Постанова

від 07.11.2014 по справі 810/5846/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року місто Київ № 810/5846/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство» (з урахуванням заміни позивача його правонаступником), звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області (з урахуванням заміни відповідача його правонаступником) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 прийнято адміністративну справу до провадження суддею Шевченко А.В. та призначено справу до судового розгляду на 23.10.2014 на 14 годину 00 хвилин.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0 прийняте з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, які надавалися під час судового розгляду справи 10.11.2009, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Вказував, що дії працівників державної податкової інспекції під час проведеної перевірки були правомірними та вчинені відповідно до вимог чинного законодавства. Також, відповідач зазначив, що договори укладені між ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», СВК «Лан», ТОВ «СІ-1», ТОВ «Самшит», ТОВ «Діброваагроплюс» є нікчемними, так як на момент перевірки зазначені підприємства були ліквідовані або триває ліквідаційна процедура, а посадові особи підприємств-постачальників, які на момент перевірки є діючими, надали пояснення про відсутність факту фінансово-господарських взаємовідносин з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство», тобто відсутній факт оформлення документів на реалізацію та придбання продукції. За такими нікчемними договорами позивачем безпідставно віднесена до податкового кредиту сума ПДВ, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0, винесене на підставі Акта перевірки та в порушення вимог пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) є законним, підстави для його визнання недійсним відсутні.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство» (код ЄДРПОУ 19405691) зареєстроване 22.09.2000 Білоцерківською районною державною адміністрацією як юридична особа, номер запису про включення відомостей про юридичну особу № 1 328 120 0000 000447 та є правонаступником Білоцерківського акціонерного птахопідприємства, яке було зареєстроване Розпорядженням Представника Президента України в Білоцерківському районі 28.12.1992 за № 151, реєстраційний номер 204-209АП.

В подальшому Закрите акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство» було перереєстроване в Приватне акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство».

Позивач взятий на податковий облік в Білоцерківській ОДПІ 10.04.1992 та має свідоцтво платника податку на додану вартість від 26.09.2006 № 13536107, виданого Білоцерківською ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Білоцерківської ОДПІ було проведено з 27.07.2009 по 30.07.2009 невиїзну перевірку з питань правових відносин ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» код за ЄДРПОУ 19405691 з ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», код за ЄДРПОУ 20539936, з СВК «Лан», код за ЄДРПОУ 32144810, з ТОВ «СІ-1», код ЄДРПОУ 33574969, з ТОВ «Самшит», код за ЄДРПОУ 21451052 та з ТОВ «Діброваагроплюс», код за ЄДРПОУ 33556630 за період з 01.10.2006 по 30.09.2008.

За результатами перевірки Білоцерківською ОДПІ було складено Акт від 31.07.2009 № 2627/23-2-19405691/154.

Перевіркою було встановлено порушення ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» вимог пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та абзацу 2 пункту 4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 220, 00 гривень, в тому числі за грудень 2006 року в сумі 46 447, 00 гривень, за липень 2008 року в сумі 8 080, 00 гривень, за серпень 2008 року в сумі 7, 00 гривень, вересень 2008 року в сумі 686, 00 гривень; не перераховано на окремий спецрахунок кошти на загальну суму 227 225, 00 гривень, в тому числі за вересень 2007 року на суму 88 514, 00 гривень, за жовтень 2007 року на суму 4 733, 00 гривень, за листопад 2007 року на суму 458, 00 гривень, за лютий 2008 року на суму 106 761, 00 гривень, за березень 2008 року на суму 10 661, 00 гривень, за травень 2008 року на суму 1 020, 00 гривень, за серпень 2008 року на суму 3 120, 00 гривень, за вересень 2008 року на суму 11 958, 00 гривень та зменшено суму ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку р. 24 по скороченій декларації п. 11.21 за вересень 2008 року в розмірі 593, 00 гривень, та р. 24 по скороченій декларації п. 11.29 за вересень 2008 року в розмірі 221, 00 гривень.

На підставі висновків Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0, яким визначено суму податкового зобов'язання - 310 055, 00 гривень, в тому числі за основним платежем - 55 220, 00 гривень та штрафними санкціями - 254 835, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в судовому порядку. За результатами розгляду справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було винесено постанову від 19.01.2010 у справі № 2а-1322/10/1070, якою позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 № 2858/0004090232/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-1322/10/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів у справі № 2а-1322/10/1070 Вищий адміністративний суд України виходив з недослідження певних обставин судами попередніх інстанцій, зокрема наступних.

Так, вказує Вищий адміністративний суд України, в обґрунтування правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилався на те, що прокуратурою Білоцерківського району Київської області була порушена кримінальна справа № 53-1054 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, за фактом вчинення службового підроблення службовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство», а також на те, що Білоцерківською ОДПІ до Київського окружного адміністративного суду були подані позови про стягнення з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» коштів, отриманих за нікчемними правочинами, укладеними ним з ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», з СВК «Лан», з ТОВ «СІ-1», з ТОВ «Самшит», з ТОВ «Діброваагроплюс».

Разом з цим, зазначає Вищий адміністративний суд України, суди попередніх інстанцій не встановили, чи набрала законної сили постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 у справі №2а-1913/10/1070, якою був задоволений позов Білоцерківської ОДПІ про стягнення із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на користь державного бюджету коштів у розмірі 90 000, 00 гривень, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, укладеним з СВК «Лан».

Також, матеріали справи містять постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2-а-1912/10/1070, якою було відмовлено у задоволенні позову Білоцерківської ОДПІ про стягнення із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на користь державного бюджету коштів у розмірі 332 000, 00 гривень, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, укладеним з ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент». При цьому, вказує Вищий адміністративний суд України, суди також не встановили, чи набрала вказана постанова законної сили.

Крім іншого, відомостей про результати розгляду Київським окружним адміністративним судом справ № 2а-1909/10/1070, № 2а-10563/09/1070 та № 2а-10563/09/1070 матеріали справи не містять, як і не містять відомостей про те, чи набрали законної сили постановлені у вказаних справах судові рішення.

Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, такі обставини можуть бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які укладали договори та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов оспорюваного правочину.

Разом з цим, доказів наявності вироку суду, постановленого у кримінальній справі № 53-1054, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо службовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, суд при розгляді вказаної адміністративної справи виходить з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, невиїзна перевірка, яка оформлена Актом перевірки від 31.07.2009 № 2627/23-2-19405691/154 проводилась на підставі пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до абзацу 2 пункту 2.3 наказу Державної податкової адміністрації України «Щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» від 27.05.2008 № 355.

Вказана перевірки була проведена у зв'язку з отриманням матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, про що було вказано в попередньому Акті планової виїзної перевірки від 13.03.2009 № 885/23-2-19405691/54.

Позивач у позовній заяві вказував на протиправність дій податкового органу і, як наслідок, на скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки за результатами перевірки від 13.03.2009 було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 1150/0003750232/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 366 708, 00 гривень і яке є предметом оскарження у суді.

Судом встановлено і вбачається з Акта перевірки від 13.03.2009 № 885/23-2-19405691/54 (планової перевірки), що сума неперерахованих ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на окремий спецрахунок коштів на загальну суму 361 306, 00 гривень, складається з сум ПДВ, які були зафіксовані в наданих позивачем первинних документах - податкових та видаткових накладних по операціях з придбання товарів у таких постачальників: ТОВ «Сантал», ПП «Чарус-К», ПП «Мадаплюс», ПП «Комфорт системз», ВАТ «Сімейкинське», тобто у інших контрагентів позивача, ніж ті, взаємовідносини з якими вплинули на донарахування ПДВ по оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, що є предметом розгляду у даній справі.

Суд також звертає увагу, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 у справі № 2а-722/10/1070 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство» про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 1150/0003750232/0 залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позовних вимог від 18.10.2011 - без змін.

З матеріалів справи також вбачається, що між ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» був укладений договір взаємозаліку в усній формі. Відповідно до первинних документів, а саме податкової накладної № 782 від 30.12.2006 та накладної від 30.12.2006, позивач отримав від ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» продукцію - металоріжучий інструмент у кількості 10 000 штук на загальну суму 332 000, 00 гривень з урахуванням ПДВ. Відповідно до податкової накладної № 785 від 29.12.2006 та накладної № 785 від 30.12.2006 представником ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» було отримано автоаксесуари у кількості 136 924 штук на загальну суму 332 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 55 333, 33 гривень. Розрахунки проводились шляхом взаємозаліку відповідно до кореспонденції рахунків Дт 377 Кт 631 згідно оборотних відомостей по рах. 377 та рах. 631. Дана продукція за договором бартеру поставлялася та відвантажувалася власними силами контрагента.

01.08.2008 позивачем було укладено договір поставки пшениці з СВК «Лан» № 08/008. Згідно пункту 1.1 вищезазначеного договору, між СВК «Лан» та ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» - Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно здійснити оплату товару - пшениці, на умовах даного Договору.

Відповідно до податкових накладних № 14 від 01.08.2008 та № 18 від 21.08.2008, позивачу поставили пшеницю у кількості 101 430 кг на загальну суму 90 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 15 000, 00 гривень. Розрахунки проводились готівкою відповідно до кореспонденції рахунків Дт 631 Кт 301 згідно оборотних відомостей по рах. 631.

12.09.2007 між ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ТОВ «СІ-1» був укладений договір бартеру (міни). Відповідно до податкової накладної № 568 від 30.09.2007 (комбікорм), № 48 від 01.10.2007 (кукурудза, гарбузи) позивачем було отримано товар на загальну суму 601 027, 80 гривень, в тому числі ПДВ - 100 171, 30 гривень.

01.03.2008 ТОВ «Самшит» поставило до ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» комбікорм в кількості 14 588 кг, на загальну суму 43 763, 00 гривень, в тому числі ПДВ (20%). Ціна за одиницю товару 3, 00 гривень, разом з ПДВ (20%), про що було виписано податкову накладну № 111 від 01.03.2008.

Розрахунок позивача з ТОВ «Самшит» виконано готівкою, що підтверджує ТОВ «Самшит» своєю квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 43 673, 00 гривень.

Встановлено, що ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Діброваагроплюс», відповідно до яких отримано від останнього товарно-матеріальні цінності по накладній № 2 від 02.02.2008, зокрема, продукцію (кукурудза, зерно, комбікорм, риба, пшениця, фуз, щітки склоочисні) на суму 640 747, 00 гривень (в тому числі ПДВ 106 791, 17 гривень).

Розрахунки ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» з TOB «Діброваагроплюс» проведені взаємозаліком відповідно до кореспонденції рахунків Дт 377 Кт 631 згідно оборотних відомостей по рахунку 377 та рахунку 631 та готівкою відповідно до кореспонденції рахунків Дт 377 К і 301.

Як вбачається з Акта перевірки, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», з СВК «Лан», з ТОВ «СІ-1», з ТОВ «Самшит», з ТОВ «Діброваагроплюс», оскільки: ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області листом від 16.03.2009 за вих. № 2050/8/23-418/2 повідомила, що згідно пояснень, наданих директором та бухгалтером ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», вказане товариство взаємовідносин із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не мало; Рожищенське відділення Луцької ОДПІ листами від 01.04.2010 за вих. № 1501 та від 22.04.2009 за вих. № 360/29-019 повідомило, що згідно пояснень, наданих директором СВК «Лан», вказане товариство взаємовідносин із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не мало; Центральна МДПІ у місті Кривому Розі листами від 23.03.2009 за вих. № 7/235, від 30.04.2009 за вих. № 11767/7/235 та від 06.05.2009 за вих. № 12160/7/235 повідомила, що згідно пояснень, наданих головним бухгалтером з ТОВ «СІ-1», вказане товариство взаємовідносин із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не мало; Управління оподаткування обласних організацій ДПА в Київській області листами від 22.04.2009 за вих. № 3961/7/38-132/675 та від 07.07.2009 за вих. № 6415/7/38-130/1264 повідомило, що згідно пояснень, наданих Головою ліквідаційної комісії ТОВ «Самшит», вказане товариство взаємовідносин із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не мало, з урахуванням того, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Самшит» від 17.12.2007 було анульоване 26.03.2008; Радивилівське відділення Дубенської ОДПІ листами від 18.03.2008 за вих. № 968/23 та від 30.06.2009 за вих. № 2097/23 повідомило, що згідно пояснень, наданих заступником директора ТОВ «Діброваагроплюс», вказане товариство взаємовідносин із ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не мало.

