Постанова

від 20.11.2014 по справі 826/2267/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2014 року письмове провадження № 826/2267/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інженерінг» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інженерінг» (надалі - позивач або ТОВ «Комплекс Інженерінг») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2013 року № 0001862201 та № 0001872201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Комплекс Інженерінг» не порушувало вимог пп.14.1.127, пп.14.1.128 п.14.1. ст.14, п.138.1., п.138.2., п.138.4., п.138.8. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник відповідача, у письмових запереченнях до адміністративного позову, проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту невідповідності вимогам чинного законодавства вписаних контрагентами первинних документів, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року, у задоволенні позову ТОВ «Комплекс Інженерінг» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність дослідження підстав, з яких податковий орган визнав порушення податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з контрагентами та встановити, чи дійсно здійснення маркетингових досліджень не відноситься до господарської діяльності позивача. Також зауважив, що в акті перевірки наведено лише перелік первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, але відповідач не заперечував реальність укладеної угоди саме в зв'язку з відсутністю будь-яких первинних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року справу прийнято до розгляду.

У судове засідання 05.11.2014 року представники сторін не прибули, подавши клопотання про подальший розгляду справи без їх участі.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на наведене, керуючись ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.10.2013 року № 261/26-57-22-01-07/32854643, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.14.1.127, пп.14.1.128 п.14.1. ст.14, п.138.1., п.138.2., п.138.4., п.138.8. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 644166 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2011 року в сумі 565416 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 78750 грн.;

п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 566667 грн., у т.ч.: за листопад 2011 року в сумі 491667 грн., за листопад 2012 року в сумі 75000 грн.

Наявність порушень позивачем норм податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки від 25.10.2013 року № 261/26-57-22-01-07/32854643, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Полістер» та ТОВ «БК «Перша Чорноморська», по яким сформував податковий кредит та валові витрати.

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Полістер» ґрунтувалися на договорах субпідряду:

від 07.11.2012 року № 071101, за умовами якого позивач як підрядник доручає, а ТОВ «Полістер» як субпідрядник приймає на себе зобов'язання власними силами і методами, у встановлені Договором терміни виконати будівельно-ремонтні робот на АЗС №22-05, розташованій за адресою: Херсонська область, смт. Антонівка, вул. Леніна, 12, перелік яких вказаний у Локальному кошторисі. Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи відповідно до умов даного Договору. Вартість робіт визначається Договірною ціною на підставі Локального кошторису.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення понесених витрат за договором до складу валових витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ «Полістер» на адресу позивача були виписані наступні первинні документи: акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2012 року та податкова накладна від 08.11.2012 року № 77 на суму 150000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.).

від 07.11.2012 року № 071102, за умовами якого позивач як підрядник доручає, а ТОВ «Полістер» як субпідрядник приймає на себе зобов'язання власними силами і методами, у встановлені Договором терміни виконати будівельно-ремонтні робот на АЗС №22-04, розташованій за адресою: Херсонська область, смт. Антонівка, вул. Леніна, 12, перелік яких вказаний у Локальному кошторисі. Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи відповідно до умов даного Договору. Вартість робіт визначається Договірною ціною на підставі Локального кошторису.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення понесених витрат за договором до складу валових витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ «Полістер» на адресу позивача були виписані наступні первинні документи: акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2012 року та податкова накладна від 08.11.2012 року № 76 на суму 150000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.).

від 07.11.2012 року № 071106, за умовами якого позивач як підрядник доручає, а ТОВ «Полістер» як субпідрядник приймає на себе зобов'язання власними силами і методами, у встановлені Договором терміни виконати будівельно-ремонтні робот на АЗС №16-18, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 30, перелік яких вказаний у Локальному кошторисі. Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи відповідно до умов даного Договору. Вартість робіт визначається Договірною ціною на підставі Локального кошторису.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення понесених витрат за договором до складу валових витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ «Полістер» на адресу позивача були виписані наступні первинні документи: акти приймання виконаних будівельних робіт № 1,2,3,4,5,6 за грудень 2012 року та податкова накладна від 16.11.2012 року № 162 на суму 150000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.).

В рахунок оплати виконаних робіт, позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Полістер» грошові кошти на загальну суму 450000,00 грн.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «БК «Перша Чорноморська» ґрунтувалися на договорі про надання послуг від 17.10.2011 року № 171001, за умовами якого, ТОВ «БК «Перша Чорноморська» як виконавець приймає на себе виконання послуг на тему: «Маркетингове дослідження можливості розміщення автозаправних комплексів на 76 земельних ділянках у місті Києві», згідно Технічного завдання, а позивач як замовник зобов'язується оплатити такі послуги. Вартість послуг складає 2 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 491 666,67 грн.)

