Постанова

від 11.11.2014 по справі 826/6108/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6108/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» (далі - позивач, ТОВ «РМ-Техно») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 року №80726552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РМ-Техно» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «РМ-Техно» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Магреб Україна» за липень 2012 року, ТОВ «Соло-25» за травень 2012 року, ТОВ «Авто Безпека» за вересень-грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2013 року №499/26-55-22-07/36591039.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2348834,00 грн.

На підставі акту від 10.10.2013 року №499/26-55-22-07/36591039 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року №80726552207, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на 2348834,00 грн. - за основним платежем та на 1174417,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами у спірний період часу, не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові приписи містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що визначення суб'єктом господарювання показників його податкової звітності з ПДВ має здійснюватися за результатами реальних господарських операцій, проведених у межах його господарської діяльності з метою отримання прибутку. При цьому, особа, яка здійснює нарахування податку та складання податкових накладних, повинна мати статус платника ПДВ.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що між позивачем і ТОВ «Магреб Україна» був укладений договір поставки від 25.06.2012 року №25061, реальність здійснення господарських операцій за яким підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури.

Між ТОВ «РМ-Техно» і ТОВ «Соло-25» укладено договір постачання від 03.05.2012 року №0306121, реальність здійснення господарських операцій за яким підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, банківськими виписками.

Між ТОВ «РМ-Техно» і ТОВ «Авто Безпека» укладено договір постачання від 17.09.2012 року №17091, товарність здійснення господарських операцій за яким підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, специфікаціями, актом здачі-прийняття робіт, рахунками-фактури, банківськими виписками.

Зберігання та переміщення товару, придбаного позивачем у ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Соло-25» і ТОВ «Авто Безпека» підтверджується наявними у справі копіями договорів суборенди нежитлових приміщень від 01.01.2012 року №ВМ-01/01/12-7 та №ВМ-01/01/12-11, договору найму (оренди) автомобіля від 21.08.2009 року, акту приймання-передачі транспортного засобу від 01.09.2009 року.

Крім того, судова колегія зазначає, що договори поставки (постачання) із вказаними контрагентами були укладені позивачем з метою забезпечення виконання ним своїх зобов'язань за договорами постачання з ТОВ «СЗ Ходлинг», ТОВ «Конзьюмер Експрес», ТОВ «ДС-АЛЬТЕРНАТИВА», ТОВ «ЛЮКСОФТ-УКРАЇНА», ТОВ «РІТОРНО», ТОВ «НЕТВЕЙН», ТОВ «КОМПАНІЯ «ВІТАВА», ТОВ «КОТС», ТОВ «Люксінвест», та договорами підряду з ТОВ «ТРІНІТЕК», ТОВ «ДС-АЛЬТЕРНАТИВА», ТОВ «ТЕХНОСЕРВ УКРАЇНА», ТОВ «Одіком», що підтверджується відповідною первинною документацією.

Дослідження матеріалів справи та первинної документації, наданої апелянтом на запит суду апеляційної інстанції, надає підстави стверджувати, що товари, придбані позивачем у ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Соло-25» і ТОВ «Авто Безпека», були використані ним у власній господарській діяльності та реалізовані третім особам (ТОВ «Астерос Україна», ТОВ «Інтегратор Телеком», ТОВ «Екомтех», ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ін.), що також підтверджується відповідною первинною документацією.

Судова колегія зазначає, що всі перелічені документи складені з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88.

Таким чином, оскільки витрати позивача при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Соло-25» і ТОВ «Авто Безпека» у спірні періоди часу були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, рух коштів за спірними господарськими операціями підтверджується належною бухгалтерською документацією, то колегія суддів вважає, що визнання відповідачем таких операцій фіктивними є не обґрунтованим.

Окрім того, дослідивши вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2013 року у справі №2604/26239/12 за обвинуваченням ОСОБА_2 - власника ТОВ «Соло-25», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, у ч.4 ст.72 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, у вказаному вироку судом встановлена фіктивність господарської діяльності ТОВ «Соло-25» лише з таким контрагентом як ТОВ «ГРОСС» та не зазначено жодних відомостей про правовідносини між ТОВ «Соло-25» і ТОВ «РМ-Техно». Більш того, у межах даної кримінальної справи досліджувалась реальність/фіктивність господарської діяльності ТОВ «Соло-25» за грудень 2011 року, а спірним періодом, який є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є травень 2012 року.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було помилково враховано зазначений вирок суду як підставу для визнання фіктивними господарських правовідносин між позивачем і ТОВ «Соло-25» за договором постачання від 03.05.2012 року №0306121.

Крім того, рішення суду першої інстанції обґрунтовано висновками податкових органів, викладених в акті зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Авто Безпека», в якому зазначено, що первинна документація цього товариства ймовірно підписана від імені його директора третьою особою.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий податковий орган не є спеціалізованою почеркознавчою установою, до завдань якої входить дослідження зразків підпису особи на відповідність його оригіналу, а рішення суду в жодному разі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Більш того, судова колегія звертає увагу, що відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано суду жодних доказів, які б спростовували доводи і аргументи ТОВ «РМ-Техно», зазначені в його позові та апеляційній скарзі.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яка є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України, не довела правомірність винесеного нею податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 року №80726552207 та не переконала судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160 , 196 , 198 , 202 , 205 , 207 , 254 КАС України , колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 року №80726552207 скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.