Ухвала

від 10.11.2014 по справі 807/2796/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року Справа № 876/14646/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Левицької Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Закарпатліс" до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання протиправними дій і заборону вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Закарпатліс" звернулося в суд з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України в якому просить : визнати протиправними дії відповідача по відмові у погодженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству "Закарпатліс" в оренду під рокарієм - об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 60; заборонити відповідачу вимагати для проведення державної землевпорядної експертизи і погодження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству "Закарпатліс"в оренду під рокарієм - об'єктом природно - заповідного фонду місцевого значення по вул. Собранецька, 60 в м. Ужгороді нотаріально посвідчену згоду асоціації "Закарпатліс" на вилучення земельної ділянки площею 0,51га за вказаною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неодноразово безпідставно відмовляє у наданні позитивного висновку державної експертизи та погодженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству "Закарпатліс" в оренду під рокарієм - об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення по вул. Собранецька, 60 в м. Ужгороді, чим порушує права позивача та не дає змоги оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться майно позивача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року адміністративний позов ПАТ "Закарпатліс" задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача, а в решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне агентство земельних ресурсів України подало апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нової, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем систематично не виконується п. 10 Вимоги висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16.07.2012 року № 368-12 щодо необхідності надання нотаріально - посвідченої згоди попереднього землекористувача згідно ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України (Асоціації Закарпатліс", код ЄДРПОУ 00276162), та документів на підставі яких проведено розподіл цілісного об'єкту, з урахуванням інженерної інфраструктури.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Встановлено, що позивач пройшовши державну реєстрацію згідно з розпорядженням голови Ужгородської міської ради № 187 від 01.12.1994 року є власником нерухомого майна за адресою : м. Ужгород, вул. Собранецька, 60-60а, згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.08.2006 року та рішенням Господарського суду Закарпатської області 04.12.2007 року.

07.03.2006 року позивач, звернувся до Ужгородської міської ради із заявою про затвердження пропозицій по розподілу земельної ділянки та надання дозволу на її інвентаризацію з наступною передачею її у оренду, для чого необхідно затвердити проект землеустрою.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок природоохоронного призначення підлягають обов'язковій державній експертизі.

Згідно ст. 22 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", п. 4 Положення "Про Державне агентство земельних ресурсів України" затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 року та п. 4.1.1. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації затвердженої наказом Держкомзему України № 391 від 03.12.2004 року (далі по тексту Методики) державна експертиза повинна проводитися відповідачем.

У відповідності до п. 1.11 Методики експертиза проводиться до затвердження проекту землеустрою і видачі правовстановлюючих документів на землю.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та п.3.5.3. Методики висновки державної експертизи землевпорядної документації можуть бути трьох видів : позитивний - документація повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам - у такому разі документація погоджується; умовно-позитивний - документація не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам - у такому разі документація повертається на доопрацювання із вказівкою конкретних вимог, які необхідно виконати; негативним - документація не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам - у такому разі документація не може бути погоджена.

По земельній ділянці площею 0,51 га був підготовлений до затвердження "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству "Закарпатліс" в оренду під рокарієм об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення за адресою : м. Ужгород, вул. Собранецька, 60". Зазначеним проектом передбачалося визначення для даної ділянки категорії "землі природоохоронного призначення", оскільки згідно з рішенням Закарпатської обласної ради № 377 від 11.01.2002 року позивачем на даній ділянці було створено природо-заповідну пам'ятку садо-паркового мистецтва місцевого значення (рокарій). 28.12.2011 року зазначеній ділянці було присвоєно кадастровий №2110100000:29:001:0203, а 17.01.2012 року відомості про ділянку були внесені до автоматизованої системи Державного земельного кадастру.

Розробником проекту землеустрою - ТОВ "Геодезичне та земельне бюро" вищевказаний проект було надіслано відповідачу для проведення державної експертизи (реєстраційний № 368-12 від 19.06.2012 року).

