Постанова

від 20.07.2015 по справі 826/6108/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року № 826/6108/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» (далі - позивач, ТОВ «РМ-Техно») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 80726552207 від 06.11.2013 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 523 251,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2014 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2014 р. та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Вищим адміністративним судом України ухвалою від 04.03.2015 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що для правильного вирішення даного спору необхідним є повно та об'єктивно дослідити обставини справи, зокрема, встановити зміст операцій, факт наявності всіх первинних документів, дослідити обставини про наявність власних чи орендованих виробничих потужностей контрагентів позивача щодо можливостей виконання господарських операцій, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

В свою чергу, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що у нього наявні всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товару, який в подальшому було використано при здійсненні господарської діяльності позивача, направленої на отримання прибутку, а висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог податкового та цивільного законодавства та безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека» ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав письмові заперечення, у яких зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено безпідставне включення позивачем до придаткового кредиту податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентами, оскільки між позивачем та контрагентами відбувались безтоварні господарські взаємовідносини, дії вчинялись шляхом перерахування коштів та обміном відповідними документами без фактичної передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з чим документи, отримані позивачем від контрагентів не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та в межах повноважень передбачених законодавством.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «РМ-Техно» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «РМ-Техно» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Магреб Україна» за липень 2012 року, ТОВ «Соло-25» за травень 2012 року, ТОВ «Авто Безпека» за вересень-грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2013 року №499/26-55-22-07/36591039.

Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2 348 834,00 грн. та ч. 1 ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними (п. 5 ст. 203 Цивільним кодексом України) по правочинах, здійснених з ТОВ «Соло-25» за період травень 2012 року, ТОВ «Магреб Україна» за період липень 2012 року, ТОВ «Авто Безпека» за період вересень - грудень 2012 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 80726552207 від 06.11.2013 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 523 251,00 грн., в тому числі 2 348 834,00 грн. - за основним платежем та на 1 174 417,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Однак, рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.01.2014 р. №660/10/26-05-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 р. № 80726552207, а первинну скаргу директора ТОВ «РМ-Техно» Ястреба П.М. від 25.11.2013 р. № 190 - без задоволення.

Рішеннями Міністерства доходів і зборів України від 02.04.2014 р. за вих. № 5842/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 року № 80726552207 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи, що податкове повідомлення - рішення від 06.11.2013 року № 80726552207 відповідачем прийнято з порушенням норм законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є висновки акту перевірки позивача за № 499/26-55-22-07/36591039 від 10.10.2013 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Соло-25», ТОВ «Авто Безпека», яким зафіксовано порушення ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело, на думку відповідача, до заниження ТОВ «РМ-Техно» податку на додану вартість за перевіряємий період.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

З досліджених письмових доказів у справі, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач сформував податковий кредит за рахунок сум ПДВ по операціях з придбання товарів у ТОВ «Магреб Україна» (код ЄДРПОУ 36282249), ТОВ «Соло-25» (код ЄДРПОУ 30399950), ТОВ «Авто Безпека» (код ЄДРПОУ 36800937).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Соло-25» (Постачальник) укладено договір постачання № 0305121 від 03.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Соло-25» зобов'язався поставити впродовж строку дії Договору та передати у власність позивача Товар (телекомунікаційне обладнання, допоміжні матеріали до офісної техніки).

Відповідно до п.3.2, 4.1 Договору, найменування, асортимент, ціна та кількість товару, що постачається, вказується у супроводжувальних документах на Товар, а саме: рахунках - фактурах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

ТОВ «Соло-25» поставляв товар на склад позивача, розташований за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний, 95-Є.

Відповідно до п.12.1 право власності на Товар переходить до позивача з моменту отримання Товару після підписання всіх приймально - передавальних документів згідно п. 4.3 Договору, а саме видаткової накладної.

У разі отримання товару перевізником, покупець самостійно врегульовує свої відносини з перевізником відповідно до укладеного між ними договору.

Про передачу товару перевізнику постачальник повідомляє покупцю у будь-якій формі.

На підтвердження реальності здійсненої господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи:

рахунки- фактури від: 03 травня 2012 року № 2062, 07 травня 2012 року № 2053, 10 травня 2012 року № 2074, 15 травня 2012 року № 2143, 17 травня 2012 року № 2148 та № 2149, 18 травня 2012 року № 2139, 21 травня 2012 року № 2154 та № 2155, 22 травня 2012 року № 2151, 23 травня 2012 року № 2150, 24 травня 2012 року № 2165, 28 травня 2012 року №2167,29 травня 2012 року № 2164 та № 2166, від 30 травня 2012 року № 2168;

видаткові накладні від: 03 травня 2012 року № 1170, 07 травня 2012 року № 1158, 10 травня 2012 року № 1193, 15 травня 2012 року № 1309, 17 травня 2012 року № 1313 та № 1314, 18 травня 2012 року № 1307, 21 травня 2012 року № 1319 та № 1320, 22 травня 2012 року № 1318, 23 травня 2012 року № 1315, 24 травня 2012 року № 1334, 28 травня 2012 року № 1335, 29 травня 2012 року № 1337, 30 травня 2012 року № 1338;

податкові накладні від: 03 травня 2012 року № 15, 07 травня 2012 року № 13, 10 травня 2012 року № 18, 15 травня 2012 року № 62, 17 травня 2012 року № 65 та № 66, 18 травня 2012 року № 60, 21 травня 2012 року № 71 та № 72, 22 травня 2012 року № 70, 23 травня 2012 року № 67, 24 травня 2012 року № 84, 28 травня 2012 року № 85, 29 травня 2012 року № 86 та № 87, 30 травня 2012 року № 88;

Сплата коштів позивачем ТОВ «Соло-25» за поставлений товар підтверджується банківськими виписками.

Крім того, придбаний у ТОВ «Соло 25» товар, а саме телекомунікаційне обладнання та комплекс витратних матеріалів для оргтехніки за договором постачання № 0305121 від 03.05.2012р., використано позивачем у власній господарській діяльності та продано іншим контрагентам, зокрема таким підприємствам як: ПП «Екко Інформ», ТОВ «Нетлінк Сервіс» ТОВ «Астерос Україна», ТОВ «Інтегратор Телеком», ТОВ «Конзьюмер Експрес»,ТОВ «Форател», ТОВ «ДС -Альтернатива», ТОВ «Дирекс-Телеком», ТОВ «Українська сервісна компанія», ТОВ «Дніпрозв'язокбуд», ТОВ «Компанія «Ікс Комп», ТОВ «Муніципальний розрахунковий центр», ТОВ « Одеон 2010»,ТОВ «Сучасний проект», ПрАТ «Інтер Телеком», ПП «Емір», ТОВ «Українська інженерна компанія», ТОВ «Техномир-Николаев», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими і податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Магреб Україна» (Постачальник) укладено договір постачання № 25061 від 25.06.2012 р., відповідно до якого ТОВ «Магреб Україна» зобов'язався поставити впродовж строку дії Договору та передати у власність позивача Товар (телекомунікаційне обладнання, допоміжні матеріали до офісної техніки).

Відповідно до п.3.2, 4.1 Договору найменування, асортимент, ціна та кількість товару що постачається, вказується у супроводжувальних документах на Товар, а саме: рахунках - фактурах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

ТОВ «Магреб Україна» поставляв товар на склад позивача, розташований за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний, 95-Є.

Відповідно до п.12.1 Договору, право власності на Товар переходить до позивача з моменту отримання Товару після підписання всіх приймально - передавальних документів згідно п. 4.3 Договору, а саме видаткової накладної.

У разі отримання товару перевізником, покупець самостійно врегульовує свої відносини з перевізником відповідно до укладеного між ними договору.

Про передачу товару перевізнику постачальник повідомляє покупцю у будь-якій формі.

На підтвердження реальності здійсненої господарської операції позивачем з контрагентом ТОВ «Магреб Україна» за липень 2012 року долучено до матеріалів справи наступні документи:

рахунків-фактур від: 02 липня 2012 року № 2668, 04 липня 2012 року № 2672, 09 липня 2012 року № 2781, 12 липня 2012 року № 2822;

видаткових накладних від: 02 липня 2012 року № 679, 04 липня 2012 року № 680, 09 липня 2012 року № 790, 13 липня 2012 року № 835;

податкових накладних від: 02 липня 2012 року № 60, 04 липня 2012 року, 09 липня 2012 року № 96, 13 липня 2012 року № 130.

Сплата коштів позивачем ТОВ «Магреб Україна» за поставлений товар підтверджується банківськими виписками.

