Постанова

від 24.10.2014 по справі 820/8505/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2014 р. Справа № 820/8505/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Кізілова О. В.,

представника відповідача - Наконечного А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014р. по справі № 820/8505/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар"

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

13.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міцар", звернулося до суду із позовом, у якому просило, з урахуванням уточнень позовних вимог, скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.06.2013 р. № 0000722210 щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 172578,38 грн. та застосування штрафних санкцій у відповідній частині та від 17.06.2013 р. № 0000712210 щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 130526,8 грн. та затосування штрафних санкцій у відповідній частині, винесені Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28.08.2014 року позовні вимоги задовольнив. Скасував податкові повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.06.2013 року № 0000722210, № 0000712210.

Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не взято до уваги положення ст.44, ст. 123, ст.139, ст.198 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Індустріальної МДПІ м. Харкова відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 2452/22.1-06/25187488 від 03.06.2013 року про порушення ТОВ „Міцар" вимог п. 135.5 ст. 135, ст.153, п. 38.2 ст.138, п.п.139.1.9, п.п. 139.1.12 п.139.1 ст. 139, п.п. 153.2.3 п. 153.2 Податкового кодексу країни, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 212066 грн., а.188.1 ст.188, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 138796 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки Індустріальною ІДПІ м Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 №0000712210 на 212 066,0 грн. податку на прибуток та 16 520,50 штрафних санкцій, № 0000722210 на 138 796,0 грн. ПДВ та 22 937,50 грн. штрафних санкцій.

Фактичною підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало не включення до складу витрат вартості наданих послуг з користування нежитловими будівлями літ. "Д-1", "Б-Г", "И-1", "Ж-1", №10 та нежитловими приміщеннями № 1-37 в літ. "А-1"; віднесення до складу витрат вартості оренди складських та офісних приміщень згідно з договорами оренди від 01.01.11 №1, № 2 від 08.11.12 р. №5, № 6; включення до валових витрат суми з придбання послуг у ФОП ОСОБА_3; а також подвійне включення до складу податкового кредиту сплачені суми ПДВ згідно податкових накладних та суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними; віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ПМП "СВА".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявне протиправне донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій до позивача, а також те, що відповідачем в підтвердження своєї правової позиції не було долучено жодних доказів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

У відповідності до п. 1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно з п. 1.31 статті 1 Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Міцар" від 27.01.11 № 3 до статутного фонду підприємства внесено право користування на 5 років нежитловими будівлями літ. «Д-1», «Б-Г» «И-1», «Ж-1», № 10 загальною площею 342,6 кв.м. та нежитловими приміщеннями № 1-37 в літ. „А-1" загальною площею 955,9 кв.м за адресою м.Харків, вул. Текстильна, 2 (право користування на п'ять років вищезазначеними -нежитловими будівлями та приміщеннями оцінюється у розмірі 3 600 000 грн.), які належать на праві власності ОСОБА_4

В той же час, податковим органом встановлено, що вищезаначеними приміщеннями площею 426,0 кв.м, користується ФОП ОСОБА_5

Таким чином, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про надання позивачем послуг з користування приміщенням ФОП ОСОБА_5, у зв'язку з чим, наявності у підприємства обов'язку включити вартість наданих щомісячних послуг до валових доходів, згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Посилання представника позивача на те, що приміщення ФОП ОСОБА_5 були передані у користування безпосередньо їх власником ОСОБА_4 є необгрунтованими, оскільки на час користування ФОП ОСОБА_5 зазначені приміщення перебували у користуванні ТОВ "Міцар", якому були передані раніше на підставі наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі приміщень, а отже послуги з користуванням приміщеннями ФОП ОСОБА_6 були надані саме позивачем по справі.

Як зазначено в підпункті 14.1.27 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.2 статті 182 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

В ході перевірки позивача податковим органом було встановлено, що до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкті оподаткування, ТОВ „Міцар"було віднесено вартість оренди складських та офісних приміщень за адресою Харків, вул.. Текстильна, 2, що надані ФОП ОСОБА_7 згідно з договорами оренди від 01.01.11 № 1, № 2 від 08 11 12 №5 № 6.

Проте, вищезазначені приміщення 27.01.2011 внесені статутного фонду як право користування на 5 років нежитловими будівлями приміщеннями.

Таким чином, право користування нежитловими будівлями, що орендують у ФОП ОСОБА_7 вже належало ТОВ «Міцар», у зв'язку з чим, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у підприємства ділової мети на здійснення витрат на оренду приміщень, які були вже перебували у його користування на безоплатній основі, а отже такі витрати не відносяться до валових витрат, оскільки не пов'язані з господарською діяльністю.

