Рішення

від 13.11.2014 по справі 910/7891/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7891/13 13.11.14

За позовом Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна"

про стягнення 84 049, 82 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Неволіна А.Ю.

від відповідача: Молотай О.М., Рибак О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі - ОП "Український музичний альянс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна" (далі - ТОВ "Філіпс Україна") 84 049, 82 грн.

Позов мотивовано тим, що: ОП "Український музичний альянс" є єдиною організацією, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України; відповідач є імпортером обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких в домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах; згідно з приписами статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) ТОВ "Філіпс Україна" повинно сплачувати відрахування (відсотки) від вартості імпортованого обладнання і (або) матеріальних носіїв, розмір яких визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 992).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 27.05.2013; у порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у Департаменту митних технологій та статистики Державної митної служби України відомості про факти митного оформлення ТОВ "Філіпс Україна" товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 з кодами згідно з УКТЗЕД: 8520 (крім товарних підкатегорій 8520 20 00 00 та 8520 90 10 00); 8521 (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00); 8525 40; 8527 13; 8527 21; 8527 31; 8528, ввезених ним у митному режимі імпорту у період з 21.10.2011 по 16.04.2013, із зазначенням: номеру вантажно-митної декларації; дати митного оформлення товару; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару та його вартості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 р. (головуючий суддя Марченко О.В., суддя Капцова Т.П. та суддя Куркотова Є.Б.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна" (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 4/6, корп. "в", пов. 7; ідентифікаційний код 33744042) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, 1-5, офіс 614; ідентифікаційний код 31815383): 1 237 979 (один мільйон двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 78 коп. відрахувань; 62 144 (шістдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн. 31 коп. 3 % річних та 26 002 (двадцять шість тисяч дві) грн. 48 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

28.08.2014 р. матеріали справи № 910/7891/13 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. суддею Бондарчук В.В. справу № 910/7891/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.09.2014 р.

У судовому засіданні 18.09.2014 р. представник позивача подав пояснення по справі, в яких вказав, що запис твору, фонограми, відеограми є одним із способів виготовлення копій (примірників) твору, фонограми, відеограми, а відтак є їх відтворенням в розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

У судовому засіданні 18.09.2014 р. та 13.10.2014 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 13.10.2014 р. та 13.11.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у позивача документи, які підтверджують відповідність позивача критеріям, встановленим п. 3 Порядку для визначення організацій колективного управління уповноваженою на збір та розподіл відрахувань та здійснити перевірку.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ .

Оскільки відповідач не зазначив, які саме обставини може підтвердити цей доказ, тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» є єдиною уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується Свідоцтвом №2/у від 20.12.2007 р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності (копія в матеріалах справи).

Частиною 2-5 статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Так, пунктом 5 «Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24 листопада 2003 року N 780/123/561 визначено, що розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без податку на додану вартість), зазначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992): - для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); - для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.

Пунктом 7 вказаної постанови встановлено, що під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року N 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям , про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Філіпс Україна" за період з 22.11.2011 по 26.03.2013 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, а саме: аудіоплеєри МР3, МР4 з функціями переносу музики з комп'ютера на внутрішню пам'ять аудіоплеєра та/або запису голосу та/або запису ефіру радіостанцій (SA3MXX04K/02; SA3MXX02K/02; SA3VBE04K/02; SA3VBE08R/02; SA3VBE04R/02; SA3ARA08K/02; SA3ARA04K/02; SA3RGA02R/02; SA3RGA08K/02; SA3RGA04K/02; SA3MUS08S/02; SA3MUS16S/02; SA4DОТ02WN/12; SA4DОТ02РN/12; SA060308S/97; SA4RGA02KF/97) і телевізори Smart-TV з функцією запису ТВ-програм (46PFL8686Н/12; 42РPFL7486Н/12; 32PFL7606Н/12; 37PFL7606Т/12; 32PFL7606Т/12; 52PFL9606Т/12; 55PFL6606Т/12; 42РDL7906Т/12; 32PFL9606Н/12; 46PFL8606Т/12; 47PFL7606Т/12; 32PFL7406Н/12; 47PFL7666Т/12; 42PFL7406Т/12; 42PFL7676Т/12; 50PFL7956Т/12; 40PFL8606Т/12; 32РDL7906Т/12; 46PFL9706Т/12; 42PFL7606Т/12; 32PFL7476Н/12; 32PFL6606Т/12; 40PFL6606Т/12; 55PFL7606Т/12; 32PFL6636Т/12; 32 PFL5507Н/12; 40PFL5007Н/12; 46PFL5007Н/12; 32PFL5007Н/12), що класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД 8527139900 і 852829900 загальною фактурною вартістю 41 265 992, 60 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір якого становить 1 237 979,78 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 62 144,31 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 9 ч. 1, ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

У відповідності до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, судом було зобов'язано Державну митну службу України надати інформацію про імпорт відповідачем товарів за кодами, перерахованими в п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 992, відносно яких здійснюється сплата імпортерами відрахувань.

Пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 (діяла до 30.09.2012), передбачено, що фактурною вартістю є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (набрав чинності 31.08.2012), фактурною вартістю є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо), або іншому документі, що визначає вартість товару.

Факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, що класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД 8527139900 і 852829900 загальної фактурної вартості 41 265 992, 60 грн., вбачається з інформації, наданої Міністерством доходів і зборів України за наслідками розмитнення товарів, що ввозилися відповідачем на територію України.

Державною митною службою України було надано суду електронний диск з відповідною інформацією.

Судом на підставі оцінки зібраних доказів (у тому числі інструкцій) встановлено, що обладнання, ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у розумінні статті 1 Закону, згідно з якою відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить 3% щодо товарів, які ввозилися на територію України відповідачем.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний сплатити позивачеві 1 237 979, 78 грн. (41 265 992, 60х3/100) відрахувань за імпортовані товари за період з 22.11.2011 р. по 26.03.2013 р. під час розмитнення останніх.

Більше того, ТОВ "Філіпс Україна" у судових засіданнях не заперечувало ні факту імпорту відповідних носіїв на територію України, ані його вартості.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час вирішення спору відповідач визначеної судом суми відрахувань не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1 237 979, 78 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ч. 5 статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 237 979, 78 грн. відрахувань.

Також позивач просить стягнути з відповідача 41 264,84 грн. - 3% річних за період прострочення, починаючи з 23.03.2010 р. по 08.04.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, та встановлено, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача 3 % річних у сумі 62 144, 31 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корп. «В», пов. 7, ідентифікаційний код - 33744042) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, оф. 614, ідентифікаційний код - 31815383) 1 237 979 (один мільйон двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 78 коп. - відрахувань; 62 144 (шістдесят дві тисячі сто сорок чотири) грн. 31 коп. 3 % річних та 26 002 (двадцять шість тисяч дві) грн. 48 коп. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.11.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.