Постанова

від 16.02.2015 по справі 927/1597/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа№ 927/1597/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Заїка В.М., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

третя особа 1:не з'явився;

третя особа 2:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2014

у справі № 927/1597/14 (головуючий суддя: Кушнір І.В.)

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ"

про стягнення 392193,74 грн.

за зустрічним Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ"

3) Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

про визнання недійсними договорів уступки вимоги (цесії)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.11.2014 року по справі 927/1597/14 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" на користь Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" 294000 грн. 00 коп. основного боргу, 6348 грн. 89 коп. пені, 14748 грн. 63 коп. - 3% річних, 35960 грн. 83 коп. інфляційних та 7021 грн. 17 коп. на відшкодування судового збору.

У зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Чернігівської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 26.01.2015.

22.01.2015 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

26.01.2015 представником Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

26.01.2015 позивач, третя особа 1, третя особа 2, в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2015 розглянувши подане представником скаржника клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 розгляд справи відкладено на 16.02.2015р.

12.02.2015 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, для розгляду справи № 927/1597/14 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О, судді - Ткаченко Б.О., Шевченко Є.О.

16.02.2015 відповідач, третя особа 1, третя особа 2, в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач третя особа 1, третя особа 2 повідомлені належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З метою не порушення та не обмеження сторін у здійсненні прав, передбачених п. 1 ст. 6 § 1, ст. 8, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

16.02.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2014 року по справі 927/1597/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

26.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР" (Зберігач) було укладено договір зберігання (надалі - Договір), за умовами якого Зберігач зобов'язується на умовах, встановлених даним Договором, зберігати насіння рижика (Camelina Satina), передані йому Поклажодавцем на підставі Акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1), і повернути їх у цілості на першу вимогу Поклажодавця.

Згідно Договору Поклажодавець розраховується зі Зберігачем за збереження майна із розрахунку 300,00 (триста) грн. за один день, в тому числі ПДВ 50,00 (п'ятдесят) грн. Плата за збереження майна повинна сплачуватися Поклажодавцем на користь Зберігача за кожен календарний квартал зберігання майна із розрахунку кількості днів в розрахунковому кварталі в строк до 10 числа місяця наступного після кварталу, за який здійснюється плата за зберігання.

Відповідно Договору він набирає чинності з моменту підписання Акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного Договору, і діє до 31 грудня 2011 року. Поклажодавець має право в будь-який час забрати все передане на зберігання майно, а цей договір розірвати достроково, повідомивши про це Зберігача за 5 днів у письмовій формі. Зберігач не має права розірвати цей договір в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії. Закінчення строку дії даного договору не звільняє Сторони від повного виконання зобов'язань за даним договором. Якщо після завершення строку дії Договору майно продовжує знаходиться на зберіганні, то вважається, що Договір пролонгований на невизначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі зерна №01 за Договором №б/н від 26 квітня 2011 року, Зберігач прийняв, а Поклажодавець передав майно - насіння рижія (Camelina Satina) в кількості 160 тонн, оціночна вартість якого становить 12800000 грн.

22.04.2014 ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" була надіслана ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" претензія-вимога на суму 313800,00 грн. в зв'язку з тим, що ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" самовільно вивіз із складських приміщень Зберігача все майно, що знаходилося на зберіганні, без будь-яких попередніх домовленостей або погоджень, розрахунку зі Зберігачем за зберігання майна ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не здійснив.

Проте, зазначена претензія залишилась без відповіді та реагування.

03.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ ЦЕНТР" (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" (Цесіонарій) було укладено договір уступки вимоги (цесії), згідно з яким Цедент передає, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (Боржник - згідно Договору) на суму основного боргу в розмірі 313800,00 грн. згідно Договору укладеного між Боржником та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню відносно Боржника за вказаним Договором зберігання, у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим Договором.

13.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" (Цедент) та Приватним акціонерним товариством "Корпорація "Інтерагросистема" (Цесіонарій) було укладено договір уступки вимоги (цесії), відповідно до якого Цедент передає, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові на підставі Договору уступки вимоги (цесії) від 03.07.2014 року і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" (Боржник згідно Договору) на суму основного боргу в розмірі 313800,00 грн. згідно Договору укладеного між Боржником та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню відносно Боржника за вказаним Договором зберігання, у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим Договором.

Таким чином, зазначені вище обставини і стали підставою для звернення ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" з позовом у даній справі про стягнення 392193,74грн., в тому числі 313800,00 грн. основного боргу, 23318,65 грн. пені, 16670,93 грн. - 3% річних та 38404,16грн. інфляційних.

В свою чергу ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" подало зустрічний позов до ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" та ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" про визнання недійсними договорів уступки вимоги (цесії) від 03 липня 2014 року та від 13 серпня 2014 року.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу за зустрічним позовом стало відомо про укладення між ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" та ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" договору уступки вимоги (цесії) від 03 липня 2014 року лише після отримання позовної заяви.

До того ж, жодного повідомлення про передачу ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР" права вимоги ТОВ "БРИКЕТ СОСНИЦЯ" на суму боргу згідно Договору зберігання від 26.04.2011, укладеного між ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" та ТОВ "БРИКЕТ ЦЕНТР", а також на суму штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню за вказаним договором зберігання ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" не отримував, що є порушенням п.1.ч.1. ст.512, п.1, п.2 ст.516, ч.2. ст.517, ст.518 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В п.1. ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1. ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ст. 516 Цивільного кодексу України визначають, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. "

Із положень ст.517 Цивільного кодексу України випливає, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно зі ст.518 Цивільного кодексу України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що не передбачає прямого обов'язку первісного та нового кредиторів повідомити боржника про заміну кредитора, а лише наслідки такого неповідомлення, і, головне, не передбачає такого наслідку неповідомлення боржника, як нікчемність чи можливість визнання недійсним правочину про заміну кредитора в зобов'язанні.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також те які саме його права були порушені і які підлягають захисту в той час як він не є стороною оскаржуваних договорів.

При недоведеності під час розгляду справи факту порушень позивача за первісним позовом та тертими особами за первісним позовом прав скаржника відповідно до визначених ним за зустрічним позовом підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних за зустрічним позовом вимог є обґрунтованими.

Щодо вимог заявлених за первісним позовом.

Як вбачається з первісного позову та пояснень позивача за первісним позовом, акт повернення майна сторонами не складався, оскільки 07.03.2014 ТОВ "АГРО-ПРОФІТ" самовільно, без будь-яких домовленостей зі Зберігачем, вивезло усе майно, яке знаходилося на зберіганні, що підтверджується висновком Менського РВ УМВС України, копія якого є у матеріалах справи, що наряду з ухиленням Поклажодавця від спроб урегулювання відносин унеможливлювало складання та підписання такого акту.

В матеріалах справи наявний висновок №462 від 21.03.2014 Менського РВ УМВС України в Чернігівській області (матеріали перевірки ЄО №664 від 07.03.2014) в якому зазначено, що 07.03.2014 року до Менського РВ УМВС по телефону звернулась гр. Чичкан Тетяна Феодосіївна 1965 р.н., жителька м. Мена, вул. Ринкова, 10, яка повідомила, про те, що на території ТОВ "Брикет-Центр", який знаходиться в смт. Макошино склалася конфліктна ситуація з співробітниками ТОВ "Агро-Профіт" з приводу зерна.

В ході перевірки було встановлено, що гр. Чичкан Т.Ф., проживає за вище вказаною адресою. Так гр. Чичкан Т.Ф. повідомляє, що 07.03.2014 року в денний час доби, працівниками ТОВ "Агро-Профіт" було вивезено з гаражів які знаходяться в смт. Макошино зерно, яке було на зберіганні в ТОВ "Брикет-Центр" без будь-якої домовленості. Потім гр. Чичкан Т.Ф. зателефонувала до Менського РВ та повідомила про дану подію, для того щоб зафіксувати даний факт.

Оскільки, згідно зібраних даних та встановлених обставин в даному випадку відсутні будь-які ознаки складу злочину передбачені КК України, а вбачаються цивільно-правові відносини, то перевірку було припинено.

В матеріалах справи, по даному факту містяться письмові пояснення заступника директора ТОВ "Агро-Профіт" Яришкін Олексій Віталійович в яких зазначено те, що ТОВ "Агро-Профіт" відповідно до документації належить сільськогосподарська культура "рижій", яка зберігається на складах, що належать СТОВ ім. Шевченка.

Про те на яких підставах майно ТОВ "Агро-Профіт" перебуває на цих складах Яришкін О.В. на момент відібрання пояснень не володів інформацією, але те що "рижій" належить ТОВ "Агро-Профіт" підтверджується наявною документацією відповідно до якої вага культури становить 167,70 тон.

Також зазначено, що 07.03.14р. вони приїхали на склади де зберігається "рижій", а саме в смт. Макошино Менського району і виявили, що склади не придатні до для зберігання, вони не замикаються і кількість сільськогосподарської продукції була на вигляд меншою ніж по документам. У зв'язку із цим було вирішено вивезти "рижій" в смт. Сосниця на свої склади, які ТОВ "Агро-Профіт" орендує. З цією метою домовились з ФОП Куслій про надання послуг по перевезенню, але не змогли належним чином здійснювати перевезення культури, бо на заваді стали працівники СТОВ ім. Шевченка, які сказали, що "рижій" належить не ТОВ "Агро-Профіт", а якійсь організації "Брикет-Центр".

До того ж, заступник директора ТОВ "Агро-Профіт" пояснив, що за день, тобто за 07.03.14 р. вони не змогли вивезти збіжжя, бо їм заважали це робити.

08.03.14р. вони продовжили вивозити "рижій", але їм також у цьому перешкоджали працівники СТОВ ім.Шевченка і вони з даного приводу звернулись до правоохоронних органів.

Крім того, Яришкін О.В. пояснив, що працівники СТОВ ім. Шевченка сказали їм, що "рижій" вони не могли дозволити вивозити без згоди директора "Брикет-Центр", але будь-яких документів стосовно належності "рижія" з боку СТОВ ім. Шевченка надати не могли. Через перешкоджання господарській діяльності, а саме, вивозу збіжжя із перешкодами, товариство понесло додаткові збитки.

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд вірно встановив, що Договір зберігання від 26.04.2011 та Акт приймання-передачі зерна №01 за Договором №б/н від 26.04.2011 є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт, дату та підставу передачі майна на зберігання, так-як підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Окрім зазначеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку проте, що належними та допустимими доказами, які підтверджують факт, дату та обставини повернення майна зі зберігання, а також особу представника відповідача за первісним позовом, який забрав це майно є матеріали перевірки Менського РВ УМВС України в Чернігівській області (ЄО №664 від 07.03.2014), за якими складено висновок №462 від 21.03.2014., письмові пояснення заступника директора ТОВ "Агро-Профіт" Яришкіна Олексія Віталійовича.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною 1,2 ст.946 Цивільного кодексу України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Оскільки договір зберігання є оплатним, то обов'язок поклажодавця за договором оплатити плату за зберігання виникає згідно з положеннями Закону.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Крім того, позивачем за первісним позовом було заявлено вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом пені, 3% річних, інфляційних за період з 11.07.2011 по 27.08.2014.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором передбачено, що в разі прострочення Поклажодавцем строків оплати за зберігання майна, згідно умов даного Договору, Зберігач має право стягнути з Поклажодавця пеню в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) за кожен день прострочення оплати за кожен прострочений платіж за зберігання майна згідно умов даного Договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Разом з тим, відповідач за первісним позовом подав клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення суми заборгованості - три роки так і застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення суми неустойки (штрафу, пені).

З оскаржуваного рішення вбачається, що врахувавши положення та вимоги ст. 256, 257, 258, 261, 262, 267 ЦК України місцевий господарський суд вірно встановив, що строк позовної давності за первісним позовом сплив 09.07.2014, в зв'язку з чим строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми основного боргу сплив лише щодо оплати за 2 квартал 2011 року у сумі 19800,00 грн., а тому первісний позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 294000,00 грн.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача за первісним перед позивачем за первісним позовом належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем за первісним позовом не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції саме в розмірі 294000,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та не виходячи за межі визначеного позивачем за первісним позовом періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання такого зобов'язання, і зазначеного максимального розміру пені, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позов щодо пені підлягає задоволенню в частині стягнення 6348,89 грн. за період з 09.10.2013 по 27.08.2014

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд здійснив власні перерахунки 3% річних та інфляційних дійшов висновку, що до стягнення підлягає 14748,63 грн. 3% річних за період з 11.10.2011 по 27.08.2014 та 35960,83 грн. інфляційних за період з 11.10.2011 по 27.08.2014.

Перевіривши власні розрахунки 3% річних та інфляційних місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку щодо їх вірності, в зв'язку з чим вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних обґрунтовано була задоволена саме в розмірі 14748,63 грн. 3% річних за період з 11.10.2011 по 27.08.2014 та 35960,83 грн. інфляційних за період з 11.10.2011 по 27.08.2014

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2014 року по справі 927/1597/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОФІТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2014 року по справі 927/1597/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/1597/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Е.О. Шевченко