16.07.2012 року за наслідками проведення експертизи відповідачем було надано умовно-позитивний висновок №368-12, оскільки, документація була визнана відповідачем такою, що не повною мірою відповідає вимогам законодавства і повернута на доопрацювання з наданням 6 зауважень.

11.10.2012 року доопрацьований проект повторно поданий відповідачу для контролю за усуненням зауважень і надання позитивного висновку експертизи (погодження документації).

03.12.2012 року відповідач за наслідками контролю за усуненням зауважень повернув проект землеустрою на доопрацювання у зв'язку з частковим усуненням зауважень.

22.01.2013 року розробник проекту землеустрою - ТОВ "Геодезичне та земельне бюро" втретє звернувся до відповідача щодо проведення контролю за усуненням зауважень, додавши більш наглядну ситуаційну схему, яку витребував відповідач та обґрунтувавши безпідставність решти повторних зауважень відповідача.

Листом № 1596/23/11-13 від 04.02.13 року у зв'язку з невідповідністю вимогам абз.5 пп.3.3.2 п.3.3 Методики відповідач без реєстрації доопрацьованого проекту землеустрою повернув його.

Такі дії, тобто відмова у реєстрації та розгляді поданого позивачем доопрацьованого «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ «Закарпатліс» оскаржені позивачем до Закарпатського окружного адміністративного суду, який постановою від 12.06.2013 року, яка набрала законної сили визнав її протиправною і зобов'язав відповідача зареєструвати проект.

17.06.2013 року розробник документації вчетверте звернувся до відповідача. На виконання вищевказаної постанови суду відповідач зареєстрував проект, прийняв його до розгляду, однак листом № 12374//23/11-13 від 10.07.2013 року знову відмовив у наданні позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та погодженні проекту землеустрою.

Зазначену відмову відповідач мотивує тим, що зауваження зазначені в п.п. 5 п. 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16.07.2013 року № 368/13-а враховані лише частково, а саме: відсутня нотаріально посвідчена згода попереднього землекористувача згідно ч.2 ст.123 Земельного кодексу України (Асоціації "Закарпатліс", код ЄДРПОУ 00276162), вважає, що в проекті землеустрою наявні порушення ст. 50 Закону України "Про землеустрій", а також вимагає додати документи, на підставі яких проведено розподіл цілісного об'єкту, з урахуванням інженерної інфраструктури.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Листом № 12374/23/11-13 від 10.07.2013 р. відповідач протиправно відмовив у наданні висновку державної експертизи землевпорядної документації та погоджененні проекту землеустрою, що в свою чергу порушує права та інтереси позивача, оскільки не дає змоги завершити оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі і споруди, що належать позивачу на праві власності. Внаслідок цього позивач обмежений у здійсненні своїх речових прав на нерухомість, чим відповідач порушує ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод, ст. 13. 41 Конституції України, ст. 386, 391, 393 Цивільного кодексу України, ст. 147, 152 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України.

Ухилення відповідача від розгляду документації також завдає шкоди і бюджету м. Ужгорода, оскільки до укладення договору оренди землі і реєстрації права оренди у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, договір оренди не набуває чинності, а отже міський бюджет не отримує належну орендну плату за земельну ділянку.

Проект землеустрою тричі розглядався відповідачем по суті (у червні-липні , жовтні-грудні 2012 року та січні - лютому 2013 року).

Судом встановлено, що поданий для контролю за усуненням зауважень доопрацьований "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству "Закарпатліс" в оренду під рокарієм - об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення за адресою : м. Ужгород, вул. Собранецька, 60" відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, в т.ч. ст. 50 Закону України "Про землеустрій", а тому відповідач повинен був надати висновок державної експертизи землевпорядної документації та погодити проект землеустрою.

Згідно ст. 50 Закону України "Про землеустрій", а також ст. 123 Земельного кодексу України дійсно передбачається надання нотаріально посвідченої згоди землекористувача на вилучення у нього земельної ділянки, тоді як у проекті міститься спільна заява Асоціації "Закарпатліс" та акціонерного товариства "Закараптліс", підписана керівниками та завірена печатками юридичних осіб, але без нотаріального посвідчення.

Згідно ч.3 ст.30 Земельного кодексу України 1992 р., що діяв у період переходу права власності на нерухоме майно до акціонерного товариства "Закарпатліс", при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі і споруди. При цьому згідно ч.1 ст.31 Земельного кодексу України 1992 року передбачалася проста (не нотаріально посвідчена) згода попереднього землекористувача на вилучення ділянки з метою її передачі у користування підприємствам, установам і організаціям. Враховуючи, що право на отримання земельної ділянки у користування акціонерного товариства "Закарпатліс" отримано у 1994 році, нотаріальна згода Асоціації "Закарпатліс" тоді не оформлювалася. Наразі оформлення такої згоди не є можливим, оскільки Асоціація "Закарпатліс" ліквідована, а відтак право постійного користування Асоціацією "Закарпатліс" земельною ділянкою припинено у зв'язку з припиненням юридичної особи - землекористувача. Ще під час чергового подання проекту, а саме після доопрацювання за наслідками отримання умовно позитивного висновку від 16.07.2012 року, розробником додано до проекту землеустрою витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого випливає, що Асоціація "Закарпатліс" (код ЄДРПОУ 00276162) в процесі підготовки проекту землеустрою була ліквідована як юридична особа.

Судом першої інстанції, в судовому засіданні також встановлено, що в січні 2012 року ТОВ "Геодезичне та земельне бюро" розпочато виготовлення проекту землеусторою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству "Закарпатліс" в оренду під рокарієм - об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 60", про що свідчить відтиск штампу на титульній сторінці вказаного проекту, а зміни Свідоцтва акціонерного товариства "Закарпатсліс" проведені 04.05.2011 року з чого вбачається, що Асоціація "Закарпатиліс" припинила свою діяльність ще у 2011 році.

Отже, нотаріально посвідчена згода Асоціації "Закарпатліс" на вилучення ділянки не лише не може бути надана позивачем фізично, але і юридично не є потрібною, оскільки у зв'язку з ліквідацією попереднього землекористувача вже і немає змісту вимагати вилучення такої ділянки, тобто не має підстав вимагати згоду на таке вилучення.

Вимога відповідача щодо доповнення проекту документами, на підставі яких було проведено розподіл цілісного об'єкту з урахуванням інженерної інфраструктури не відповідає ст.50 Закону України "Про землеустрій", оскільки дана стаття взагалі не передбачає такого документу, як обов'язкової складової проекту землеустрою.

Дана вимога відповідачем висувається вперше і не була передбачена у висновку від 16.07.2012 року, згідно з яким проводилося доопрацювання проекту то можна зробити висновок, що позивач не порушував і не ігнорував вимоги відповідача щодо доопрацювання проекту.

Так як пам'ятка садово-паркового мистецтва створювалася лише на 0,51 га і лише ці 0,51 га оголошувалися об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення згідно з рішенням Закарпатської обласної Ради № 377 від 11.01.02 року то суд приходить висновку, що вимога відповідача є необґрунтованою.

Щодо об'єктів інженерної інфраструктури, то предметом розгляду в даному випадку є садово-паркова ділянка з рослинами (дерева, чагарники, квіти). Згідно чинного законодавства віднесення такої ділянки до категорії "землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення" не потребує влаштування чи демонтажу інженерних комунікацій, отримання якихось інженерних дозволів чи технічних умов тощо, як умови надання ділянці природоохоронної категорії. Відтак, вимога відповідача є необгрунтованою (надмірною) і не стосується суті експертизи.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційного оскарження.

За вищенаведених обставин, суд прийшов до правильного висновку, що оскаржувані дії щодо ненадання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та відмова у погодженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству "Закарпатліс" в оренду під рокарієм - об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 60" вчинені всупереч вимогам чинного законодавства.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов в частині визнання дій відповідача протиправними.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 807/2796/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М. Обрізко

Н.Г. Левицька