Постанова

від 06.11.2014 по справі 806/4121/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м. Житомир

справа № 806/4121/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюк М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Комісарчука О.В., представника відповідача Синицької Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Лугинське" товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282200 від 07.03.2014 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000282200 від 07.03.2014 року.

В обґрунтування позову зазначає, що на підтвердження правомірності декларування податкового кредиту в сумі 33100 грн. по господарській діяльності з придбання ТМЦ у ТОВ "Вектра 3000" відповідачу були надані всі необхідні. належним чином оформлені документи. Відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування придбаних ТМЦ у ТОВ "Вектра 3000" та довіреностей на їх отримання не свідчить про фактичну відсутність даних господарських операцій. Відсутність розбіжностей в автоматизованої системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Вектра 3000" та Дочірнього підприємства "Лугинське" товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" свідчить на користь позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (а.с.88-90).

Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні доказу належить відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з висновків акту від 05.02.2014 року № 20/22-16/36127998 "Про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" (код ЄДРПОУ 36127998) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Вектра 3000" ( код за ЄДРПОУ 37377252) за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2013 р., та ТОВ "Вістол" код ЄДРПОУ 32926534 за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2013 р." (а.с.25-56), перевіркою встановлено:

- що податковий кредит, задекларований ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" по взаємовідносинах з ТОВ "Вектра 3000" в березні 2013 року в сумі 9100,00 грн. та в червні 2013 року в сумі 24000,00 грн. відповідно до п.193.1 ст.193, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується;

- порушення ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" п.44.1 ст.44, п.193.1 ст.193, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за березень та червень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "Вектра 3000" занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 33100,00 грн.

На акт перевірки позивачем були подані заперечення (а.с.57-60), які відповідач залишив без задоволення (а.с.61-66)

На підставі акту від 05.02.2014 року № 20/22-16/36127998 Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 07.03.2014 року (а.с.67), яким ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41375 грн. (основний платіж - 33100 грн., штрафні санкції - 8275 грн.).

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про нереальність господарської операції між ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" і ТОВ "Вектра 3000", вчинення цієї операції без мети настання правових наслідків, які обумовлені нею, з метою надання податкової вигоди позивачу, про що свідчить акт перевірки Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13 листопада 2013 р. № 1/22/37377252.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених відповідачем в акті від 05.02.2014 року № 20/22-16/36127998 суджень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до договору поставки № 02-03 від 15.03.2013 року (а.с.68-70), ТОВ "Вектра 3000" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" (Покупець) обладнання для виробництва паливних брикетів та інше обладнання (Продукція), а покупець прийняти та оплатити отриману продукцію, шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту отримання Продукції.

На підтвердження господарських операцій за цим договором, ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" були надані перевіряючим (а.с.29) видаткові накладні № РН-0000629 від 25.03.2013 року, № РН-0000510 від 27.05.2013 року та податкові накладні № 629 від 25.03.2013 року, № 510 від 27.05.2013 року (а.с.73-76), відповідно до яких отриманий був термотунель для термоусадки вартістю 54600,00 грн. і система автоматичного опалювання САС-1000 вартістю 144000,00 грн. При цьому, в порушення умов вищевказаного договору щодо строків оплати за товар було сплачено лише 54600 грн. платіжними дорученнями № 159 від 28.05.2013 року, № 167 від 31.05.2013 року, № 177 від 06.06.2013 року (а.с.42).

Як пояснив представник позивача, повністю оплата за отриману Продукцію не була здійснена у зв'язку з виявленням порушень, відображених в акті від 05.02.2014 року № 20/22-16/36127998.

Надані під час судового засідання позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та неправомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень товарно-транспортні накладні № 629 від 25.03.2013 року, № 510 від 27.05.2013 року і рахунки-фактури СФ-0000629 від 25.03.2013 року, № СФ-0000510 від 27.05.2013 року (а.с.169-172) суд до уваги не приймає, оскільки вони не були надані ні під час перевірки, ні при подачі заперечень на акт перевірки, а відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається на підставі акту перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків до акту.

Крім того суд звертає увагу на те, що, як вбачається з товарно-транспортних накладних № 629 від 25.03.2013 року, № 510 від 27.05.2013 року, в них не зазначена адреса пунктів навантаження та розвантаження Продукції, автоперевезником вказано ТОВ "Вектра 3000", в той час, як, відповідно до акту від 13.11.2013 року № 1/22/37377252 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВЕКТРА 300" (код за ЄДРПОУ 37377252) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.01.2011 р. по 30.09.2013 р." (а.с.175-309), у вказаного підприємства в березні. травні 2013 року був відсутній власний або орендований автотранспорт.

Також, актом від 13.11.2013 р. № 1/22/37377252 встановлена невідповідність щодо руху придбаних та реалізованих товарі, тобто відсутні відомості щодо придбання ТОВ "Вектра 3000" термотунелю для термоусадки вартістю і системи автоматичного опалювання САС-1000, які були начебто реалізовані позивачу.

Посилання представника позивача на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року по справі № 812/9874/13-а (а.с.122-135), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року (а.с.136), про зобов'язання ГУ Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі "Податковий блок" дані щодо задекларованих ТОВ "Вектра 3000" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 82276511,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 81252372,00 грн., які було вилучено на підставі акта перевірки від 13.11.2013 р. № 1/22/37377252, як на доказ протиправності оскаржуваних рішень, суд вважає безпідставним, оскільки вказані судові рішення не спростовують встановлені актом від 13.11.2013 р. № 1/22/37377252 обставини про неможливості фактичного здійснення ТОВ "Вектра 3000" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Основним аргументом судових рішень про зобов'язання ГУ Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі "Податковий блок" дані щодо задекларованих ТОВ "Вектра 3000" податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість, які було вилучено на підставі акта перевірки від 13.11.2013 р. № 1/22/37377252, є лише недотримання ГУ Міндоходів у Луганській області відповідної процедури - не наведення жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки без винесення та подальшого узгодження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд зазначає, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ст.ст. 44, 193, 198, 201 Податкового кодексу України, за наслідками яких підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 33100 грн. повністю підтверджені матеріалами справи та зібраними під час судового розгляду справи доказами.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді встановлено факт допущення позивачем виявлених під час перевірки порушень вимог ст.ст. 44, 193, 198, 201 Податкового кодексу України за наслідками здійснення господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Вектра 3000", суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000282200 від 07.03.2014 року, а отже позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову в задоволенні позову та приписи ст.ст. 87, 94 КАС України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з позивач належить стягнути на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Лугинське" товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 11 листопада 2014 р.