Постанова

від 06.11.2014 по справі 804/10908/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № 804/10908/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №804/10908/13-а за позовом Приватного Підприємства рекламного агентства "Дювіс" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальних господарських взаємовідносин з ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» та «ТОВ «Матадор» за 2011 - 2012 оскільки має документальне їх підтвердження. З урахуванням зазначеного просив зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, які ПП РА «Дювіс» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за вказаний період.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013р. позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013р. №0002921501, від 10.07.2013р. №0002951501. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо формування витрат та податкового кредиту не спростовані у ході розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень прийшов до висновку що позивач має всі необхідні первинні документи за результатами виконання договорів з контрагентами, а тому витрати та податковий кредит сформовано відповідно до норм ПК України.

Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 06.06.2012 по 12.06.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Рекламне агентство «Дювіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів по взаємовідносинам з «ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.04.2012 по 31.08.2012, з 01.02.2012 по 29.02.2012, з ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012, з ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.» за результатами якої складено акт від 19 червня 2013 року №1582/222/32988166.

Судом встановлено порушення: ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 29 753 грн., IV квартал 2011 року у сумі 2539 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 7481 грн., II квартал 2012 року у сумі 5679 грн.. III квартал 2012 року у сумі 4953 грн., IV квартал 2012 року у сумі 9101 грн.; п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 28127 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на суму 2208 грн., за лютий 2012 року на суму 7125 грн., у т.ч. за квітень 2012 року на суму 2443 грн., у т.ч. за травень 2012 року на суму 1958 грн., у т.ч. за червень 2012 року на суму 1008 грн., у т.ч. за липень 2012 року на суму 1045 грн., у т.ч. за серпень 2012 року на суму 3672 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року на суму 5674 грн., у т.ч. за грудень 2012 року на суму 2994 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з підстав відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП РА «Дювіс» по ланцюгу постачання від ТОВ «Матадор», ТОВ «Лігран» , ТОВ «Шоковіта» в частині придбання товару, послуг та відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0002921501 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35158,00грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 28127,00грн. та штрафні санкції у розмірі 7031,75грн.) та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 №0002951501 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 36556,00грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 29753,00грн. та штрафні санкції у розмірі 6803,50грн.), правомірність яких є предметом даного спору.

Позивачем зазначено та відповідачем не спростовано, що за перевіряє мий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Матадор», ТОВ «Лігран» , ТОВ «Шоковіта».

Так позивачем із зазначеними товариствами укладались договори про надання послуг, та договір купівлі-продажу, а також первинні документи (акти, рахунки, податкові накладні, виписки з банку) які надавались до перевірки та матеріалів справи.

Так встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лігран» від 01.12.2011р. №48 про виготовлення та встановлення наружної реклами; від 05.12.2011р. №48/1 про виготовлення макетів для виготовлення поліграфічної продукції, допугода №1 від 01.02.2012р. до договору №48/1 про оптимізацію та просування вебсайту, допугода №2 від08.02.2012р. до договору №48/1 про розміщення реклами на Руському радіо та Хіт ФМ.

На виконання договору від 01.12.2011р. №48 про виготовлення та встановлення наружної реклами надано акт про здачу робіт та податкові накладні (а.с. 4-10 Т2).

Акт про здачу робіт про виготовлення зовнішньої реклами містить загальні посилання. Податкові накладні від 14.12ю2011р. №426.

Податкова накладна від 18.11.2011р. №33 про виготовлення та встановлення такої реклами видана до укладання договору від 01.12.2011р. №48 та містить посилання на договір від 14.10.2011р. №306 (а.с. 10 Т2).

Позивачем не надано такого договору, проте судом було запропоновано у наданні інших документів, на які містять посилання у самостійно наданих позивачем документах.

Між позивачем та ТОВ «Лігран» укладено договір від 05.12.2011р. №48/1 про виготовлення макетів для виготовлення поліграфічної продукції, допугода №1 від 01.02.2012р. до договору №48/1 про оптимізацію та просування вебсайту, допугода №2 від08.02.2012р. до договору №48/1 про розміщення реклами на Руському радіо та Хіт ФМ.