Актом перевірки також встановлено, що ТОВ "Міцар" у періоді, що перевірявся були включені до валових витрат суми з придбання послуг у ФОП ОСОБА_3, який сплачував єдиний податок.

Відповідно до п.п. 139.1.12 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редації, що врегульовувала спірні правовідносини) не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

За таких обставин податковий орган обґрунтовано прийняв рішення про донарахування податкових зобов'язань позивачу з податку на прибуток у сумі 64789 грн., внаслідок порушення підприємством п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Колегія суддів додатково вказує, що зазначене порушення позивач визнав під час розгляду справи у суді першої інстанції, у зв'язку з чим представник ТОВ "Міцар" подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка була залишена судом першої інстанції без будь-якого реагування та процесуального рішення (Т.2 а.с. 116-117).

З акту перевірки також вбачається, що позивач у різних податкових періодах двічі включав до складу податкового кредиту сплачені суми ПДВ згідно податкових накладних: № 1451 від 23.04.2010 р. ПДВ 41,67 грн.,контрагент ТОВ «Восток Трейд»; № 1451 від 23.04.2010 р. ПДВ 41, 67 грн., контрагент ТОВ «Український Сертифікаційний Центр»; №2795 від 24.11.2010 р. ПДВ 696,67 грн. контрагент ТОВ «АСС-ГОФРОПАК»; № 508 від 14.06.2011 р. ПДВ 517 грн., контрагент ПП «ТАЛАНТ ТРЕЙДІНГ», № 99 від 23.12.2011р. ПДВ 630,00 грн., контрагент ПП «ПОЛЯРА-ХІМ», № 1689 від 07.12.2011 р. ПДВ 166, 67 грн., № 1693 від 16.12.2011 р. ПДВ 116, 67 грн., № 1695 від 23.12.2011 р. ПДВ 133,33 грн., контрагент ТОВ«ІН-ТАЙМ»; № 944 від 25.01.2012 р., контрагент ТОВ «А 4»; №69 від 12.01.2012 р. ПДВ 533,33 грн., контрагент ТОВ «ІБІС-УКРАЇНА»; № 77 від 05.03.2012 р. ПДВ 2250,00 грн., контрагент ТОВ ФІРМА «ПРОМПОСТАЧСЕРВІС»; №70 від 24.03.2012 р. ПДВ 83,33 грн., контрагент ОСОБА_8; № 48432 ПДВ 151,24 грн., контрагент ПРАТ «МТС УКРАЇНА».

Також позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ не підтверджених податковими накладними 37,17 грн., контрагент Державне підприємство «УКРЕКОРЕСУРСИ»; 16,53 грн. контрагент ПРАТ «МТС УКРАЇНА»; 1247,1 грн. контрагент ТОВ «Торгівельна фірма ФЕНІКС-С»; 96,56 грн. контрагент Спільне Українсько-Словацьке підприємство ТОВ«ЛІГУМ»; 116,2 грн. контрагент ТОВ «ІН-ТАЙМ»; 12052,84грн. контрагент ПРИВАТНЕ МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВА»; 43,34 грн. контрагент ТОВ«ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС»; 548,27 грн. контрагент ТОВ «Торгівельна фірма ФЕНІКС-С»; 39,18 грн. контрагент ТОВ«ІН-ТАЙМ» (т. 1 а.с. 42-45).

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зазначене порушення позивач визнав частково, що вбачається із змісту заяви про зменшення позовних вимог (Т.2 а.с. 116-117), в іншій частині заперечував, вказавши, що вказані в акті перевірки податкові накладні частково надавалися до перевірки, проте не були взяті до уваги перевіряючими.

Колегія суддів критично ставиться до зазначених доводів представника позивача, оскільки ним не було надано до суду документальних доказів факту надання зазначених податкових накладених до перевірки, крім того будь-яких заперечень на Акт перевірки та дії перевіряючих підприємство не подавало, будь-якої особистої зацікавленості перевіряючих у спотворенні фактичних даних в ході розгляду справи не виявлено.

Отже, колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 20897 грн. через порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, а тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування відповідного податкового повідомлення рішення в цій частині.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, внаслідок чого помилково задовольнив вимоги про скасування повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань, пов'язаних з вищевикладеними порушеннями податкового законодавства, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зазначеній частині з прийняттям нової - про відмову у задоволенні позову.

Крім того, в ході перевірки податковим органом встановлено, що Індустріальною МДГП було отримано акт від 11.10.2012 р. № 3191 /220/13708255, складений Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного малого підприємства «СВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.

Отже, за період діяльності лютий -квітень 2011 року господарська діяльність ТОВ «Міцар», яка пов'язана із залученням сумнівного платника податку Приватного малого підприємства «СВА», по ланцюгу товарно - грошових потоків має ознаки нереальності здійснення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 1-2 п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В п 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Так, між ТОВ «Міцар» та підприємством ПСМ «СВА» було укладено договір куплі - продажу від 09.02.2011 р. № 9 - С, де ТОВ «Міцар» Покупець, а підприємство ПСМ «СВА» в свою чергу є Постачальник.

На виконання умов вищезазначеного договору Постачальником на адресу Позивача було поставлено папір гофрований та картон, що в свою чергу підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, виписками з журналу видачі довіреностей на отримання товарно - матеріальний цінностей, платіжними документами, товарно - транспортними накладними, прибутковими ордерами, згідно з якими здійснювався облік товару на складі, а саме:

1.видаткові накладні: № В - 0034 від 03.02.2011 р., № В - 0059 від 28.02.2011 р., № В - 0085 від 28.03.2011 р., № В - 0205 від 23.09.2011 р.

2.податкові накладні: № 5 від 03.02.2011 р., № 31 від 28.02.2011 р., № 27 від 28.03.2011 р. №22 від 29.04.2011 р.;

3.товарно - транспортні накладні: від 03.02.2011 р., від 28.02.2011 р., від 28.03.2011 р., 23.09.2011 р.

4.прибуткові ордери № 457, № 226 № 317, № 1045 згідно з яким товар був оприбуткований на склад та здійснювався його відповідний складський облік.

У відповідності до лімітно - забірних карток за січень 2011 р., за березень 2011 р., за вересень 2011 р. вищезазначений картон та папір гофрований був переданий до виробництва, за результатом чого було виготовлено паперову продукцію, що в свою чергу підтверджується оборотно - виробничими відомостями щодо використання сировини та виготовлення товару.

В подальшому виготовлений товар (продукція) згідно з договорами поставки був поставлений наступним підприємствам: ПП «Промтехснаб», ПП «Престиж офіс», ТОВ «А 4», ТОВ ТВТ Кушица», ТОВ «МКС», ТОВ Фірма «Реверс», ТОВ «Торнадо», ТОВ «Графіка - Харьков», ТОВ Сервісне підприємство «Експрес - Сервіс», ПП «Форсайт», ТОВ «Луганськканцопт», ПП Папірторг», ТОВ «S.T.V.L.T.D.», ТОВ «Культтовари +», ТОВ «Свіком», ТОВ «Торговий Дім «Велес опт», ФОП ОСОБА_10, ТОВ «Техноком», ТОВ «Аверс і К», Приватна Фірма «Стимул - В», ПП Фірма Принцип», ТОВ «ТК Юліс», ТОВ «Торгівельна фірма Фенікс - С», ТОВ «Елтіс - ДК», ФОП ОСОБА_11, ТОВ Будсім», що в свою чергу також підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та підприємством ПМП «СВА» підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки Індустріальної МДПІ м. Харкова в цій частині є безпідставними.

При цьому, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку податкових повідомлень-рішень до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування ТОВ «Міцар» віднесено вартість матеріалів від ПМП «СВА» згідно податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000712210 податок на прибуток становить за основним платежем - 30610 грн., штрафна санкція - 1 грн., всього - 30611 грн.; податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000722210 ПДВ становить за основним платежем - 27348 грн., штрафна санкція - 1 грн., всього - 27349 грн. (т. 4, а. с. 119-120).

Отже, судження податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства в цій частині не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення - рішення в зазначеній частині підлягають скасуванню, оскільки прийняті Індустріальною МДПІ м. Харкова з порушенням положень діючих правових норм, а в іншій частині є обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині задоволення позовних вимог по взаємовідносинах позивача з ПМП «СВА», своє рішення належним чином не вмотивував, чим порушив вимоги п.3 ч. 1 ст. 163 КАС України, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014р. по справі № 820/8505/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар" до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000712210 на суму 30611 грн. (в тому числі основний платіж - 30610 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн.) та №0000722210 на суму 27349 грн. ( в тому числі основний платіж - 27348 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.

Повний текст постанови виготовлений 29.10.2014 р.