Також, в Акті перевірки було зазначено, що оскільки позивачем не були надані до перевірки документи, які підтверджують транспортування продукції від вказаних вище суб'єктів господарювання до ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство», а також зважаючи на те, що розрахунки між позивачем та ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», ТОВ «СІ-1», ТОВ «Діброваагроплюс» за даними оборотних відомостей були проведені взаємозаліком зустрічних однорідних вимог, то за відсутності факту підтвердження контрагентами взаємовідносин з позивачем, правочини, укладені між ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», з СВК «Лан», з ТОВ «СІ-1», з ТОВ «Самшит», з ТОВ «Діброваагроплюс», є нікчемними.

При проведенні попередньої планової виїзної перевірки були надані видаткові накладні, в яких відсутні дані щодо матеріально-відповідальних осіб, через яких ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» отримувало товар.

Відповідач зазначив, що посадовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» інформацію щодо укладання договорів до перевірки не надано.

У разі, коли сторони не визначають у договорі купівлі-продажу (письмовий чи усний), порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якісно, затвердженої постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 № П-6 і від 25.04.1966 № П-7 (такі постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991).

Відповідно до статті 2 Інструкції № П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний:

а) дотримуватись встановлених правил пакування і завантаження продукції, маркування і опломбування окремих місць:

б) чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, котра поставляється. ( технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості).

Згідно з пунктом 12.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для перевезення специфічних (побутових, харчових, швидкопсувних тощо) вантажів необхідно надавати спеціалізований та відповідно обладнаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних правил і нормативів. Рухомий склад, що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт автомобіля та спеціальне маркування. Транспорт, що використовують для перевезення м'яса та м'ясної продукції, повинен забезпечувати задані виробником температурно-вологісні режими та відповідати санітарно-гігієнічним вимогам і виключати можливість забруднювання сировини та готової продукції. Необхідно постійно контролювати температуру в транспортному засобі при транспортуванні.

Персонал, зайнятий у процесах виробництва, експлуатації обладнання, зберігання, транспортування, реалізації та утилізації м'ясної продукції, зобов'язаний:

1) проходити попередній медичний огляд (обстеження) під час прийому на роботу та періодичні медичні огляди (обстеження);

2) мати професійну підготовку та відповідати кваліфікаційним вимогам до посад, професій, спеціальностей у відповідності з назвами та вимогами, що вказані в кваліфікаційному довіднику, затвердженому у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

3) знати та дотримуватися вимог посадових інструкцій, технологічних інструкцій, санітарних та ветеринарних правил і норм, які встановлюють вимоги до безпечності та якості м'ясної продукції;

4) проходити первинний та періодичні інструктажі з охорони праці;

5) дотримуватися правил експлуатації обладнання, яке призначене для виробництва м'яса та м'ясної продукції.

Птиця бита пред'являється до перевезення упакованою у дерев'яні ящики із гофрованого картону:

- у замороженому стані - потрошена, напівпотрошена, з температурою у середині тушки не менше 8 градусів С;

- в охолодженому стані - тільки потрошена з температурою у середині тушки від 0 градусів С до +2 градусів С.

Відповідач зазначив, що в ході проведення планової виїзної перевірки документів складського, аналітичного та синтетичного бухгалтерського та фінансового обліку не виявлено документів, які є складовою частиною комплекту перевізних документів у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 та вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якісно, затвердженої постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 № П-6 і від 25.04.1966 № П-7.

При проведенні планової виїзної перевірки були надані видаткові накладні, в яких не вказано, через кого проводилось відвантаження товару, чим порушено вимоги підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Таким чином, вони не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених статтями 2, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996/ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При проведенні планової виїзної перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, придбаної у вказаних підприємств та продукції, відвантаженої ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство».

Таких документів позивачем надано не було і під час розгляду справи.

Обов'язковими документами для підтвердження факту відвантаження товару є належним чином оформлена довіреність на матеріально-відповідальну особу даного підприємства та зареєстрована в книзі реєстрації довіреностей по підприємству. Книга реєстрації довіреностей та довіреності до перевірки позивачем надані не були, однак, копії книги реєстрації довіреностей були надані позивачем під час розгляду справи, з яких не можливо встановити кому, коли і які довіреності видавалися з огляду на неякісно виготовлену копію та не підтвердження її оригіналом Книги та відсутність в матеріалах справи таких довіреностей, окрім копії довіреності Серії ЯАЮ № 229640, виданої ДП «Ямниця» 30.12.2006 на ім'я ОСОБА_2.

Відсутність зазначених документів не дає можливість визначити якісні характеристики отриманих ТМЦ, ідентифікувати посадових осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій по відвантаженню та отриманню вказаних ТМЦ.

Відсутність товарно-транспортних документів, що підтверджували б фактичне перевезення товару дають підстави стверджувати, що в бухгалтерському обліку були відображені операції, що мають ознаки нікчемності правочину та поставка вказаного товару не відбувалася.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Інформація про уповноважених осіб щодо підписання податкових та видаткових накладних відсутня.

Враховуючи вищенаведене відповідач зазначив, що усі операції позивача за період перевірки з його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними.

Суд частково не погоджується з мотивами податкового органу, викладеними в Акті перевірки, виходячи з наступного.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (статті 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договору прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених правочинів.

Та, водночас, положеннями податкового законодавства України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Однак, на думку суду дійсність договору (його неоспорюваність) не означає автоматично реальності вчинення господарської операції на виконання цього договору. Тобто відсутність встановленої судом недійсності цивільного правочину чи господарського зобов'язання не є перешкодою для донарахування податкових зобов'язань платника у разі порушення ним вимог податкового законодавства (що має місце, зокрема, за відсутності реального виконання господарської операції, відображеної в податковому обліку).

Суд відмічає, що податковим органом встановлено факт відсутності реальності операцій між позивачем та його контрагентами. Посилання податкового органу в Акті перевірки на норми Цивільного кодексу України і висновок про нікчемність укладених правочинів, не суперечить діючому законодавству, так як податковий орган не позбавлений права робити відповідні висновки у актах перевірки.

Отже, враховуючи викладені обставини, проаналізувавши всі наявні у матеріалах справи докази, в тому числі і первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку про відсутність факту існування правочинів, по яким позивач сформував податковий кредит, а всі наданні первинні бухгалтерські документи не беруться судом до уваги в якості підтвердження факту існування відносин між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», СВК «Лан», ТОВ «СІ-1», ТОВ «Самшит» та ТОВ «Діброваагроплюс» є нереальними, у зв'язку з чим позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», з СВК «Лан», з ТОВ «СІ-1», з ТОВ «Самшит», з ТОВ «Діброваагроплюс», позивач посилався на те, що вказані суб'єкти господарювання виписали на його адресу податкові накладні, які містили усі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника податку на додану вартість та повноважень особи на підписання податкової накладної.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивач посилався на те, що розрахунки між учасниками господарських операцій були здійснені готівковими коштами та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Водночас, суд звертає увагу, що на вимогу суду, викладену в ухвалі про прийняття адміністративної справи до провадження від 10.10.2014, позивач витребуваних доказів, а саме: пояснення з відповідно підтверджуючими доказами щодо поставки товарів, які поставлялися позивачем на адресу ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент»; пояснення з відповідно підтверджуючими доказами щодо поставки товарів згідно договору бартеру на адресу ТОВ «СІ-1»; всі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з СВК «Лан»; всі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ «Самшит»; всі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ «Діброваагроплюс», не надав.

