Рішення

від 06.06.2019 по справі 806/4121/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Житомир справа № 806/4121/14

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Єфіменко О.В.,

секретарки судового засідання Магдич В.М.,

за участю представниці відповідача Коршак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

05.09.2014 Дочірнє підприємство «Лугинське» Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська лісопереробна група» звернулося до адміністративного суду із позовом до Лугинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 №0000282200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.10.2018 касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Лугинське» Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська лісопереробна група» задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 у справі №806/4121/14 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановлено, що розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі обмежились встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу мали дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому суди повинні були надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не виконано наведених процесуальних вимог та не досліджено належним чином обставини, які є суттєвими для правильного вирішення даної справи.

Таким чином, Верховний Суд зауважив, що судами не досліджено комплекс доказів, необхідних для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкових зобов`язань. Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи.

21.12.2018 після розгляду Верховним Судом до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" до Лугинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2014 №0000282200.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 справу прийнято до загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 24.01.2019 на 11:30 (Том №2 а.с.123-124).

15.01.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну первинного відповідача Лугинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на належного - Коростенську ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області (Том №2 а.с. 128).

18.01.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 17.01.2019 №81/06-30-10-03 (Том №2 а.с. 131-134). В якому відповідач просив відмовити у задоволенні позивних вимог, в обґрунтування заперечень стосовно податкового повідомлення-рішення №0000282200 від 07.03.2014 пояснив, що податковий кредит, задекларований ДП Лугинське ТОВ Європейська лісопереробна група по взаємовідносинах з ТОВ Вектра 3000 у березні 2013 року у сумі 9100 грн, червні 2013 року у сумі 24000 грн відповідно до п.193.1 ст.193, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується. Підприємством порушено п.44.1 ст.44, п.193.1 ст.193, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено, за період з 01.03.2013 до 31.03.2013 та з 01.06.2013 до 30.06.2013 по взаємовідносинах з ТОВ Вектра 3000 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 33100 грн, у тому числі: у березні 2013 року в сумі 9100 грн, у червні 2013 року у сумі 24000 грн. Таким чином, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 №0000282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 41375,00 грн, з яких: 33100,00 грн - основний платіж та 8275,00 грн штрафними (фінансовими) санкціями.

Пояснює, що контролюючим органом ставиться під сумнів отримання придбаного обладнання саме від контрагента ТОВ «Вектра 3000» . Крім того, у позивача відсутні платіжні документи та решта первинних документів, що підтверджували б реальність здійснення господарських операцій за договором поставки товару від контрагента ТОВ «Вектра 3000» , які не надані були позивачем ні під час перевірки ні під час розгляду справи.

Крім того, 18.01.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну первинного відповідача Лугинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на належного - Головне управління ДФС у Житомирській області (Том №2 а.с. 138).

Підготовче засідання оголошено відкладеним на 05.03.2019 на 14:00 у зв`язку з неприбуттям представника позивача та для належного повідомлення представника позивача про дату, час та місце розгляду справи (Том №2 а.с. 147-148).

У підготовче засідання 05.03.2019 прибули представник позивача та представник відповідача.

У підготовчому засіданні, суд ухвалами від 05.03.2019, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання представника відповідача про заміну відповідача - Лугинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на належного - Головне управління ДФС у Житомирській області, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 04.04.2019 до 11:30 для витребування від представника позивача додаткових доказів у справі, про які зазначено Верховним Судому усоєму рішенні, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 05.03.2019 (Том №1 а.с. 168-170).

У підготовчому засіданні 04.04.2019 оголошено перерву до 02.05.2019 до 15:00 у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 04.04.2019 (Том №2 а.с. 176).

Відповідно до листа від 25.04.2019 у зв`язку з перебуванням судді Єфіменко О.В. у відпустці у період з 26.04.2019 до 10.05.2019 судове засідання у справі, призначене на 02.05.2019 на 15:00 відкладено на 06.06.2019 на 11:30 (Том №2 а.с. 179).

У підготовче засідання 06.06.2019 прибула представник відповідача, представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (Том №2 а.с. 185), про причини свого неприбуття суду не повідомив.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 06.06.2019, постановленою у порядку ст.243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 06.06.2019 (Том №2 а.с. 186-188).

У судовому засіданні 06.06.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала та просила у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (Том №2 а.с. 131-134).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 27.01.2014 №9, №10, виданих Лугинською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та на підставі наказу від 24.01.2014 №27 (Том №1 а.с. 24) згідно з пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну перевірку ДП Лугинське ТОВ Європейська лісопереробна група з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вектра 3000» за період з 01.01.2011 до 30.09.2013, та ТОВ «Вістол» за період з 01.10.2010 до 30.09.2013.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 05.02.2014 №20/22-16/36127998 за висновками якого встановлено, що:

- податковий кредит, задекларований ДП Лугинське ТОВ Європейська лісопереробна група по взаємовідносинах з ТОВ Вектра 3000 у березні 2013 року у сумі 9100 грн, у червні 2013 року у сумі 24000 грн відповідно до п.193.1 ст.193, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується.

- підприємством порушено п.44.1 ст.44, п.193.1 ст.193, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, у результаті чого встановлено, за період з 01.03.2013 до 31.03.2013 та з 01.06.2013 до 30.06.2013 по взаємовідносинах з ТОВ Вектра 3000 ДП Лугинське ТОВ Європейська лісопереробна група занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 33100 грн, у тому числі: у березні 2013 року у сумі 9100 грн, у червні 2013 року у сумі 24000 грн (Том №1 а.с. 25-56).

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, ДП Лугинське ТОВ Європейська лісопереробна група подало заперечення від 26.02.2014 №17-02/14 на акт перевірки (Том №1 а.с. 57-60).

06.03.2014 відповідачем надіслано на вказані заперечення на акт перевірки відповідь від 06.03.2014 №472/10/22-09 згідно з якою заперечення підприємства відхилені та визнані такими, що не спростовують висновки акта перевірки, які залишено без змін (Том №1 а.с. 61-66).

На підставі акта перевірки від 05.02.2014 №20/22-16/36127998 Лугинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийняте податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 07.03.2014 (Том №1 а.с. 67), яким ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 41375,00 грн, з яких основний платіж - 33100,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 8275,00 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про нереальність господарської операції між ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" і ТОВ "Вектра 3000", вчинення цієї операції без мети настання правових наслідків, які обумовлені нею, з метою надання податкової вигоди позивачу, відсутність первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних, платіжних документів, довіреностей на отримання товару на підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право па віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних ціп, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника подачку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, слід зазначити, що наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку па податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця, належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

У матеріалах справи відсутні платіжні документи, які могли б підтвердити реальність господарської операції, вони не були надані ні під час проведення перевірки ні під час розгляду даної справи на вимогу суду.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують донесення платником витрат та надають право на податковий кредит.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операцій установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), донесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що відсутність у нього товарно-транспортних накладних та відсутність довіреностей на отримання товару від ТОВ "Вектра 3000" по договору поставки №02-03 від 15.03.2013 не свідчать про нездійснення господарської операції.

Надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та неправомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень товарно-транспортні накладні №629 від 25.03.2013, №510 від 27.05.2013 і рахунки-фактури №СФ-0000629 від 25.03.2013, №СФ-0000510 від 27.05.2013, суд до уваги не приймає, оскільки вони не були надані ні під час перевірки, ні під час подачі заперечень на акт перевірки, а відповідно до ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається на підставі акта перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків до акту.

Крім того, як встановлено з товарно-транспортних накладних №629 від 25.03.2013, №510 від 27.05.2013, у них не зазначена адреса пунктів навантаження та розвантаження продукції, автоперевізником вказано ТОВ "Вектра 3000", у той час, як, відповідно до акту від 13.11.2013 №1/22/37377252 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вектра 3000" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку па додану вартість та податку на прибуток за період 01.01.2011 до 30.09.2013" у вказаного підприємства у березні, травні 2013 року був відсутній власний або орендований автотранспорт.

Також, актом від 13.11.2013 №1/22/37377252 встановлена невідповідність щодо руху придбаних та реалізованих товарів, тобто відсутні відомості щодо придбання ТОВ "Вектра 3000" термотунелю для термоусадки і системи автоматичного опалювання САС-1000, які були начебто реалізовані позивачу.

Підприємством під час розгляду справи на вимогу суду не надано актів прийому-передачі товарів за кількістю і якістю, будь-яких первинних документів, в яких зафіксовано реєстраційні номери документів по якості та актів фактичної наявності продукції, документів дозвільного характеру, які підпадають під визначення сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності або декларації про відповідність, обов`язок ведення яких передбачено інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція №П-6, №П-7), визначено у частині 2 статті 662 Цивільного кодексу України.

Інструкціями №П-6 та №П-7 встановлено основні вимоги стосовно оформлення первинних документів, згідно з якими передається відповідна продукція (п.2, п.3, п.4, п.6, п.7-14), в яких відповідно до вимог Інструкції №П-7 та статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" зазначено реєстраційні номери сертифікатів відповідності.

Відповідно до п.2 Інструкції №П-6 при поставці товарів і створення умов для своєчасного та правильного приймання отримувач, відправник (постачальник) зобов`язаний дотримуватись:

а) суворого дотримання встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбовування окремих місць;

в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Пунктом 12 Інструкції №П-6 визначено, що приймання продукції по кількості проводиться по чітко і ясно оформлених відпускних і розрахункових, транспортних та супровідних документів (рахунок-фактура, специфікації, акт приймання-передачі, описи, пакувальні ярлики, інші) постачальника або виробника. У випадку відсутності таких документів, складається акт про фактичну наявність продукції за участю представників, визначених п.17, п.18, п.20-22 Інструкції №П-6 по формі, передбаченій п.25 Інструкції №П-6, при цьому в акті зазначаються які супровідні документи відсутні.

Відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 №П-7 "Інструкція про порядок, приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", виробник (відправник) зобов`язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. ІD документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов`язаннями для сторін правилами чи договором.

Позивачем не надано ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи, доказів на підтвердження факту прийняття товару за кількістю і якістю у відповідності до вимог Інструкцій №№П-6 та П-7.

Відповідно до вимог ст.526 та ст.545 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права па податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з ст.198 ПК України для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв`язок такого придбання з власного оподатковуваною господарською діяльністю.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача є обґрунтованим.

Враховуючи неналежне оформлення первинних документів, а саме відсутності документів щодо фактичного виконання умов договору поставки №02-03 від 15.03.2013, позивач не підтвердив реальності проведених операцій, які можуть бути об`єктом оподаткування.

Дослідивши матеріали справи суд встановив недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинам позивача із ТОВ Вектра 3000 з огляду на непідтвердження реальності операцій з даним контрагентом належними первинними документами та що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ст.ст.198, 201 ПК України, за наслідками яких підприємством завищено податковий кредит за березень, червень 2013 року та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 33100,00 грн, повністю підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 13.09.2016 №00002721401, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону статті 72, 73, 77 КАС України належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного включення до податкового кредиту операцій з придбання товарів, які не спричинили настання реальних правових наслідків, крім того представник позивача неодноразово не з`являвся у призначені судові засідання, та з моменту прийняття судом даної справи до свого провадження інтересу та зацікавленості у розгляді справи не виявляв, можливістю надати належні, достовірні та достатні докази на підтвердження власних доводів не скористався, жодних додаткових документів на спростування правомірності оскаржуваного ним податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не надав, чим позбавив суд можливості надати відповідну правову оцінку наданим доказам. В підготовчому засіданні представнику позивача було роз`яснено, які саме докази можуть підтвердити реальність спірних господарських операцій, проте жодного документа ним протягом тривалого часу не було надано, що трактується судом не на його користь.

За правилами, встановленими ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у ході розгляду справи, надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 07.03.2014 №0000282200.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 07.03.2014 №0000282200, а тому у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" необхідно відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем відповідно до положень ст.139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" (вул. Карла Маркса, 48, смт. Лугини, Лугинський район, Житомирська область, 11301. РНОКПП/ЄДРПОУ: 36127998) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 19 червня 2019 року.

Головуюча суддя Єфіменко Ольга Володимирівна