Постанова

від 11.11.2014 по справі 914/1216/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 914/1216/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокурораКоркішко В.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачаБарда С.Ю . - довіреність від 16.01.2014 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібСкрипка М.Д. - довіреність від 13.01.2014 р.; Вітчинкін О.В. - довіреність від 13.12.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постановувід 20.05.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 914/1216/13 господарського суду Львівської області за позовомПершого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до 1) Приватного підприємства "Паритет КС"; 2) Державного підприємства "Львівське" треті особи 1) Академія Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, м. Львів; 2) Фонд державного майна України; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" провизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 р. Перший заступник прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ПП "Паритет КС" та Військового радгоспу "Львівський", за участі третіх осіб - Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29.03.2005 р., укладеного між військовим радгоспом "Львівський" та ПП "Паритет КС" щодо відчуження нерухомого майна по вул. Чорновола, 2 у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що оспорюваний договір купівлі - продажу нерухомого майна від 29.03.2005 р., яке відноситься до державного військового майна та укладений без відповідного погодження Міністерства оборони України, що є порушенням законодавства.

Міністерство оборони України та Академія Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного підтримували позовні вимоги прокурора.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ "Торгово - роздрібна компанія "Євротек", а також залучено до участі у справі в якості відповідача Державне підприємство "Львівське", яке є правонаступником Військового радгоспу "Львівське".

У відзиві на позовну заяву ДП "Львівське" проти позову прокурора заперечувало, вказуючи на сплив позовної давності, що в силу частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позову, посилаючись на те, що право на подання позову про визнання недійсним оспорюваного договору виникло з моменту підписання цього договору - з 2005 року, наголошуючи також на тому, що прокурору про існування та протиправність спірного договору було відомо з моменту порушення кримінальної справи відносно директора військового радгоспу "Львівський", що підтверджується, зокрема, обвинувальним висновком в межах кримінальної справи, затвердженого військовим прокурором 28.04.2007 р. та позовною заявою, складеної прокурором у квітні 2007 р. в межах вказаної кримінальної справи.

ТОВ "Торгово - роздрібна компанія "Євротек" також заперечувало проти задоволення позову прокурора, з підстав пропуску прокурором строку позовної давності.

У поясненнях на позовну заяву прокурор зазначав, що згідно наказу Генерального прокурора України від 11.06.2012 р. № 100ш з 01.07.2012 р. у структурі і штатному розписі органів прокуратури ліквідована військова прокуратура Західного регіону України та утворена прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, однак у цьому наказі Генерального прокурора не вказано, що новостворена прокуратура є правонаступником військової прокуратури Західного регіону України, тобто першому заступнику прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері стало відомо про спірний договір після 15.08.2012 р. після початку функціонування відповідної прокуратури, а тому строк позовної давності пропущено з поважних причин (том 1 а.с. 134-135).

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.06.2013 р. у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на недоведеність наявності порушеного права Міністерства оборони України, що свідчить про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. рішення господарського суду Львівської області від 12.06.2013 р. в частині відмови у задоволенні позову прокурора до ПП "Паритет КС" скасовано, провадження у справі в цій частині припинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з підстав припинення юридичної особи - ПП "Паритет КС". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 р. рішення господарського суду Львівської області від 12.06.2013 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. в частині відмови у задоволенні позову, заявленого до ДП "Львівське" скасовані, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. (суддя Синчук М.М.) у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Міністерства оборони України до ДП "Львівське" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.03.2005 р., укладеного між військовим радгоспом "Львівський" (правонаступником якого є ДП "Львівське") та ПП "Паритет КС" щодо відчуження майна, розташованого за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул. Чорновола, 2 відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, встановивши обставини стосовно укладення оспорюванного договору купівлі - продажу військового майна за відсутності згоди Міністерства оборони України та без відповідного погодження Фонду держмайна, що є порушенням вимог законодавства, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, поважність причин пропуску якого прокурором не наведено.

За апеляційною скаргою прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Львівський апеляційний господарський суд (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.), переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.05.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Міністерство оборони України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального права, вказуючи на необґрунтованість висновків судів щодо пропуску строку позовної давності.

Скаржник зазначає, строк позовної давності пропущений з поважних причин, а тому підлягав поновленню, вказуючи на те, що обізнаність про сам факт укладення договору не означає знання про факти неправомірності укладення оспорюваного договору, а факти неправомірності укладення договору стали відомі прокурору після виконання вимог постанови Яворівського районного суду Львівської області від 23.12.2010 р. після проведення додаткових слідчих дій.

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, є помилковими посилання судів на позовну заяву військового прокурора в інтересах Міністерства оборони України від 31.10.2006 р., оскільки докази направлення прокурором вказаної позовної заяви Міністерству з 2006 року та отримання останнім цієї позовної заяви відсутні, а ухвала суду у справі № 3/374-26/433 була отримана Департаментом правового забезпечення Міністерства оборони України 26.04.2013 р. і саме з цього часу позивачу стало відомо про порушення його права та з цього часу слід обчислювати строк позовної давності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників третіх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами були встановлені наступні обставини:

- згідно наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу від 06.04.1992 р. № 39 свиновідгодівельний комплекс Львівського вищого військово-політичного училища передано на баланс Військового радгоспу "Львівський" (том 1 а.с 26-27);

- рішенням виконавчого комітету Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 18 від 10.03.2005 р. надано дозвіл на виготовлення права власності на будівлі, які розташовані на підсобному господарстві Військового радгоспу "Львівський" в селі Скнилів Пустомитівського району Львівської області по вул. Чорновола, 2, а саме: на корівник А-1 загальною площею 790,0 кв.м.; вагову Г-1 загальною площею 63,2 кв.м.; свинарник Б-1 загальною площею 2010,4 кв.м.; насосну З-1 загальною площею 17,4 кв.м; санпропускник "Ж-1" загальною площею 50,4 кв.м.; караульне приміщення В-1 загальною площею 184,1 кв.м.; трансформаторну підстанцію Д-1 загальною площею 78,7 кв.м., всього загальною площею 3194,2 кв.м. (том 1 а.с 30);

- 18.03.2005 р. на підставі рішення виконкому № 18 від 10.03.2005 р., виконавчим комітетом Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області було оформлено Військовому радгоспу "Львівський" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно сер. ЯЯЯ № 020692 (том 1 а.с 31);

- 29.03.2005 р. між Військовим радгоспом "Львівський" (правонаступником якого є ДП "Львівське") (продавець) та ПП "Паритет КС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівель, що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу за реєстровим № 317, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти у власність та оплатити належні продавцеві будівлі, які знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Скнилів, вул.Чорновола, 2, а саме: корівник, позначений в технічному паспорті А-1 (цегляний), загальною площею 790,0 кв.м.; свинарник, позначений в технічному паспорті літерою Б-1 (цегляний), загальною площею 2010,4 кв.м.; караульне приміщення, позначене в технічному паспорті літерою В-1 (цегляну), загальною площею 184,1 кв.м.; вагову, позначену в технічному паспорті літерою Г-1 (цегляну), загальною площею 63,2 кв.м.; трансформаторну підстанцію, позначену в технічному паспорті літерою Д-1 (цегляну), загальною площею 78,7 кв.м.; санпропускник, позначений в технічному паспорті літерою "Ж-1" (цегляний), загальною площею 50,4 кв.м.; насосну, позначену в технічному паспорті літерою З-1 (цегляну), загальною площею 17,4 кв.м. (том 1 а.с 21-22);

- 12.04.2005 р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано витяг № 6978185 про право власності ПП "Паритет КС" на зазначені будівлі. Вищевказані об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці, що розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 10,1771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4623686200:03:000:0102.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29.03.2005 р., укладеного між військовим радгоспом "Львівський" та ПП "Паритет КС" щодо відчуження нерухомого майна по вул. Чорновола, 2 у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що оспорюваний договір купівлі - продажу нерухомого майна від 29.03.2005 р., яке відноситься до державного військового майна укладений з порушенням порядку відчуження державного майна, за відсутності згоди Міністерства оборони України та без погодження з Фондом держмайна України.

Здійснюючи судовий розгляд справи судам першої та апеляційної інстанції було встановлено, що військовий радгосп "Львівський" за організаційно правовою формою господарювання був державним підприємством, що підтверджується довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №5945 від 23.11.1999 р. та заснований військовий радгосп "Львівський" на майні Міністерства оборони України, тобто на момент укладення оспорюваного договору від 29.03.2005 р., входив до сфери управління саме Міністерства оборони України.

Судами встановлено, що докази того, що майно, яке було відчужене згідно спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р., набуло на момент продажу статусу цивільного майна, в матеріалах справи відсутні, тобто, майно, яке було закріплене за Військовим радгоспом "Львівський" та було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, відносилось саме до військового майна, яке підлягало відчуженню у встановленому законом порядку щодо особливостей відчуження державного майна.

За приписами частини 2 статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору від 29.03.2005 р.) рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Згідно пункту 3 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1919 (в редакції, що діяла на дату укладення спірного договору) повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1 (пункт 6 вказаногоПоложення).

Відповідно до Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1477 відчуження майна державного підприємства мало б проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями, Фондом майна Автономної Республіки Крим, проте доказів такого погодження в матеріалах справи не міститься, такі сторонами не надані.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні докази прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо відчуження військового майна.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що спірний договір купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р. укладено з порушенням вимог законодавства, що, відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним.

Разом з цим, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 вказаного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спору, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи ДП "Львівське" та ТОВ "Торгово - роздрібна компанія "Євротек" заявили про застосування наслідків пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору від 29.03.2005 р. (том 1 а.с. 140-142, 191-192).

Судами під час розгляду справи встановлено, що згідно акта ревізії контрольно-ревізійного відділу у Яворівському районі від 30.08.2006 р. "Про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства Міністерства оборони України військового радгоспу "Львівський", Військовому прокурору Західного регіону та Міністерству оборони України було відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р. (том 1 а.с 143).

Крім того, 28.04.2007 р. Військовим прокурором Західного регіону України було затверджено обвинувальний висновок в межах порушеної кримінальної справи стосовно директора військового радгоспу "Львівський" (том 1 а.с 146-152).

Судами також встановлено, що в межах зазначеної кримінальної справи військовим прокурором Західного регіону України було складено та подано цивільний позов № 2/320-06 від 18.04.2007 р. до підсудного в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди (том 1 а.с 153-157). При цьому, в матеріалах справи наявна позовна заява № 3/2276 від 31.10.2006 р. Військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Військового інституту "Львівська політехніка" до Скнилівської сільської ради, Пустомитівської районної державної адміністрації, за участі третьої особи - ПП "Паритет КС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2006р., а саме: земельної ділянки, загальною площею 10,1771 га, на якій знаходяться будівлі, що були відчужені згідно спірного договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р. (том 1 а.с 195-198).

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що зі змісту вказаних документів вбачається, що військовому прокурору та позивачу були відомі факти відчуження майна Військового радгоспу "Львівський" згідно спірного договору купівлі-продажу від 29.03.2005 р. ще у 2007 році.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Стосовно доводів прокурора про поважність причин пропуску строку позовної давності через ліквідацію військової прокуратури Західного регіону України та створення прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері згідно наказу Генерального прокурора України від 11.06.2012 р. № 100ш, у зв'язку з чим як зазначав прокурор йому стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу тільки після 15.08.2012 р. - з моменту початку функціонування створеної прокуратури, судом апеляційної інстанції було зазначено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону, яка була чинна на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2005 р.) систему органів прокуратури становить: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належали військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Тобто, як встановлено судом, до дати початку функціонування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (15.08.2012 р.) спеціалізованою прокуратурою, яка здійснювала нагляд за додержанням і правильним застосуванням Законів України та інших нормативно - правових актів у воєнній сфері, зверталася до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави, а також підприємств та інших юридичних осіб у цій сфері, була Військова прокуратура Західного регіону України, а відтак, ліквідація та створення прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не є поважною причиною пропуску строку позовної давності органами прокуратури для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 29.03.2005 р., оскільки захист прав та інтересів Міністерства оборони України міг бути забезпечений як шляхом безпосереднього звернення до суду, так і зверненням до суду Військового прокурора Західного регіону України, що і здійснювалося шляхом пред'явлення відповідних позовів в інтересах Міністерства оборони України про стягнення матеріальної шкоди.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені судами обставини справи, судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів стосовно відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску прокурором та позивачем строку позовної давності, а судові рішення вважає такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями у даній справі, а доводи скаржника стосовно того, що факти неправомірності укладення договору стали відомі прокурору після виконання вимог постанови Яворівського районного суду Львівської області від 23.12.2010 р. після проведення додаткових слідчих дій, спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно помилковості посилань судів на позовну заяву військового прокурора в інтересах Міністерства оборони України від 31.10.2006 р. через не надіслання прокурором вказаної позовної заяви Міністерству з 2006 року та отримання останнім цієї позовної заяви та отримання Міністерством оборони України ухвали суду у справі № 3/374-26/433 тільки 26.04.2013 р., що свідчить про те, що саме з цієї дати позивачу стало відомо про порушення його права та з цього часу слід обчислювати строк позовної давності, судовою колегією також не приймаються до уваги, оскільки по - перше, позов у даній справі № 914/1216/13 прокурором було подано 28.03.2013 р., згідно штампу суду, а по - друге, у судовому засіданні 29.01.2007 р. під час розгляду справи № 3/374-26/433 представники військової прокуратури та Міністерства оборони України були присутні, що спростовує доводи скаржник про його необізнаність про рух справи № 3/374-26/433 до квітня 2013 року.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 р. у справі № 914/1216/13 та рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач