Ухвала

від 19.11.2014 по справі 747/22/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 747/22/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/722/2014 Категорія - ч.2 ст.286 КК Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2 суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника-адвоката ОСОБА_7

представника потерпілої адвоката ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260260000115, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, раніше не судимий, -

обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України, -

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за частиною 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. ст. 75 76 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов`язків: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Питання речових доказів вирішено згідно вимог ст. 100 КПК України.

Суд стягнув з ОСОБА_6 на користь:

- Талалаївської центральної районної лікарні 1528 грн. 12 коп., на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» - 6274 грн. 12 коп. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_11 .

- держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у сумі 4736 грн.

Суд стягнув із ВАТ НАСК «Оранта» на користь потерпілої ОСОБА_11 7607 грн. 28 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Як встановив суд, 19 травня 2013 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем ВАЗ - 211040, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху по вул. Перемоги, в смт. Талалаївка, в напрямку села Харкове, зі швидкістю, яка перевищувала 60 км / год., в порушення пунктів 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху, перед перехрестям з вул. Комсомольська, змінив напрямок руху та наїхав на велосипедиста ОСОБА_12 , яка розпочинала поворот ліворуч і виїхала на смугу руху автомобіля Винограденка.

Внаслідок наїзду автомобіля велосипедист ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток нижньої третини правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження у справі щодо ОСОБА_6 закрити, мотивуючи тим, що підпункт е пункту 2.14 Правил дорожнього руху надає водієві право відступати від вимог законодавства в умовах непереборної сили або, коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Відповідно до п. 1.4 і п. 12.3 ПДР та судової автотехнічної експертизи від 27.07.2014 року, з появою на проїжджій частині ОСОБА_12 , водій ОСОБА_6 , на шляху якого виникла така небезпека, звільняється від відповідальності за наслідки необачних, несподіваних дій інших осіб, вчинених з порушенням вимог ПДР, яким суд першої інстанції, не приділив уваги. На думку захисника, судом не встановлено прямого причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та наїздом на велосипедиста.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 також просить про скасування вироку, вказуючи, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини потерпілої ОСОБА_12 , яка несподівано на велосипеді повернула вліво та виїхала на смугу його руху. Він гальмував та звертав правіше, щоб уникнути зіткнення. ОСОБА_12 , помітивши його автомобіль, повернулася назад і потрапила під наїзд автомобіля.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову, стягнути на користь потерпілої ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди із ВАТ НАСК «Оранта» 5000 грн., із ОСОБА_6 45000 грн. та виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на стягнення на користь потерпілої ОСОБА_11 на відшкодування матеріальної шкоди 7607 грн. 28 коп. із ОСОБА_6 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 26-1 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілому - фізичній особі, яка одержала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода відшкодовується у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Згідно ст. 24.1 названого Закону, матеріальна шкода відшкодовується потерпілому страховиком, а не обвинуваченим.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційних скарг, вказуючи, що перевищення швидкості водієм та маневрування відповідали Правилам дорожнього руху, прокурора.я кий підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, представника потерпілої, який погодився з доводами апеляційної скарги прокурора і заперечував проти доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, зазначаючи, що останні ототожнюють поняття небезпека для руху та перешкода для руху, щоб уникнути відповідальності, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.

Як убачається з протоколу огляду місця події та схеми дорожньо-транспортної пригоди, обвинувачений ОСОБА_6 рухався на автомобілі ВАЗ, в тому ж напрямку, що й він, по узбіччю, на велосипеді рухалася потерпіла ОСОБА_11 , яка перевозила на багажнику мішок, в руках тримала косу. Перед перехрестям вулиць Перемоги з Комсомольською в смт. Талалаївка, ОСОБА_11 намагалася повернути вліво, проте помітивши на смузі руху автомобіль ОСОБА_6 , повернулася назад, в цей час ОСОБА_6 розпочав гальмувати та змінювати напрямок руху в бік, куди звернула велосипедист, наїхав на її, заподіявши відкритий перелом обох кісток нижньої третини правої гомілки, який відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Визнаючи винним ОСОБА_6 в порушенні п. п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, суд зазначив, що обвинувачений як водій, не вибрав безпечної швидкості руху, яка в населеному пункті перевищувала 60 км/год, (була 78-81 км/год) при появі велосипедиста не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого наїхав та травмував велосипедиста.

Пункт 12.3 Правил дорожнього руху покладає обов`язок на водія, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний виявити, вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Під перешкодою для руху в п. 1. 10 Правил дорожнього руху розуміють нерухомі об`єкти, велосипедист до такого обєкта не відноситься.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про винуватість потерпілої - велосипедиста в порушенні правил безпеки руху, ґрунтуються на висновках судової автотехнічної експертизи від 27липня 2014 року( том 2 а. п. 96-107), в яких зазначено, що дії велосипедиста ОСОБА_11 не відповідали п. 6.4, 9.3, 9.4, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху.

У цьому ж висновку, також зазначено, що за прийнятих обставин, виникнення небезпеки для руху і швидкості автомобіля ВАЗ 60 км/год ОСОБА_6 мав технічну можливість шляхом застосування екстреного гальмування керованого автомобіля уникнути зіткнення з велосипедистом ОСОБА_11 . При швидкості руху автомобіля ВАЗ 78-.81 км/год. такої можливості водій не мав.

Посилання захисника на підпункт е пункту 2.14, п. 1.4 і п. 12.3 Правил дорожнього руху, як обґрунтування правомірної поведінки водія транспортного засобу, не виправдовують ОСОБА_6 у вчиненому злочині.

Пункт 1.4 Правил дорожнього руху розміщений в загальних положеннях і констатує, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Потерпіла ОСОБА_11 мала право розраховувати, що водій ВАЗ рухатиметься не перевищуючи швидкість руху в населеному пункті.

Положення вимог підпункт е пункту 2.14 та п. 12.3 Правил дорожнього руху також не вказують на правомірність поведінки водія ОСОБА_6 .

У даному випадку, можливість запобігти зіткненню з велосипедистом у водія була, при додержанні швидкості руху в населеному пункті не більше 60 км/год, і у разі вжиття заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, замість зміни напрямку руху вправо.

Вирішуючи питання про наявність прямого причинного зв`язку між діяннями, пов`язаними з порушеннями правил безпеки руху, суд першої інстанції дослідив порушення обох учасників руху і закономірно прийшов до висновку, що травмування велосипедиста пов`язане саме з порушеннями правил безпеки руху, допущеними водієм ОСОБА_6 .

Так, пункт 6. 4 Правил дорожнього руху дозволяє велосипедисту перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати велосипедом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Потерпіла перевозила на багажнику мішок трави, в руках тримала косу, проте рухалася узбіччям і ніяким чином ніяких перешкод перевезенням вантажу не створювала.

Подавати сигнал рукою про поворот вліво, велосипедист не могла, оскільки була зайнята керуванням велосипедом. Такі її дії не відповідали вимогам п. п. 9.3, 9.4 Правил безпеки руху, проте виконання цих вимог, ніяким чином не врятували б її від наїзду автомобіля ВАЗ. У дорожній обстановці, що сталася, водій ОСОБА_6 , який рухався з перевищенням швидкості руху, не зміг би зупинитися і пропустити велосипедиста.

Пункти 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху регулюють рух механічних транспортних засобів, до яких велосипед не відноситься, а тому за їх невиконання чи виконання, велосипедист відповідальності не несе.

Отже, висновки суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, наданим та перевіреним під час судового засідання доказам, яким надана правова оцінка з точки зору достатності та взаємозв`язку. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосований правильно і покарання обвинуваченому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.

Разом з тим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 24. 1 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в редакції від 4 лютого 2013 року, відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого покладається на страховика.

На лікування потерпілої ОСОБА_11 було потрачено 7607 грн. 28 коп., що підтверджується медичними документами та фіскальними чеками і підлягає стягненню з ВАТ НАСК „Оранта. Суд першої інстанції в резолютивній частині вироку стягнув витрати на лікування із страховика, тоді як у мотивувальній частині зазначив про поділ цих витрат між обвинуваченим та страховою компанією, що суперечить нормам цивільного законодавства.

Також, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд не звернув уваги, що згідно ст. 26-1 названого Закону потерпілому - фізичній особі, яка одержала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода відшкодовується у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Згідно страхового поліса № АС/1182971 ця сума складає 50 тисяч. грн.., відповідно стягненню з ВАТ НАСК „Оранта підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 5000 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого в розмірі 45000 гр. При визначенні розміру моральної шкоди необхідно виходити як із тяжкості тілесних ушкоджень, одержаних потерпілою, фізичних та психологічних страждань, суттєвих змін у її житті, а також поведінки її на дорозі, засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілій, характеру травм, обставин події, необережної форми вини, матеріального стану обвинуваченого, цілком обґрунтованим буде визначити розмір моральної шкоди в сумі 25000 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 76 КК України, із змінами, внесеними Законом України від 14.04. 2009 року № 1254-УІ, контроль за поведінкою засудженого здійснює кримінально-виконавча інспекція, а не її органи чи орган. В резолютивній частині вироку суд зазначив, що контроль за поведінкою ОСОБА_6 належить покласти на орган та органи кримінально-виконавчої інспекції, що необхідно виправити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6 , в частині вирішення цивільного позову змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку висновки суду про доцільність покладення матеріальної шкоди в розмірі 7607 грн. 28 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_11 на обвинуваченого ОСОБА_6 та співвідповідача ВАТ НАСК „Оранта.

Стягнути з ВАТ НАСК „Оранта на користь потерпілої ОСОБА_11 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної травмуванням в дорожньо-транспортній пригоді.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_11 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної травмуванням в дорожньо-транспортній пригоді.

В порядку ч.2 ст. 404 КПК України в резолютивній частині вироку замінити слова „органу кримінально-виконавчої інспекції, „органи кримінально-виконавчої інспекції на „кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_13 АНТИПЕЦЬ ОСОБА_14