На виконання вказаних договорів з урахуванням допугод позивачем були надані акти здачі робіт, які також мають загальне посилання про розробку макетів (без визначення конкретизації та можливістю ідентифікувати які саме) та розміщення реклами, просування вебсайту (а.с. 1-3, 12-42 Т2).

На виконання вказаних договорів позивачем надані податкові накладні №№1348 від 25.06.12, 1281 від 30.05.12,, 920 від 29.12.11, 1460 від 29.08.12, 1548 від 27.07.12, 1585 від 28.02.12, 1291 від 28.04.12, 1065 від 20.04.12 в яких як на підставу їх надання посилання на договір від 01.12.2011р.ґ №48/1. Проте такого договору надано не було, проте судом було запропоновано у його наданні.

Також на виконання вказаних договорів позивачем надано податкові накладні №252 від 06.02.12 в якому іде посилання як підстава виконання договору від 03.02.2012р. №06; 1250 від 22.02.12 в якому іде посилання як підстава виконання договору від 22.02.12 №08; №914 від 16.02.12 в якому іде посилання як підстава виконання договору від 16.02.2012 №07.

Проте таких договорів надано не було до перевірки та суду першої інстанції, проте судом апеляційної інстанції було запропоновано у їх наданні.

Також на виконання вказаних договорів позивачем надано податкову накладну №715 від 13.04.12 в якому іде посилання як підстава виконання договору від 05.04.12р. №05/04/12, саме на вимогу апеляційного суду копія такого договору була надана, проте такий не надавався до перевірки.

Вказаний договір передбачав надання рекламних послуг. Як підставу його виконання позивачем надані графіки трансляції реклами узгоджені між позивачем як виконавцем та замовником за іншими договором, що не підтверджує виконання послуг ТОВ «Лігран» за договором від 05.04.12р. №05/04/12.

Також між позивачем та ТОВ «Шоковіта» укладено договір від 01.10.2012р. №01/10/12 про розробку макетів для друку поліграфічних послуг.

На виконання вказаного договору позивачем були надані акти здачі робіт, які також мають загальне посилання про розробку макетів (без визначення конкретизації та можливістю ідентифікувати які саме) (а.с. 51-58 Т2).

Щодо договору укладеного між позивачем та ТОВ «Матадор» від 23.05.2012р. №179 щодо передання у власність позивача повітряних кульок з відповідними логотипами, доказів можливості виконання вказаного договору контрагентом позивача, надано не було.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, суд зобов'язаний при вирішенні справи з'ясувати всі обставини справи і оцінити їх в сукупності. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин.

В той же час, правильність формування валових витрат, відповідно, податкового кредиту, вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.

Документами, що підтверджують фактичне отримання послуг, будуть Договір, акт приймання-передачі послуг або інший документ. Та при виконанні двох "стандартних" умов (наявність первинних документів, що підтверджують факт отримання таких послуг, і подальше використання результатів цих послуг у власній господарській діяльності).

Відповідно, за визначенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Так податковому органу, так і суду першої інстанції, надані копії договорів, акти приймання-передачі послуг та рахунки.

Види наданих згідно з актами прийому-здачі послуг носять загальний характер. Наведені документи не містять інформації щодо змісту та обсягу господарських операцій; неможливо виявити зв'язок цих послуг - визначення конкретизації та можливістю ідентифікувати які саме, що, одночасно, означає невідповідність цих документів вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Понесення позивачем указаних витрат не доводить отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

Безперечно, право на формування витрат та податкового кредиту виникає не тільки з дати отримання податкової накладної, а є взаємно пов'язаним з відповідним декларуванням та зобов'язанням платника податків - контрагента за договором, сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

З надані позивачем доказів не вбачається виконання таких робіт саме ТОВ «Матадор», ТОВ «Лігран» , ТОВ «Шоковіта», відсутні докази можливості їх виконання вказаними підприємствами, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції тощо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку задовольняючи частково позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень.

Оскільки позивачем не оскаржене рішення суду в частині відмови задоволення позову, а відповідач не наводить в апеляційній скарзі будь-яких доводів незгоди в цій частині з рішенням суду, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №804/10908/13-а за позовом Приватного Підприємства рекламного агентства "Дювіс" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень та в цій частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №804/10908/13-а залишити без змін.

Постанова законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак