Постанова

від 10.11.2014 по справі 911/2428/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа№ 911/2428/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Новікова М.М.

секретар: Єременко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Ганенко Р.А.;

від третьої особи: не з'явились;

від прокуратури: Шиленко М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-

2006"

на рішення Господарського суду Київської області

від 14.07.2014р.

у справі №911/2428/14 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Прокурора Макарівського району Київської області в

інтересах держави в особі Макарівської районної

державної адміністрації Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-

2006"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача: Управління Держземагентства у Макарівському районі

Київської області

про розірвання договору оренди водного об'єкту, земельної

ділянки водного фонду та зобов'язання повернути останні

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Макарівського району Київської області (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Макарівської районної державної адміністрації Київської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-2006" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області (далі - третя особа), в якому прокуратура та позивач просили суд розірвати договір оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 05.05.2009р., укладений між позивачем та відповідачем, а також зобов'язати відповідача повернути вищезгадані водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 05.05.2009р. по сплаті орендних платежів, внаслідок чого порушується право територіальної громади на надходження орендної плати, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною водних об'єктів.

Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відзиву на позов не надали, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2428/14 від 14.07.2014р. позов було задоволено повністю, а саме:

- розірвано договір оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 05.05.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем, який зареєстрований у Макарівському районному відділі Київської регіональної Філії центру державного земельного кадастру за № 041094800106, щодо водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду, площею 13,4259 га, вартістю 274 421,22 грн., що розташована в межах Яблунівської сільської ради Макарівського району;

- зобов'язано відповідача повернути до земель запасу Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду, загальною площею 13,4259 га, вартістю 274 421,22 грн.

- присуджено до стягнення з відповідача в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 6 706,42 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2428/14 від 14.07.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- судом не було перевірено обґрунтованість доводів прокуратури та позивача щодо порушення відповідачем умов договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду в частині сплати орендної плати;

- відповідач належним чином виконував свої договірні зобов'язання, заборгованість по орендній платі у нього відсутня. Натомість за відповідачем обліковується переплата з орендних платежів за користування спірною ділянкою;

- відповідач не отримував жодних скарг чи інших звернень від позивача щодо порушення умов договору в частині сплати орендної плати чи вимог щодо його розірвання;

- оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про права Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, оскільки розірвання договору оренди оскаржуваним судовим рішенням призведе до порушення прав Яблунівської сільської ради, як розпорядника коштів місцевого бюджету, на отримання доходів у вигляді орендної плати, при цьому названа сільська рада не була залучена судом до участі у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2014р.

Через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: 08.10.2014р. - відзив прокуратури на апеляційну скаргу; 20.10.2014р. - письмові пояснення відповідача.

В судове засідання 20.10.2014р. з'явилися представники прокуратури та відповідача. Представники позивача та третьої особи не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.11.2014р.

07.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника Макарівської районної державної адміністрації Київської області.

Вказане клопотання було задоволено судом.

10.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи Акту звірки розрахунків №765-00 від 07.11.2014р., підписаного представником відповідача та Ірпінської ОДПІ Макарівського відділення.

Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача та залучила вказаний вище Акт №765-00 від 07.11.2014р. до матеріалів справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Новікова М.М.

В судовому засіданні 10.11.2014р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2428/14 від 14.07.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 10.11.2014р. представник прокуратури заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача та третьої особи в судове засідання 10.11.2014р. не з'явилися. Третя особа про поважність причин нез'явлення суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури в судові засідання не була визнана обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

05.05.2009р. відповідно до розпорядження позивача №5455 від 24.12.2008р. (зі змінами від 10.03.2009р. №365) між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди водного об'єкту та земель водного фонду (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 2.2) орендодавець передає, а орендар одержує в строкове платне користування водний об'єкт та земельну ділянку земель водного фонду для рибогосподарських потреб, що знаходиться в межах Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області. В оренду передається водний об'єкт та земельна ділянка земель водного фонду загальною прощею 13,4259 га. Склад угідь земельної ділянки: пасовища - 3,9677 га, під ставками - 9,4582 га. Ділянка, яка надається в оренду, перебуває у державній власності, знаходиться за межами населеного пункту (том справи - 1, аркуші справи - 16-22).

В п.3.1 Договору оренди передбачено, що останній укладається на термін 49 років та набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до розпорядження позивача, зазначеного в п.1.1 цього Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлена в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до складу земельної ділянки, окремо за водний об'єкт та за пасовища). Сплата орендної плати проводиться орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на спеціальні бюджетні рахунки орендодавця, які будуть доведені орендареві додатково (п.п.4.1, 4.3 Договору оренди).

В п.5.1 Договору оренди передбачено, що в разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

18.10.2010р. вищевказаний Договір оренди був зареєстрований в Макарівському районному відділі Київської регіональної Філії центру державного земельного кадастру за №041094800106 (том справи - 1, аркуш справи - 23).

Прокуратурою було проведено перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема, при передачі в оренду та виконанні договорів оренди водних об'єктів і земельних ділянок, за наслідками якої з'ясовано, що згідно із інформацією Макарівського відділення Ірпінської Об'єднаної Державної податкової інспекції в період з 27.09.2013р. і на час звернення з позовом до суду відповідач не сплачував орендну плату.

Посилаючись на систематичне порушення відповідачем умов Договору оренди в частині дотримання порядку і строків оплати орендних платежів, внаслідок чого протягом тривалого часу за відповідачем обліковується заборгованість, прокуратура та позивач просили суд достроково розірвати Договір оренди та зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. При цьому суд зазначив наступне:

- дії відповідача щодо несплати орендної плати порушують право територіальної громади на надходження орендної плати, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною водних об'єктів. Вказані право та охоронювані законом інтереси підлягають захисту судом у спосіб, визначений п.п.4, 7 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме шляхом припинення правовідносин та відновлення становища, яке існувало до порушення;

- систематична несплата відповідачем орендної плати за договором, є невиконання орендарем передбачених договором та законом обов'язків, що є підставою для припинення його дії шляхом дострокового розірвання в судовому порядку;

- позивачем і прокуратурою доведено та відповідачем не спростовано те, що для захисту порушених прав та інтересів держави необхідно припинити правовідносини та повернути державі земельну ділянку, що знаходиться в межах Яблунівської сільської ради Макарівського району;

- невиконання відповідачем умов договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду є порушенням вимог природоохоронного законодавства України та суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, що призводить до порушення інтересів держави;

- відповідач не намагався вживати заходів щодо усунення виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

В ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про розірвання Договору оренди, обумовлені порушенням відповідачем протягом тривалого часу строків виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст. 792 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору оренди позивач передав відповідачу у платне строкове користування водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду, прощею 13,4259 га, для рибогосподарських потреб в межах Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області.

За твердженням позивача та прокуратури, відповідач систематично порушував свої зобов'язання перед позивачем, не вносив орендні платежі у погодженому сторонами порядку та строки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на час розгляду справи місцевим господарським судом становила 2 785,68 грн.

На підтвердження наявності боргу відповідача до позову було додано довідку Макарівського відділення Ірпінської Об'єднаної державної податкової інспекції (том справи - 1, аркуші справи - 30-35).

З посиланням на вказану довідку, позивач та прокуратура стверджували, що з 27.09.2013р. по час звернення з позовом до суду орендна плата відповідачем не вносилася.

Місцевий господарський суд погодився з такими доводами та визнав їх доведеними в процесі вирішення спору.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Насамперед, в довідці Макарівського відділення Ірпінської Об'єднаної державної податкової інспекції №221/9/15-015 від 11.06.2014р. вказано лише про факт наявності заборгованості відповідача із земельного податку станом на 27.09.2013р. Сума боргу при цьому становила 2 785,68 грн.

Як уже зазначалося вище, відповідно до п.4.1 Договору оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлена в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до складу земельної ділянки, окремо за водний об'єкт та за пасовища).

Згідно з інформацією управління Держземагентства в Макарівському районі (довідка №01-12/1296 від 11.06.2014р. - том справи - 1, аркуш справи - 24), нормативна грошова оцінка переданої відповідачу земельної ділянки водного фонду становить 274 421,22 грн. Тобто, річна орендна плата орієнтовно становить 27 442,1 грн., а місячний розмір орендних платежів - 2 286,84 грн. (27 442,1 / 12 = 2 286,84).

Таким чином, сума боргу, про яку вказано в довідці Макарівського відділення Ірпінської Об'єднаної державної податкової інспекції, фактично є боргом за один місяць оренди або непогашеним залишком боргу за попередні періоди.

Окрім того, до відзиву на апеляційну скаргу прокуратурою було додано витяг з картки платника податків (орендна плата за землю з юридичних осіб) по відповідачу за 2013 рік (том справи - 1, аркуші справи - 128-129), з якого вбачається, що відповідачем щомісячно вносилися грошові кошти в оплату орендних платежів за земелю.

Про внесення орендних платежів також свідчать надані відповідачем до апеляційної скарги квитанції, довідка Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області №134 від 04.07.2014р. та Акт №568-00 від 04.07.2014р. звіряння розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2014р. по 04.07.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 100, 102-103).

З наданої суду довідки Макарівського відділення Ірпінської Об'єднаної державної податкової інспекції №310/9/15-015 від 28.08.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 126-127) вбачається, що станом на 01.07.2014р. заборгованість відповідача з орендних платежів була відсутня. Натомість за відповідачем обліковувалася переплата у сумі 2 677,03 грн.

Згідно з довідкою Макарівського відділення Ірпінської Об'єднаної державної податкової інспекції №525/10/15-015 від 07.07.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 99) станом на 07.07.2014р. у відповідача відсутня заборгованість із сплати податків, зборів та обов'язкових платежів.

Вказані документи не надавалися відповідачем місцевому господарському суду, оскільки відповідач не приймав участі у розгляді справи Господарським судом Київської області, а тому фізично не мав змоги надати ці документи до прийняття судом рішення. Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України вирішила прийняти додані відповідачем до апеляційної скарги додаткові документи та враховувати їх під час перегляду даної справи.

Окрім того, необхідно зазначити, що судове рішення у даній справі було прийнято у першому ж судовому засіданні без участі представників сторін та третьої особи. Присутнім був лише представник прокуратури.

Колегією суддів враховано, що відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи на іншу дату та/або оголошення перерви в судовому засіданні є правом, а не обов'язком суду. Однак, при цьому колегія суддів також враховує норми ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Натомість місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення у даній справі лише на підставі пояснень та доказів, наданих прокуратурою. В матеріалах справи відсутні письмові пояснення інших учасників судового процесу. В справі також відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду. Жодного поштового повідомлення чи повернення з адреси відповідача матеріали справи не містять.

У відповідності до п.„в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Обов'язковість своєчасного внесення орендних платежів була передбачена умовами спірного Договору оренди.

Згідно зі ст. ст. 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Колегією суддів враховано посилання прокуратури на те, що у відповідача існувала заборгованість з орендних платежів на час звернення до Господарського суду Київської області з позовом, який розглядається у даній справі. Однак зібрані у справі докази свідчать про те, що на час винесення оскаржуваного судового рішення у даній справі борг був відсутній, а за відповідачем обліковувалася переплата з орендних платежів.

Передумовою для дострокового розірвання Договору оренди позивач та прокуратура визначили систематичне порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті орендних платежів. Натомість позивач протягом строку дії спірного Договору оренди не звертався до відповідача з претензіями (вимогами) щодо існування боргу по орендній платі та необхідністю його погашення. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що між сторонами договору (позивачем і відповідачем) вирішувалися питання відносно заборгованості відповідача.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У відповідності до п. „д" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Діюче законодавство не містить визначення поняття «систематичної несплати земельного податку або орендної плати», з якого можна було б дійти висновку щодо конкретного строку невиконання грошового зобов'язання (місяць, два місяці, півроку, рік, тощо), тривалість якого могла б трактуватися саме як систематичне порушення боржником зобов'язання.

Натомість в ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи наведені правові норми, а також те, що предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про дострокове розірвання Договору оренди внаслідок систематичного невиконання (порушення) відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягає доведенню саме тривалість (принаймні протягом трьох місяців поспіль) порушення відповідачем строків внесення орендних платежів.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як уже зазначалось вище, в процесі судового розгляду не було підтверджено систематичного невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за спірним Договором оренди. Зібрані у справі докази свідчать про щомісячне внесення відповідачем грошових коштів в оплату орендних платежів, а також про відсутність заборгованості та наявність у відповідача переплати з вищезгаданих платежів на час вирішення спору місцевим господарським судом.

Тобто, позивачем і прокуратурою не доведено правомірності позовної вимоги про дострокове розірвання Договору оренди саме внаслідок систематичного невнесення орендної плати відповідачем, у зв'язку з чим вказана вимога є необґрунтованою, непідтвердженою належними і допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, щодо необхідності залучення до участі у справі Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, оскільки спір стосується розірвання Договору, сторонами якого є саме позивач, як орендодавець, та відповідач, як орендар. Судом враховано, що об'єкт оренди розташований на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, однак в даному випадку інтереси територіальної громади представляє не названа сільська рада, а позивач - Макарівська районна державна адміністрація Київської області і саме на підставі розпорядження позивача №5455 від 24.12.2008р. (із змінами від 10.03.2009р. №365) було укладено спірний Договір з відповідачем.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди, колегією суддів було встановлено наступне.

В ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п.5.1 Договору оренди в разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав його в оренду.

Оскільки в процесі судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для дострокового розірвання Договору оренди, у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення позивачу об'єкту оренди.

Тобто, названа позовна вимога є похідною від вимоги про розірвання Договору оренди і вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення правовідношення та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивачем та прокуратурою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позові, та не підтверджено наявності порушених прав, які підлягають захисту в судовому порядку.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2428/14 від 14.07.2014р. - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням відмови в позові, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовною заявою до суду покладаються на позивача.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. З матеріалів справи вбачається, що позов у даній справі був поданий прокуратурою, тобто відповідні судові витрати прокуратурою понесені не були.

З огляду на задоволення апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-2006" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2428/14 від 14.07.2014р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Макарівської районної державної адміністрації Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-2006" 3 353,21 грн. (три тисячі триста п'ятдесят три гривні 21 копійку) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №911/2428/14 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді І.А. Іоннікова

М.М. Новіков