Позивачем долучено до матеріалів справи докази використання товару придбаного у ТОВ «Магреб України» у власній господарській діяльності, зокрема таким підприємствам як: ТОВ «Екомтех», ТОВ «Енсайн ЛТД», ТОВ «Ігуана Вей Групп», ТОВ «Інтегратор-Телеком», СПД ОСОБА_5, ТОВ «ДС-Альтернатива», ТОВ «Кримофістехмервіс», ТОВ «Компанія «Ікс Компані», ПАТ «КБ «Правекс-Банк», ТОВ «Трител», ТОВ «Фірма «Трименс ЛТД», ТОВ «Астерос Україна», ТОВ «Корпоративні телекомунікації», ТОВ «Анек», ТОВ «Рамтех», ТОВ «Крок Україна», ТОВ «Екко-Інформ», ПП «Трінітек», ТОВ «Дирекс-Телеком», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими і податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, банківськими виписками.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Авто Безпека» (Постачальник) укладено договір постачання № 17091 від 17.09.2012 р., відповідно до якого ТОВ «Авто Безпека» зобов'язався поставити в продовж строку дії Договору та передати у власність позивача Товар (телекомунікаційне обладнання, допоміжні матеріали до офісної техніки).

Відповідно до п.3.2 Договору найменування, асортимент, ціна та кількість товару що постачається, вказується у супроводжувальних документах на Товар, а саме: рахунках - фактурах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.1 ТОВ «Авто Безпека» поставляло товар на склад позивача, розташований за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний, 95-Є.

Відповідно до п.12.1 право власності на Товар переходить до позивача з моменту отримання Товару після підписання всіх приймально - передавальних документів згідно п. 4.3 Договору, а саме видаткової накладної.

У разі отримання товару перевізником, покупець самостійно врегульовує свої відносини з перевізником відповідно до укладеного між ними договору.

Про передачу товару перевізнику постачальник повідомляє покупцю у будь-якій формі.

В підтвердження виконання умов зазначеного Договору, позивач надав: копії специфікацій; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 грудня 2012 року № 1609; рахунків-фактур від: 20 вересня 2012 року № 49, 30 жовтня 2012 року № 131, 27 листопада 2012 року № 196, 17 грудня 2012 року № 24, 20 грудня 2012 року № 253, 26 грудня 2012 року № 274, 28 грудня 2012 року № 275; видаткових накладних від: 20 вересня 2012 року № 1387, 30 жовтня 2012 року № 1468, 27 листопада 2012 року № 1533, 17 грудня 2012 року № 1581, 20 грудня 2012 року № 1589, 28 грудня 2012 року № 1611; податкових накладних від: 20 вересня 2012 року № 15, 30 жовтня 2012 року № 44, 27 листопада 2012 року № 28, 17 грудня 2012 року № 22, 20 грудня 2012 року № 30, 26 грудня 2012 року № 50, 28 грудня 2012 року № 52.

Крім того, товари, отримані, придбані у ТОВ «Авто-Безпека», а саме: телекомунікаційне обладнання та комплекс витратних матеріалів для оргтехніки за договором постачання № 17091 від 17.09.2012р., позивач використав у своїй господарській діяльності, зокрема реалізувавши їх наступним контрагентам: ТОВ «ДС-Альтернатива», ТОВ «СЗ-Холдинг», ПАТ «КОТС», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту акту, відповідач зазначив про ненадання позивачем документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування указаних активів не підтверджено товаро-транспортними накладними.

Однак, суд не бере до уваги вказані твердження відповідача, оскільки товар отриманий від контрагентів позивача не підлягає сертифікації, а отримання товаро-транспортних накладних не передбачено умовами договорів, укладеними між позивачем з ТОВ «Оріон Лідер», ТОВ «Іст Реалтігруп», ТОВ «Іст Сейл Маркет». Документом, що підтверджує факт отримання товару відповідно до укладених договорів є видаткові накладні, які надані позивачем та є первинними документами в розумінні закону.

Крім того, згідно п.п. 4.1. п. 4 Договору, Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцеві на умовах СРТ Київ склад Покупця за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний 95-Е.

Відповідно правил Інкотермс термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Тобто, за такими умовами саме Продавець організує та забезпечує доставку товару.

