Рішення

від 11.11.2014 по справі 127/3091/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.11.2014 Справа № 127/3091/14-ц

Провадження № 2/127/2093/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом Приватного малого підприємства «СКОВОД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Вінницької дирекції про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ПМП «Сковод» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, АТ «Українська пожежно - страхова компанія» в особі Вінницької дирекції про солідарне стягнення матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 26 червня 2013 року працівник ПМП «Сковод» ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «ВАЗ-21099» номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі Львів - Тернопіль в напрямку м.Тернопіль в правій смузі зі швидкістю 60-70 км/год. Назустріч йому у напрямку м. Львів рухався автомобіль «ФАВ», який несподівано виїхав на зустрічну смугу. Уникаючи зіткнення, ОСОБА_3 змушений виїхати також на зустрічну смугу руху. Повертаючись на праву смугу руху, водій автомобіля «ФАВ» вдарився передньою правою частиною в задню праву частину автомобіля «ВАЗ-21099». Зіткнення відбулось на правій смузі руху автомобіля «ФАВ» з вини водія ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта від 08 липня 2013 року. Працівники ДАІ Тернопільської області склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 Однак, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2013 року, провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрите за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. При зіткненні автомобіль «ВАЗ-21099» отримав значні механічні пошкодження. При проведенні відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 21099» позивачем витрачені кошти в розмірі 19616,00 грн. - на придбання запчастин, 14150,00 грн. - на виконання ремонтних робіт, а разом 33766 грн. За висновком спеціаліста від 04 вересня 2013 року вартість матеріального збитку становить 25241,88 грн., а вартість самого експертного дослідження 440,00 грн. Позивач вважає, що водій ОСОБА_1, як найманий працівник ОСОБА_2, керував автомобілем «ФАВ», який належить останньому, отже останній є власником джерела підвищеної небезпеки і повинен відшкодувати спричинені матеріальні збитки. При цьому зазначає, що за відсутності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають за заподіяну шкоду. Крім того, зважаючи на страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля «ФАВ» Вінницькою дирекцією АТ «Українська Пожежно - страхова компанія», позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та АТ «Українська пожежно - страхова компанія» в особі Вінницької дирекції грошові кошти в сумі 33766,00 грн., витрати на експертне дослідження в розмірі 440,00 грн. та судові витрати в розмірі 342,06 грн.(а.с.29-30).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року (без винесення окремого процесуального документа) задоволено клопотання представника позивача та до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (а. с. 60).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_2, як власник автомобіля, є неналежним відповідачем. Вимоги ж до ОСОБА_1 є безпідставні та необґрунтовані, зважаючи, що його вина не доведена. До того ж відмічає, що відповідальність особи, яка керувала автомобілем «ФАВ», була застрахована АТ «Українська пожежно-страхова компанія». При цьому, зважаючи на не доведеність вини ОСОБА_1, також вважає безпідставними вимоги і до страхової компанії.

Представник відповідача ПрАТ «Українська Пожежно - страхова компанія» позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення. При цьому відмічав, що вина водія ОСОБА_1, цивільно-страхова відповідальність якого забезпечена відповідачем, не встановлена. Також зазначив, що розмір матеріального збитку визначений позивачем є завищеним, адже до його розміру повторно включена вартість запчастин та матеріалів визначена в товарних чеках та накладних на суму 9808,00 грн. За наведеного просить в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали справи № 2218/26471/2012 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, вислухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами ЦК України щодо недоговірних зобов'язань в частині загальних підстав відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки майнову шкоду та Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом встановлено, що 26 червня 2013 року на автодорозі Львів - Тернопіль сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПМП «Сковод», керування яким здійснював працівник - ОСОБА_3, що рухався в напрямку м. Тернополя, та автомобіля «ФАВ», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, керування яким здійснював ОСОБА_1, що рухався в сторону м.Льова. Зіткнення вказаних автомобілів відбулося правими сторонами. Після зіткнення автомобіль «ВАЗ» з'їхав на зустрічне для нього узбіччя та вдарився об відбійник. Слідів гальмування жодного із автомобілів не виявленою.

В результаті зіткнення автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2013 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрите за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. До такого висновку суд дійшов на підставі показів свідків, висновку експерта № 21/99-А від 08 липня 2013 року, наявними матеріалами справи. При цьому судом не взято до уваги висновок спеціаліста № 5-629 від 14 грудня 2012 року (а. с. 4).

Зіткненням є подія, при якій зіткнулися рухомі транспортні засоби між собою. Об'єктивним фактором, який збільшує можливість скоєння ДТП, є швидкоплинність цього явища, яка в своєму розвитку включає три етапи: спочатку виникає небезпека або передаварійна дорожня ситуація, потім виникає аварійна обстановка, і настає післяаварійна обстановка. Виникнення небезпечної обстановки характеризується появою рухомої або нерухомої перешкоди. Якщо не було прийнято заходів до ліквідації небезпечної ситуації, виникає аварійна обстановка, в якій запобігти події технічно неможливо. Післяаварійна обстановка є носієм матеріальних слідів події.

Суд звертає увагу, що факт зіткнення сторонами не заперечується. Разом з тим, суд зважає, що виникнення небезпечної ситуації сталося саме внаслідок дій ОСОБА_1 До такого висновку суд приходить з урахуванням висновку експерта від 08 липня 2013 року №21/99-А, проведеного на підставі постанови Хмельницького районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2013 року по адміністративній справі № 2218/26471/2012, відповідно до якого покази ОСОБА_3 в частині розташування автомобілів від місця зіткнення в момент виїзду зустрічного автомобіля на смугу його руху, з технічної точки зору не спроможні (автомобіль «ФАВ» знаходився за 115,5 м, а автомобіль «ВАЗ» за 85,4 м до місця зіткнення), а зважаючи на дані огляду місця події, розташування транспортних засобів на проїзній частині (автомобіль «ФАВ» лівими колесами розташований на смузі зустрічного руху) та пошкодження транспортного засобу, різниці мас транспортних засобів та відсутність слідів тертя та ковзання, експерт робить висновок, що твердження водія ОСОБА_1 про те, що на момент ДТП він на смугу зустрічного руху не виїжджав позбавлені технічної спроможності. А також з врахування результатів судової експертизи, проведеної відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року в даній цивільній справі, відповідно до якого в діях ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 11.3 ПДР України (а. с. 107-110). При цьому суд не бере до уваги, заперечення відповідача про відсутність об'єктивних даних щодо невідповідності дій ОСОБА_1 вимогам ПДР, що могли привести до ДТП, про що зазначає експерт, зважаючи, що саме суд надає оцінку всім обставинам справи, а експерт, даючи висновок, не давав оцінку обставинам чи могло відкинути автомобіль «ФАВ» на зустрічну смугу та чому власне саме в такому положенні на дорозі опинився автомобіль «ФАВ» при наявності суцільної лінії дорожньої розмітки.

Суд також зважає, що продовженням небезпечної ситуації та виникнення аварійної обстановки, а відповідно і спричинення пошкодження автомобіля, є також дії ОСОБА_3, який виїхав на зустрічну руху смугу. До такого висновку суд приходить з врахуванням результатів судової експертизи, проведеної відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року в даній цивільній справі та визнанням такого факту (виїзд на зустрічну смугу руху) самим позивачем. При цьому суд зважає, що відсутність у діях працівника позивача ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, встановленого постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2013 року, не свідчить про відсутність у нього підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду та наявність таких підстав тільки у другої особи щодо якої не складався протокол про адміністративне правопорушення.

Тому, повно всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач ОСОБА_1 в рівній мірі повинні нести відповідальність за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Крім того, п. 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

В результаті вказаної ДТП, відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 26 червня 2012 року у автомобіля марки «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПМП «Сковод», виявлено пошкодження капоту, лівого та правого крила, решітка радіатора, дверки, кришки багажника, заднього лівого крила (а.с. 31). За висновком спеціаліста ДП «Експерт-Сервіс Авто» від 04 вересня 2013 року № 916 вартість матеріального збитку заподіяна власнику автомобіля «ВАЗ-210994», державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі протоколу огляду КТЗ від 05 жовтня 2012 року становить 25241,88 грн. (а. с. 5-12). Вартість такого дослідження становить 440,00 грн., яка сплачена позивачем (а. с. 20). При цьому, відповідно до наданих позивачем доказів, його витрати на ремонт автомобіля становлять 23 958,00 грн., що підтверджується наданими товарними чеками від 26 вересня 2013 року про оплату запчастин на загальну суму 9808,00 грн. (а. с. 14-17) та видатковим касовим ордером від 08 жовтня 2013 року №2495 про проведення оплати за виконані ремонтні роботи (а.с.182). Витрати на суму 33 766,00 грн. не підтверджені позивачем.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючись із розміром збитків завданих позивачеві суд виходить з реальної вартості виконаних робіт здійснених за рахунок позивача, необхідних для відновлення пошкодженої речі та вартості запчастин. При цьому суд погоджується із твердженням представника відповідача ОСОБА_6 про те, що при розрахунку вартості запчастин, позивачем безпідставно додана вартість запчастин по накладним та товарним чекам, що призводить до подвійного врахування однієї і тієї ж суми в розмірі 9808,00 грн., а тому доведеним розміром збитків є 23958,00 грн. (14150,00 +9808,00). При цьому визначаючись з розміром збитків, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що позивач в такій же мірі несе відповідальність за завдану шкоду, тому до відшкодування підлягає шкода в розмірі 11979,00 грн. Суд звертає увагу позивача на те, що витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 440,00 грн. не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, а витратами здійснені позивачем особисто для забезпечення доказів, а тому відшкодуванню не підлягають.

Щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська пожежно - страхова компанія» визначеного судом розміру завданих матеріальних збитків, то суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 543, 1190 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. З наведеного вбачається, що солідарна відповідальність можлива за умови завдання шкоди спільними діями осіб, при цьому відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, встановлених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому позивачем не доведено, що шкода йому завдана саме спільними діями відповідачів, а тому в задоволенні позовної вимоги про солідарне стягнення шкоди слід відмовити.

Натомість, як встановлено в судовому засіданні, шкода позивачеві зумовлена, зокрема і діями водія ОСОБА_1, відповідача по справі. При цьому суд враховує, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/19222496 від 26 серпня 2011 року типу 1, автомобіль «FAW» номерний знак НОМЕР_2, є забезпеченим на строк з 26.08.2011 року до 27.08.2012 року включно. За даним полісом, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений в розмірі 50 000,00 грн. та франшиза - в розмірі 500,00 грн. (а. с 46).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на момент оформлення полісу, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до ст. ст. 12, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Враховуючи, що в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА 19222496 встановлений розмір франшизи в розмірі 500,00 грн., а тому зазначена сума франшизи підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, тобто з ОСОБА_1, а відповідно 11479,00 грн. підлягає відшкодуванню страховою компанією.

Щодо вимог до ОСОБА_2, як власника автомобіля, то вказана вимога є безпідставною та необґрунтованою. Суд враховує, що в судовому засіданні не доведено перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ОСОБА_2 Автомобіль «ФАВ», державний номерний знак НОМЕР_2, під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у законному володінні ОСОБА_1, який здійснював керування ним на відповідній правовій підставі. Враховуючи юридичну та матеріальну ознаки володільця, суд приходить до висновку, що саме водій автомобіля, який здійснював керування автомобілем, є тим володільцем, в розумінні ст.1187 ЦК України, який повинен нести відповідальність за шкоду завдану в результаті шляхово-транспортної пригоди, а не власник. Аналогічна позиція міститься і в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди».

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені судом частково та лише щодо відповідачів ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно - страхова компанія», із зазначених осіб на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви майнового характеру на загальну суму 34206, грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам щодо кожного з відповідачів, а саме з ОСОБА_1 - 5,00 грн., з ПрАТ «Українська Пожежно - страхова компанія» - 114,79 грн. За клопотанням представника відповідачів у справі була призначена судова автотехнічна експертиза, за що сплачений судовий збір в розмірі 121,8 грн. відповідно до квитанції від 11 червня 2014 року (а. с. 99) та за її проведення здійснена оплата в розмір 688,80 грн., що підтверджуються квитанцією від 27 червня 2014 року (а. с. 155). Вказані судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст.88 ЦПК України з урахування часткового задоволення вимог щодо ОСОБА_1 та відмови в вимогах до ОСОБА_2, тому відповідно на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 388,60 грн., а на користь ОСОБА_2 404,80 грн.( 688,80 грн.+121,80 грн.):2)

Що розподілу витрат на правову допомогу, то суд враховує, що матеріалами справи підтверджено, що адвокат ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 10 квітня 2014 року, укладеного з ОСОБА_1, та розрахунку витрат на оплату правової допомоги надавав останньому правову допомогу у вигляді збирання доказів, складання клопотань, ознайомлення з матеріалами та приймав участь в судових засіданнях, загальний час яких становить 2 год. За надання наведених послуг відповідач здійснив оплату в розмірі 2500,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10 квітня 2014 року № 16. Відповідно до договору про надання правової допомоги від 22 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_4, останній взяв на себе зобов'язання представляти та захищати інтереси ОСОБА_2 За надання послуги відповідач здійснив оплату в розмірі 2500,00 грн., що підтверджується квитанцією від 22 квітня 2014 року №18.

Факт надання допомоги відповідачам не ставиться під сумнів, а тому з урахуванням положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд приходить до висновку, що вказані витрати відповідачів є обґрунтованими та доведеними, а тому з урахуванням часткового задоволення позову щодо ОСОБА_1 та відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 на їх користь підлягають стягнення з позивача: на користь відповідача ОСОБА_1 відповідно 2400,00 грн. та на користь відповідача ОСОБА_2 - 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 12, 29, 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 80, 88, 212-215, 218 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Вінницької дирекції (21050, м.Вінниця, вул.Першотравнева, 39, код ЄДРПОУ 26339492) на користь Приватного малого підприємства «Сковод» (29006, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 159/2, код ЄДРПОУ 14179178) у відшкодування матеріальної шкоди 11 479,00 грн. (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень) та 114,79 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Приватного малого підприємства «Сковод» (29006, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 159/2, код ЄДРПОУ 14179178) у відшкодування шкоди 500,00 грн. (п'ятсот гривень) та судовий збір в розмірі 5,00 грн.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного малого підприємства «Сковод» (29006, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 159/2, код ЄДРПОУ 14179178) на відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_1 2788,60 грн. та на користь ОСОБА_2 - 2904,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницьким міським судом Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений у встановлений ч.3 ст.209 ЦПК України п'ятиденний строк.

Суддя: