234 таким, що не підлягає

виконанню

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Пономарьов П.О. - по дов. № б/н від 01.10.2014

Симончук О.М. - по дов. № б/н від 01.10.2014

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» про визнання недійсним договору про охорону об'єкту від 03.08.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-Форт», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 2004; про визнання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 14.08.2007 та зареєстрованого в реєстрі за № 2234 таким, що не підлягає виконанню, скасувати його та відмовити в задоволені, викладених в ньому вимог.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору охорони посилається на те, що майно передане під охорону є власністю позивача, а отже договір укладено сторонніми особами та порушують право власності позивача на об'єкт нерухомого майна. Позивач не згоден із вчиненим нотаріусом виконавчим написом, оскільки цей напис зроблено на виконання протиправного правочину, який порушує право власності позивача, а також не відповідає законодавчим приписам, регламентуючим порядок вчинення виконавчих написів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2008 порушено провадження у справі № 3/87, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, розгляд справи призначено на 19.02.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/87 від 19.02.2008 розгляд справи був відкладений на 26.02.2008.

Однак, засідання суду призначене на 26.02.2008 не відбулось, оскільки відповідач-1 звернувся до господарського суду з заявою про відвід судді.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва № 3/87 від 27.02.2008 заяву про відвід судді залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/87 від 27.02.2008 справу призначено до розгляду на 06.03.2008.

Позивачем в судовому засіданні 06.03.2008 було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 3/87 до вирішення спору пов'язаної з нею справи № 37/557(39/207пд-37/20).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 було зупинено провадження у справі № 3/87 до вирішення спору по суті у справі № 37/557(39/207пд-37/20).

З матеріалів справи вбачається, що справі № 37/557(39/207пд-37/20), у зв'язку з її розглядом на новому розгляді було присвоєно 37/557(39/207пд-37/20)-41/246.

01.10.2010 Господарським судом міста Києва у справі № 37/557(39/207пд-37/20)-41/246 прийнято рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 37/557(39/207пд-37/20)-41/246 від 22.05.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 37/557(39/207пд-37/20)-41/246 від 01.10.2010 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 поновлено провадження у справі № 3/90 та призначено її до розгляду на 06.11.2014.

Позивач в судовому засіданні 06.11.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі в судове засідання 06.11.2014 не з'явились, письмовий відзив на позов не подали, вимог ухвали суду від 21.10.2014 не виконали.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, які зазначені у спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.10.2014.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Третя особа в судове засідання 06.11.20134 не з'явилась, письмові пояснення не подала, вимог ухвали суду від 21.10.2014 не виконала.

В судовому засіданні 06.11.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» є власником готельного комплексу «Русь» загальною площею 22 934,40 кв. м, що розташований в м. Києві за адресою вул. Госпітальна, 4 (літера А) на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності Серії ГК № 010007384, виданого 01.07.2003 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

30.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селл» укладено договір купівлі-продажу готельного комплексу «Русь» від 30.10.2006, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (літера А), загальною площею 22 394,4 кв. м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 6376.

30.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селл» та Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інтербанк» укладено іпотечний договір № 340/341/342/339/ІП-2, реєстраційний номер 6378, предметом якого було нерухоме майно - готельний комплекс «Русь» загальною площею 2 934,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (літера А).

12.12.2006 між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інтербанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер» укладено договір реєстраційний № 4443 відступлення права вимоги за іпотечним договором № 340/341/342/339/ІП-2, за умовами якого останній набув право звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме нерухоме майно - готельний комплекс «Русь» загальною площею 2 934,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (літера А).

22.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер» та Закритим акціонерним товариством «Туристичний комплекс «Либідь» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній придбав нерухоме майно - готельний комплекс «Русь» загальною площею 2 934,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (літера А).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Реалізації та захисту прав і законних інтересів юридичних осіб та фізичних осіб» від 14.06.2007 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» та визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 30.10.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селл» щодо готельного комплексу «Русь», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (літера А). загальною площею 22 394,4 кв. м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 6376.

03.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-Форт» (охорона) укладено договір про охорону об'єкта (далі - договір), відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання взяти під охорону готельний комплекс «Русь» (літ А) загальною площею 22 934,40 кв. м., що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Госпітальна, 4.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 03.08.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 2004.

14.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 здійснено виконавчий напис, згідно з яким пропонує боржнику - ТОВ «Глорія-Форт» прийняти під охорону майно - готельний комплекс «Русь» (латі А) площею 22 934,40 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 шляхом вжиття таких заходів:

- встановлення охоронної та пожежної сигналізації, відео спостереження, яке здійснюється шляхом технічної радіо комунікаційної цілодобової охорони об'єкта;

- встановлення контрольно-пропускного режиму, зокрема: встановлення контролю над ввозом (заносом та виносом) матеріальних цінностей об'єкта охорони; недопущення сторонніх осіб та порушення громадського порядку; та інше;

- забезпечення громадського порядку та контролю за перебуванням сторонніх осіб на території готельного комплексу;

- здійснення автоматизованого контролю за перебуванням сторонніх осіб на території готельного комплексу;

- встановлення кодів доступу до приміщень готельного комплексу;

- забезпечення особистої безпеки усіх без виключення фізичних осіб, представників підприємства та установ, гостей, а також їх майна та особистих речей, які перебувають на території готельного комплексу;

- встановлення цілодобового патрулювання території готельного комплексу, що є предметом договору про охорони об'єкту;

- вжиття інших необхідних техніко-організаційних засобів та оперативних дій відповідально до загальних функцій і завдань охорони згідно чинного законодавства.

Крім цього, за згаданим виконавчим написом нотаріус пропонує стягнути з боржника - ТОВ «Глорія-Форт» на користь ТОВ «Жасмін-Тур» неустойку, яка забезпечувала виконання зобов'язання боржника прийняти під охорону готельний комплекс за договором оренди, у вигляді штрафу в розмірі 5% вартості майна, що становить 4 500 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2010 у справі № 50/576, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010, визнано недійсними наступні договори:

- іпотечний договір № 340/341/342/339/ІП-2 від 30.10.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селл» та Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інтербанк»;

- договір про відступлення права вимоги № 4443 від 12.12.2006, укладений між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інтербанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер»;

- договір купівлі-продажу № 4721 від 22.12.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер» та Закритим акціонерним товариством «Туристичний комплекс «Либідь».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 217 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, оспорюваний договір про охорону об'єкту від 03.08.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-Форт» ґрунтується на угодах, що в судовому порядку визнано недійсними, а отже не породжує юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 978 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

При цьому замовник послуг з охорони майна зобов'язаний надати суб'єкту охоронної діяльності для ознайомлення оригінали документів або завірені в установленому порядку їх копії, що підтверджують його право володіння чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, а також правомірність знаходження такого майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.

Належних доказів в підтвердження переходу права власності або набуття права користування на готельний комплекс «Русь», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (літера А), загальною площею 22 394,4 кв. м. від позивача до інших осіб не подано.

Таким чином, спірний договір укладено особами, які не мали відповідних прав на вчинення цього договору, а отже з порушенням норм чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Враховуючи викладене, судом встановлено наявність правових підстав для визнання договору про охорону об'єкта від 03.08.2007 недійсним.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України «Про нотаріат», право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Предметом доказування у спорах зазначеної категорії є наявність обставин, які свідчать про порушення нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису встановлених чинним законодавством правил вчинення нотаріальної дії.

Окремим випадком звернення з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є випадок, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З огляду на те, що договір на примусове виконання якого вчинено виконавчий напис є недійсним, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про визнання виконавчого напису, вчиненого 14.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого за № 2234, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню порівну з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про охорону об'єкта від 03.08.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія-Форт», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований реєстрі за № 2004.

3. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 14.08.2007 та зареєстрованого в реєстрі за № 2234.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмін-Тур» (м. Київ, вул. М.Раскової, 19, код ЄДРПОУ 34875838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» (м. Київ, вул. Госпітальна, 4, код ЄДРПОУ 32380281) 101 (сто одну) грн. 50 коп. судових витрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-Форт» (м. Київ, вул. М.Малиновського, 12, код ЄДРПОУ 33100580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» (м. Київ, вул. Госпітальна, 4, код ЄДРПОУ 32380281) 101 (сто одну) грн. 50 коп. судових витрат.

Повне рішення складено 07.11.2014.

Суддя В.В. Сівакова