Рішення

від 05.11.2014 по справі 910/14290/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14290/14 05.11.14

За позовомФедерації гандболу Запорізької області доГромадської спілки "Федерація гандболу України" провизнання недійсним та скасування рішення Головуючий суддя Підченко Ю.О.

Ковтун С.А.

Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

від позивача:Козаренко Є.В.; від відповідача:Пошелюзний С.В.; громадянин України:ОСОБА_5;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Федерація гандболу Запорізької області звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської спілки "Федерація гандболу України" (надалі - ГС "Федерація гандболу України") про визнання недійсним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Конгресу Федерації гандболу України від 05.04.2014 р., оформлене протоколом №1, прийнято з порушенням порядку скликання та проведення Конгресу та за відсутності необхідного кворуму.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.08.2014 р.

31.07.2014 р. представником Федерації гандболу України через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого остання підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

31.07.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована існуванням загрози незаконної реєстрації нових керівників Федерації гандболу України, які не обиралися на дані посади відповідно до вимог чинного законодавства України та Статуту Федерації.

В судовому засіданні 01.08.2014 р. у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів оголошено перерву до 22.08.2014 р.

19.08.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання згідно змісту якого відповідач повідомив суд про скасування довіреності від 16.04.2014 р. №682, якою ОСОБА_5 було уповноважено представляти інтереси Федерації гандболу України.

22.08.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судове засідання 22.08.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав, подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 22.08.2014 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив, подав клопотання про витребування доказів та оригіналів документів.

В судовому засіданні 22.08.2014 р. судом було оголошено перерву до 29.08.2014 р.

29.08.2014 р. Громадською організацією "Федерація гандболу міста Києва" через загальний відділ суду було подано заяву про залучення останньої до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 29.08.2014 р. представником позивача було подано додаткові пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 08.10.2014 р.

Крім того, в судовому засіданні 29.08.2014 р. судом було вирішено здійснювати колегіальний розгляд справи №910/14290/14, про що було прийнято відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. визначений склад колегії суддів у справі №910/14290/14: головуючий суддя Підченко Ю.О., суддя Ковтун С.А., суддя Головатюк Л.Д.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду.

06.10.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.10.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого відповідач проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.

08.10.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. у зв'язку із клопотанням представника позивача та необхідністю подання додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 20.10.2014 р.

В судовому засіданні 20.10.2014 р. представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. відмовлено в задоволенні клопотань відповідача від 22.08.2014 р. про витребування доказів та оригіналів документів, а також в задоволенні заяви Громадської організації "Федерація гандболу України міста Києва" від 29.08.2014 р. про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи до 05.11.2014 р.

04.11.2014 р. Осередком федерації гандболу України "Рівненська обласна федерація гандболу" та Осередком федерації гандболу України "Хмельницька обласна федерація гандболу" через загальний відділ суду було подано письмові пояснення.

Представник позивача в судове засідання 05.11.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 05.11.2014 р. з'явився, проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні 05.11.2014 р. заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони органам Державної реєстраційної служби України проводити реєстраційні дії щодо внесення змін до державних реєстрів відносно Федерації гандболу України та її керівних органів, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Зазначена заява обґрунтована існуванням загрози незаконної реєстрації нових керівників Федерації гандболу України, які не обиралися на дані посади відповідно до вимог чинного законодавства України та Статуту Федерації.

Згідно із п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

В той же час, в порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства заява позивача про забезпечення позову, не містить мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд може дійти висновку щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, про недоведеність та необґрунтованість поданої заяви, а тому відмовляє в її задоволенні.

При цьому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюються ставка судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Пільги щодо сплати судового збору визначені у ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Так, від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 11 ст. 5 Закону).

Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору щодо предмету спору у даній справі, в тому числі і за подання заяви про забезпечення такого позову.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, а позивачем при її поданні судовий збір сплачено не було, з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 30.10.12. у справі № 5011-45/1037-2012.

В судовому засіданні 05.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 36 Конституції України громадяни України мають право об'єднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку (стаття 37 Конституції України).

Основні засади створення та діяльності об'єднань громадян передбачені Законом України "Про громадські об'єднання" (надалі - "Закон").

Статтею 1 Закону України "Про громадські об'єднання" визначено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації - 14 років. Засновниками громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об'єднання зі статусом юридичної особи. Засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону утворення громадського об'єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом.

Громадське об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, підлягає реєстрації в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, установлених цим Законом (ч. 1 ст. 12 Закону).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 112 Господарського кодексу України підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Засновником підприємства об'єднання громадян є відповідне об'єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також об'єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Політичним партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється засновувати підприємства, за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів.

Частиною 4 ст. 63 Господарського кодексу України визначено, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

23.05.1997 р. на підставі протоколу звітно-виробничої Конференції Федерації гандболу України було утворено Федерацію гандболу України (надалі - Федерація), зареєстровану Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.11.1998 р. за № 1 070 120 0000 018414.

Відповідно до п. 1 статті 13 Статуту Федерації, вищим органом управління Федерації гандболу України є Конгрес.

Як свідчать матеріали справи, 05.04.2014 р. відбувся звітно-виробничий Конгрес Федерації гандболу України, результати якого оформлені протоколом №1 від 05.04.2014 р.

Виходячи зі змісту зазначеного протоколу загальна кількість делегатів колективних членів Федерації, відповідно до квоти, встановленої Президією Федерації 04.02.2014 р. становить 67 осіб, відповідно до визначених квот зареєструвалось 34 делегати колективних членів Федерації, що становить 50,75% загальної кількості голосів.

За таких обставин, за наявності необхідного кворуму 05.04.2014 р. звітно-виробничим Конгресом були прийняті рішення про:

1) обрання голови та секретаря звітно-виробничого Конгресу;

2) затвердження Регламенту звітно-виробничого Конгресу Федерації гандболу України;

3) затвердження кількісного складу Мандатної комісії;

4) обрання Лічильної комісії;

5) затвердження Протоколу №1 Мандатної комісії;

6) затвердження Протоколу №2 Мандатної комісії;

7) обрання Президента Федерації гандболу України;

8) обрання віце-президента Федерації гандболу України;

9) затвердження кількісного складу Президії Федерації гандболу України;

10) обрання членів Президії Федерації гандболу України;

11) обрання членів Ревізійної комісії Федерації гандболу України;

12) обрання голови опікунської ради Федерації гандболу України.

При цьому, за змістом пояснень позивача, на спірному Конгресі 05.04.2014 р. Федерація гандболу Запорізької області присутньою не була.

За таких обставин, посилаючись на те, що спірні рішення на Конгресі Федерації гандболу України, на думку позивача, було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства України, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Пунктом 19 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р. визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Тобто, діючим законодавством акціонеру надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси, у випадку недотримання встановленої процедури їх скликання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з даним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів під час проведення звітно-виборчого Конгрессу Федерації гандболу України, на яких прийнято оспорюване рішення.

Проте, всупереч вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства України, позивачем не надано належного обґрунтування факту, яким саме чином спірним рішенням були порушені права Федерації гандболу Запорізької області.

Посилання позивача щодо порушення прав та законних інтересів інших членів Федерації гандболу України судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р. акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Щодо твердження позивача про проведення Конгресу без повідомлення більшості членів Федерації гандболу України, в тому числі Федерації гандболу Запорізької області суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 13 Статуту Федерації гандболу України повідомлення колективним членам Федерації гандболу України про черговий Конгрес надсилається у письмовій формі щонайменше за два місяці до дати його скликання.

При цьому підготовку та організацію проведення Конгресу Федерації гандболу України здійснює Президія Федерації гандболу України (пп. 2.14 п. 2 ст. 19 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи Президією Федерації гандболу України було належним чином повідомлено колективних членів Федерації гандболу України про проведення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України 05.04.2014 р. та повідомлено про квоту представництва.

Матеріалами справи підтверджується, що в Звітно-виборчому Конгресі 05.04.2014 р. взяли участь делегати від 17 колективних членів Федерації гандболу України, а 9 колективних членів Федерації гандболу України, зокрема Федерація гандболу Дніпропетровської області, Федерація гандболу Донецької області, Федерація гандболу Запорізької області, Федерація гандболу Івано-Франківської області, Львівська обласна федерація гандболу, Федерація гандболу Одеської області, Федерація гандболу Полтавської області, Федерація гандболу Тернопільської області, Черкаська обласна федерація гандболу надіслали листи про відмову від участі у Звітно-виборчому Конгресі Федерації гандболу України 05.04.2014 р.

Таким чином, колективні члени Федерації гандболу України були обізнані про проведення 05.04.2014 р. Звітно-виборчого Конгресу.

Твердження позивача про неповідомлення Федерації гандболу Запорізької області про проведення 05.04.2014 р. Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України спростовуються матеріалами справи, зокрема листом №8 від 11.03.2014 р. в якому Федерація гандболу Запорізької області підтверджує, що 05.04.2014 р. не буде приймати участь в Конгресі та звертається до Президії Федерації гандболу України про призначення строків проведення Конгресу в серпні-вересні поточного року.

Таким чином, враховуючи приписи п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р., оскільки за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів Федерації гандболу Запорізької області не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Щодо неправомірності, на думку позивача, спірного Конгресу у зв'язку з відсутністю необхідного кворуму господарський суд зазначає таке.

Пунктом 17 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р. передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р.).

Пунктом 10 ст. 13 Статуту Федерації гандболу України встановлено, що Конгрес вважається повноважним, якщо на ньому присутні більше 50 відсотків від загальної кількості делегатів.

Як вже зазначалось, відповідно до проколу №1 від 05.04.2014 р. загальна кількість делегатів колективних членів Федерації, відповідно до квоти, встановленої Президією Федерації 04.02.2014 р. становить 67 осіб, відповідно до визначених квот зареєструвалось 34 делегати колективних членів Федерації, що становить 50,75% загальної кількості голосів.

Тобто, наведені обставини свідчить про наявність необхідного для прийняття рішень кворуму.

Щодо твердження позивача про наявність підстав для перенесення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України суд зазначає наступне.

07.09.2013 р. було проведено черговий Конгрес Федерації гандболу України на якому, зокрема, було прийнято рішення провести Звітно-виборчий Конгрес Федерації гандболу України 05.04.2014 р. Окрім дати також було визначено порядок денний, місце та час проведення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України.

04.02.2014 р. Постановою №3 Президії Федерації гандболу України було затверджено квоту представництва делегатів звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України. В додатку до постанови вказана загальна кількість делегатів - 67.

Однак, 11.03.2014 р. Президія Федерації гандболу України (Постанова №1 від 11.03.2014 р.) доручила в.о. президента Федерації гандболу України Кочергіній Т.І. в термін до 14.03.2014 р. визначитись щодо можливості участі делегатів від колективних членів у звітно-виборчому Конгресі Федерації гандболу України 05.04.2014 р. та за результатом прийняти відповідне рішення.

14.03.2014 р. Наказом №30 в.о. Президента Федерації гандболу України було скасовано проведення звітно-виборчого конгресу Федерації гандболу України 05.04.2014 р. у зв'язку з нестабільною політичною та економічною ситуацією у країні, мобілізацією збройних сил України та на підставі звернень більшості від колективних членів Федерації гандболу України про відмову участі у Конгресі Федерації гандболу України 05.04.2014 р.

Постановою Президії Федерації гандболу України №1 від 01.04.2014 р. у зв'язку з нестабільною політичною та економічною ситуацією у країні, об'єктивними складнощами щодо проведення чергового Конгресу Федерації гандболу України, враховуючи звернення колективних членів Федерації гандболу України щодо перенесення терміну проведення звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України, на виконання постанови Президії Федерації гандболу України від 11.03.2014 р., на підставі п. 2.6 ст. 19 Статуту Федерації гандболу України призначено нову дату проведення звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України з урахуванням пропозицій від колективних членів - 06.09.2014 р.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що постанова Президії Федерації гандболу України №1 від 11.03.2014 р., наказ в.о. Президента Федерації гандболу України №30 від 14.03.2014 р. та постанова Президії Федерації гандболу України №1 від 01.04.2014 р. є підставами для перенесення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України з 05.04.2014 р. на 06.09.2014 р.

Проте, по-перше, постанова Президії Федерації гандболу України №1 від 01.04.2014 р. не може бути підставою для перенесення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України, оскільки її зміст не містить відповідних положень, а містить лише доручення в.о. Президента Федерації гандболу України провести роботу та прийняти рішення.

По-друге, відповідно до п. 1 ст. 13 та п.п. 5.7, п. 5 ст. 13 Статуту Федерації гандболу України вищим органом управління Федерації гандболу України є Конгрес, який має повноваження щодо обрання Президента Федерації гандболу України.

Пунктом 5 ст. 20 Статуту Федерації гандболу України встановлено, що Президент підзвітний тільки Конгресу Федерації гандболу України.

Отже, Статутом Федерації гандболу України встановлено, що Конгрес Федерації гандболу України (по відношенню до всіх органів управління) є найвищим органом, а Президент (по відношенню до Конгресу) є підзвітним Конгресу Федерації гандболу України та обирається Конгресом Федерації гандболу України.

Повноваження Президента Федерації гандболу України закріплені в п. 6 ст. 20 Статуту Федерації гандболу України.

Підпунктом 6.12. п. 6 ст. 20 Статуту Федерації гандболу України встановлено право Президента Федерації гандболу України видавати накази, розпорядження, інструкції та інші документи, обов'язкові для підпорядкованих йому органів Федерації гандболу України.

Таким чином, оскільки Конгрес не підпорядкований Президенту Федерації гандболу України, то відповідно Президент не має повноважень (права) скасовувати рішення Конгресу.

Відтак, наказ в.о. Президента Федерації гандболу України №30 від 14.03.2014 р. не скасовує рішення Конгресу Федерації гандболу України від 07.09.2013 р. про проведення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України 05.04.2014 р.

По-третє, п. 1 ст. 19 Статуту Федерації гандболу України встановлено, що Президія, обирається строком на 4 роки.

Попередній Звітно-виборчий Конгрес Федерації гандболу України, на якому обиралися члени Президії Федерації, пройшов 20.03.2010 р.

Разом з тим, Статут Федерації гандболу України не містить положень про продовження строку повноважень керівних органів Федерації гандболу України. Виняток із вказаного правила встановлено в п. 4 ст. 20 Статуту, яким передбачено, що в надзвичайних випадках, коли кандидат або кандидати на посаду Президента Федерації гандболу України особисто знімають свої кандидатури на обрання і більше не залишається кандидатів, делегати Конгресу можуть прийняти рішення продовжити повноваження керівних органів Федерації гандболу України на обумовлений термін для обговорення і висунення нових кандидатур або висунути нові кандидатури на цьому ж засіданні Конгресу і обрати Президента Федерації гандболу України.

Тобто, для продовження повноважень керівних органів Федерації гандболу України необхідне рішення Конгресу Федерації гандболу України, а за відсутності такого рішення повноваження керівних органів Федерації гандболу України припиняються в останній день останнього року повноважень.

Отже, останнім днем повноважень керівних органів Федерації гандболу України, обраних 20.03.2010 р. на Звітно-виборчому Конгресі Федерації гандболу України, була дата 20.03.2014 р.

Новий склад Президії Федерації гандболу України було затверджено на Звітно-виборчому Конгресі Федерації гандболу України, який пройшов 05.04.2014 р.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних права та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відтак юридична особа може набути прав та обов'язків лише через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У зв'язку з цим та на підставі ст. 92 Цивільного кодексу України рішення осіб, які з 21.03.2014 р. не мали статусу членів Президії Федерації гандболу України не створюють та не встановлюють права та обов'язки для Громадської організації "Федерація гандболу України" та для її колективних членів.

За таких обставин Протокол Президії Федерації гандболу України №1 від 01.04.2014 р. не може бути підставою для перенесення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України з 05.04.2014 р. на 06.09.2014 р.

Крім того, Президія Федерації гандболу України, враховуючи положення Статуту, в будь-якому випадку не мала повноважень змінювати рішення Конгресу від 07.09.2013 р., оскільки серед переліку повноважень Президії Федерації гандболу України визначених в п. 2 ст. 19 Статуту Федерації гандболу України відсутні такі повноваження, які б дозволяли Президії змінювати (відміняти, скасовувати і т.д.) рішення вищого органу управління Федерації гандболу України - Конгресу, а підпунктами 2.1., 2.6, 2.14 п. 2 ст. 19 Президію уповноважено здійснювати загальне управління по виконанню рішень Конгресу Федерації гандболу України, скликати черговий або позачерговий Конгрес Федерації гандболу України, підготовка та організація проведення Конгресу Федерації гандболу України.

Тобто, Президія Федерації гандболу України може (і зобов'язана) виконувати рішення Конгресу Федерації гандболу України, та не має права відміняти рішення Конгресу Федерації гандболу України, в тому числі рішення Конгресу від 07.09.2013 р. про проведення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України 05.04.2014 р.

Таким чином, жоден з органів управління Федерації гандболу України не має повноважень скасовувати (відміняти, змінювати) рішення вищого органу управління Федерації гандболу України - Конгресу, а тому перенесення Звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України з 05.04.2014 р. на 06.09.2014 р. було незаконним.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Федерації гандболу Запорізької області до Громадської спілки "Федерація гандболу України" про визнання недійсним та скасування рішення, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог Федерації гандболу Запорізької області відмовити повністю.

2. Стягнути з Федерації гандболу Запорізької області (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 21; ідентифікаційний код 20516473) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 17.11.2014 року

Головуючий суддя Ю.О. Підченко

Судді С.А. Ковтун

Л.Д. Головатюк