Постанова

від 10.11.2014 по справі 826/12193/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2014 року 11:45 № 826/12193/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» (надалі - позивач або ТОВ «Стелс-1») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2014 року № 0004632208 та № 0004622208.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Стелс-1» не порушувало вимог п.198.3., п.198.6. ст.198 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентом.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту та валових витрат по таким операціям.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.78.1.11. п.78.1. ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві постанови старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Здрілько В.М. від 17.02.2014 року, наказом начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.04.2014 року № 933 призначена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий Дім «Стироплен» (код ЄДРПОУ 35872120) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та оформлене направлення на перевірку від 14.04.2014 року № 398/26-58-22-08-09, які вручені представнику позивача під розписку.

Так, у період з 14.04.2014 року по 18.04.2014 року, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий Дім «Стироплен» (код ЄДРПОУ 35872120) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.04.2014 року № 15/26-58-22-08-11/25194040, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 651 667,00 грн., у т.ч. квітень 2012 року на суму 280000,00 грн., за травень 2012 року на суму 20500,00 грн., за червень 2012 року на суму 166667,00 грн.;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 684250,00 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 684250,00 грн.

Так, наявність порушень позивачем норм податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки від 28.04.2014 року № 15/26-58-22-08-11/25194040, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Торговий Дім «Стироплен», по яким сформував податкових кредит та валові витрати.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Торговий Дім «Стироплен», ґрунтувалися на наступних договорах:

про надання юридичних послуг від 26.03.2012 року № ЮП 26/03, за умовами якого, Виконавець (ТОВ «ТД «Стироплен») зобов'язується за завдання Замовника (позивач) надавати юридичні послуги, а Замовник зобов'язується оплачувати Виконавцю зазначені послуги. Перелік послуг, який зобов'язується надавати Виконавець, а Замовник оплатити, погоджено в кошторисі, який є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість послуг за цим договором, визначається відповідно до кошторису, який є невід'ємною частиною договору;

про надання маркетингових послуг від 30.03.2012 року № МК 30/03, за умовами якого, Замовника (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «ТД «Стироплен») приймає на себе виконання робіт стосовно надання комплексних маркетингових послуг, проводить маркетингові дослідження. Загальна вартість послуг за цим договором, визначається відповідно до протоколу погодження послуг та цін, який є невід'ємною частиною договору;

від 02.04.2012 року № РД 02/04, за умовами якого, Замовник поручає Виконавцю та оплачує, а Виконавець надає послуги по художньому оформленню та розміщенню реклами на транспорті. Загальна вартість послуг за цим договором, визначається відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору;

від 25.04.2012 року № РД 25/04, за умовами якого, Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець надає послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції та передає Замовнику результат наданих послуг у формі, придатній для використання та відповідній нормам, стандартам та правилам, встановленим законодавством України, у тому числі в сфері захисту права інтелектуальної власності. Загальна вартість послуг за цим договором, визначається відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору;

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «ТД «Стироплен» на адресу позивача були виписані наступні первинні документи: акти здачі-прийняття наданих послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти прийому-передачі наданих маркетингових послуг та податкові накладні (включені до ЄРПН), які були підписані від імені директора ТОВ «ТД «Стироплен» - ОСОБА_2

Суд вважає, що без належної правової оцінки вищенаведеним первинним документам, в основу висновків акту перевірки позивача від 28.04.2014 року № 15/26-58-22-08-11/25194040, відповідачем покладена інформація, зафіксована в постанові старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Здрілько В.М. від 17.02.2014 року; протоколі допиту свідка від 10.10.2013 року та акті ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 145/22-50/35872120 від 06.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Стироплен», код ЄДРПОУ 35872120 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період травень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року».

Так, постановою старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Здрілько В.М. від 17.02.2014 року зафіксовано, що в ході розгляду кримінального провадження встановлено створення невстановленим особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі, ТОВ «ТД «Стироплен» з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того, службові особи ТОВ «Стелс-1» за період з квітня 2012 року по липень 2012 року за результатами проведення взаєморозрахунків з ТОВ «ТД «Стироплен» завищили податковий кредит на загальну суму 665 000,00 грн. Також, під час досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_2, який значиться як директор ТОВ «ТД «Стироплен», який показав, що не причетний до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «Стироплен».

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 10.10.2013 року, складеного старшим слідчим першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової міліції Здрілько В.М., він повідомив, що не реєстрував ТОВ «ТД «Стироплен» з метою зайняття підприємницькою діяльністю, а його документи та дані були використані невідомими особами для реєстрації підприємства; на зазначеному товаристві він ніколи не працював та не вів фінансово-господарської діяльності; бухгалтерського чи податкового обліку товариства не вів, не заповнював, не підписував і не подавав до податкових органів податкової звітності; печатки товариства також не отримував, рахунки в банках не відкривав, грошовими коштами товариства не розпоряджався; на посаді директора товариства ніколи не працював; свідоцтва платника ПДВ не отримував та нікому не доручав це робити.

Крім того, актом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 145/22-50/35872120 від 06.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Стироплен», код ЄДРПОУ 35872120 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період травень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року» зафіксовано, що операції ТОВ «ТД «Стироплен» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, отже ТОВ «ТД «Стироплен» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ТД «Стироплен» до контрагентів-покупців. Таким чином, фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТД «Стироплен» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності. Отже, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТД «Стироплен» та контрагентами-покупцями є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Стироплен», а складені по таким операція первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості. Таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ТОВ «ТД «Стироплен».

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки від 28.04.2014 року № 15/26-58-22-08-11/25194040, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Суд звертає увагу, що у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про не підтвердження реальності його угод (здійснених господарських операцій з контрагентом), тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

При цьому, за правилами п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Не зважаючи на зазначене, на підставі акта перевірки від 28.04.2014 року № 15/26-58-22-08-11/25194040 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 року:

№ 0004632208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 651 667,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 325 834,00 грн.;

№ 0004622208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 684 250,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 171 063,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач у порядку адміністративного оскарження (ст.56 Податкового кодексу України), оскаржував їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Держаної фіскальної служби України, в результаті чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи, є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, позивач мав договірні відносини з ТОВ «ТД «Стироплен», на підтвердження реальності яких, позивачем подані суду виписані зазначеним контрагентом первинні документи, підписані від імені ТОВ «ТД «Стироплен» його директором - ОСОБА_2 та скріплені печаткою, зокрема, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи представника відповідача, викладені в акті перевірки позивача, представлені в судовому засіданні та викладені в письмових запереченнях на позов.

Крім того, в ході розгляду даної справи, судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «ТД «Стироплен».

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та валові витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагента.

В той же час, доводи відповідача на невідповідність наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Стироплен» вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом до уваги не приймаються, оскільки, а ні з акту перевірки, а ні з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, суду не вдалось встановити розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом, крім посилання на факт підписання первинних документів з боку ТОВ «ТД «Стироплен» особою - ОСОБА_2, яка не має відношення до його діяльності, як встановлено та підтверджено протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 10.10.2013 року, складеного старшим слідчим першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової міліції Здрілько В.М..

В той же час, на спростування таких посилань відповідача, позивачем подана до суду копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 (у органи ДПС України), в якій зазначено про те, що він працює директором ТОВ «ТД «Стироплен» з березня 2008 року; укладав з позивачем наведені вище по тексту договори та виписував відповідні первинні документи; ТОВ «ТД «Стироплен» було платником ПДВ з квітня 2008 року по грудень 2012 року; податкові декларації ТОВ «ТД «Стироплен» з ПДВ та додатки 5 до них за квітень, травень та червень 2012 року були здані та прийняті податковим органом у встановлені терміни. Щодо письмових пояснень, підписаних ним (протокол допиту свідка від 10.10.2013 року), просив не брати їх до уваги, оскільки вони подані без розуміння їх вагомості та несвоєчасності у меті їх надання.

Враховуючи зазначене, з метою встановлення істини у справі щодо достовірності пояснень ОСОБА_2, судом вживалися заходи по виклику його в судове засідання для надання пояснень, проте це не дало позитивних результатів (повістка про виклик повернулась до суду за закінченням терміну зберігання).

При цьому, відповідач жодним чином не намагався здобути докази для належного підтвердження представленої ним позиції, а також відмовився забезпечити явку свідка до суду для надання пояснень по справі.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвала ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагента.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі протоколу допиту свідка та постанови про призначення позапланової документальної перевірки без наведення доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави та без встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що, а ні в межах кримінального провадження, а ні під час проведення перевірки відповідачем, почеркознавча експертиза не проводились та не встановлювалась особа яка підписувала документи від імені ТОВ «ТД «Стироплен». Факт підроблення підписів на податкових накладних та актах виконаних робіт (наданих послуг), підписаних та виданих від імені ТОВ «ТД «Стироплен», використаних позивачем у спірних господарських операціях, вироком суду в кримінальній справі не встановлено, як і не встановлено жодним вироком суду протиправної діяльності контрагента (зокрема, фіктивне підприємництво). Таким чином, в межах кримінального провадження, не встановлювалась правомірність угод та легітимність документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Стироплен».

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідачем, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не була дана належна оцінка укладеним між позивачем та ТОВ «ТД «Стироплен» договорам, а були лише прийняті до уваги обставини створення ТОВ «ТД «Стироплен».

Таким чином, на виконання вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Стироплен», за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Окрім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Стироплен», з наступних підстав.

По-перше, відповідач не був замовником зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, а тому отриманий ним акт про неможливість проведення такої зустрічної звірки не може бути належним доказом, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Стироплен», а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

По-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Стироплен», фактично, була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання господарських операцій між позивачем та контрагентом нереальними та не можуть одночасно бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.05.2014 року № 0004632208 та № 0004622208 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.05.2014 року № 0004632208 та № 0004622208 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.05.2014 року за № 0004632208 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 977 501,00 грн. та від 19.05.2014 року за № 0004622208 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 855 313,00 грн.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій