Ухвала

від 17.11.2014 по справі 924/980/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"17" листопада 2014 р.Справа № 924/980/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Гладій С.В., суддя Субботіна Л.О. розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

За позовом ОСОБА_1, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телетон", м. Хмельницький

про стягнення вартості належної частки майна товариства в сумі 4 321,50 грн., вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі (фонді), що становить 411 838,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вартості належної частки майна товариства в сумі 4 321,50 грн., вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі (фонді), що становить 411 838,00 грн. (з урахуванням прийнятої ухвалою суду від 29.09.2014р. заяви позивача про зміну предмету позову від 04.08.2014р. (за вх.№05-08/1912/14) з урахуванням доповнення, викладеного у заяві від 21.08.2014р. (за вх.№05-22/8379/14)).

Ухвалою суду від 10.11.2014 року провадження у справі №924/980/14 зупинено, у зв'язку із призначенням судової економічної експертизи за ухвалою суду від 06.10.2014р., проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 17.11.2014р. провадження у справі поновлено, у зв'язку із надходженням до суду від позивача заяви про забезпечення позову.

В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що не зважаючи на ухвалений загальними зборами учасників ТОВ „Телетон" протокол від 21.03.2013 року щодо проведення із позивачем (ОСОБА_1.) розрахунку від відповідача до цього часу позивач не отримав жодної копійки.

При цьому позивач вказує, що відповідач фактично визнав заборгованість ТОВ „Телетон" перед ОСОБА_1 в сумі понад 160,0 тис. грн., однак усіма способами ухиляється від виконання своїх зобов'язань.

В зв'язку із виведенням ОСОБА_1 із учасників товариства позивач фактично перестав брати участь у роботі товариства та не має жодної можливості контролювати результати господарської діяльності товариства.

Крім того, позивач зазначає, що нещодавно, після проведення декількох судових засідань ОСОБА_1 стало відомо, що учасники товариства „Телетон" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають намір провести відчуження майна товариства, зокрема будівель та споруд по вул. Плоській, 23/1 у м.Хмельницькому, без його відома та в порушення законних прав та охоронюваних інтересів.

Позивач вказує, що відчуження цього майна призведе до фактичного банкрутства (неплатоспроможності) відповідача та унеможливить виконання грошового зобов'язання перед ним, як кредитором.

Отже, позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать його волі та порушують його майнові права, а тому позивач вважає, що до проведення з ним повного розрахунку, товариству з обмеженою відповідальністю „Телетон" має бути заборонено в судовому порядку, проводити будь-які дії направлені на відчуження майна товариства, тобто має відбутись забезпечення поданого позову.

На підставі викладеного позивач просить суд забезпечити поданий позов, шляхом:

- накладення арешту: на нерухоме майно відповідача, яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Плоська, 23/1; на грошові суми, що належать відповідачу та знаходяться на розрахунковому рахунку 26007000250270 в ПАТ „Укрсоцбанк" м. Хмельницький, МФО 300023, код ЗКПО 23835670.

- заборони відповідачеві та іншим особами, приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії, направленні на відчуження майна ТОВ „Телетон".

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши заву позивача про забезпечення позову від 14.11.2014р. на відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України, приймає до уваги таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 (з подальшими змінами від 12.06.2009р.) „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі Постанова Пленуму ВГСУ №16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз.3 п.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацем 2 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, відповідно до абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Абзацем 4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Судом до уваги приймається, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВГСУ №16 обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

Зокрема, п.7.1. вказаної Постанови передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Пунктом 7.2. Постанови визначено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телетон", м. Хмельницький про стягнення вартості належної частки майна товариства в сумі 4 321,50 грн., вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі (фонді), що становить 411 838,00 грн.. Таким, чином предметом позову у справі є майнові вимоги.

Водночас, у першому пункті поданої заяви про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно відповідача, яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Плоська, 23/1 та на грошові суми, що належать відповідачу та знаходяться на розрахунковому рахунку 26007000250270 в ПАТ „Укрсоцбанк" м. Хмельницький, МФО 300023, код ЗКПО 23835670.

Відтак, враховуючи положення ст.67 ГПК України та абз.3 п.1, п.7.1 Постанови Пленуму ВГСУ №16, суд приходить до висновку, що вимога позивача про накладення арешту на нерухоме майно відповідача за позовом, у якому предметом позову є стягнення коштів, не відповідає вимогам чинного законодавства та є неадекватним у розумінні положень абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Крім того, позивачем у пункті другому заяви про забезпечення позову позивач просить суд заборонити відповідачеві та іншим особами, приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії, направленні на відчуження майна ТОВ „Телетон".

Разом із тим, позивачем в порушення вимог ст.67 ГПК України та положень абз.2 п.3, абз.4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 не надано суду доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві щодо вчинення відповідачем чи іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна товариства чи документів, які б підтверджували, що відповідач намагається звільнитися від всіх своїх активів або вчинити дії, які унеможливлять або утруднять у майбутньому виконання рішення господарського суду в даній справі.

Відтак, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про непов'язаність предмету позову з заходами забезпечення позову, визначеними позивачем. В контексті зазначених вище роз'яснень суд вважає, що заходи забезпечення позову, визначені позивачем, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову від 14.11.2014р.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 14.11.2014р. відмовити.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя С.В. Гладій

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (АДРЕСА_1) - рекоменд. із повідомл.

3 - відповідачу (вул. Плоська, 23/1, м. Хмельницький,29000) - рекоменд. з повідомл.