Постанова

від 25.02.2015 по справі 826/12193/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12193/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Молодець К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2014 року №0004632208 та №0004622208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2014 року позовні вимоги було задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий Дім «Стироплен» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.04.2014 року № 15/26-58-22-08-11/25194040, яким зафіксовані такі порушення: п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 651 667,00 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 , ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 684250,00 грн.

В результаті виявлення вказаних порушень, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 року №0004632208 та №0004622208.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, який перевірявся позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Торговий Дім «Стироплен». На підставі виписаних вказаним контрагентом податкових накладних, позивачем задекларовано податковий кредит за даний період та сформовано витрати.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України , встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно зі статтею 201 ПК України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

Приписами ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вищевказані положення, судова колегія зазначає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

А тому, за відсутності реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також належних доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків, колегія суддів вважає, що відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Така ж позиція викладена у постанові ВАС України від 20.02.2013 року по справі №2а-4458/12/2670.

Колегія суддів ретельно дослідила докази, надані позивачем, на підтвердження реальності здійснення ним господарської діяльності та взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Стироплен», а саме копії: договору №ЮП 26/03 про надання юридичних послуг від 26.03.2012 року з додатками, (т.1 а.с.92-97), актів здачі прийняття наданих послуг (т.1 а.с.98-118, 156-169, 200-225), податкових накладних (т.1 а.с.119-148, 170-188, 226-253), договору про надання маркетингових послуг №МК30/03 від 30.03.2012 року з додатками (т.1 а.с.149-155), договору №РД 02/04 від 02.04.2012 року з додатками (т.1 а.с.189-192), договору №РД 25/04 від 30.04.2012 року з додатками (т.1 а.с.195-199), оборотно-сальдової відомості по рахунку (т.1 а.с.254), податкової декларації (т.1 а.с.255-259), реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.260-293), податкової декларацій з податку на прибуток (т.1 а.с.294-306), статуту ТОВ «Стелс-1» (т.1 а.с.313-335), рекламних матеріалів (т.2 а.с.38-64), які містяться в матеріалах справи, та дійшла висновку, що позивачем не підтверджено доказами, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», реальність отриманих/наданих юридичних на маркетингових послуг, та правомірність формування податкового кредиту по відносинам з вказаною юридичною особою.

Судова колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що складені первинні документи відповідають вимогам встановленим законодавством щодо документів, які повинні складатись при проведенні господарських операцій, зокрема не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не надають змоги встановити реальність здійснення господарської операції.

Враховуючи доцільність здійснення таких операцій, їх економічний та господарський зміст, співрозмірність обсягу наданих послуг та суми оплати по таким послугам контрагенту позивача, колегія суддів критично оцінює доводи позивача щодо реального настання правових наслідків за правочинами, укладеними між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Стироплен».

Колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи платіжних доручень, квитанцій, банківських виписок тощо, які б підтвердили факти оплати за отримані послуги, та надали можливість прослідкувати рух коштів на рахунках позивача та реальне проведення платежів, могло призвести до зміни майнового стану платника податків, тим же підтвердити реальність проведення операцій, на які вказує позивач.

Крім того, як вбачається з наданих відділом кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві під час досудового розслідування встановлено створення невстановленим особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі, ТОВ «ТД «Стироплен» з метою прикриття незаконної діяльності.

Враховуючи все вищевикладене, за відсутності реальних господарських операцій між позивачем та його конрагентом, а також належних доказів того, що такі послуги призначені та були використані у господарській діяльності платника податків, колегія суддів вважає, що відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів. Така ж правова позиція узгоджується з позицією, що викладена у постанові ВАС України від 20.02.2013 року по справі №2а-4458/12/2670. А тому, судова колегія погоджується з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.05.2014 року №0004632208 та №0004622208.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу . Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України , надав до суду належні докази правомірності своїх дій та обгрунтував їх у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому постанова суду від 10.11.2014 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Стелс-1» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2014 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-1» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.