В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів суборенди № ВМ-01/01/12-7 від 01.01.2012 р. з додатками до нього: актом приймання - передачі та додаткові угоди, № ВМ-01/01/12-11 від 01.01.2012 р. з додатками до нього: актом приймання - передачі та додаткові угоди.

Також в матеріалах справи містяться докази оплати позивачем за вище вказаними укладеними договорами оренди.

Щодо посилання відповідача на фіктивність укладених договорів, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення, обумовленого вказаними договорами товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а зшиє встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно -транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В той час, видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є самостійними первинними документами, які відповідно фіксують факти здійснення господарських операції з відпуску товару і передачі товару від продавця до покупця.

Таким чином відсутність товарно-транспортних документів не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Крім того, як вказано позивачем, саме контрагентами позивача здійснювалася поставка товару на склад позивача. Подальший продаж товару також здійснювався зі складу позивача, тобто, позивач в перевезенні товару не приймав участі. Поставка товару здійснювалася на власному автотранспорті контрагента позивача. Доказом поставки товару в даному випадку є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками відповідно до умов укладених договорів.

Стосовно довіреностей на отримання та відвантаження товару, а також книг обліку довіреностей, то в матеріалах справи міститься журнал реєстрації довіреностей позивача де і відображено коли і кому саме виписано довіреність на отримання товару позивачем від контрагентів, зокрема і ТОВ «СОЛО 25», ТОВ «Авто Безпека» та ТОВ «Магреб Україна», а саме:

довіреності виписані на отримання товару від ТОВ «СОЛО 25»: запис № 88 від 07.05.2012 р., запис № 811 від 10.05.2012 р., запис № 813-815 від 14.05.2012 р., запис № 817-818 від 27.05.2012 р., запис № 821 від 21.05.2012 р., запис № 822 від 22.05.2012 р., запис № 825 від 23.05.2012 р., № 826 від 24.05.2012 р., запис № 8728 від 28.05.2012 р., запис № 831 від 30.05.2012 р., запис № 835 від 01.06.2012 р., запис №863 від 02.07.2012 р.;

довіреності виписані на отримання товару від ТОВ «Магреб Україна»: запис № 858 від 02.07.2012 р., запис № 864 від 14.07.2012 р., запис № 869 від 90.07.2012 р., запис № 872 від 13.07.2012 р.;

довіреності виписані на отримання товару від ТОВ «Авто Безпека: запис № 925 від 20.09.2012 р., запис № 962 від 29.10.2012 р., запис №992 від 27.11.2012 р., запис 1007 від 17.12.2012 р., запис № 1011 від 20.12.2012р., запис № 1025 від 27.12.2012 р.

Стосовно довіреностей на відвантаження товару під час продажу контрагентам-покупцям в матеріалах справи також містяться довіреності, виписані під час відвантаження товару та товаро-транспортні накладні.

Щодо наявності складських накладних (для обліку товарів), то, як пояснив позивач, на ТОВ «РМ-Техно» здійснюється у відповідності до облікової політики компанії по рахункам бухгалтерського обліку в програмі 1С. В підтвердження відображення обліку товару позивач надав рахунки бухгалтерського обліку № 281 (облік товару), 631 (розрахунок з постачальниками) 361 (розрахунок з покупцями), тобто зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентами підтверджується відповідними картками-рахунків.

В той час, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ «Магреб Україна» за липень 2012 року, ТОВ «Соло-25» за травень 2012 року, ТОВ «Авто Безпека» за вересень-грудень 2012 року, оскільки між позивачем та контрагентами відбувались безтоварні господарські взаємовідносини, дії вчинялись шляхом перерахування коштів та обміном відповідними документами без фактичної передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з чим документи, отримані позивачем від контрагентів не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Вказаний висновок базується, зокрема, на отриманні від інших податкових органів податкової інформації.

Зокрема, відповідачем отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соло-25» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року від 29.08.2012 року за № 1228/22-40/30399950, в якому зазначено, що від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.. Києва ДПС отримано службову записку від 05.06.2012 року з висновком щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Соло-25», підприємство за податковою адресою не знаходиться. Засновник та директор підприємства ОСОБА_1 надав пояснення, що він непричетний до діяльності ТОВ «Соло-25». Зареєстрував підприємство за винагороду, свідоцтво реєстрації ПДВ не отримував. Враховуючи вищенаведене, зроблено висновок, що операції купівлі - продажу ТОВ «Соло-25» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.

Також, відповідачем отримано акт від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авто Безпека» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 01.07.2010 р. по 17.06.2013 р. від 17.06.2013 р. № 93/22-20/36800937.

В акті зазначено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Авто Безпека» відсутні, підприємство за вказаною в реєстраційних документах адресою не знаходиться. Перевіркою використані матеріали, надані ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме: копію висновку експерта № 466 від 08.06.2013р., висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Відповідно до постанови про призначення судової експертизи від 03.06.2013 р. старший слідчий СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підполковник податкової міліції Братко Т.О. проведено судову почеркознавчу експертизу керівника ТОВ «Авто Безпека» ОСОБА_9 та встановлено, що підписи в графах «директор» документів, які надано для експертизи ймовірно виконані не гр.. ОСОБА_9, а іншою особою...».

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Магреб Україна» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2012 р. по 31.08.2012 р. від 21.06.2013 р. № 164/2240/36282249, згідно з яким зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Магреб Україна» згідно баз ДПС має стан 9 «Направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Службовою запискою від ГВПМ ДП1 у Шевченківському районі м. Києва ДПС надано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а також надано пояснення директора ТОВ «Магреб Україна» ОСОБА_10, яка пояснила що не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Магреб Україна».

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям за період з 01.03.2012 р. по 31.08.2012 р.

Відповідач стверджує, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Також відповідачем зазначено про порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Так, вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Окрім того, як встановлено судом, факти придбання товарів, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт здійснення господарських операцій (приймання/передачу товарів) не перевіряли в повному обсязі, а в акті лише відтворили відомості щодо діяльності інших юридичних осіб.

Водночас, відповідачем не доведено та не надано належних доказів того, що обидві сторони правочину не мали на меті здійснення господарських операцій, укладені договори вчинено без наміру створення правових наслідків та не були зареєстрованими як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека» (та складання податкових накладних), останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідних належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків відповідно до норм права, визначених у п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем мети їх здійснення - придбання товару, який в подальшому були використані при здійсненні господарської статутної діяльності позивача, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтується на припущеннях.

Також, придбання та реалізація зазначених товарів, відповідає виду економічної діяльності як позивача, так і його контрагентів, зокрема: згідно Витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як позивач, так і його контрагенти - здійснюють свою діяльність в одній і тій самій галузі господарства - мають однакові коди виду економічної діяльності.

Тобто, підтверджується факт придбання товару позивачем у ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека» з відповідною метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

З досліджених доказів, наявних у матеріалах справи, договори між позивачем та ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека» містили всі істотні умови та вчинені з метою здійснення звичайної для вищезазначених підприємств господарської діяльності за для отримання прибутку.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідач у своєму акті посилається на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі № 2604/26239/12, зі змісту якого вбачається, що власника та учасника ТОВ «Соло-25» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Дослідивши вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2013 року у справі №2604/26239/12 за обвинуваченням ОСОБА_1 - власника ТОВ «Соло-25», суд зазначає, що у вказаному вироку судом не зазначено жодних відомостей про правовідносини з ТОВ «Соло-25» і ТОВ «РМ-Техно». Більш того, у межах даної кримінальної справи досліджувалась реальність/фіктивність господарської діяльності ТОВ «Соло-25» за грудень 2011 року, а спірним періодом, який є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є травень 2012 року.

При цьому, доказів набрання законної сили даним вироком суду відповідачем не надано.

Про наявність вироків та притягнення посадових осіб інших контрагентів відповідачем не зазначено та не доведено належними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети юридичних осіб, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, в даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків.

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що надання товарів позивачу з боку ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Авто Безпека» підтверджується первинними документами. Твердження податкового органу про відсутність у позивача підстави для формування податкового кредиту за липень 2012 року, за травень 2012 року, за вересень-грудень 2012 року та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань не відповідають дійсності та у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

З акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 року, липень 2012 року, вересень-грудень 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «АВТО БЕЗПЕКА», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформована сума податкового кредиту в розмірі 2 348 834,00 грн. по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення № №80726552207 від 06.11.2013 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи положення ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне спірне податкове повідомлення-рішення № №80726552207 від 06.11.2013 р. визнати протиправним та скасувати його, отже позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №80726552207 від 06.11.2013 р.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» (код ЄДРПОУ 36591039) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко