Постанова

від 12.11.2014 по справі 826/5012/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5012/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.,

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта плюс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта плюс Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта плюс Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.03.2014 №0002422208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що прибули в судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач), було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 11.03.2014р. №84/1-22-08/37724433 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта плюс Україна» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 по 31.08.2013». (далі - акт перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, дану перевірку було призначено на виконання постанови слідчого СУ ГУ МВС України у м. Києві капітана міліції Павленка В.В. від 21.10.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафта Плюс Україна».

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 5 505 985 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002422208 від 24.03.2014р., яким визначено податкові зобов'язання позивача зі сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6882481,00 грн., з яких 5 505 985 грн. за основним платежем та 1376496,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, останній містить висновок, що відповідно до документів наданих СУ ГУ МВС України у м. Києві від ПП «Міжрегіональна сервісна компанія» позивачем було отримано видаткові накладні на загальну суму 19 212 256,32 грн., крім того ПДВ 3842 451,21 грн. В даних накладних зазначено про передачу пального. Акт перевірки містить висновок, що згідно з висновком ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за весь період діяльності ПП «Міжрегіональна сервісна компанія» (код за ЄДРПОУ 35464966) від 12.11.13р. №12/11-13/660 за податковою адресою м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101 згідно якого, місцезнаходження платника податків не встановлено, опитано директора та засновника який повідомив, що відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності він не має, та зареєстрував дане СПД на своє ім'я за грошову винагороду. Крім того, за результатами відпрацювання встановлено, що на підприємстві працюючих 1 особа, балансова вартість основних фондів 0, на підприємстві відсутні офісні та складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Міжрегіональна сервісна компанія» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями за весь період діяльності від 14.11.2013р. №418/26-53-22-01-15/35464966. За результатами перевірки не встановлено здійснення реальних фінансово-господарських операцій. Відповідач в акті перевірки дійшов висновків, що вказані вище обставини свідчать про відсутність здійснення реальних фінансово-господарських операцій між ТОВ «Нафта плюс Україна» та ПП «Міжрегіональна сервісна компанія»

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився із зазначеними висновками акту перевірки, а також дійшов висновку про не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Імперіал ленд», ТОВ «Краснокутський Агроснаб» та ПП «Міжрегіональна сервісна компанія».

Для підтвердження реальності господарських операцій із зазначеними контрагентами, позивачем надано суду копії наступних документів: Договір № 1/8 поставки нафтопродуктів від 01 серпня 2013 року; Рахунок на оплату № 82 від 05 серпня 2013 року; Податкова накладна від 05.08.2013 року № 78; Рахунок на оплату № 86 від 06 серпня 2013 року; Податкова накладна від 07.08.2013 року № 80; Видаткова накладна № 80 від 06 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 82 від серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 6 серпня 2013 року; Рахунок на оплату № 88 від 08 серпня 2013 року; Видаткова накладна № 81 від 08 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 86 від серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 08 серпня 2013 року; Податкова накладна від 08.08.2013 року № 81; Рахунок на оплату № 90 від 08 серпня 2013 року; Податкова накладна від 09.08.2013 року; Видаткова накладна № 82 від 09 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 88 від 08 серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 09 серпня 2013 року; Рахунок на оплату № 91 від 09 серпня 2013 року; Видаткова накладна № 83 від 12 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 90 від 08 серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 12 серпня 2013 року; Податкова накладна від 12.08.2013 року; Рахунок на оплату № 98 від 15 серпня 2013 року; Видаткова накладна № 84 від 15 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 91 від 09 серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 15 серпня 2013 року; Податкова накладна від 15.08.2013 року № 86; Рахунок на оплату № 107 від 19 серпня 2013 року; Видаткова накладна № 85 від 19 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 98 від 15 серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 19 серпня 2013 року; Податкова накладна від 19.08.2013 року; Рахунок на оплату № 108 від 21 серпня 2013 року; Видаткова накладна № 86 від 22 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 107 від 19 серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 22 серпня 2013 року; Податкова накладна від 21.08.2013 року № 90; Видаткова накладна № 121 від 22 серпня 2013 року до рахунку на оплату № 108 від 21 серпня 2013 року; Товарно-транспортна накладна від 22 серпня 2013 року; Договір № 24/05П купівлі-продажу від 24 травня 2013 року; Рахунок - фактури № СФ - 0000175 від 24 травня 2013 року; Видаткова накладна № РН-0000241 від 25 травня 2013 року; Податкова накладна від 24.05.2013 року № 35; Товарно-транспортна накладна № 0000000163 від 25 травня 2013 року, а також Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2013 року - 31.07.2013 року; Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2013 року - 31.08.2013 року; Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2013 року - 31.03.2013 року; Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2013 року - 30.06.2013 року. (т.2-3)

Крім того, позивачем були надані докази проведення перерахування грошових коштів на рахунки вказаних контрагентів (т.6)

Також, позивачем були надані докази зберігання отриманих у зазначених контрагентів нафтопродуктів, їх транспортування та подальшої реалізації в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Крім того, позивачем були надані докази проведення сертифікації зазначених нафтопродуктів, їх технологічний регламент, паспорт якості та експертні висновки щодо їх якості.

Укладені між позивачем та ТОВ «Імперіал ленд», ТОВ «Краснокутський Агроснаб» і ПП «Міжрегіональна сервісна компанія» договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він як суб'єкт владних повноважень має довести правомірність свого рішення.

Крім того, пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

У взаємозв'язку з наведеним, виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв'язку з приписами Податкового кодексу України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій. За висновками перевіряючих такі документи не були визнані недійсними. При цьому відповідачем не були надані докази щодо неотримання позивачем послуг, визначених в договорах.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в редакції чинній на час проведення перевірки, передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст.86.9 Податкового кодексу України та п.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 ПК України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Станом на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, а тому воно є незаконним і підлягає скасуванню.

Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав і ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта плюс Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 року № 0002422208, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 17.11.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.