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення понесених витрат за договором до складу валових витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, ТОВ «БК «Перша Чорноморська» на адресу позивача були виписані наступні первинні документи: акт приймання-передачі наданих послуг від 09.11.2011 року № 1 та податкова накладна від 09.11.2011 року № 7 на суму 2 950000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 491666,67 грн.).

Суд вважає, що не надаючи належної правової оцінки вищенаведеним первинним документам, в основу висновків акту перевірки позивача від 25.10.2013 року № 261/26-57-22-01-07/32854643, на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення, відповідачем покладена інформація, зафіксована: в акті ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 16.08.2013 року №132/22-08/37913247 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Полістер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень, листопад 2012 року та з податку на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Бріз-Агро» (код ЄДРПОУ 38026554) за період вересень 2012 року, ТОВ «СНАБАГРО» (код ЄДРПОУ 31387904) за період листопад 2012 року та контрагентами-покупцями», яким встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Полістер»; протоколі допиту свідка - директора ТОВ «Полістер» ОСОБА_1, який показав, що фактично ТОВ «Полістер» не виконувало будівельно-монтажних робіт для позивача.

Крім того, зі змісту акту перевірки позивача від 25.10.2013 року № 261/26-57-22-01-07/32854643 встановлено, що порушення позивачем вимог податкового законодавства є наслідком невідповідності виписаних ТОВ «Полістер» та ТОВ «БК «Перша Чорноморська» первинних документів вимогам чинного законодавства.

Більше того, на думку відповідача, включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ нарахованого на маркетингове дослідження, отримане від ТОВ «БК «Перша Чорноморська» у сумі 491 666,67 грн. є протиправним, оскільки не підтверджено необхідними документами, які можуть бути доказом дійсності факту надання послуг та підтвердженням їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у господарській діяльності платника ПДВ.

Суд звертає увагу, що у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про невідповідність виписаних ТОВ «Полістер» та ТОВ «БК «Перша Чорноморська» первинних документів вимогам чинного законодавства, при цьому, не навівши переліку таких невідповідностей, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

При цьому, відповідач не ставив під сумнів реальність здійснених операцій та укладених угод між позивачем та контрагентами.

На підставі акта перевірки від 25.10.2013 року № 261/26-57-22-01-07/32854643 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 року:

№ 0001862201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 663853,50 грн., у т.ч.: за основним платежем - 644166,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19687,50 грн.;

№ 0001872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 708333,25 грн., у т.ч.: за основним платежем - 566667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 141666,25 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач у порядку адміністративного оскарження (ст.56 Податкового кодексу України), оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві, в результаті чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.11.2013 року № 0001862201 та № 0001872201 протиправними, позивач звернувся з відпорним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи, є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, позивач мав договірні відносини з ТОВ «Полістер» та ТОВ «БК «Перша Чорноморська», на підтвердження реальності яких, позивачем подані суду виписані зазначеними контрагентами первинні документи, зокрема, податкові накладні, під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано.

Крім того, в ході розгляду даної справи, судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів та/або здійснення нереальних господарських операцій.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Полістер» та ТОВ «БК «Перша Чорноморська».

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та валові витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами (зокрема, податковими накладними), які повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, скріплені печатками контрагентів.

В той же час, доводи відповідача на невідповідність наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Полістер» та ТОВ «БК «Перша Чорноморська» вимогам чинного законодавства, судом до уваги не приймаються, оскільки, а ні з акту перевірки, а ні з пояснень представника відповідача, суду не вдалось встановити розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом.

Також, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами подані суду: банківські виписки та платіжні доручення, що, у свою чергу, підтверджує рух активів позивача; копію діючої ліцензії ТОВ «Полістер» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що у свою чергу підтверджує право на виконання будівельно-монтажних робіт; копію ліцензії ТОВ «БК «Перша Чорноморська» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що у свою чергу підтверджує право на виконання будівельно-монтажних робіт; докази проведення ТОВ «БК «Перша Чорноморська» маркетингових досліджень (висновки, схеми тощо).

Більше того, представником позивача надано суду докази закриття кримінального провадження № 32013110080000164 від 28.11.2013 року (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України) відносно його службових осіб, що спростовує доводи відповідача про протиправну поведінку позивача з посиланням на таке кримінальне провадження, внесене до ЄРДР на підставі акта перевірки позивача від 25.10.2013 року № 261/26-57-22-01-07/32854643.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвала ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагентів.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідачем, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не була дана належна оцінка первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Полістер» та ТОВ «БК «Перша Чорноморська», а лише прийнята до уваги інформація, надана іншими податковими органами та правоохоронними відносно зазначених контрагентів позивача, що суперечить вимогам діючого податкового законодавства.

Таким чином, на виконання вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.11.2013 року № 0001862201 та № 0001872201 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.11.2013 року № 0001862201 та № 0001872201 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інженерінг» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2013 року № 0001862201 та № 0001872201.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інженерінг» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій