Постанова

від 10.02.2015 по справі 910/7891/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 910/7891/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

за участі пердставників:

Позивача: Неволіна А.Ю. довіреність № б/н від 03.08.14

Відповідача: Молотай О.М. довіреність № б/н від 16.05.14

Відповідача: Рибак О.М. довіреність № б/н від 05.02.14

розглядаючи матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою

відповідальністю "Філіпс Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014р.

у справі №910/7891/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом об'єднання підприємств "Український музичний альянс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014р. у справі №910/7891/13 задоволено позовні вимоги об'єднання підприємств (далі - ОП) "Український музичний альянс", стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Філіпс Україна" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ОП "Український музичний альянс" 1237979 грн. 78 коп. - відрахувань, 62144 грн. 31 коп. - 3% річних та 26002 грн. 48 коп. - судового збору.

Не погодившись, ТОВ "Філіпс Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014р. у справі №910/7891/13 повністю і прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Об'єднання підприємств «Український музичний альянс» є єдиною уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується Свідоцтвом №2/у від 20.12.2007 р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності.

Скаржник в апеляційній скарзі вважає, що станом на дату подання позову позивач не був організацією колективного управління, уповноваженою на збір та розподіл відрахувань.

Однак даний факт було встановлено Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2013 у справі № 910/7891/13, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 та Постановою вищого господарського суду України від 26.08.2014. Останній судовий акт не скасований і його положення у відповідності до ст. 35 ГПК України носить преюдиційний характер при вирішенні господарського спору по суті.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Філіпс Україна" за період з 22.11.2011 по 26.03.2013 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, а саме: аудіоплеєри МР3, МР4 з функціями переносу музики з комп'ютера на внутрішню пам'ять аудіоплеєра та/або запису голосу та/або запису ефіру радіостанцій (SA3MXX04K/02; SA3MXX02K/02; SA3VBE04K/02; SA3VBE08R/02; SA3VBE04R/02; SA3ARA08K/02; SA3ARA04K/02; SA3RGA02R/02; SA3RGA08K/02; SA3RGA04K/02; SA3MUS08S/02; SA3MUS16S/02; SA4DОТ02WN/12; SA4DОТ02РN/12; SA060308S/97; SA4RGA02KF/97) і телевізори Smart-TV з функцією запису ТВ-програм (46PFL8686Н/12; 42РPFL7486Н/12; 32PFL7606Н/12; 37PFL7606Т/12; 32PFL7606Т/12; 52PFL9606Т/12; 55PFL6606Т/12; 42РDL7906Т/12; 32PFL9606Н/12; 46PFL8606Т/12; 47PFL7606Т/12; 32PFL7406Н/12; 47PFL7666Т/12; 42PFL7406Т/12; 42PFL7676Т/12; 50PFL7956Т/12; 40PFL8606Т/12; 32РDL7906Т/12; 46PFL9706Т/12; 42PFL7606Т/12; 32PFL7476Н/12; 32PFL6606Т/12; 40PFL6606Т/12; 55PFL7606Т/12; 32PFL6636Т/12; 32 PFL5507Н/12; 40PFL5007Н/12; 46PFL5007Н/12; 32PFL5007Н/12), що класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД 8527139900 і 852829900 загальною фактурною вартістю 41 265 992, 60 грн.

Позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір якого становить 1 237 979,78 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення 1 237 979,78 грн. відрахувань , 62144,31 грн - 3% річних та суми судового збору з огляду на наступне.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції невірно було застосовано норми матеріального права, а саме ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" в частині значення терміну "відтворення".

На погляд відповідача, згідно з положеннями Закону України «Про авторське право і суміжні права» не будь-яке виготовлення примірника твору, фонограми відеограми і не будь-який їх запис є відтворенням, а лише те, що поєднує у собі обидва ці процеси - і виготовлення примірника, і запис. Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 26.08.2014 року, встановлено:

«Відповідно до наведених у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» дефініцій:

Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;

Запис (звукозапис, відеозапис) - фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення) на відповідному матеріальному носії звуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою.

Отже, відповідно до змісту наведених законодавчих приписів «відтворення» і «запис» є окремими самостійними способами використання твору, а безпосередньо «відтворення» складається з двох невід'ємних елементів: як виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, так і з їх запису для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.»

Відповідно до висновку судової експертизи все спірне обладнання:

1) не придатне для копіювання відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі з одного носія інформації на інший;

2) придатне для запису відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі.

Відповідач вважає, що відсутність у спірному обладнанні функції копіювання відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі з одного носія інформації на інший, а отже, і однієї з обов'язкових складових процесу відтворення, свідчить про те, що спірне обладнання не відповідає умовам, за яких відрахування повинні сплачуватися.

Судова колегія не погоджується з даним висновком відповідача враховуючи таке.

Судовим експертом встановлено, що спірне обладнання не придатне для копіювання відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі з одного носія інформації на інший. Однак це не свідчить, що копіювання не може здійснюватися з ефіру радіо, телебачення або через мережу Інтернет без фізичної участі носія інформації, в якому втілено твір, фонограму, відеограму.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України:

1. Використанням тору є його:

1) опублікування (випуск у світ);

2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

3) переклад;

4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;

6) публічне виконання;

7) продаж, перєдання в найм (оренду) тощо;

8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Тобто певна дія визнається використанням твору лише в тому разі, якщо це визначено законом.

Як вбачається зі змісту цитованої статті Цивільного кодексу України, запис прямо не віднесений до способів використання твору. Так само не існує будь-якого іншого положення законодавства, яким би стверджувалось, що запис твору є окремим способом його використання, зокрема і ст. 15, і ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Аналогічно відсутній такий спосіб використання фонограм і відеограм. Перелік способів використання фонограм і відеограм визначений статтею 454 Цивільного кодексу України та статтею 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» і є вичерпним.

За цих обставин, запис не прирівнюється до окремого способу використання твору, фонограми, відеограми лише внаслідок визначення його терміну у статі 1 цього Закону. Так само й інші терміни, наведені у цій статті закону, нестають способами використання творів, виконань, фонограм, відеограм лише внаслідок надання їм окремого визначення.

Запис не с окремим способом використання відеограми, фонограми чи зафіксованих у них твору або виконання, натомість є однією з форм використання цих же об'єктів авторського права і суміжних прав способом їх відтворення.

Про це йде мова, зокрема, у статті 9 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів (приєднання України на підставі Закону України № 189/95-ВР від 31.05.1995 року), відповідно до якої автори літературних і художніх творів, що охороняються цією Конвенцією, користуються виключним правом дозволяти відтворення цих творів будь-яким чином і в будь-якій формі.

Ч. 3 ст. 9 цієї ж конвенції визначено, що будь-який звуковий або візуальний запис визнається відтворенням для цілей цієї Конвенції.

З урахуванням наведених положень законодавства вважаємо, що запис твору, фонограми, відеограми є одним із способів виготовлення копій (примірників) твору, фонограми, відеограми, а відтак, є їх відтворенням в розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Тому і висновок судових експертів, в якому зазначено, що все спірне обладнання придатне для запису відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі, є доказом того, що із застосуванням спірного обладнання можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Частиною 2-5 статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Так, пунктом 5 «Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24 листопада 2003 року N 780/123/561 визначено, що розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без податку на додану вартість), зазначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992): - для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); - для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.

Пунктом 7 вказаної постанови встановлено, що під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року N 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, що класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД 8527139900 і 852829900 загальної фактурної вартості 41 265 992, 60 грн., вбачається з інформації, наданої Міністерством доходів і зборів України за наслідками розмитнення товарів, що ввозилися відповідачем на територію України.

Державною митною службою України було надано суду електронний диск з відповідною інформацією.

Таким чином, обладнання, ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у розумінні статті 1 Закону, згідно з якою відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить 3% щодо товарів, які ввозилися на територію України відповідачем.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний сплатити позивачеві 1 237 979, 78 грн. (41 265 992, 60х3/100) відрахувань за імпортовані товари за період з 22.11.2011 р. по 26.03.2013 р. під час розмитнення останніх.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем було порушено положення ч. 5 статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 237 979, 78 грн. відрахувань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача 3 % річних у сумі 62 144, 31 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновку суду не спростовують з наведених підстав.

Отже, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі № 910/7891/13 залишити без змін.

Справу № 910/7891/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко