Ухвала

від 19.11.2014 по справі 826/11107/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11107/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В.,Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно - монтажний поїзд по Водопостачанню № 95 (Водрем - 95)» відкритого акціонерного транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2014 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва до Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно - монтажний поїзд по Водопостачанню № 95 (Водрем - 95)» відкритого акціонерного транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж», третя особа Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И Л А :

УПФУ в Солом'янському районі м. Києва звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДП «Спеціалізований будівельно - монтажний поїзд по Водопостачанню № 95 (Водрем - 95)» відкритого акціонерного транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж» про стягнення заборгованості по нарахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2 за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року у розмірі 8 778 грн. 65 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДП «Спеціалізований будівельно - монтажний поїзд по Водопостачанню № 95 (Водрем - 95)» відкритого акціонерного транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено за відповідачем розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року у розмірі 8 778 грн. 65 коп.

У зазначених розрахунках відшкодування витрат включено особу, якій призначено пенсію на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_2

Останній розрахунок, де зазначено заборгованість на 01.05.2014 року у розмірі 8 269, 32 грн. та суму, яка нарахована за травень 2014 року у розмірі 509, 33 грн. (разом 8 778, 65) відповідач отримав 26.05.2014 року. Проте, станом на дату подання адміністративного позову кошти від відповідача за фактичні витрати на виплату та доставку пенсії на рахунки управління Пенсійного фонду України не надходили.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та списком № 2 , покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з аналізу положень наведених вище законів обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.11.2013 року по справі № 21-386а13 та від 19.03.2013 по справі № 21-59а13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівник якого вийшов на пільгову пенсію та не працював повний робочий день на підземних роботах (видобуток вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин), зобов'язаний сплатити позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсії за січень - травень 2014 року у сумі 8 778 грн. 65 коп.

Крім того, судова колегія не може не зауважити, що відповідачем отримано від Управління розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання. Оскільки розрахунки відповідач не оскаржив, вони є обов'язковими для виконання .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.06.2013 року № К/9991/32134/12.

Посилання апелянта на те, що пенсія ОСОБА_2 призначена за ст. 100 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», яка не передбачає відшкодування відповідних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, колегією суддів не приймається до уваги з таких підстав.

Згідно ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Аналіз вказаних норм закону дає підстави апеляційній інстанції дійти висновку, що: по-перше, згідно пункту «б)» встановлено порядок розрахунку зниження віку (особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12), по-друге, таке призначення пенсії відбувається у відповідності до статті 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», по-третє, таке призначення проводиться з врахуванням, зокрема, статті 13 закону, тобто згідно встановлених законом положень про право на пенсію на пільгових умовах за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_2 призначена пенсія у відповідності до положень ст.12 та 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням положень ст.100 цього закону: «за віком. Робота за списком 2». При цьому судова колегія зазначає, що остання є по суті бланкетною нормою, яка визначає лише окрему самостійну умову при якій призначаються пенсії за віком згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення», та й, відповідно, застосовуються у зв'язку з цим ст.ст. 12, 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Щодо посилання апелянта на відсутність підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах, через не проведення атестації робочих місць, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно ч. 2 п. 4 згаданого Порядку, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівника підприємства, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційних прав на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах та не звільняє підприємство від обов'язку з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

За ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно - монтажний поїзд по Водопостачанню № 95 (Водрем - 95)» відкритого акціонерного транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж»- залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.