Позивачем були надані додаткові докази, зокрема: копія Акта планової виїзної перевірки від 13.03.2009 № 885/23-2-19405691/54; Витяги з ЄДРПОУ по позивачу та контрагентам; копія книги реєстрації доручень; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; копія ВМД № 125010000/5/101701 від 29.03.2005; копії оборотних відомостей; копія договору поставки № 08/008 від 01.08.2008, укладеного позивачем з СВК «Лан» та копії відомостей витрат кормів за 2007 рік; копія податкової накладної від 01.03.2008 ТОВ «Самшит»; копія накладної № 111 від 01.03.2008; копія накладної № 1785 від 29.12.2006; копія накладної № 782 від 30.12.2006; копія податкової накладної № 782 від 30.12.006 ДП «Ямниця».

Суд зазначає, що деякі з наданих позивачем документів вже наявні в матеріалах справи та надавалися останнім разом із позовною заявою.

З наданих позивачем під час розгляду справи письмових пояснень та доданих до них документів не встановлено фактів, які б свідчили про існування таких правочинів у реальному часі, враховуючи непідтвердженість жодним належним доказом товарності таких операцій у зв'язку не ненаданням документів, які б спростували пояснення контрагентів про неукладення таких договорів з позивачем, дали б змогу суду встановити факт дійсної поставки товарів, враховуючи віддаленість контрагентів позивача, їх основні види діяльності подальше використання товару тощо.

Суд зазначає, що основним видом діяльності у період взаємовідносин ТОВ «СІ-1» було будівництво будівель, у зв'язку з цим, суд зазначає, що економічна суть і мета поставки згідно договору міни (бартеру) позивачу від ТОВ «СІ-1» кукурудзи, гарбузів та комбікорму не підтверджується жодним доказом.

Аналогічний висновок можна зробити і щодо ТОВ «Самшит», основним видом діяльності якого є ремонт взуття, будь-яким доказом поставка комбікорму від такого контрагента також не підтверджується.

ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», маючи основний вид діяльності - змішане сільське господарство, згідно первинних бухгалтерських документів постачало позивачу металоріжучий інструмент у кількості 10 000 штук та автоаксесуари у кількості 136 924. Жодного доказу на підтвердження економічної обґрунтованості і необхідності в отриманні такого роду товару суду не надано.

Щодо взаємовідносин з СВК «Лан» та ТОВ «Діброваагроплюс» позивачем також не надано жодних доказів, які б свідчили про реальність отриманих товарів, їх транспортування, розвантаження, зберігання тощо.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.

Однак, як зазначалося вище, та документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, контрагенти позивача не підтвердили фактів здійснення господарських відносин з позивачем (а.с. 156, 157, 166, 167, 172, 173, 177, 178, 179, Том І).

Отже, враховуючи викладене, позивачем порушені норми пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та абзац 2 пункту 4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, у зв'язку з чим підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у позивача не було.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо зазначення Вищим адміністративним судом України про невстановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо набрання законної сили рішеннями у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними право чинами, суд зазначає наступне.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-1909/10/1010 було задоволено позовні вимоги Білоцерківської ОДПІ Київської області про стягнення з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на користь державного бюджету коштів у розмірі 640 747, 00 гривень, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, укладеним з ТОВ «Діброваагроплюс».

Вищевказана постанова Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-1909/10/1010, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, тобто є такою, що набрала законної сили.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 у справі № 2а-1910/10/1010 було задоволено позовні вимоги Білоцерківської ОДПІ Київської області про стягнення з ПрАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на користь державного бюджету коштів у розмірі 601 023, 00 гривень, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, укладеним з ТОВ «СІ-1».

