Ухвала

від 20.11.2014 по справі 914/4003/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.11.2014 р. Справа№ 914/4003/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн», м. Львів;

до відповідача: Приватного підприємства «ТІМ», м. Львів;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів;

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 22.02.2006 року,

11.11.2014 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» до Приватного підприємства «ТІМ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 22.02.2006 року.

Ухвалою суду від 14.11.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Розгляд справи призначено на 09.12.2014 року.

19.11.2014 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Подана заява обгрунтовується наступним. Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі корпусу № 59 під літерою «З-2», загальною площею 3747,4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 45, укладений між сторонами спору 22.02.2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог (ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведеного позивач просить поряд із визнанням недійсним зазначеного вище договору застосувати правові наслідки недійсності такого правочину шляхом повернення Приватним підприємством «ТІМ» Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» будівлі корпусу № 59 під літерою «З-2», загальною площею 3 747, 4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 45, та повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» Приватному підприємству «ТІМ» одержаних грошових коштів.

Суд зазначає, що вимога про застосування правових наслідків недійсності правочину є похідною від заявленої у позовній заяві вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, об'єднана з нею підставами виникнення та підлягає розгляду в господарських судах.

При зверненні з позовною заявою 11.11.2014 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 218 грн. Якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру (п. 2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись із заявою 19.11.2014 року, позивачем доплачено судовий збір у розмірі 73 080 грн. за подання ще однієї вимоги, що відповідає вимогам законодавства. Докази надіслання заяви іншій стороні та залученій третій особі також долучено до заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» про збільшення позовних вимог, а відповідно і прийняти до провадження заявлену позивачем похідну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, розглядати її в одному провадженні з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі та в подальшому вирішувати спір з урахуванням двох позовних вимог.

Суд також зазначає, що, звертаючись з позовною заявою до суду, позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить Приватному підприємству «ТІМ». 19.11.2014 року позивачем подано доповнення до заяви про забезпечення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою заявлених позовних вимог є те, що 22.02.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» як продавцем та Приватним підприємством «ТІМ» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу будівлі корпусу № 59 під літерою «З-2», загальною площею 3 747, 4 кв. м. , що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 45. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстровано в реєстрі за № 645. Вказаний договір позивач просить визнати недійсним, оскільки його було укладено під впливом помилки (щодо сторони правочину), та застосувати наслідки недійсності правочину.

Разом з тим позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить Приватному підприємству «ТІМ», з метою уникнення можливості утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

На підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу будівлі, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» та Приватним підприємством «ТІМ» 22.02.2006 року. Також наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі приміщення від 22.02.2006 року, відповідно до якого продавцем передано, а покупцем прийнято у власність відповідно до договору купівлі-продажу від 22.02.2006 року об'єкт продажу: будівлю корпусу № 59 під літерою «З-2», загальною площею 3 747, 4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд.45.

Наведене свідчить, що майно, продаж якого оспорює позивач, передане у власність відповідача, відповідно останній володіє всіма правомочностями власника (право володіння, користування та розпорядження).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у власність позивача нежитлового приміщення будівлю корпусу № 59 під літерою «З-2», загальною площею 3 747, 4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд.45.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів пряв та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На підтвердження достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, позивачем надано належним чином засвідчену копію оголошення зі спеціалізованого сайту мережі інтернет про продаж комерційної нерухомості - торгової площі 3949,9 кв. м. по вул. Сахарова А. академіка, буд. 45 у м. Львові, а саме торговельного центру «Фуршет». Вказаний торговельний центр знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 45 і саме стосовно цієї комерційної нерухомості й подано позивачем позовну заяву.

Із наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі та обраний позивачем захід забезпечення позову є взаємопов'язаними та мають на меті недопущення неправомірного переходу права власності об'єкта продажу до іншої особи та повернення будівлі корпусу № 59 під літерою «З-2», загальною площею 3 747, 4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 45 у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн».

Позивач також зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. у випадку задоволення позовних вимог. Відтак, навіть у випадку задоволення позовних вимог, існує висока ймовірність відчуження Приватним підприємством «ТІМ» майна третій особі (третім особам) протягом двохмісячного строку розгляду та вирішення справи, у результаті чого позивачу для виконання судового рішення необхідно буде докласти ще більших зусиль та витрат. За таких обставин, у разі продажу спірного майна відповідачем, даний спосіб захисту цивільного права позивача шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі та повернення її у власність можливо буде утруднений чи унеможливлений у виконанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд звертає увагу позивача, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (абз. 4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Із проаналізованих вище обставин справи та вимог законодавства стосовно вжиття заходів до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано наявності зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову (накладення арешту на майно) та предметом позовних вимог, однак, заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Накладення арешту на нерухоме майно є складною дією, яка включає і заборону права розпорядження, і заборону права використання майна.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає, що позивачем обгрунтовано ймовірне утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову. Зазначені ним обставини та подані докази підтверджують достатність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти розпорядчі дії щодо об'єкта продажу за оспорюваним договором купівлі-продажу, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Застосовуваний судом спосіб забезпечення позову прямо передбачений положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, не зупиняє діяльності відповідача та є співрозмірним із заявленими позовними вимогами.

За наведених обставин, враховуючи те, що статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України надають право суду вживати заходи до забезпечення позову, а також те, що обрані заходи до забезпечення позову призведуть до ефективної реалізації позивачем права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за необхідне вжити заходи до забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 22, 58, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» (вх.№ 5507 від 19.11.2014 року) про збільшення позовних вимог.

2.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволити частково.

3.Вжити заходи до забезпечення позову у наступний спосіб:

Заборонити Приватному підприємству «ТІМ» (79012, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 45, код ЄДРПОУ 30275723) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи будь-яке обтяження стосовно майна, що йому належить, а саме будівлі корпусу № 59 під літерою «З-2», загальною площею 3747, 4 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 45.

4.У розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні даної ухвали про забезпечення позову є:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн» (79024, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд. 225а, корп. А, код ЄДРПОУ 33665537).

Боржник: Приватне підприємство «ТІМ» (79012, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 45, код ЄДРПОУ 30275723).

5.Ухвала набирає законної сили в момент її постановлення та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.

6.Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом одного року з дня постановлення ухвали, тобто до 20.11.2015 року.

7.Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

У випадку невиконання позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі в частині надання доказів та забезпечення явки представника в судове засідання, суд з власної ініціативи розглядатиме питання про скасування вжитих заходів до забезпечення позову в судовому засіданні 09.12.2014 року.

Клопотання, пояснення, витребувані судом докази та інші документи сторони повинні подати за 3 дні до початку судового засідання. Довести до відома сторін, що згідно з п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України за ухилення від виконання дій, покладених господарським судом, з винної сторони може бути стягнутий штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а справа, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Суддя Матвіїв Р.І.