Ухвала

від 13.10.2015 по справі 826/5012/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/59676/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Ковальова Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014

у справі № 826/5012/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта плюс Україна"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 та прийняти нову, якою позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 №0002422208.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представником відповідача було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 по 31.08.2013, за результатами якої складено акт від 11.03.2014 №84/1-22-08/37724433, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 5 505 985,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, дану перевірку було призначено на виконання постанови слідчого СУ ГУ МВС України у м. Києві капітана міліції Павленка В.В. від 21.10.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафта Плюс Україна».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0002422208 від 24.03.2014, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 6 882 481,00 грн., з яких 5 505 985,00 грн. за основним платежем та 1 376 496,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із зазначеними висновками податкового органу, а також, дійшов висновку про не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судами встановлено, що позивач в перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Імперіал ленд», ТОВ «Краснокутський Агроснаб» та ПП «Міжрегіональна сервісна компанія».

Для підтвердження реальності господарських операцій із зазначеними контрагентами, позивачем були надані, зокрема, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Крім того, згідно з постановою про призначення перевірки, СУ ГУМВС України в місті Києві 30.07.2013 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000000805 по факту незаконного виготовлення бензину та дизельного палива посадовими особами ТОВ «НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА», їх зберігання, транспортування з метою збуту та збуту кінцевим і проміжним; споживачам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Крім цього, СУ ГУМВС України в місті Києві 08.08.2013 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000000828 по факту використання посадовими особами ТОВ «НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА» завідомо підроблених сертифікатів відповідності та паспортів якості на бензин та дизельне паливо, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Прокуратурою міста Києва кримінальні провадження за № 12013110000000805 та 12013110000000828 об'єднано в одне провадження за № 12013110000000805.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, зазначив, що станом на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Однак, судом апеляційної інстанції не враховано, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014 №0002422208, положення п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України діяли в іншій редакції, а саме: у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль