Ухвала

від 05.11.2014 по справі 2а-1670/2872/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/74823/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р.

у справі № 2а-1670/2872/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промсантехніка-1»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватне підприємство «Спецкомплект Днепр», закрите акціонерне товариство «Елста»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промсантехніка-1» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 р. № 0000922302/50 та № 0000932302/51.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. позовні вимоги ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1» роз'єднано шляхом виділення в окреме провадження вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.04.2012 р. № 0000932302/51.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.04.2012 р. № 0000922302/50 в частині зменшення ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 999 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 499,50 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. скасовано в частині відмови в позові щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.04.2012 р. № 0000922302/50 частини зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 124 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 62 000 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.04.2012 р. № 0000922302/50 в частині з зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 124 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 62 000,50 грн.; в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог, та рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.03.2012 р. по 28.03.2012 р., на підставі направлення від 22.03.2012 р. № 1567/001567, наказу № 268 від 22.03.2012 р., підпункту 78.1.8, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, посадовою особою Кременчуцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 267 038 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 03.04.2012 р. № 515/22-113/31103789 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року на суму 128 775 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 19.04.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000922302/50, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 126 999 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 63 500 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.11.2011 р. позивач та ЗАТ «Елста» уклали договір № 1011-11/8 про давальницький підряд на виготовлення продукції.

Реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується копіями первинних документів, що містяться в матеріалах справи, а саме: актом прийому-передачі заготовки, рахунками-фактури, актом виконаних робіт, виробничим звітом інструментального відділу за січень 2012 року, специфікацією №1 до договору, актом використання давальницької сировини, виписками по рахунку, платіжними дорученнями, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), замовленням на перевезення, товарно-транспортними накладними, подорожнім листом.

В подальшому виготовлені ЗАТ «Елста» товарно-матеріальні цінності (перехід) позивачем реалізовані ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот», що підтверджується податковими та видатковими накладними, довіреностями, рахунками-фактурами.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу приписів податкового законодавства підставою для віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, є податна накладна.

В межах здійсненої господарської операції ЗАТ «Елста» виписано податкові накладні на користь ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1», які не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, реальність господарської операції щодо замовлення та виготовлення товарів з давальницької сировини підтверджується матеріалами справи.

Як слідує з акту перевірки, єдиною підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового закону при формуванні податкового кредиту за господарським операціям із ЗАТ «Елста» є встановлена податковим органом розбіжність податкової звітності позивача в результаті опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення (грудень 2011 року), що виникла внаслідок неприйняття як звітного документа податковій декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Елста» за грудень 2011 року.

Однак, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючим законодавством не передбачено відповідальності позивача за неподання податкової звітності його контрагентом.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання постачальником його податкових зобов'язань, оскільки це є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. в розмірі 2 999 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 499,50 грн.

Щодо задоволення позовних в частині скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.04.2012 р. № 0000922302/50 в частині з зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 124 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 62 000,50 грн., суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який скасовуючи в цій частині постанову суду першої інстанції та задовольняючи вказані позовні вимого, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2012 р. до Кременчуцької ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 267 038 грн.

Вказана суму позивачем сформована за результатами здійснення господарських операцій позивача, зокрема, з ПП «Спецкомплект Днепр» у грудні 2011 року-січні 2012 року.

Так, 04.01.2011 р. між позивачем та ПП «Спецкомплект Днепр» було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей (П90-325х12 ст.08Х13, ДСТУ ГОСТ 17375:2003).

11.01.2012 р. ПП «Спецкомплект Днепр» в адресу ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1» виписано податкову накладну від № 2 на загальну суму поставки 744 000 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 124 000 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Пунктом 7.3 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 р. та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України за № 320/15011 від 16.04.2008 р., передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

На підтвердження факту одержання органами ДПС податкового документа в електронному вигляді відправник отримує квитанцію про одержання податкового документа в електронному вигляді (першу квитанцію).

Відповідно до пункту 7.4 зазначеної Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

У матеріалах справи наявна копія повідомлення щодо направлення ПП «Спецкомплект Днепр» засобами електронної пошти податкової накладної № 2 від 11.01.2012 р. до податкового органу 20.01.2012 р. та скрінкопія з програми М.Е.DОС 10.00.094 по ПП «Спецкомплект Днепр», з якої вбачається, що 20.01.2012 р. до податкової служби вказаним контрагентом позивача відправлено первинні документи з податку на додану вартість, серед яких і податкову накладну № 2 від 11.01.2012 р., видану позивачу за проведеними господарськими операціями.

Отже факт надіслання на реєстрацію податкової накладної є доведеним.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Невиконання або неналежне виконання контролюючим органом встановленого податковим законодавством обов'язку щодо підтвердження (непідтвердження) проходження реєстрації у належний спосіб надісланої податкової накладної не є підставою для позбавлення сумлінного платника права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Отже, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 124 000 грн. та, як наслідок, завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2012 року на вищезазначену суму є необґрунтованим.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до частини третьої статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р., в частині задоволених позовних вимог, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р. у справі № 2а-1670/2872/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко