Рішення

від 15.10.2014 по справі 921/612/14-г/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2014 р.Справа № 921/612/14-г/5 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Галант-Україна", вул. Тимірязєва, 76, м. Кіровоград, Кіровоградська область, 25006

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Планет Транском", вул. Гуцульська, 10А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Антанік Авіа", пров. Внутриквартальний, 2, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54003

відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1432", вул. Янтарна, 318/7, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54050

про стягнення збитків в сумі 51 500 грн. 00 коп.

За участю представників від:

Позивача: Краснощоков Є. В. - представник (договір про надання правової допомоги від 25.03.2014р., ордер серія КР №018929 від 17.06.2014р.);

Відповідача 1: Молень Р. Б. - представник (доручення б/н від 09.04.2014р.);

Відповідача 2: не з'явився;

Відповідача 3: не з'явився.

Відповідно до ст. 74-1 ГПК України за клопотанням позивача на підставі ухвал господарського суду від 02.07.2014р., від 16.07.2014р., від 29.07.2014р., від 08.09.2014р., від 07.10.2014р. розгляд справи здійснюється в режимі відеоконференції із господарським судом Кіровоградської області.

В судовому засіданні представнику позивача та представнику відповідача 1 роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Суть справи:

Приватне підприємство "Галант-Україна", м. Кіровоград, звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про солідарне стягнення з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Планет Транском", м. Тернопіль, та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антанік Авіа", м. Миколаїв, збитків в сумі 51 500 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на умовах укладеного 04.10.2013р. між ним, як Замовником та ТОВ "Планет Транском" як Експедитором (Відповідач 1 у справі) Договору №26 на транспортно-експедиційне обслуговування погоджено Заявку на транспортне замовлення №106 відповідно до якої Відповідач 1 зобов'язався забезпечити доставку вантажу - моркви вагою 20 тонн з с. Коробки Херсонської області до с. Підлісне Кіровоградської області з 10.12.2013р. до 11.12.2013р. та з врахуванням вимог щодо транспортування даного виду товару сторонами узгоджено відповідний автомобіль - РЕНО НОМЕР_1 НОМЕР_2, водій ОСОБА_3 На виконання умов вищезазначеного Договору 10.12.2013р. між Експедитором (Відповідачем 1) та Перевізником (Відповідачем 2) укладено Договір №12/12 на транспортне обслуговування з Заявкою до договору №1 і в той же день - 10.12.2013р. відповідна продукція, а саме морква в кількості 20000 кг по ціні 2.50 грн. за 1 кг на загальну суму 50000 грн. 00 коп. прийнята від вантажовідправника в належному стані та передана для перевезення в автомобіль Відповідача 2 згідно супровідних документів та товарно-транспортної накладної БЗС №003617 від 10.12.2013р. Проте, як зазначає позивач, при доставці даної продукції в пункт призначення встановлено, що така (продукція - морква) промерзла при перевезені та стала непридатною, підтвердивши зазначене експертним висновком В-1576 від 11.12.2013р., зв'язку з чим йому завдано збитків на суму 51 500 грн. 00 коп. (50000 грн. - вартість моркви та 1500 грн. вартість проведеної експертизи), які просить стягнути з солідарно з відповідачів.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Планет Транском" у відзиві на позовну заяву (№б/н від 09.07.2014р.) та його уповноважений представник у судових засіданнях, позовні вимоги до ТОВ "Планет Транском" заперечує та зазначає, що відповідальність за понесені позивачем збитки відповідно до умов укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 Договору №26 від 04.10.2013р. та умов, укладеного між відповідачами договору на транспортне обслуговування №12/12 від 10.12.2013р. та ст. 924 ЦК України повинен нести Перевізник (винна сторона), яким в даному випадку являється ТОВ "Антанік Авіа".

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антанік Авіа" участь уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, проте надав суду відзив на позов (вх. №12799 від 07.07.2014р.), яким позовні вимоги до нього заперечує, посилаючись на те, що між ТОВ "Антанік Авіа" та ТОВ "Планет Транском", а також і з ПП "Галант-Україна" відсутні будь-які договірні зобов'язання, договір №12/12 та заявку до нього ТОВ «Антанік Авіа» з ТОВ «Планет Транском» ніколи не укладало, а додані позивачем в додатках копії цих документів є підробкою, він не являється власником автомобіля, який здійснював перевезення обумовленого в позові вантажу, не є відповідальним за технічний стан цього транспортного засобу, не страхує цей транспортний засіб та не страхує інші види відповідальності відповідно до міжнародних правил перевезень, а із ОСОБА_3 у нього не має трудових чи договірних відносин, товариство не надавало даній особі доручення перевозити якусь моркву та не надавало довіреності і не уповноважувало цю особу виступати від імені товариства, тому заявлені вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Окрім того, позивач звернувся до суду із заявою №б/н від 11.07.12014р. (вх. №13322 від 16.07.2014р.), якою просить господарський суд при ухваленні судового рішення стягнути з відповідачів на користь позивача 3500 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В підтвердження фактично наданих адвокатом послуг та понесених витрат, пов'язаних з розглядом даної справи надав суду копію договору №51/14 про надання правової допомоги (з Адвокатським об'єднанням "РАДА", відповідальна особа - адвокат ОСОБА_1.), ордер адвоката серія КР №018929 від 17.06.2014р., копії актів надання правової допомоги від 28.03.2014р. та 30.05.2014р., а також засвідчені банківською установою відповідні платіжні доручення від 28.03.2014р. №1055 та від 03.06.2014р. №1155 про її оплату.

Позивач у своїх запереченнях на відзив Відповідача 2 (вх. №14794 від 11.08.2014р.), з приводу доводів ТОВ "Антанік Авіа" про відсутність господарських відносин з ТОВ "Планет Транском" та не укладення відповідного Договору №12/12 від 10.12.2013р., в яких з посиланням на норми ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. 1 ст. 207 та ч. 3 ст. 909 ЦК України, а також умови п. 8 Договору №26 Позивача з експедитором (Відповідачем 1) та умови п. 8 Договору №12/12 Відповідача 1 з перевізником (Відповідачем 2), вважає заперечення Відповідача 2 проти позову необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Планет Транском" надав суду заперечення на відзив ТОВ "Антанік Авіа" (вх. №14788 від 11.08.2014р.) згідно з яким, щодо тверджень Відповідача 2 про відсутність укладеного між ними договору на транспортне обслуговування №12/12 від 10.12.2013р. та заявки №1 до нього, зазначає:

- зважаючи на територіальну віддаленість один від одного відповідачі: ТОВ "Планет Транском" та ТОВ "Антанік Авіа", попередньо обговоривши у телефонному режимі та за допомогою засобів електронного зв'язку умови Договору №12/12, дійшли згоди про укладення такого договору за допомогою засобів електронного зв'язку, обмінявшись підписаними примірниками договору за допомогою електронної пошти, що повністю узгоджується з нормами чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 207 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому відповідач 1 зазначає, що разом з укладанням Договору №12/12 від 10.12.2013р. засобами електронного зв'язку, товариство надіслало поштою на адресу Відповідача 2 два екземпляри підписаного Договору №12/12, підтвердивши зазначене описом до цінного листа від 19.12.2013р. та квитанцією пошти від 19.12.2013р. №9678. Дане відправлення згідно інформації, отриманої на офіційному інтернет сайті ТД УДППЗ "Укрпошта", вручене Відповідачу 2 - 15.01.2014р. Окрім того, Відповідач 1 зазначає, що з огляду на положення ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України про те, що між ним і Відповідачем 2 є укладений Договір №12/12 від 10.12.2013р. свідчить і товарно-транспортна накладна БЗС №003617 від 10.12.2013р., перевізником у якій вказано ТОВ "Антанік Авіа".

