Рішення

від 20.11.2014 по справі 927/1597/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 18 » листопада 2014 року Справа №927/1597/14

За первісним ПОЗОВОМ: Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

вул. Гастелло, 4, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

адреса для листування: вул. 50 років ВЛКСМ, 20-А, м. Чернігів, 14037

ТРЕТІ ОСОБИ, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача за первісним позовом:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР"

вул. Панаса Любченка, 15, оф. 217, м. Київ, 03150

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ"

вул. Чернігівська, 59, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100

До ВІДПОВІДАЧА за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ"

вул. Гастелло, 4-А, м. Мена, Чернігівська область, 15600

Про стягнення 392193,74 грн.

За зустрічним ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ"

вул. Гастелло, 4-А, м. Мена, Чернігівська область, 15600

До ВІДПОВІДАЧІВ за зустрічним позовом:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР"

вул. Панаса Любченка, 15, оф. 217, м. Київ, 03150

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ"

вул. Чернігівська, 59, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100

3) Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

вул. Гастелло, 4, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

адреса для листування: вул. 50 років ВЛКСМ, 20-А, м. Чернігів, 14037

Про визнання недійсними договорів уступки вимоги (цесії)

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача за первісним позовом (Відповідача-3 за зустрічним позовом):

Заїка В.М. - заступник генерального директора, довіреність серія АА №012 від 10.01.2014.

Йовенко О.В. - представник, довіреність серія АА №014 від 10.01.2013.

Від Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом): не з'явився.

Від Третьої особи-1 за первісним позовом (Відповідача-1 за зустрічним позовом): не з'явився.

Від Третьої особи-2 за первісним позовом (Відповідача-2 за зустрічним позовом): не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "Корпорація "Інтерагросистема" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" про стягнення 392193,74грн., в тому числі 313800,00 грн. основного боргу, 23318,65 грн. пені, 16670,93 грн. - 3% річних та 38404,16 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.10.2014 дану заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/1597/14.

Одночасно вищевказаною ухвалою до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ".

Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР", Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" та Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" про визнання недійсними договорів уступки вимоги (цесії) від 03 липня 2014 року та від 13 серпня 2014 року.

Ухвалою суду від 23.10.2014 зустрічний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, присвоївши номер основної справи, у якій він поданий, -№927/1597/14 та призначено спільний розгляд зустрічного позову з первісним позовом.

До початку судового засідання 23.10.2014 від представника ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" надійшов на виконання ухвали суду від 13.10.2014 лист-підтвердження про надіслання Третім особам копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів з відповідним доказами відправлення, а саме копіями фіскальних чеків та описів вкладення у цінний лист.

Також до початку судового засідання 23.10.2014 від Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та витребування документів.

Одночасно з цим, Відповідач за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) просив суд звернути увагу на застосування положень чинного законодавства про строки позовної давності як щодо стягнення суми заборгованості - три роки так і застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення суми неустойки (штрафу, пені).

У судовому засіданні 23.10.2014 представник Позивача за первісним позовом (Відповідача-3 за зустрічним позовом) надав документи витребувані ухвалою суду від 13.10.2014. Суд долучив надані документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.10.2014 вищевказане клопотання Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) в частині витребування документів було задоволено частково, розгляд справи було відкладено та призначено на 06.11.2014.

До початку судового засідання 06.11.2014 від ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" надійшли заперечення на зустрічний позов, у яких зазначено, зокрема, таке.

Укладення договорів уступки права вимоги за нормами чинного законодавства жодним чином не можуть порушувати прав та законних інтересів Боржника, оскільки йому має бути однаково перед якою юридичною чи/або фізичною особою він має борг і все одно, кому цей борг віддавати. Саме тому Законодавець, на відміну від договорів переведення боргу, де матеріальний стан нового Боржника має суттєве значення, не потребує погодження такого договору з самим Боржником. Зустрічний позов ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" є зловживанням правом з метою затягування процесу, оскільки ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не має жодного наміру розраховуватися за своїм боргом за зберігання. Це ще раз підтверджується і тим фактом, що ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" ніколи не робив і зараз не робить жодних спроб розрахуватися з первісним Кредитором - ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", він жодного разу не відповів на звернення до нього з приводу цього боргу, ухиляється від відповіді по суті: чи визнає він борг, чи ні, і, якщо визнає, то в якому розмірі.

У вищезазначених запереченнях на позов ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" просило:

1) Відмовити у зустрічному позові ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про визнання недійсним Договору уступки вимоги (цесії) від 03 липня 2014 року та Договору уступки вимоги (цесії) від 13 серпня 2014 року повністю.

2) Зобов'язати ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" припинити зловживання правом у формі ухиляння від розрахунку за Договором зберігання та затягування з цією метою судового процесу, та за власною ініціативою суду забезпечити позов ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" до ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про стягнення 392193,74 грн. заборгованості, шляхом накладення арешту на кошти на всіх рахунках та усе належне ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" майно, у розмірі заявленого позову та сплаченого судового збору, що разом складає 400037,61 грн.

Одночасно, до початку судового засідання 06.11.2014 на виконання ухвали суду від 23.10.2014 від представника ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" надійшли письмові пояснення та документи на виконання ухвали суду від 23.10.2014.

Також, до початку судового засідання 06.11.2014 від ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання через перебування у відрядженні.

При цьому, ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" просило продовжити строк розгляду справи.

До початку судового засідання 06.11.2014 від ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи.

Ухвалою суду від 06.11.2014 клопотання ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" про зобов'язання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" припинити зловживання правом у формі ухиляння від розрахунку за Договором зберігання та затягування з цією метою судового процесу, та за власною ініціативою суду забезпечити позов ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" до ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про стягнення 392193,74 грн. заборгованості, шляхом накладення арешту на кошти на всіх рахунках та усе належне ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" майно, у розмірі заявленого позову та сплаченого судового збору, що разом складає 400037,61 грн., залишено без задоволення, клопотання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено та призначено на 18.11.2014, клопотання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про продовження строку розгляду справи та призначення судової експертизи ухвалено вирішити в наступному судовому засіданні.

До початку судового засідання 18.11.2014 від Позивача за первісним позовом (Відповідача-3 за зустрічним позовом) надійшли письмові заперечення проти клопотання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про призначення судової експертизи.

У судовому засіданні 18.11.2014 представник Позивача за первісним позовом (Відповідача-3 за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) письмового відзиву на первісний позов не надав, представник Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) у судове засідання 18.11.14р. також не з'явився.

До початку судового засідання від представника Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення та оригінали документів для направлення експерту в разі призначення судової експертизи.

При цьому, ні клопотання про відкладення розгляду справи, ні клопотання про слухання справи без участі його представника, ні письмових пояснень та доказів поважності причин неявки представника, від Відповідача за зустрічним позовом не надійшло.

Також до початку судового засідання 18.11.2014 від Менського РВ УМВС України в Чернігівській області надійшла копія матеріалів перевірки (ЄО №664 від 07.03.2014), за якими складено висновок №462 від 21.03.2014.

Суд долучив вищевказані документи до матеріалів справи.

Треті особи-1, 2 за первісним позовом (Відповідачі-1,2 за зустрічним позовом) письмових пояснень по суті позову не надали, явку представників у судові засідання 23.10.2014, 06.11.2014, 18.11.2014 не з'явилися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР" про дату, час та місце розгляду справи було повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи.

Ухвали суду від 13.10.2014, 23.10.2014 та від 06.11.2014, надіслані Товариству з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" на адресу: вул. Чернігівська, 59, смт.Сосниця, Чернігівська область, 16100, повернулися без вручення адресату з поштовими відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) не скористався своїм правом брати участь в жодному з трьох судових засідань, заяв та клопотань з цього приводу до початку судового засідання 18.11.2014 ним суду не надано , суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом).

При цьому, суд приймає до уваги, що належних та допустимих письмових доказів неможливості прибуття представника Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) і в судові засідання 23.10.2014 та 06.11.2014 суду також не представлялось.

Враховуючи, що Відповідачі 1 та 2 за зустрічним позовом не скористалися своїм правом брати участь в жодному з трьох судових засідань, заяв та клопотань з цього приводу ними суду не надано, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників Відповідачів 1 та 2 за зустрічним позовом.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Також, до початку судового засідання 06.11.2014 від ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України:

"Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на 15 днів."

Первісна позовна заява до суду надійшла 09.10.2014, тобто, строк розгляду справи закінчується 09.12.2014.

Враховуючи, що даний строк на момент винесення рішення не сплив і підстав для чергового відкладення розгляду справи судом не встановлено, суд приходить до висновку, що клопотання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про продовження строку розгляду справи задоволенню не підлягає.

Клопотання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про призначення судово-технічної експертизи судом залишається без задоволення з підстав, зазначених нижче.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача за первісним позовом (Відповідача-3 за зустрічним позовом), суд,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців, Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Інтерагросистема" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 28.01.1998, дата та номер запису в ЄДР 18.07.2005 №10501200000000157.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22.09.2009, номер запису в ЄДР 10681020000024937.

26.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) - у справі) (Поклажодавець - згідно Договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР" (Третя особа-1 за первісним позовом (Відповідач-1 за зустрічним позовом - у справі) (Зберігач - згідно Договору) було укладено договір зберігання (далі - Договір), відповідно до якого Зберігач зобов'язується на умовах, встановлених даним Договором, зберігати насіння рижика (Camelina Satina), передані йому Поклажодавцем, і повернути їх у цілості на першу вимогу Поклажодавця.

Перелік майна вказується в Акті передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1).

Згідно з умовами Договору Поклажодавець зобов'язаний передавати на збереження майно у стані, що відповідає вимогам безпечного зберігання. Вчасно вносити плату за зберігання майна, у будь-який час отримати у Зберігача все майно чи частину майна. Прийняти майно, що знаходилось на зберіганні, після закінчення строку дії даного Договору і повністю розраховуватися зі Зберігачем за збереження майна відповідно до Акту виконаних робіт, який є невід'ємною частиною Договору.

Як передбачено Договором, Зберігач зобов'язаний прийняти на зберігання відповідно до Акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного Договору. Для забезпечення схоронності переданого на зберігання майна Зберігач забезпечує всі заходи, передбачені законом, нормативними актами, даним Договором для відповідного зберігання, а також вживає всі заходи, що відповідають суті зобов'язання по зберіганню, у тому числі властивостям переданого на збереження майна. Зберігач у будь-який час за вимогою Поклажодавця надає необхідну кількість майна, зданого на зберігання відповідно до Акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного Договору, по Акту повернення майна, який є невід'ємною частиною даного Договору. Повернути передане на зберігання майно. Зберігач не має права без письмової згоди Поклажодавця користуватися майном, переданим на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до Договору Поклажодавець розраховується зі Зберігачем за збереження майна із розрахунку 300,00 (триста) грн. за один день, в тому числі ПДВ 50,00 (п'ятдесят) грн. Плата за збереження майна повинна сплачуватися Поклажодавцем на користь Зберігача за кожен календарний квартал зберігання майна із розрахунку кількості днів в розрахунковому кварталі в строк до 10 числа місяця наступного після кварталу, за який здійснюється плата за зберігання.

Згідно з умовами Договору він набирає чинності з моменту підписання Акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного Договору, і діє до 31 грудня 2011 року. Поклажодавець має право в будь-який час забрати все передане на зберігання майно, а цей договір розірвати достроково, повідомивши про це Зберігача за 5 днів у письмовій формі. Зберігач не має права розірвати цей договір в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії. Закінчення строку дії даного договору не звільняє Сторони від повного виконання зобов'язань за даним договором. Якщо після завершення строку дії Договору майно продовжує знаходиться на зберіганні, то вважається, що Договір пролонгований на невизначений строк.

Як вбачається з акту приймання-передачі зерна №01 за Договором №б/н від 26 квітня 2011 року, представник Поклажодавця ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" і Зберігач ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" склали даний акт про те, що відповідно до зазначеного вище Договору, Зберігач прийняв, а Поклажодавець передав майно - насіння рижія (Camelina Satina) в кількості 160 тонн, оціночна вартість якого становить 12800000. Даним актом зафіксовано момент передачі майна, зауважень до кількості і якості майна немає.

Як зазначено в позовній заяві, 07.03.2014 ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" самовільно вивіз із складських приміщень Зберігача все майно, що знаходилося на зберіганні, без будь-яких попередніх домовленостей або погоджень, розрахунку зі Зберігачем за зберігання майна ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не здійснив.

22.04.2014 ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" була надіслана ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" претензія-вимога за Договором зберігання від 26.04.2011 на суму 313800,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія фіскального чеку від 22.04.2014 на підтвердження направлення вищевказаної претензії ТОВ "АГРО-ПРОФІТ".

03.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР" ((Цедент - згідно Договору від 03.07.2014), (Третя особа-1 за первісним позовом (Відповідач-1 за зустрічним позовом - у справі)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" ((Цесіонарій-згідно Договору від 03.07.2014), (Третя особа-2 за первісним позовом (Відповідач-2 за зустрічним позовом - у справі)) було укладено договір уступки вимоги (цесії), згідно з яким Цедент передає, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (Боржник - згідно Договору, (Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) - у справі)) на суму основного боргу в розмірі 313800,00 грн. згідно договору зберігання від 26.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню відносно Боржника за вказаним Договором зберігання, у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника сплати грошових коштів за послуги (роботи), отримані Боржником (у якості Поклажедавця) і надані (виконані) ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" (у якості Зберігання) згідно договору зберігання, укладеного у м. Мена Чернігівської області 26 квітня 2011 року між Боржником та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" на зберігання насіння рижика (Camelina Satina), переданого йому Боржником (у якості Поклажедавця) та відповідних штрафних санкцій по ньому.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим Договором.

13.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" ((Цедент - згідно Договору від 13.08.2014), (Третя особа-2 за первісним позовом (Відповідач-2 за зустрічним позовом - у справі)) та Приватним акціонерним товариством "Корпорація "Інтерагросистема" ((Цесіонарій - згідно Договору від 13.08.2014), Позивач за первісним позовом (Відповідач-3 за зустрічним позовом - у справі)) було укладено договір уступки вимоги (цесії), відповідно до якого Цедент передає, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові на підставі Договору уступки вимоги (цесії) від 03.07.2014 року і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" ((Боржник згідно Договору, (Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) - у справі)) на суму основного боргу в розмірі 313800,00 грн. згідно договору зберігання від 26.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню відносно Боржника за вказаним Договором зберігання, у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника сплати грошових коштів за послуги (роботи), отримані Боржником (у якості Поклажедавця) і надані (виконані) ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" (у якості Зберігання) згідно договору зберігання, укладеного у м. Мена Чернігівської області 26 квітня 2011 року між Боржником та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" на зберігання насіння рижика (Camelina Satina), переданого йому Боржником (у якості Поклажедавця) та відповідних штрафних санкцій по ньому.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим Договором.

На підставі викладеного, ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" звернулося з первісним позовом до ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про стягнення 392193,74грн., в тому числі 313800,00 грн. основного боргу, 23318,65 грн. пені, 16670,93 грн. - 3% річних та 38404,16грн. інфляційних.

В свою чергу ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" подано зустрічний позов до ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" та ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" про визнання недійсними договорів уступки вимоги (цесії) від 03 липня 2014 року та від 13 серпня 2014 року.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачу за зустрічним позовом стало відомо про укладення між ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" та ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" договору уступки вимоги (цесії) від 03 липня 2014 року лише після отримання позовної заяви. Жодного повідомлення про передачу ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" права вимоги ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" на суму боргу згідно Договору зберігання від 26.04.2011, укладеного між ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню за вказаним договором зберігання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не отримував.

Також при обставинах, вказаних вище, Позивачу за зустрічним позовом стало відомо про укладення договору уступки вимоги (цесії) від 13 серпня 2014 року, за яким право вимоги перейшло від ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" до ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема", але вже набутого ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" на підставі договору уступки вимоги (цесії) від 03 липня 2014 року. Також і в цьому випадку повідомлення від ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" про передачу права вимоги ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" на суму боргу згідно Договору зберігання від 26.04.2011, укладеного між ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню за вказаним договором зберігання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не отримував.

Посилаючись на п.1.ч.1. ст.512, п.1, п.2 ст.516, ч.2. ст.517, ст.518 Цивільного кодексу України, ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" зазначає, що обов'язковою умовою для виконання боржником зобов'язання на користь нового кредитора є повідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні, але ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не отримувало даного повідомлення.

Крім того, на думку ТОВ "АГРО-ПРОФІТ", сума боргу, зазначена як в договорі уступки вимоги (цесії) від 03.07.2014, так і в договорі уступки вимоги (цесії) від 13.07.2014, не відповідає дійсності, оскільки будь-які первинні документи, які б підтверджували наявність заборгованості у ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" перед ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", відсутні.

Досліджуючи зустрічні позовні вимоги та заперечення на них, суд відмічає наступне.

Згідно з ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України:

"Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. "

Відповідно до ч.ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України:

« 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.»

Згідно з ч.4 п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» :

«Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин .»

Таким чином, для визнання правочину недійсним необхідним є, по-перше, факт порушення чинного цивільного законодавства і, по-друге, факт, що таке порушення відбулося саме в момент вчинення цього правочину.

Разом з тим, повідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні - це дія, яка може відбутися лише після вчинення правочину про таку заміну, тобто вона жодним чином не пов'язана саме з моментом вчинення такого правочину.

Крім того, згідно з п.1. ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1. ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як визначено ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України:

"1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. "

Відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України:

"1. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

2. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні."

Згідно зі ст.518 Цивільного кодексу України:

« 1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.»

Таким чином, жодна з вищенаведених статей, якими ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" обґрунтовує свої зустрічні позовні вимоги, не передбачає прямого обов'язку первісного та нового кредиторів повідомити боржника про заміну кредитора, а лише наслідки такого неповідомлення, і, головне , не передбачає такого наслідку неповідомлення боржника, як нікчемність чи можливість визнання недійсним правочину про заміну кредитора в зобов'язанні.

Іншого, витребуваного ухвалами суду нормативно-правового обґрунтування: яку частину, якої статті, якого Кодексу чи Закону недодержано Відповідачами за зустрічним позовом саме в момент вчинення спірних договорів уступки вимоги (цесії), Позивачем за зустрічним позовом суду не представлено.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України:

"Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням."

Згідно з ч.5 п.5 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільного справ про визнання правочинів недійсними".

"Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину."

Відповідно до ч.1 п.2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» :

«Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.»

Таким чином, для визнання судом недійсним оспорюваного правочину необхідний, крім факту недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, ще і факт порушення у зв'язку з укладенням відповідного правочину прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі.

Вищенаведена ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України прямо передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, вже даною нормою законодавець опосередковано встановлює, що заміна кредитора в зобов'язанні на права та обов'язки боржника суттєвим чином не впливає, оскільки така заміна не впливає на сам головний обов'язок боржника - виконати безпосередньо саме зобов'язання, та не може збільшити чи розширити обсяг такого зобов'язання. Міняється лише кредитор, якому таке зобов'язання має бути виконане.

Крім того, вищенаведені ч.2 ст.516, ч.2 ст.517 та ст.518 Цивільного кодексу України повністю захищають права боржника при заміні кредитора, в т.ч. і в разі не повідомлення боржника про таку заміну, передбачаючи, що:

· новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням;

· боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні;

· боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора;

· якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Разом з тим, відповідно до ст.519 зазначеного Кодексу:

"Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги , але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором."

Згідно з ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України:

"Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення."

Таким чином, передача суми боргу, яка, на думку ТОВ "АГРО-ПРОФІТ", не відповідає дійсності, як і можлива не передача первісним новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, не впливають на права та обов'язки Позивача за зустрічним позовом, оскільки останній захищений вищенаведеними правами, зокрема і правом висувати проти нового кредитора заперечення по суті зобов'язання, які він мав до первісного кредитора (що ним і було зроблено в ході розгляду первісного позову та буде досліджуватися судом саме при розгляді первісного позову), а можуть впливати лише на права нового кредитора, який і має бути у випадку таких порушень позивачем.

Також суд враховує, що відповідно до п.п.3,4 вищевказаних Договорів уступки вимоги (цесії) право вимоги засновано на згаданому вище Договорі, відповідних первинних документах та інших документах, доданих до цього Договору. Оригінали та/або належним чином посвідчені копії документів, вказаних у п.3 Договору, передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання цього Договору і є його частиною .

Тобто, зі змісту наведених пунктів Договорів уступки вимоги вбачається, що саме ці Договори і є документами, на підставі яких передавалися первинні документи, що підтверджують право вимоги. Складення інших документів про передачу таких первинних документів зазначені Договори не передбачають.

З наведеного вбачається, що крім не доведення факту порушення спірними договорами уступки права вимоги чинного цивільного законодавства та не доведення факту здійснення такого порушення саме в момент вчинення цих договорів, Позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами і факту порушення даними спірними договорами його прав або охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, дані договори уступки вимоги є чинними, законними, а отже ПАТ «Корпорація «Інтерагросистема» є належним Позивачем по справі.

Досліджуючи первісні позовні вимоги, суд відмічає наступне.

Відповідачем за первісним позовом не було надано витребуваний судом відзив на первісний позов з чітким викладенням заперечень на позов.

Разом з тим, з наданих ним заяв, клопотань та пояснень судом встановлено таке.

Договір зберігання від 26.04.2011 та Акт приймання-передачі зерна №01 за Договором №б/н від 26.04.2011 від ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" підписані головним спеціалістом Новик Ф.В.

До початку судового засідання 23.10.2014 від Відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування від Позивача за первісним позовом, зокрема, і:

· довіреності від 25.04.2011, виданої на головного спеціаліста Новик Федора Васильовича, на підставі якої був укладений договір зберігання від 26.04.2011, з чого вбачається наявність у Відповідача за первісним позовом заперечень з приводу повноважності даної особи;

· актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожен календарний квартал зберігання майна та акту повернення майна, оскільки висновок 462 Менського РВ УМВС України в Чернігівській області від 31.03.2014 не є первинним документом, який підтверджує повернення майна зі зберігання саме уповноваженим особам ТОВ "АГРО-ПРОФІТ", а "зафіксовано лише факт" про вивезення зерна рижія з гаражів, які знаходяться в смт. Макошино без зазначення (ідентифікування) осіб, які причетні до цієї події, з чого вбачається наявність у Відповідача за первісним позовом заперечень з приводу факту надання послуг зі зберігання майна, періоду надання послуг, дати повернення майна та особи, якій майно було повернуто.

Як вбачається з довіреності б/н від 25 квітня 2011 року, копія якої надана Позивачем за первісним позовом та міститься в матеріалах справи, даною довіреністю ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" в особі директора Круць Б.М., уповноважує головного спеціаліста ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" Новик Ф.В. бути представником товариства в правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР" щодо укладання договору зберігання та передачу на зберігання майна товариства - зерно рижія (Camelina Satina) в кількості 160 тонн, оціночною вартістю 12800000 грн. і вартістю одного дня зберігання - 300,00 грн., в тому числі ПДВ.

Для виконання цієї довіреності Новик Ф.В. має право вчиняти від імені Товариства наступні дії: укласти договір зберігання відносно майна та на умовах, визначених даною довіреністю, передати вказане майно на зберігання ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" та підписати акт приймання передачі майна на зберігання, укладати від імені товариства будь які додаткові угоди до зазначеного договору зберігання, крім додаткових угод, пов'язаних зі збільшенням вартості зберігання майна, а також вчиняти будь-які інші дії, необхідні для виконання даної довіреності.

Дана довіреність видана без права передоручення своїх повноважень будь-яким третім особам строком на один рік та діє до двадцять п'ятого квітня 2012 року.

З викладеного вбачається, що Договір зберігання від 26.04.2011 та Акт приймання-передачі зерна №01 за Договором №б/н від 26.04.2011 були підписані повноважною особою ТОВ "АГРО-ПРОФІТ", а тому заперечення Відповідача за первісним позовом в цій частині судом не приймаються.

На підставі вищенаведеного суд доходить висновку, що дані Договір зберігання від 26.04.2011 та Акт приймання-передачі зерна №01 за Договором №б/н від 26.04.2011 є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт, дату та підставу передачі майна на зберігання.

Як вбачається з Договору зберігання від 26.04.2011 та письмових пояснень представника Позивача за первісним позовом, акти виконаних робіт за кожен календарний квартал зберігання майна сторонами не складалися, оскільки складання таких актів не передбачено умовами Договору зберігання від 26.04.2011, а чинне законодавство також не містить прямих приписів щодо обов'язковості складання таких актів.

Належних та допустимих доказів зворотного, зокрема і витребуваного судом письмового пояснення з доданням відповідних належних та допустимих письмових доказів, чим передбачено складання актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожний календарний квартал зберігання майна, Відповідачем за первісним позовом суду не представлено, а тому його заперечення в цій частині судом не приймаються.

Разом з тим, договором зберігання від 26.04.2011 дійсно передбачено, що Зберігач у будь-який час за вимогою Поклажодавця надає необхідну кількість майна, зданого на зберігання відповідно до Акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного Договору, по Акту повернення майна, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Проте, як вбачається з первісного позову та пояснень Позивача за первісним позовом, акт повернення майна сторонами не складався, оскільки 07.03.2014 ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" самовільно, без будь-яких домовленостей зі Зберігачем, вивезло усе майно, яке знаходилося на зберіганні, що підтверджується висновком Менського РВ УМВС України, копія якого є у матеріалах справи, що наряду з ухиленням Поклажодавця від спроб урегулювання відносин унеможливлювало складання та підписання такого акту.

На вимогу суду від Менського РВ УМВС України в Чернігівській області надійшла копія матеріалів перевірки (ЄО №664 від 07.03.2014), за якими складено висновок №462 від 21.03.2014.

У висновку №462 від 21.03.2014 Менського РВ УМВС України в Чернігівській області (матеріали перевірки ЄО №664 від 07.03.2014) зазначено наступне.

07.03.2014 року до Менського РВ УМВС по телефону звернулась гр. Чичкан Тетяна Феодосіївна 1965 р.н., жителька м. Мена, вул. Ринкова, 10, яка повідомила, про те, що на території ТОВ "Брикет-Центр", який знаходиться в смт. Макошино склалася конфліктна ситуація з співробітниками ТОВ "Агро-Профіт" з приводу зерна.

В ході проведення перевірки було встановлено, що гр. Чичкан Т.Ф., проживає за вище вказаною адресою. Так гр. Чичкан Т.Ф. повідомляє, що 07.03.2014 року в денний час доби, працівниками ТОВ "Агро-Профіт" було вивезено з гаражів які знаходяться в смт. Макошино зерно, яке було на зберіганні в ТОВ "Брикет-Центр" без будь-якої домовленості. Потім гр. Чичкан Т.Ф. зателефонувала до Менського РВ та повідомила про дану подію, для того щоб зафіксувати даний факт.

Згідно договору зберігання від 26.04.2011 року було встановлено, що компанія ТОВ "Агро-Профіт" має на зберіганні 160 (сто шістдесят) тонн рижика на складах ТОВ "Брикет-Центр".

Розрахунок плати за зберігання зерна рижію згідно договору від 26.04.2011 року складає 300,00 грн. плати за один день збереження, всього 1046 днів. Загальна сума 313800грн. в т.ч. ПДВ 52300грн.

Враховуючи те, що згідно зібраних даних та встановлених обставин в даному випадку відсутні будь-які ознаки складу злочину передбачені КК України, а вбачаються цивільно-правові відносини, перевірку було припинено.

По даному факту заступник директора ТОВ "Агро-Профіт" Яришкін Олексій Віталійович надав письмові пояснення, які містяться в матеріалах перевірки, зазначивши наступне.

ТОВ "Агро-Профіт" відповідно до документації належить сільськогосподарська культура "рижій", яка зберігається на складах, що належать СТОВ ім. Шевченка. Про те на яких підставах майно ТОВ "Агро-Профіт" перебуває на цих складах Яришкін О.В. на момент відібрання пояснень не володів інформацією, але те що "рижій" належить ТОВ "Агро-Профіт" підтверджується наявною документацією відповідно до якої вага культури становить 167,70 тон.

З пояснень вбачається, що 07.03.14р. вони приїхали на склади де зберігається "рижій", а саме в смт. Макошино Менського району і виявили, що склади не придатні до для зберігання, вони не замикаються і кількість сільськогосподарської продукції була на вигляд меншою ніж по документам. У зв'язку із цим було вирішено вивезти "рижій" в смт. Сосниця на свої склади, які ТОВ "Агро-Профіт" орендує. З цією метою домовились з ФОП Куслій про надання послуг по перевезенню, але не змогли належним чином здійснювати перевезення культури, бо на заваді стали працівники СТОВ ім. Шевченка, які сказали, що "рижій" належить не ТОВ "Агро-Профіт", а якійсь організації "Брикет-Центр".

Також заступник директора ТОВ "Агро-Профіт" пояснив, що за день, тобто за 07.03.14 р. вони не змогли вивезти збіжжя, бо їм заважали це робити. 08.03.14р. вони продовжили вивозити "рижій", але їм також у цьому перешкоджали працівники СТОВ ім.Шевченка і вони з даного приводу звернулись до правоохоронних органів.

Крім того Яришкін О.В. пояснив, що працівники СТОВ ім. Шевченка сказали їм, що "рижій" вони не могли дозволити вивозити без згоди директора "Брикет-Центр", але будь-яких документів стосовно належності "рижія" з боку СТОВ ім. Шевченка надати не могли. Через перешкоджання господарській діяльності, а саме, вивозу збіжжя із перешкодами, товариство понесло додаткові збитки.

Також, з тексту претензії-вимоги ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" за згаданим Договором, датованої 16.04.2014, вбачається, що разом цією претензією було надіслано ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" проект акту приймання-передачі наданих послуг зі зберігання майна у двох примірниках.

Проте, доказів, що цей акт Відповідачем за первісним позовом підписано і повернуто Зберігачу, сторонами, і, зокрема, даним Відповідачем, суду представлено не було.

На підставі викладеного, ухвалами суду від Відповідача за первісним позовом було витребувано письмове пояснення з доданням відповідних належних та допустимих письмових доказів, яким чином сторонами міг бути складений акт повернення майна, якщо згідно доводів Позивача за первісним позовом дане майно Відповідачем за первісним позовом було вивезено самовільно без будь-яких попередніх домовленостей або погоджень.

Таких пояснень від ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" суду не надійшло.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що дані матеріали перевірки Менського РВ УМВС України в Чернігівській області (ЄО №664 від 07.03.2014), за якими складено висновок №462 від 21.03.2014., зокрема і наявні в них письмові пояснення заступника директора ТОВ "Агро-Профіт" Яришкіна Олексія Віталійовича, є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт, дату та обставини повернення майна зі зберігання, а також особу представника Відповідача за первісним позовом, який забрав це майно , а тому заперечення Відповідача за первісним позовом в цій частині судом не приймаються.

Також до початку судового засідання 06.11.2014 від ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи.

У даному клопотанні ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" просить суд:

«Витребувати у ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" оригінал договору зберігання від 26.04.2011 та призначити по справі судову технічну експертизу, проведення якої доручити Київському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057).

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

1) Чи нанесено текст договору зберігання від 26.04.2011 на відтиск печатки ТОВ "АГРО-ПРОФІТ"?;

2) Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" на текст договору зберігання від 26.04.2011?;

3) Чи ідентичні чорнила на першій, другій та третій сторінках договору зберігання від 26.04.2011 та установлення фактів і способів унесення змін до договору зберігання від 26.04.2011?;

4) Чи виготовлений текст договору зберігання від 26.04.2011 у той час, яким датований договір зберігання від 26.04.2011?"

5) Чи нанесений відтиск печатки ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" на договорі зберігання від 26.04.2011 у той час яким датований договір зберігання від 26.04.2011?;

6) Чи змінювались у договорі зберігання від 26.04.2011 аркуші?;

7) Чи виконані перша, друга та третя сторінка договору зберігання від 26.04.2011 у різний час?;

8) У якій послідовності виконувались підпис уповноваженої особи ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" на договорі зберігання від 26.04.2011, відтиск печатки ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" на договорі зберігання від 26.04.2011, текст договору зберігання від 26.04.2011?;

9) У який період часу був виконаний текст договору зберігання від 26.04.2011 та нанесений відтиск печатки ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" у наданому договорі зберігання від 26.04.2011?;

10) Чи в один період часу були виконані текст та підпис уповноважної особи ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" у наданому договорі зберігання від 26.04.2011?.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.41 Господарського процесуального Кодексу України:

"Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі."

Згідно з абз.2 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи":

"Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування."

На підставі викладеного, ухвалою суду від 06.11.2014 від Відповідача за первісним позовом було витребувано належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність обґрунтованих сумнівів у справжності Договору зберігання від 26.04.2011 та можливість його підроблення.

Разом з тим, замість надання таких доказів Відповідач за первісним позовом надав письмові пояснення з викладенням гіпотетичних сумнівів та питань без відповіді, пов'язаних в першу чергу з діями представників самого цього Відповідача , а саме:

· чому Договір зберігання від імені ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" підписав не директор, а головний спеціаліст Новик Ф.В.;

· чому оригінал Договору зберігання, на який посилається Позивач за первісним позовом, у ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" відсутній;

· чому ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" жодного разу за три роки не сплачував за послуги зберігання.

Проте, Відповідачем за первісним позовом не представлено суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність дійсно обґрунтованих сумнівів у справжності Договору зберігання від 26.04.2011 та можливість його підроблення, зокрема, наприклад:

· що головний спеціаліст Новик Ф.В. ніколи не працював у ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" або не уповноважувався на підписання Договору зберігання;

· що ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" зверталося до правоохоронних органів з приводу підробки зазначеного Договору;

· що пояснюють, яким чином на договорі та акті приймання-передачі зерна з'явився відтиск мокрої печатки ТОВ "АГРО-ПРОФІТ".

При цьому, оригінал Договору зберігання представлявся представником Позивача за первісним позовом для огляду в судовому засіданні.

Видимих ознак підробки даний оригінал не містить.

Як би представник ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" дійсно бажав, то міг би бути присутнім у судових засіданнях, ознайомитись з даним оригіналом, та, за наявності, надати свої пояснення чи зауваження.

Аналогічно в судовому засіданні або шляхом ознайомлення з матеріалами справи поза його межами даний представник міг би ознайомитися і з представленою Позивачем за первісним позовом на вимогу суду та за клопотанням представника ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" копією довіреності на Новик Ф.В., при тому, що таке бажання ознайомитись висловлювалося в його клопотанні, і суд від Позивача за первісним позовом вимагав завчасного надання такої копії, а також клопотати в судовому засіданні про представлення для огляду оригіналу.

Проте, ні до судового засідання 06.11.2014, ні до судового засідання 18.11.2014 представник ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" бажання ознайомитись з матеріалами справи не виявив.

В свою чергу направлення чи не направлення первісним та новими кредиторами вимог та претензій щодо оплати послуг зберігання є їх правом, а не доказом підробки Договору зберігання.

З приводу факті відсутності актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожен календарний квартал зберігання майна та акту повернення майна висновки суду викладені вище.

На підставі зазначеного, суд доходить висновків, що Відповідачем за первісним позовом не представлено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність дійсно обґрунтованих сумнівів у справжності Договору зберігання та можливості його підроблення, а отже і дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування по даній справі, а тому клопотання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" про призначення судової технічної експертизи задоволенню не підлягає.

Крім того, експертиза з метою встановлення відносної давності виготовлення документа передбачає пошкодження та знищення як документу, який є об'єктом експертизи, так і вільних зразків.

Таким чином, для вирішення питання про призначення експертизи від Позивача за первісним позовом витребовувалися оригінал оспорюваного договору зберігання та дозвіл на його можливе пошкодження та знищення.

На думку Позивача за первісним позовом пред'явлений оригінал договору та відтиски печаток сторін на договорі не містять явних ознак його підроблення, суду пред'явлено довіреність особи, яка підписувала зазначений договір. Саме лише посилання на відсутність у ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" оригіналу договору не може бути доказом сумнівності даного договору. Доказів наявності кримінального провадження щодо підробки договору не надано.

Дозволу на долучення, а також можливе пошкодження та знищення Договору зберігання від 26.04.2011 Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Інтерагросистема" суду не надало.

Власного оригіналу даного Договору, який би міг бути предметом експертного дослідження, ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" суду не представило.

Таким чином, Відповідачем за первісним позовом не доведено факту підробки, а також і незаконності, нікчемності або підстав для визнання недійсним судом Договору зберігання від 26.04.2011, а тому даний Договір є законним та чинним.

Також, як вбачається з пояснень представника Відповідача за первісним позовом, останній з посиланням на положення вищенаведеної ч.2 ст.517 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, заперечує проти позовних вимог Позивача за первісним позовом з тих підстав, що ПАТ «Корпорація «Інтерагросистема» не повідомило ТОВ «АГРО-ПРОФІТ» про передачу права вимоги Позивачу за первісним позовом.

Як вбачається з письмових пояснень представника Позивача за первісним позовом, наданих на вимогу суду, 24.10.2014 ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" цінним листом з описом вкладення було надіслано ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" письмове повідомлення вих. №122 від 24.10.2014 про набуття прав кредитора та вимога про сплату заборгованості відносно останнього.

Копія фіскального чеку та опису вкладення від 24.10.2014 про направлення даного повідомлення міститься в матеріалах справи.

Доказів отримання даного повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" не має, крім того, попередній лист від 07.10.2014, що надсилався ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" було повернуто 06.11.2014 поштовою службою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Таким чином, суд доходить висновку, що Позивачем за первісним позовом було належним чином повідомлено Відповідача за первісним позовом про перехід до нього прав нового кредитора за Договором зберігання від 26.04.2011 шляхом направлення йому відповідного письмового повідомлення та позову з доданими до нього матеріалами, в тому числі з вищенаведеними Договорами уступки вимоги, за адресою державної реєстрації Відповідача за первісним позовом.

Не перебування останнього за місцем державної реєстрації чи не бажання отримувати поштову кореспонденцію від ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" не є підставою для визнання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не повідомленим про перехід прав нового кредитора до ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема.

Даний висновок суду опосередковано підтверджується ч.2 п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якою передбачено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З приводу того, що таке повідомлення відбулося шляхом подачі позову та після його подачі суд відмічає наступне.

Згідно з п.1.7-1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»:

«Господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи .»

З викладеного опосередковано можна зробити висновок, що якщо на момент прийняття судового рішення наявне порушене право сторони, пов'язане з виконанням грошового зобов'язання, суд може його захистити.

Згідно з ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України:

« 1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.938 Цивільного кодексу України:

1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

2. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.»

Згідно з ч.ч.1,2 ст.946 Цивільного кодексу України:

« 1. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

2. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.»

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Як передбачено ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. "

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" просить стягнути з ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" 313800,00 грн. основного боргу, виходячи з розрахунку 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50,00 грн.) - плата за 1 день зберігання майна х 1046 днів зберігання майна за період з 26.04.2011 по 07.03.2014.

Як передбачено Договором зберігання від 26.04.2011, в разі прострочення Поклажодавцем строків оплати за зберігання майна, згідно умов даного Договору, Зберігач має право стягнути з Поклажодавця пеню в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) за кожен день прострочення оплати за кожен прострочений платіж за зберігання майна згідно умов даного Договору.

Враховуючи порушення ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" строків оплати за зберігання майна, ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" просить стягнути з Поклажодавця 23318,65 грн. пені за період з 11.07.2011 по 27.08.2014.

При цьому, розмір пені обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені, та враховуючи положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Крім того, ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" просить стягнути з ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" 3% річних у розмірі 16670,93 грн. та 38404,16 грн. інфляційних за період з 11.07.2011 по 27.08.2014 відповідно до наданих розрахунків.

Разом з тим, у клопотанні, яке надійшло до суду до судового засідання 23.10.2014, Відповідач за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) просив суд звернути увагу на застосування положень чинного законодавства про строки позовної давності як щодо стягнення суми заборгованості - три роки так і застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення суми неустойки (штрафу, пені).

У письмових поясненнях, які надійшли до суду до судового засідання 18.11.2014, представник Відповідача за первісним позовом зазначив, що вищевказане звернення уваги фактично є заявою про застосування позовної давності, а тому аналогічно враховується і судом.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України:

"Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу."

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України:

"Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки."

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 зазначеного Кодексу:

"2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені)."

Відповідно до ст.262 Цивільного кодексу України:

"Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності."

Згідно з ч.ч.3,4 ст.267 зазначеного Кодексу:

"3.Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові."

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів":

"1.1. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

2.1. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

2.2. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

2.3. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

3.1. У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

4.2. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем."

Як передбачено Договором зберігання від 26.04.2011, плата за збереження майна повинна сплачуватися Поклажодавцем на користь Зберігача за кожен календарний квартал зберігання майна із розрахунку кількості днів в розрахунковому кварталі в строк до 10 числа місяця наступного після кварталу, за який здійснюється плата за зберігання.

Акт приймання-передачі зерна №01 за Договором №б/н від 26.04.2011 підписано між сторонами 26.04.2011.

Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Інтерагросистема" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" 313800,00 грн. основного боргу, виходячи з розрахунку 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50,00 грн.) - плата за 1 день зберігання майна х 1046 днів зберігання майна за період з 26.04.2011 по 07.03.2014.

При цьому, оплату за 2 квартал 2011 року у сумі 19800,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" повинно було здійснити до 10.07.2011 року.

Відповідно до п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань:

"Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року. "

Таким чином, строк позовної давності в даному випадку сплив 09.07.2014.

Оплату за 3 квартал 2011 року у сумі 27600,00 грн. ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" повинно було здійснити до 10.10.2011 року.

Таким чином, оскільки останнім днем своєчасного здійснення даного платежу було 09.10.2011, право на пред'явлення позову з приводу даного платежу виникло з 10.10.2011, а тому останнім днем строку позовної давності в даному випадку є 09.10.2014.

Первісна позовна заява датована 01.10.2014 вих.№111, до суду надійшла 09.10.2014.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми основного боргу сплив лише щодо оплати за 2 квартал 2011 року у сумі 19800,00 грн.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що первісний позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 294000,00 грн.

В стягненні решти суми основного боргу має бути відмовлено.

Щодо нарахування пені за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" строків оплати за зберігання майна у розмірі 23318,65 грн. пені за період з 11.07.2011 по 27.08.2014, суд зазначає наступне.

Розмір пені Позивачем за первісним позовом обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені, та враховуючи положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів":

"3.2. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

4.3. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором)."

Згідно з п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання , та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається з наданого розрахунку пені, граничним строком оплати за кожний квартал Позивачем за первісним позовом визначено 10 число місяця наступного після кварталу, за який здійснюється плата за зберігання.

Разом з тим, за 1 квартал 2014 року Позивачем за первісним позовом граничним строком оплати визначено 18.03.2014.

З урахуванням умов Договору зберігання, оскільки оплата повинна була здійснена в строк до 10 числа місяця наступного після кварталу, за який здійснюється плата за зберігання, суд приходить до висновку, що граничним строком оплати за 1 квартал 2014 року фактично є 09.04.2014, а не 18.03.2014.

На підставі викладеного, враховуючи строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та не виходячи за межі визначеного Позивачем за первісним позовом періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання такого зобов'язання, і зазначеного максимального розміру пені, суд приходить до висновку, що позов щодо пені підлягає задоволенню в частині стягнення 6348,89 за період з 09.10.2013 по 27.08.2014, а саме:

- 884,71 грн. пені, нарахованої на суму 27600,00 грн. (за 2 квартал 2013 року), за період з 09.10.2013 по 06.01.2014;

- 1769,42 грн. пені, нарахованої на суму 27600,00 грн. (за 3 квартал 2013 року), за період з 11.10.2013 по 08.04.2014;

- 2155,06 грн. пені, нарахованої на суму 27600,00 грн. (за 4 квартал 2013 року), за період з 11.01.2014 по 09.07.2014;

- 1539,70 грн. пені, нарахованої на суму 19500,00 грн. (за 1 квартал 2014 року), за період з 09.04.2014 по 27.08.2014.

В стягненні решти пені має бути відмовлено.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, та не виходячи за межі визначеного Позивачем за первісним позовом періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного максимального розміру відповідних нарахувань, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 16670,93 грн. та 38404,16 грн. інфляційних за період з 11.10.2011 по 27.08.2014 підлягають частковому задоволенню в сумі 14748,63 грн. 3% річних за період з 11.10.2011 по 27.08.2014 та 35960,83 грн. інфляційних за період з 11.10.2011 по 27.08.2014 (фактично з жовтня 2011 року по липень 2014 року згідно індексів інфляції, наведених в розрахунку) без урахування відповідних нарахувань на суму основного боргу 19800,00грн. за 2 квартал 2011 року, за якою сплив строк позовної давності, а також враховуючи, що, як зазначено вище, граничним строком оплати 19500,00 грн. за 1 квартал 2014 року є 09.04.2014, а також враховуючи часткову невірність нарахування 3% річних.

В решті стягнення 3% річних та інфляційних має бути відмовлено.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:

"Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами."

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України:

"Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування."

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.»

Відповідач за первісним позовом доказів своєчасної повної оплати за зберігання майна, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в частині стягнення 294000,00 грн. основного боргу, 6348,89 грн. пені, 14748,63 грн. - 3% річних та 35960,83 грн. інфляційних.

В решті первісного позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

У зустрічному позові має бути відмовлено з підстав зазначених вище.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України":

"Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого.

4.1. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру."

З урахуванням викладеного, враховуючи часткове задоволення первісного позову, суд приходить до висновку, що судовий збір має бути покладено на сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Оскільки первісні позовні вимоги задоволено в сумі 351058,35 грн., з Відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 7021,17 грн. судового збору.

Судовий збір за зустрічний позов повністю покладається на Позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.4-3,22,33,34,41,43,49,75,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (вул. Гастелло, 4-А, м. Мена, Чернігівська область, 15600, ідентифікаційний код 36645026) на користь Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" (юридична адреса: вул. Гастелло, 4, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600, адреса для листування: вул. 50 років ВЛКСМ, 20-А, м. Чернігів, 14037, ідентифікаційний номер 24839440) 294000 грн. 00 коп. основного боргу, 6348 грн. 89 коп. пені, 14748 грн. 63 коп. - 3% річних, 35960 грн. 83 коп. інфляційних та 7021 грн. 17 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті первісного позову, а саме в стягненні 19800 грн. 00 коп. основного боргу, 16969 грн. 76 коп. пені, 2443 грн. 33 коп. інфляційних та 1922 грн. 30 коп. - 3% річних відмовити.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20 листопада 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір

.