Вищевказана постанова Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 у справі № 2а-1910/10/1010, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, тобто є такою, що набрала законної сили.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 у справі № 2а-1911/10/1010 (2а-10563/09/1010) було відмовлено в задоволенні позовних вимог Білоцерківської ОДПІ Київської області про стягнення з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на користь державного бюджету коштів у розмірі 43 763, 00 гривень, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, укладеним з ТОВ «Самшит».

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 2а-1911/10/1010 (2а-10563/09/1010) суд виходив з того, що позивачем - Білоцерківською ОДПІ Київської області були пропущені строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій. Рішення у даній справі законної сили не набрало.

Також встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2а-1912/10/1070 було відмовлено у задоволенні позову Білоцерківської ОДПІ Київської області про стягнення з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на користь державного бюджету коштів у розмірі 332 000, 00 гривень, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, укладеним з ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент».

Вищевказана постанова Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2а-1912/10/1010, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011, тобто є такою, що набрала законної сили. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.08.2013 № К/9991/6021/12, касаційна скарга Білоцерківської ОДПІ Київської області залишена без задоволення, а вищевказані рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 2а-1912/10/1010 суд виходив з того, що представник третьої особи ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» зазначив про відсутність правовідносин з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство». Як було встановлено під час судового розгляду справи та лягло в основу рішення у справі № 2а-1912/10/1010, яке набрало законної сили, письмових правочинів чи усних угод між ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» та ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» не укладалося, будь-яких первинних бухгалтерських документів з боку ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» не виписувалося, поставка товару від ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент» до ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» не здійснювалася. Це означає, що предмет або його вартість, які відповідно до статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню, відсутні. Таким чином, у задоволенні вимог Білоцерківської ОДПІ Київської області у справі № 2а-1912/10/1010 було відмовлено.

Встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 у справі № 2а-1913/10/1010 було задоволено позовні вимоги Білоцерківської ОДПІ Київської області про стягнення з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» на користь державного бюджету коштів у розмірі 90 000, 00 гривень, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, укладеним з СВК «Лан».

Вищевказана постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 у справі № 2а-1913/10/1010, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012, тобто є такою, що набрала законної сили.

Однак, суд зазначає, що вказані справи про стягнення коштів за нікчемними правочинами не є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог позивача або для задоволення цих позовних вимог в тій чи іншій частині, оскільки не мають преюдиційного значення для вирішення справи, що розглядається.

Встановлені обставини не мають преюдиційного значення, оскільки при розгляді справ не потребують доказування лише ті обставини, які встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Отже, преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення.

У справі, що розглядається, судом, через призму досліджених доказів встановлені факти, які свідчать про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам за ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», з СВК «Лан», з ТОВ «СІ-1», з ТОВ «Самшит», з ТОВ «Діброваагроплюс».

Щодо посилань Вищого адміністративного суду України на невстановлені судами попередніх інстанцій результатів розгляду кримінальної справи № 53-1054 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України за фактами вчинення службового підроблення службовими особами ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство», суд зазначає наступне.

Постановою прокурора Білоцерківського району від 09.07.2014 про закриття кримінального переслідування по окремому епізоду, кримінальне переслідування по кримінальному провадженню № 120112100030000699 від 11.12.2012 щодо ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України - закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, за відсутністю згоди Республіки Білорусь на видачу ОСОБА_3 (а.с. 31-45, Том ІІ).

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2014 в задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови прокурора Білоцерківського району Римар М.О. від 09.07.2014 про закриття кримінального переслідування по окремому епізоду по кримінальному провадженню № 120112100030000699 від 11.12.2012 - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.09.2014, ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2014 - залишено без змін.

Водночас, суд звертає увагу, що вказана кримінальна справи не має відношення до розгляду даної справи, оскільки встановлені обставини щодо фактів службового підроблення первинних бухгалтерських документів були вчинені з метою отримання дотацій з бюджету у розмірі 503 290 гривень за вирощену і здану на забій свійську птицю у 2008 році.

Підсумовуючи викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності реальності правочинів позивача з його контрагентами, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки є носієм доказової бази під час розгляду справ з приводу рішень податкових органів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки та винесення відповідного рішення.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.