У зв"язку з тим, що згідно інформації Управління державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області №13/5502 від 04.08.2014р, автомобіль марки RENAULT MAGNUV AE 440, номерний знак НОМЕР_1, в якому було здійснено перевезення обумовленого в договорі вантажу (моркви), зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-1432", вул. Янтарна, 318/7, м. Миколаїв, Миколаївська область, тому господарський суд, з метою встановлення всіх обставин справи та об"активного вирішення спору по суті, а також з огляду на вимоги ст..133 Статуту автомобільного транспорту УРСР, ухвалою суду від 12.08.2014р. залучено до участі у справі у якості Відповідача 3 - зазначене товариство.

Відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-1432" відзиву на позов не надав, в судові засідання не з'явився. Надіслані на адресу Відповідача 3, за яким згідно інформації Управління державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області №13/5502 від 04.08.2014р, зареєстрований автомобіль марки RENAULT MAGNUV AE 440, номерний знак НОМЕР_1, в якому було здійснено перевезення обумовленого в договорі вантажу (моркви), та за якою згідно поданого Відповідачем 1 витягу з ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-1432" внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: вул. Янтарна, 318/7, м. Миколаїв, Миколаївська область, поштові відправлення: ухвала від 12.08.2014р. повернута поштовим відділенням із відміткою "за закінченням терміну зберігання", ухвала від 08.09.2014р. повернута поштовим відділенням із відміткою "адресат не розшуканий" та ухвала про відкладення розгляду справи від 01.10.2014р. - станом на 15.10.2014р. до суду не повернулась.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011р. №18, п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що процесуальні документи вручені Відповідачу 3 належним чином і відповідно про час та місце розгляду спору він повідомлений у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, господарським судом встановлено наступне:

04 жовтня 2013р. між ПП "Галант-Україна" (Замовник) та ТОВ "Планет Транском" (Експедитор) укладено Договір №26 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір №26), за умовами п. 1.1 якого, Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях. Експедитор за дорученням і за рахунок замовника укладає договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних (зокрема, експедиційних) послуг у третіх осіб (виконавців), з метою надання транспортних та допоміжних послуг.

Згідно пп. 2.1.1, 2.1.11 договору №26 Замовник зобов'язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказуються: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Відповідно до пп. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.9 та 2.2.10 договору №26 Експедитор зобов'язався: - у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Експедитора "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів); - направляти у розпорядження Замовника автомобілі у належному технічному стані; - долучати за потреби до виконання робіт, вказаних в п. 2.1 даного договору, сторонні організації; - укладати від свого імені договори перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу.

У випадку покладання стороною виконання зобов'язання, що виникло з цього договору , на третю сторону, відповідальність за виконання чи неналежне виконання зобов'язань вказаною третьою стороною несе Сторона за цим Договором (5.8 договору №26).

Разом з цим, пунктом 5.2 договору №26 сторони погодили, що відповідальність за цілісність вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956р., Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України несе безпосередній перевізник вантажу, про що додатково має бути зазначено у договорі із перевізником, який буде здійснювати перевезення вантажу.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013р. Якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (п. 8.3. договору).

10.12.2013 року на виконання умов договору №26 від 04.10.2013р. позивачем та відповідачем погоджено заявку на транспортне замовлення №106 відповідно до якої Відповідач1 зобов'язався забезпечити доставку моркви в кількості 20 тонн в строк з 10.12.2013р. (дата і час прибуття на завантаження) по 11.12.2013 року (дата і час прибуття на розвантаження) із с.Коробки (Херсонська область) у с.Підлісне (Кіровоградська область).В цій же заявці зазначено державний № автопоїзда РЕНО НОМЕР_1 НОМЕР_2 водій ОСОБА_3.

В той же час, а саме 10 грудня 2013р. між відповідачем 1 - ТОВ "Планет Транском" як Експедитором та відповідачем 2 - ТОВ "Антанік Авіа" як Перевізником укладено договір на транспортне обслуговування №12/12 (далі - договір №12/12), згідно п. 1.1 якого, Експедитор замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Пунктом 2.1.1 даного договору визначено, що Експедитор зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Згідно з пп. 2.2.1, 2.2.2. та 2.2.6 договору №12/12 Перевізник зобов'язується: - у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Експедитору підтверджене штампом Перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія (-ів) та державного номера автомобіля (-ів); - направляти у розпорядження Експедитора автомобілі у належному технічному стані; - доставити вантаж у відповідності з поданим "Замовленням на перевезення" в пункт призначення і здати його вантажоодержувачу .

П.5,2 договору №12/12 сторони встановили, що Перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956р., Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Згідно п. 8.3 договору №12/12 він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013р. Якщо жодна із Сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік.

В п. 8.6 даного договору сторони обумовили, що цей договір, зміни та доповнення до нього, "Замовлення на перевезення", отримані від Експедитора за допомогою факсимільного зв'язку, мають юридичну силу.

Також, у відповідності до п. 8.7 договору №12/12 сторони зобов'язалися, після ознайомлення та підписання даного договору, отриманого за допомогою факсимільного зв'язку, обмінятися оригінальними примірниками останнього.

Разом з тим, сторони договору №12/12 10.12.2013 року узгодили заявку №1 до даного договору про виконання транспортно-експедиційних послуг на наступних умовах , зокрема: - дата подачі та завантаження автомобіля: 10.12.2013р.; - маршрут: Коробки (Херсонська обл.) - Підлісне (Кіровоградська обл.); - тип вантажу: овочі в сітках; - вага: 20 тонн; - тип кузова: реф; - марка/номери тягача/напівпричепа: РЕНО НОМЕР_1, НОМЕР_2; - ПІП водія: ОСОБА_3; дата розвантаження: 11.12.2013р. Умовами даної заявки також визначено, що її факсимільна копія має повну юридичну силу та те, що Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних документах . Дана заявка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх(товариств) печатками.

Оскільки договір №12/12 укладений за допомогою засобів електронного зв'язку, що підтверджується наданим відповідачем1 витягом із його електронної пошти за 10.12.2013 року та про що стверджує останній у запереченнях на відзив ТОВ «Антанік Авіа» (лист б/н і дати вх. №14788 від 11.08.2014р.), відповідач1 на виконання п.8.7 даного договору , обмінявшись з відповідачем2 підписаними примірниками договору за допомогою засобів електронного зв'язку, направило на його (відповідача 2) адресу два примірники даного договору для обміну його оригіналами, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 19.12.2013року, завіреним відтиском печатки пошти та фіскальним чеком пошти за 19.12.2013 року

При цьому, суд критично оцінює твердження Відповідача 2 про те, що ТОВ «Антанік Авіа» не укладало будь-яких угод з ТОВ "Планет Транском" в т.ч і Договору №12/12 від 10.12.2013р. із заявкою №1 до цього договору, не перевозило ніякої моркви та не має відношення до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем 1 та відповідно до уваги не приймає, оскільки такі спростовуються вищенаведеним, а також з огляду на вимоги ст..181 ГК України, ст..207 ЦК України та п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

- так відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

- пунктом 1 ст. 207 ЦК України також обумовлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- така ж правова позиція закріплена у п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зокрема, дво - або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмові формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають. Якщо іншою стороною заперечується одержання нею відповідного документа, заінтересована сторона зобов'язана подати господарському суду належні докази його надіслання поштою або іншим передбаченим законом чи договором засобом зв'язку; за неподання таких доказів у суду відсутні підстави для висновку про додержання сторонами письмової форми правочину (договору).

- відтак, зважаючи на спосіб укладення договору №12/12 від 10.12.2013р. та заявки №1 до нього (за допомогою засобів електронного зв'язку), в тексті яких обумовлено, що їх факсимільні копії мають юридичну силу, та представленими суду доказами направлення оригіналів їх примірників (для обміну) на адресу Відповідача 2, суд вважає договір Перевезення та Заявку №1 до нього від 10.12.2013р. погодженими та укладеними.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідна продукція, а саме морква в кількості 20 тон на загальну суму 50000,00грн. прийнята позивачем від постачальника - фермерського господарства "Алтан Агро" в належному стані, що підтверджується актом приймання-передачі майна №45 від 10.12.2013 року та згідно товарно-транспортної накладної серії БЗС №003617 від 10.12.2013 року передана для перевезення ТОВ «Антанік Авіа» в автомобіль-рефрежиратор НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2 водій ОСОБА_3 із с.Коробки, Херсонської області (пункт завантаження) в м.Кіровоград (пункт розвантаження).

При цьому слід зазначити, що, як слідує із наданих позивачем матеріалів, згадана вище продукція: морква в кількості 20 тон отримана позивачем від ФГ "Алтан Агро" на виконання умов укладеного між ними договору №62 від 04.03.2013року та згідно умов якого Покупець (позивач у справі) здійснив попередню оплату за сільськогосподарську продукцію, а саме моркву, в сумі 190000грн., що підтверджується банківською випискою Ф-ї Кіровоградського обласного АТ «Ощадбанк» за 03.12.2013 року.

Позивач стверджує, що відповідач 2 свої зобов'язання за договором №12/12 щодо доставки ввіреного йому вантажу в пункт призначення виконав, 11.12.2013 року доставив вантаж, а саме моркву в кількості 20 тон в пункт призначення - с.Підлісне, Кіровоградської області (овочесховище позивача), проте при вивантаженні даного вантажу було встановлено, що морква промерзла при перевезенні та для подальшого використання непридатна, що підтверджується Експертним висновком В-1576 від 11.12.2013 року, наданим експертами Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати та зробленим в присутності водія ОСОБА_3 Як вбачається із експертного висновку та роз'яснення до даного висновку, промерзання мокви відбулося внаслідок недотримання температурного режиму та умов перевезення даного виду продукції.

У відповідності до пп. 3.1, 11.10 Правил перевезення швидкопсувних вантажів автомобільними транспортними засобами, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України 09.12.2002р. № 873, овочі, а саме - морква, відноситься до швидкопсувних харчових продуктів та повинна перевозитись при температурі повітря всередині кузова транспортного засобу від плюс 8 С до плюс 1 С.

Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», надалі Закону:

- експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу , перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно ст. 14 Закону за невиконання або неналежне виконання обов"язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування , у тому ж порядку, як за власні дії. Відповідно до вимог ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Аналогічні умови сторони передбачили і в п.5.8 договору №26.

В той же час відповідно до вимог ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, в якій, зокрема, зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема відшкодування збитків (ст.ст.610,611 даної глави ЦК України) .

Згідно ст..618 вказаної глави ЦК України встановлено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця .

Як встановлено судом вище, п.5.2 Договору №26 та п.5.2 договору №12/12 сторони зазначених договорів встановили, щовідповідальність за цілісність вантажу несе безпосередній перевізник вантажу. Така ж умова визначена сторонами: відповідачем 1 та відповідачем 2 в погодженій ними Заявці №1 до договору №12/12, а саме: Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних документах.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе , що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Аналогічні приписи зазначені у ст. 314 ГК України, відповідно до якої перевізник несе відповідальність за втрату нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Статтею 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, що затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, надалі Статуту, визначено, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.

З огляду на викладене: в силу вимог вищезазначених норм Закону (ст..924 ЦК України, ст.314 ГК України, ст..133 Статуту), умов укладених між відповідними сторонами договорів №26 від 04.10.2013р. та №12/12 від 10.12.2013р.(п.5.2 даних договорів) та умов, погоджених сторонами Заявок до даних договорів, відповідальність за цілісність вантажу при перевезенні несе Перевізник , в даному випадку Відповідач 2, а оскільки прийнятий ним до перевезення по товарно-транспортній накладній серії БЗС №003617 від 10.12.2013 р вантаж - морква в кількості 20 тон, доставлений в пункт призначення пошкодженим (промерзлим внаслідок недотримання температурного режиму, враховуючи характер вантажу (овочі)), то відповідно він і повинен нести відповідальність за незбереження вантажу у відповідному стані,в т.ч. відшкодувати завдані внаслідок цього збитки.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. За оцінкою суду в даному випадку Відповідачем 2 порушені зобов'язання, визначені умовами договору №12/12, а саме ним не забезпечено умов для збереження вантажу при перевезенні, що призвело до псування вантажу

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача 2 і збитками полягає у тому, що довірений до перевезення вантаж при перевезенні був пошкоджений, у зв'язку із порушенням Перевізником п. 11.10 Правил перевезення швидкопсувних вантажів автомобільними транспортними засобами.

Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості пошкодженого майна та витрат понесених на їх оцінку (50000 грн. - вартість моркви та 1500 грн. вартість проведеної експертизи), і становить 51500 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, оскільки Відповідач 2 не довів відсутність власної вини у псуванні вантажу, прийнятому до перевезення, у позивача, з огляду на викладене вище, є правові підстави для відшкодування збитків з винної сторони, а саме Відповідача 2, у повному обсязі.

При таких обставинах Вимога позивача про стягнення з відповідача 2, як Перевізника збитків в сумі 51500,00грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення солідарно даної суми збитків і з відповідача1, як Експедитора, то така задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку відсутня вина останнього у незбереженні вантажу Перевізником при перевезені, так як відповідно до узгоджених сторонами (відповідачем 1 та відповідачем 2)умов договору №12/12 та Заявки №1 до даного договору Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу , що повністю узгоджується з вищенаведеними нормами чинного законодавства. При цьому слід зазначити, що твердження відповідача 2 у відзиві на позов про те, що такий договір (договір №12/12) та заявка №1 до нього ним не укладалися. спростоване судом вище. А твердження відповідача 2 (Перевізника) щодо неналежності йому транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення моркви (автомобіль-рефрежиратор НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2) та відсутність трудових відносин з водієм даного автомобіля ОСОБА_3, не можуть бути підставою для невиконання (неналежного) виконання укладеного між сторонами зобовязання згідно ст. 526 ЦК України, тим більше, що факт перевезення моркви відповідачем 2 підтверджується товарно-транспортною накладною серії БЗС №003617 від 10.12.2013р., в якій автопідприємство (перевізник) зазначено ТОВ "Антанік Авіа".

Щодо заяви-клопотання позивача (вх. №13322 від 16.07.2014р.) про стягнення на його користь 3500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, то суд, враховуючи, що:

- статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

- згідно ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

- Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.5 постанови від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

- факт надання послуг адвокатом ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правової допомоги №51/14 від 25.03.2014р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №278/н від 03.10.2007р., ордером Серія КР №018929 від 27.06.2014р., актами про надання правової допомоги від 28.03.2014р., 30.05.2014р. та платіжними дорученнями №1055 від 28.03.2014р. та №1155 від 03.06.2014р.

- враховуючи ціну позову - 51500,00грн., безпосередня участь адвоката ОСОБА_1 у судових засіданнях, складність даної справи, а також, беручи до уваги обумовлену у Договорі про надання правової допомоги від 25.03.2014р. вартість юридичних послуг,

вважає за можливе задовольнити заявлені позивачем до стягнення 3500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на Відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 42, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антанік Авіа", пров. Внутриквартальний, 2, м. Миколаїв, Миколаївська область, (ідентифікаційний код 20916304) на користь Приватного підприємства "Галант-Україна", вул. Тимірязєва, 76, м. Кіровоград, Кіровоградська область, (ідентифікаційний код 36119824) - 51500 грн. 00 коп. збитків, 3500 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1827 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено "11" листопада 2014р.

Суддя Г.З. Андрушків