Ухвала

від 04.03.2015 по справі 826/6108/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2015 р. м. Київ К/800/61278/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Бруя О.Д.,

за участю представника відповідача - Сперкача С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 826/6108/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" (далі - ТОВ "РМ-Техно") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року №80726552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "РМ-Техно" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Магреб Україна" за липень 2012 року, ТОВ "Соло-25" за травень 2012 року, ТОВ "Авто Безпека" за вересень-грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 10. жовтня 2013 року №499/26-55-22-07/36591039.

За висновками названого акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року №80726552207, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на 2348834,00 грн. - за основним платежем та на 1174417,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Магреб Україна" укладений договір поставки від 25 червня 2012 року №25061, ТОВ "Соло-25" укладено договір постачання від 03 травня 2012 року №0306121, ТОВ "Авто Безпека" укладено договір постачання від 17 вересня 2012 року №17091. В підтвердження реальності здійснення господарських операцій, судом апеляційної інстанції досліджені такі первинні документі як видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки.

Доказами зберігання та переміщення товару, слугували договори суборенди нежитлових приміщень від 01 січня 2012 року №ВМ-01/01/12-7 та №ВМ-01/01/12-11, договір найму (оренди) автомобіля від 21 серпня 2009 року, акт приймання-передачі транспортного засобу від 01 вересня 2009 року.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2. статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до частини першої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи наведене, суд касаційної інстанції зазначає, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 роз'яснює, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції не обґрунтував та не надав повної оцінки вище викладеним господарським операціям позивача з його контрагентами.

Для встановлення реальності наданих послуг, судом не встановлювався зміст операцій, факт наявності товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання та відвантаження товару, книг обліку довіреностей, складський накладних (для обліку товару), відповідних сертифікатів, тощо. Не досліджувались обставини про наявність власних чи орендованих виробничих потужностей контрагентів позивача щодо можливостей виконання господарських операцій. Не надана оцінка оплати за названими договорами суборенди, оскільки підписання договорів не є безперечним доказом використання нежитлових приміщень.

Суд касаційної інстанції вважає, що з'ясування цих фактичних обставин справи має суттєве значення для встановлення наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.

Оскільки прийняття рішення у даній справі вимагає додаткового встановлення її обставин, що перебуває поза межами повноважень суду касаційній інстанції, то оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно враховувати наведені у цій ухвалі висновки Вищого адміністративного суду України та, використовуючи процесуальні засоби (як-от - витребування та дослідження необхідних доказів, допит свідків), встановити та надати правову оцінку обставинам, що входять до предмета доказування у справі, і за наслідками встановленого прийняти рішення відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 826/6108/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: