Постанова

від 06.04.2015 по справі 910/14290/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 910/14290/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О., суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Федерації гандболу Запорізької області на рішенняГосподарського суду міста Києва від 05.11.2014 та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі№910/14290/14 Господарського суду міста Києва за позовомФедерації гандболу Запорізької області доГромадської спілки "Федерації гандболу України" провизнання недійсним та скасування рішення за участю представників сторін від позивача:Купчик О.В. від відповідача:Петрушевський Є.І.

ВСТАНОВИВ:

Федерація гандболу Запорізької області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської спілки "Федерації гандболу України" про визнання недійсними та скасування рішень Конгресу Федерації гандболу України від 05.04.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 (колегія суддів: Підченко Ю.О., Ковтун С.А., Головатюк Л.Д.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані недоведеністю порушення оспорюваними рішеннями прав позивача та встановленням обставин наявності кворуму при їх прийнятті.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального і матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в справі.

Відповідач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05.04.2014 відбувся звітно-виборчий Конгрес Федерації гандболу України, результати якого оформлені протоколом №1 від 05.04.2014. Вказаним Конгресом прийняті рішення про: обрання голови та секретаря звітно-виборчого Конгресу; затвердження Регламенту звітно-виборчого Конгресу Федерації гандболу України; затвердження кількісного складу мандатної комісії; обрання лічильної комісії; затвердження протоколу №1 мандатної комісії; затвердження протоколу №2 мандатної комісії; обрання президента Федерації гандболу України; обрання віце-президента Федерації гандболу України; затвердження кількісного складу президії Федерації гандболу України; обрання членів президії Федерації гандболу України; обрання членів ревізійної комісії Федерації гандболу України; обрання голови опікунської ради Федерації гандболу України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсними та скасування рішень Конгресу Федерації гандболу України від 05.04.2014, посилаючись на їх прийняття з порушенням приписів чинного законодавства.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглянув вказаний позов та відмовив у його задоволенні з підстав ненадання позивачем належного обґрунтування факту порушення спірним рішенням його прав, зважаючи на обізнаність позивача про проведення спірного звітно-виборчого Конгресу, наявність на цьому Конгресі кворуму, а також відсутність підстав для його перенесення. Однак, розглянувши даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою наступне.

За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. З огляду на вимоги наведеної норми та ст.ст. 1, 4 1 , 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (п. 1); справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (п. 4).

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України, яка у ч. 4 відносить до сфери господарських відносин господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Під корпоративними відносинами згідно зі ст. 167 ГК України маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, тобто прав особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Натомість публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, віднесено п. 3 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до юрисдикції адміністративних судів.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у п. 7 ст. 3 КАС України як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто суб'єктом владних повноважень може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які здатні нав'язувати волю, підкоряти собі, виражати владу що-небудь робити та наділені сукупністю прав і обов'язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

При цьому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції. Йдеться про спори, які хоч і мають ознаки публічності, але є внутрішньою справою об'єднання громадян.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували викладеного та розглянули даний спір по суті заявлених позовних вимог, не з'ясувавши правову природу спірних правовідносин щодо їх господарського або публічно-правового характеру. Так, суди належним чином не дослідили, які правовідносини існують між позивачем та відповідачем у даній справі відповідно до положень Закону України "Про громадські об'єднання" та Закону України "Про фізичну культуру і спорт"; чи засновані ці правовідносини на засадах рівності чи підпорядкування у зв'язку зі здійсненням певних владних управлінських функцій, зокрема, на виконання делегованих повноважень. При цьому суди в рішенні та постанові послались на положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 за №13, не встановивши наявність між сторонами у справі корпоративних правовідносин у розумінні ст. 167 ГК України.

Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 4 3 , 4 7 , 43, 84, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом встановлення обставин та оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Федерації гандболу Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі №910/14290/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова