Постанова

від 14.11.2014 по справі 826/14363/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2014 року 08:35 № 826/14363/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» (надалі - Позивач/ТОВ «Сінема-Центр») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. №01-5/72136/14 від 30.09.2014 р.), просить суд:

1. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.02.2013 р. №0001952220, від 19.09.2014 р. №0012882201 та №0012872202 повністю;

2. Судові витрати віднести за рахунок Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові та заяві про зміну позовних вимог, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України) під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №168/97), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №334/94), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «Сінема-Центр»), який повідомив про порядок укладення договорів, а також надав пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно із ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сінема-Центр» (код ЄДРОПУ 33835003) зареєстроване 03.11.2005 р. Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 04.11.2005 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АБ №157811 є демонстрація кінофільмів.

Разом із тим, у період з 17.12.2012 р. по 08.01.2013 р. на підставі направлень від 17.12.2012 р. №7416/22-20, №7411/22-60, №7412/22-90, №7413/22-70, №7414/17-50, №7415/17-30, від 29.12.2012 р. №7565/22-20 та наказу від 30.11.2012 р. №1809/2220, а також письмового повідомлення від 30.11.2012 р. №9674/10/2220, виданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 та п.82.1 ст.82 ПК України Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Сінема-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складений акт від 22.01.2013 р. №223/22-20/33835003 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Сінема-Центр» (код ЄДРОПУ 33835003) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №223), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94, п.138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 599 216,00 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2010 р. - на суму 193 238,00 грн.; півріччя 2010 р. - на суму 77 848,00 грн.; І квартал 2012 р. - на суму 328 130,00 грн.;

ь пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1 та п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ), який підлягає нарахуванню та сплаті, на загальну суму 91 752,00 грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2012 р. - на суму 76 179,00 грн.; за травень 2012 р. - на суму 15 573,00 грн.;

ь п.5.11 та п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за №250/2054 (який був чинний на час виникнення правовідносин/надалі - Порядок №166), пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, в результаті чого завищено від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.24/26 декларації) на загальну суму 245 164,00 грн., в т.ч. по періодах: за березень 2010 р. - на суму 154 590,00 грн.; за квітень 2010 р. - на суму 45 476,00 грн.; за травень 2010 р. - на суму 16 802,00 грн.; за квітень 2012 р. - на суму 15 573,00 грн.; за липень 2012 р. - на суму 12 723,00 грн.;

ь п.5.11 та п.5.12 Порядку №166, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, в результаті чого завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період червень 2010 р. на суму 2 124 087,00 грн.;

ь пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (який діяв на час виникнення правовідносин);

ь п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «Сінема-Центр» подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення (вих. №36 від 08.02.2013 р.), за результатом розгляду якого Відповідачем було надане рішення від 11.02.2013 р. №2007/10/22-10 «Про надання інформації», яким вказане заперечення залишено без розгляду.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №223 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті 15.02.2013 р. податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0001962220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 749 020,00 грн. (з яких 599 216,00 грн. - за основним платежем та 149 804,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0001952220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 114 690,00 грн. (з яких 91 752,00 грн. - за основним платежем та 22 938,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «В1» №0001972220, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 2 124 087,00 грн. за червень 2010 р. (відповідно до податкової декларації за вх. №9002721719 від 19.07.2010 р.) на суму розміром 2 124 087,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування (не відшкодовано на момент перевірки)).

В той же час, не погоджуючись з прийнятими Відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Сінема-Центр» подало до Головного управління Міндоходів у м. Києві скаргу за вих. №157 від 10.07.2014 р., за результатом розгляду якої останнім було прийняте рішення від 19.08.2014 р. №7526/10/26-15-10-06-15 «Про проведення додаткової позапланової виїзної перевірки» (надалі - Рішення №7526).

Так, у період з 29.08.2014 р. по 01.09.2014 р. на підставі направлення від 29.08.2014 р. №2365/22-02 та наказу від 28.08.2014 р. №1026, виданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сінема-Центр» з питань, що стали предметом оскарження висновків Акту перевірки №223, а саме: питань формування валових витрат в результаті взаємовідносин з ПП «Фірма Особком», ТОВ «В.І.Я.» та ТОВ «Тауруспрофбіз», а також податкового зобов'язання з ПДВ та участі завищення суми ПДВ, задекларованого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 р. на суму 2 124 087,00 грн., за результатом розгляду якої складений акт від 05.09.2014 р. №1369/26-59-22-02/33835003 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сінема-Центр» (код ЄДРОПУ 33835003) з питань, що стали предметом оскарження висновків Акту перевірки №223» (надалі - Акт перевірки №1369), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, віднесено до складу валових витрат витрати, що в своїй економічній суті не відповідають ознакам валових, оскільки спрямовані на переведення безготівкових коштів у готівку, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 331 102,00 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2010 р. - на суму 254 629,00 грн.; за 1 півріччя 2010 р. - на суму 331 102,00 грн.

ь пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1 та п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті, на загальну суму 91 752,00 грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2012 р. - на суму 76 179,00 грн.; за травень 2012 р. - на суму 15 573,00 грн.;

ь п.5.11 та п.5.12 Порядку №166, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, в результаті чого завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період червень 2010 р. на суму 269 832,00 грн.

Враховуючи висновки Акту перевірки №1369, ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 05.09.2014 р. №8369/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинної скарги» (надалі - Рішення №8369), яким:

- податкове повідомлення-рішення №0001952220 залишено без змін;

- податкове повідомлення-рішення №0001962220 скасоване в частині основного платежу в розмірі 268 114,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 67 028,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001972220 скасоване в частині суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р. в розмірі 1 854 255,00 грн.

Не погоджуючись із викладеними в Акті перевірки №1369 висновками, Позивач подав до Відповідача заперечення вих. №200 від 09.09.2014 р., за результатом розгляду якого останнім надана відповідь від 17.09.2014 р. №23222/10/26-59-22-02 «Про результати розгляду заперечення до Акту перевірки №1369» про залишення оскаржуваних висновків податкового органу без змін, а заперечення - без задоволення.

Поряд із цим, на підставі Акту перевірки №1369 та Рішення №8369 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 19.09.2014 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0012882202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 393 877,00 грн. (з яких 311 102,00 грн. - за основним платежем та 82 775,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «В1» №0012872202, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 269 832,00 грн. за червень 2010 р. (відповідно до податкової декларації за вх. №9002721719 від 19.07.2010 р.) на суму розміром 269 832,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування (не відшкодовано на момент перевірки)).

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Сінема-Центр» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. ТОВ «Сінема-Центр» (Замовник) здійснювало господарські операції із контрагентами (Виконавці) на підставні укладених Договорів, зокрема:

1. із ПП Фірма «Особком» - на підставі укладеного договору №2108/3 від 21.08.2009 р. (надалі - Договір №2108), згідно із якими Виконавець зобов'язується виконувати роботи та надавати послуги у відповідності з умовами даного Договору та Додатках, що становлять його невід'ємну частину, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи та послуги, виконані/надані Виконавцем, на умовах, що встановлені у даному Договорі. Відповідно до підписаних сторонами Додатків №4-№7 до Договору загальна вартість робіт з розробки макетів та передачі виключних майнових авторських прав складає 23 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 850,00 грн.), а загальна вартість послуг з розміщення реклами на біллбордах - 1 182 201,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 196 216,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених Додатків №4-7 Договору №2108 суду надані акти прийому-передачі виключних майнових авторських прав, загальна сума винагороди за передачу таких прав та виконання робіт з розробки макетів складає 23 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 850,00 грн.) за березень та квітень 2010 р. (том І справи, стор.136, 140, 143, 145).

Крім того, в матеріалах справи наявні акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема: акт від 31.03.2010 р. на загальну суму 931 336,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 154 590,00 грн.) разом зі звітами по розміщенню біллбордів у м. Тернопіль та м. Одеса за березень 2010 р. (том І справи, стор.147-234); акт від 30.04.2010 р. на загальну суму 273 965,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 45 476,00 грн.) разом зі звітами по розміщенню біллбордів у м. Тернопіль та м. Одеса за квітень 2010 р. (том І справи, стор.235-252, том ІІ справи, стор.1-13).

2. із ТОВ «В.І.Я.» - на підставі укладеного договору №2204-1 від 22.04.2010 р. (надалі - Договір №2204), згідно із яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів, наданих Замовником, усі умови на розміщення яких визначаються у відповідних Додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору. При цьому, відповідно до підписаного сторонами Додатку №1 (Медіаплан №1) від 23.04.2010 р. період надання послуг з розміщення рекламних матеріалів становить з 01.05.2010 р. по 23.05.2010 р., загальною вартістю - 101 235,14 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 802,51 грн.).

На підтвердження надання ТОВ «В.І.Я.» вказаних вище рекламних послуг за Договором №2204 Позивачем наданий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 101 235,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 802,51 грн.) (том ІІ справи, стор.22).

В той же час, Позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Тауруспрофбіз» на підставі укладеного договору підряду №104 від 09.09.2011 р. (надалі - Договір №104), згідно із яким ТОВ «Тауруспрофбіз» (Підрядник) зобов'язується відповідно до умов цього Договору на свій ризик виконати за завданням Замовника оздоблювальні роботи у нежитловому приміщенні загальною площею близько 4239 кв.м (Приміщення), що розташоване на проектній відмітці +12,00 поповерхового плану будівлі ТЦ «Океан Плаза», а ТОВ «Сінема-Центр» (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити належно виконані роботи, строк виконання яких з 15.09.2011 р. по 14.09.2012 р.

Крім того, 30.04.2012 р. між ТОВ «Сінема-Центр» та ТОВ «Тауруспрофбіз» була підписана Додаткова угода до Договору №104, якою було погоджено викласти Договір №104 у новій редакції, що набуває чинності з моменту підписання. Загальна вартість комплексу робіт укладеним Договором у новій редакції становить 13 240 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 206 666,67 грн.).

На підтвердження виконання ТОВ «Тауруспрофбіз» підрядних робіт суду надані акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в від 31.05.2012 р. за травень 2012 р. на загальну суму 7 412 222,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 235 370,39 грн.) (том ІІ справи, стор.52-79) та акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт від 03.09.2012 р. на загальну суму 1 563 977,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 259 829,55 грн.) (том ІІ справи, стор.80, 83-85).

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (аналогічний зміст викладений у пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Сінема-Центр» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 361 583,37 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме: у 2010 р. від ПП Фірма «Особком» - на загальну суму 253 030,00 грн.; від ТОВ «В.І.Я.» - на загальну суму 16 802,00 грн.; від ТОВ «Тауруспрофбіз» - часткову суму 91 751,37 грн.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (аналогічна позиція викладена у пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168/97).

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В той же час, п.200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (аналогічно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97).

Крім того, згідно із п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (аналогічна за змістом норма пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97).

Відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 р. №К/9991/74954/12 та від 14.01.2014 р. №К/800/15576/13.

Разом із тим, згідно із викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613 вказівок, для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства оспорюваної суми бюджетного відшкодування з ПДВ судам слід безпосередньо дослідити усі обставини щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у відповідних сумах, встановивши, за якими саме операціями Позивачем було сформовано податковий кредит, перевіривши дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту, правильність здійсненого Позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданих деклараціях.

При цьому, судам слід взяти до уваги, що за правилами ст.198 ПК України обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №1369, що також підтверджується представниками сторін, ТОВ «Сінема-Центр» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 15 283 869,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 361 583,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті, у розмірі 91 752,00 грн. за 2012 р., а також завищення Позивачем залишку від'ємного значення попередніх періодів на загальну суму 269 832,00 грн., відповідно, завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 269 832,00 грн. за червень 2010 р.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р. ТОВ «Сінема-Центр» включено до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів загальну суму розміром 1 324 411,00 грн., понесених від наступних контрагентів, а саме: ПП Фірма «Особком» - суму 1 265 150,00 грн.; ТОВ «В.І.Я.» - суму 84 012,00 грн.

В свою чергу, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94 валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Водночас, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р. ТОВ «Сінема-Центр» задекларовано валові витрати на суму 76 710 557,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення валових витрат Відповідачем встановлено їх завищення у 2010 р. на загальну суму 1 324 411,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 331 102,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 29.09.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій із його контрагентами (ПП Фірма «Особком», ТОВ «В.І.Я.», ТОВ «Тауруспрофбіз») та зв'язок між фактом придання робіт та послуг із господарською діяльністю ТОВ «Сінема-Центр», зокрема: документи за укладеними Договорами із контрагентами (зокрема, але не виключно): проектна документація, вихідні данні, макети, інші документи, які надавались Підряднику для виконання робіт; сценарії рекламних відео- та аудіо- роликів з доказами виконання робіт; акти приймання-передачі майнових авторських прав; витяги із журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; докази використання рекламної продукції; докази розповсюдження рекламних листівок, флаєрів, буклетів; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо), наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку Позивача підтверджують протиправність дій Відповідача та реальність господарських операцій з контрагентами.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Поряд із цим, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Сінема-Центр» та його контрагентами ПП Фірма «Особком», ТОВ «В.І.Я.» та ТОВ «Тауруспрофбіз», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до умов укладеного Позивачем із ПП Фірма «Особком» Договору №2108 Виконавець зобов'язується виконати роботи з виготовлення макетів рекламної продукції Замовника, друкованої реклами за макетами Замовника, рекламних відео- та аудіо- роликів за розробленими сценаріями, друк та розповсюдження рекламних листівок, флаєрів, буклетів, іншої рекламної продукції, опісля, за результатами виконаних робіт зобов'язується передати Замовнику всі виключні майнові авторські права на такі результати робіт.

Крім того, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з організації та проведенню рекламних акцій та наданню повного спектру рекламних послуг при проведенні рекламної компанії для просування торгової марки, послуг Замовника, а саме, послуги з розміщення на регіональних теле- та радіо- каналах України виготовлених рекламних роликів, розміщення на стаціонарних рекламних носіях (біллборди, сіті-лайти) реклами Замовника.

Водночас, за результатами виконання ПП Фірма «Особком» зазначених вище робіт сторонами були підписані акти прийому-передачі майнових авторських прав, до яких додані зразки макетів для розміщення на стаціонарних рекламних носіях у м. Одесі та м. Тернополі, з огляду на які суд не має можливості пересвідчитись щодо реального виготовлення таких макетів саме контрагентом Позивача, оскільки надані докази не містять інформації щодо їх виконавця.

Між тим, на підтвердження виконання контрагентом інших робіт (виготовлення друкованої реклами, рекламних відео- та аудіо- роликів, друк та розповсюдження рекламних листівок, флаєрів, буклетів) за укладеним Договором №2108 суд не отримав будь-яких доказів, таких як: макети Замовника, розроблені сценарії, зразків листівок (флаєрів, буклетів).

Поряд із цим, сторонами також були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається надання ПП Фірма «Особком» послуг з розміщення на стаціонарних рекламних носіях (біллборди) реклами Позивача у м. Одесі та м. Тернополі за адресами, визначеними в Додатках до укладеного Договору №2108. При цьому, до відповідних актів додані звіти за березень та квітень 2010 р. із копіями фотографій біллбордів, на яких розміщена реклама Позивача.

Однак, суд не приймає до уваги відповідні матеріали як доказ фактичного розміщення Виконавцем реклами Замовника на біллбордах, оскільки більшість фотографій із такими біллбордами є абсолютно тотожними між собою (однакове розміщення людей, транспортних засобів, фонів), за виключенням лише зміни реклами на таких біллбордах, в той час, як згідно зі звітів розташування реклами ПП Фірма «Особком» на сфотографованих біллбордах здійснювалась у різний період, за різними адресами, а саме: у звітах за березень 2010 р. (м. Тернопіль та м. Одеса) містяться фотографії, які також наявні у звітах за квітень 2010 р. (м. Тернопіль та м. Одеса) (том І справи, стор.154 та том ІІ справи, стор.1; том І справи, стор.167 та том ІІ справи, стор.1; том І справи, стор.166 та том ІІ справи, стор.2; том І справи, стор.165 та том ІІ справи, стор.3; том І справи, стор.163 та том ІІ справи, стор.6; том І справи, стор.162 та том ІІ справи, стор.8; том І справи, стор.181 та стор.193; том І справи, стор.209 та стор.238 тощо).

Між тим, вказані факти також підтверджується долученими судом оригіналами фотографій (додаток №4 до справи стор.:17 та 67, 23 та 68, 19 та 68, 20 та 69, 21 та 70, 22 та 72, 25 та 73, 19 та 81 та інші), що свідчить про лише документальне посвідчення здійснення спірних господарських операцій.

В той же час, предметом укладеного між Позивачем та ТОВ «В.І.Я.» Договору №2204 є надання Виконавцем послуг з розміщення рекламних матеріалів, погоджених сторонами форматів та видів. При цьому, Замовник зобов'язується надати Виконавцю такі рекламні матеріали та всі необхідні та належним чином засвідчені документи або їх копії, що підтверджують відповідність їх вимогам чинного законодавства України, а саме: ліцензії, свідоцтва на знаки для товарів то послуг, музичні довідки тощо. Крім того, Замовник зобов'язується передати рекламні матеріали по акту приймання-передачі за три дні до початку компанії на затвердження згідно технічних вимог (ДЕСТ, ТУ), встановлених відповідними нормативними актами України, а також технічних вимог ЗМІ.

Проте, на підтвердження виконання сторонами зазначеним вимог Договору №2204 щодо прийому-передачі рекламних матеріалів суду не було надано жодного доказу, як і не надано доказів їх затвердження відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом із тим, представник Позивача посилається на те, що реальність проведення рекламних заходів, спрямованих на розширення попиту, популяризації та інформування стосовно послуг кінотеатрів ТОВ «Сінема-Центр» в м. Одеса та м. Тернопіль підтверджується наданими останнім документами, а саме: наказами щодо проведення зовнішньої реклами на рекламоносіях (біллборди) та наказами щодо проведення реклами у ЗМІ разом із доданими до них кошторисами витрат та звітами; укладеним із ПП «Захаров» договором №Н-01/10 від 01.02.2010 р. на виготовлення (створення) об'єкта права інтелектуальної власності разом із актом здачі-прийняття робіт до нього; наказами про створення комісії з прийняття на облік нематеріальних активів з метою забезпечення господарської діяльності разом із актами введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності до них (том ІІ справи, стор.236-252, том ІІІ справи, стор.1-22).

Однак, суд не може погодитись із вказаними вище доводами, оскільки надані докази не посвідчують факту виконання робіт та надання послуг контрагентами Позивача ПП Фірма «Особком» та ТОВ «В.І.Я.» за укладеними Договором №2108 та Договором №2204 та не підтверджують реальність саме здійснення спірних господарських взаємовідносин між ними, як наслідок, не спростовують висновки податкового органу про те, що господарські операцій ТОВ «Сінема-Центр» із вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Водночас, суд також звертає увагу на наявні в матеріалах справи свідоцтва Міністерства культури та мистецтв (серії Д №002707 від 10.06.2011 р. та №003984 від 07.06.2011 р.) про внесення суб'єктів кінематографії (кінотеатри «Сінема Сіті Одеса» та «Сінема Сіті Тернопіль») до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів (том ІІ справи, стор.180, 187), які посвідчують отримання прав останніми на розповсюдження фільмів на території м. Одеса та м. Тернопіль починаючи з червня 2011 р., в той час, як відповідно до звітів та актів послуги та роботи контрагентами ПП Фірма «Особком» та ТОВ «В.І.Я.» на проведення рекламних заходів щодо вказаних кінотеатрів та фільмів, які в них демонструються, надавались у березні-квітні 2010 р., що свідчить про відсутність зв'язку між фактом придбання ТОВ «Сінема-Центр» від вказаних контрагентів робіт та послуг, спорудженням основних фондів, реалізацією таких робіт та послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю Позивача.

Разом із тим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.875 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Крім того, у ч.1 ст.877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Поряд із цим, з огляду на зміст укладеного Договору №104 Підрядник зобов'язаний виконати підрядні роботи у нежитловому приміщенні загальною площею 4239 кв.м, що розташоване на проектній відмітці +12,00 поповерхового плану будівлі ТЦ «Океан Плаза», який будується ТОВ «Інвестиційний Союз «Либідь».

Водночас, за доводами Позивача, що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2, Підрядник ТОВ «Тауруспрофбіз» виконував підрядні роботи згідно узгодженого проекту, включаючи постачання необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних підрядних будівельно-монтажних робіт на виконання зобов'язань Позивача (Орендар) за укладеним попереднім договором від 03.06.2011 р. із ТОВ «Інвестиційний Союз «Либідь» (Орендодавець), зареєстрованим за №522 (надалі - Попередній договір №522).

В свою чергу, ані узгоджений проект, ані докази постачання Підрядником будівельних матеріалів та обладнання, ані визначених у Попередньому договорі №522 Додатків із планом приміщення, формою протоколу допуску до приміщень суду не надавались.

При цьому, згідно із Попереднім договором №522 ТОВ «Сінема-Центр» та ТОВ «Інвестиційний Союз «Либідь» погодили строки поетапної передачі приміщень для виконання оздоблювальних підрядних робіт, зокрема: за 1-им етапом Орендодавець надає Орендареві (Підряднику Орендаря) допуск до приміщення за першим протоколом допуску не пізніше 15.09.2011 р.; за 2-им етапом Орендодавець надає Орендареві (Підряднику Орендаря) допуск до приміщення за другим протоколом допуску не пізніше 15.11.2011 р.; за 3-ім етапом Орендодавець надає Орендареві (Підряднику Орендаря) допуск до приміщення за третім протоколом допуску не пізніше 15.12.2011 р.

Разом із тим, за умовами укладеного Позивачем із ТОВ «Тауруспрофбіз» Договору №104 (у редакції до 30.04.2012 р.) склад, обсяги та види робіт, що виконуються Підрядником, визначаються сторонами у технічному завданні та у кошторисах. Загальний обсяг робіт за цим Договором включає наступні етапи, а саме: 3 (три) основних етапи (обсяг робіт та конкретні строки виконання кожного з етапів визначені графіком виконання робіт) та контрольно-наглядовий етап. Між тим, перебіг строку виконання робіт починається з 15.09.2011 р. та закінчується 14.09.2012 р., зазначений загальний строк є остаточним і зміні не підлягає, якщо сторони письмово не погодять інше шляхом внесення відповідних змін.

В той же час, загальна вартість робіт визначається сумою вартостей робіт за всіма етапами виконання робіт відповідно до затверджених сторонами кошторисів за кожним з основних етапів виконання робіт. Між тим, авансові платежі за виконання робіт за основними етапами оплачуються Замовником у строки та у розмірі, визначених окремими Додатковими угодами до цього Договору.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Сінема-Центр» та ТОВ «Тауруспрофбіз» були підписані Додаткові угоди до Договору №104, зокрема:

ь Додаткова угода №12-0911 від 02.04.2012 р., якою сторонами погоджено здійснення Замовником авансового платежу на користь Підрядника за роботи, передбачені кошторисом за другим основним етапом робіт (Додаток №3 до Договору), у сумі розміром - 1 355 028,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 225 838,00 грн.);

ь Додаткова угода №13-0911 від 23.04.2012 р., якою сторонами погоджено здійснення Замовником авансового платежу на користь Підрядника за роботи, передбачені кошторисом за третім основним етапом робіт (Додаток №3 до Договору), у сумі розміром - 520 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 86 666,67 грн.).

На підтвердження здійснення Позивачем перерахунку Підряднику вказаних вище авансових платежів суду надані платіжні доручення та податкові накладні, суми ПДВ за якими, в свою чергу, частково були включені ТОВ «Сінема-Центр» до складу податкового кредиту за квітень та травень 2012 р., оскільки відповідно до пояснень Позивача підрядні роботи були виконані ТОВ «Тауруспрофбіз» частково.

Між тим, приймаючи до уваги обставини щодо встановлення Попереднім договором №522 та Договором №104 (у редакції до 30.04.2012р.) конкретної дати початку виконання оздоблювальних підрядних робіт - 15.09.2011 р., а також факт здійснення Позивачем перерахунку авансових платежів за Договором №104 (у редакції до 30.04.2012 р.), суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Сінема-Центр» та ТОВ «Тауруспрофбіз» здійснювались відповідно до встановлених зобов'язань за Договором №104 за попередньою редакцією, а саме: у період з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. включно, що підтверджується представником Позивача та свідком ОСОБА_2 Крім того, зазначені обставини господарських взаємовідносин встановлені під час розгляду Господарським судом Київської області справи №8/115-12 за позовом ТОВ «Сінема-Центр» до ТОВ «Тауруспрофбіз» про стягнення коштів невикористаного авансу.

Таким чином, оскільки спірні господарські операції між Позивачем та ТОВ «Тауруспрофбіз» здійснювались відповідно до Договору №104 у попередній редакції, судом не можуть прийматись до уваги надані ТОВ «Сінема-Центр» похідні документи за Договором №104 у новій редакції.

Разом із тим, за умовами Договору №104 у попередній редакції протягом строку його дії приймання-передача фактично виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання щомісячних актів виконаних робіт.

Проте, за поясненнями представника Позивача, з дати укладення Договору №104 по квітень 2012 р. ТОВ «Сінема-Центр» фактично здійснювалась приймання-передача виконаних ТОВ «Тауруспрофбіз» робіт, однак акти виконаних робіт між сторонами не підписувались.

Крім того, відповідно до п.11.5 Договору №104 Додатками та невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток №1 - технічне завдання; Додаток №2 - графік виконання робіт; Додатки №3-№5 - кошториси за кожним окремим етапом виконання робіт; Додаток №6 - протокол узгодження договірної вартості робіт контрольно-наглядового етапу, за якими, між тим, повинен був визначатись розмір авансових платежів за вказаним Договором. Однак вказані та обов'язкові Додатки в матеріалах справи відсутні.

Поряд із цим, згідно із п.4.1.4 Попереднього договору №522 Орендар має забезпечити виконання робіт (оздоблювальних робіт) підрядною організацією (Підрядником) на підставі окремого договору з Генпідрядником (ТОВ «К.А.Н. Строй») Орендодавця відповідно до проектної документації будівельних робіт та проектної документації оздоблювальних робіт, генерального плану, відповідних дозволів на будівництво, а Підрядник, між тим, зобов'язується укласти відповідний договір із цим Генпідрядником з метою координації своєї діяльності щодо робіт. Проте, зазначеної проектної документації, генерального плану та укладених договорів із Генпідрядником суд так і не отримав.

Водночас, судом не приймаються до уваги надані Позивачем накладні (том ІІ справи, стор.222-227) за вересень та жовтень 2011 р. як доказ передачі останнім Підряднику технічної документації, оскільки із зазначених накладних неможливо встановити ким і кому фактично передавалась документація, до якого об'єкту будівництва відноситься відповідна документація, для виконання яких робіт вона передається.

З огляду на вищевикладене, на підтвердження виконання ТОВ «Тауруспрофбіз» підрядних робіт за укладеним Договором №104 у період з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. Позивачем не було надано суду будь-якого належного документу, який би надав суду можливість пересвідчитись у фактичному здійсненні спірних господарських операцій, таких як: технічна та проектна документація оздоблювальних робіт, генеральний план будівництва, відповідні дозволи на будівництво, кошториси, акти виконаних робіт, графіки виконання робіт, щоденні звіти та журнал про виконання робіт, укладені договори із Генпідрядником, протоколи допуску до приміщень, документи на підтвердження якості використаних Підрядником матеріалів та обладнання, що, в свою чергу, дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення сторонами відповідних спірних господарських операцій.

В той же час, суд не приймає до уваги надані Позивачем акти виконаних робіт, виконавчу документацію, проекти та креслення (додатки до справи №1-№3) до Договору №104 у редакції з 30.04.2012 р. як доказ реального виконання підрядних робіт ТОВ «Тауруспрофбіз», оскільки такі документи не посвідчують факту здійснення господарських операцій між сторонами у період з 15.09.2011 р. по 30.04.2012 р., в якому ТОВ «Сінема-Центр» перераховано суму ПДВ за авансовими платежами, що була віднесена до складу податкового кредиту у квітні та травні 2012 р.

В свою чергу, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Разом із тим, суд звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_2, який повідомив про те, що від ТОВ «Тауруспрофбіз» та від ТОВ «Сінема-Центр» на об'єкті ТЦ «Океан Плаза», де виконувались оздоблювальні підрядні роботи, знаходилась уповноважена особа, яка приймала матеріали від Підрядника та підписувала акти приймання-передачі матеріалів. Крім того, технічний та авторський нагляд за кожним із об'єктів здійснювався представниками Генпідрядника та Позивача.

Проте, жодного доказу на підтвердження відповідних пояснень директора ТОВ «Сінема-Центр» суд також не отримав.

Крім того, за умовами укладених Договору №104 та Попереднього договору №522 Позивач зобов'язаний забезпечити доступ працівників Підрядника до об'єктів, на яких виконувались роботи, ознайомити їх з існуючими на об'єкті правилами охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку та іншими внутрішніми правилами, а Підрядник зобов'язаний призначити уповноважених осіб для взаємодії між ними.

Однак, під час розгляду справи суд не отримав від Позивача належних пояснень із їх документальним підтвердженням щодо уповноважених осіб ТОВ «Сінема-Центр» та ТОВ «Тауруспрофбіз», також суд не отримав виписаних та отриманих копій довіреностей на підтвердження таких повноважень представників сторін. Водночас, суду не були надані Позивачем докази наявності правил внутрішнього трудового розпорядку (інших правил) на об'єкті будівництва разом із доказами ознайомлення із такими правилами працівників Підрядника.

Більше того, як було зазначено у судовому засіданні свідком ОСОБА_2, що також підтверджено представником Позивача, довіреності на отримання від ТОВ «Тауруспрофбіз» будівельних матеріалів та обладнання, а також на отримання рекламних робіт та послуг від ПП Фірма «Особком» та ТОВ «В.І.Я.» на уповноважених осіб Позивача виписувались, але відповідні твердження документально підтверджені не були.

Поряд із цим, суд критично ставиться до доводів Позивача, що питання допуску до оздоблювальних підрядних робіт працівників ТОВ «Тауруспрофбіз» вирішувалось шляхом подання Позивачем до Генпідрядника листів з переліком відповідних осіб, на підставі яких видавались пропуски на будмайданчик, оскільки жодних листів Попереднім договором №522 не передбачено, а встановлено, що проведення робіт допускається лише після підписання необхідного та обов'язкового протоколу допуску до певної ділянки або частини приміщення.

Таким чином, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Тауруспрофбіз», оскільки суду не надано жодних належних первинних та бухгалтерських документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення Підрядником оздоблювальних підрядних робіт на виконання укладеного Позивачем Попереднього договору №522 із Генпідрядником.

В той же час, слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Поряд із цим, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки документації по взаємовідносинам із його контрагентами ПП Фірма «Особком», ТОВ «В.І.Я.» та ТОВ «Тауруспрофбіз», а також приймаючи до уваги відомості з АІС «Податковий блок» щодо відсутності реєстрації такими контрагентами жодної із виписаних на адресу Позивача податкової накладної у перевіряємий період, податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє Позивачу формувати дані податкового обліку.

В той же час, на думку Позивача, наявність у ТОВ «Сінема-Центр» права на формування спірної суми витрат та податкового кредиту, а також права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування підтверджується саме наданими до перевірки, а також до суду документами.

Проте, суд не погоджується із такими твердженнями Позивача, оскільки на підтвердження вказаних доводів не було надано жодних витребуваних судом первинних документів, які б свідчили про факт здійснення між Позивачем із ПП Фірма «Особком», ТОВ «В.І.Я.» та ТОВ «Тауруспрофбіз» господарських операцій у перевіряємий період та які б надали суду можливість пересвідчитись у правомірності включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту, що вплинуло на формування бюджетного відшкодування, а також на формування витрат.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Таким чином, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання рекламних послуг (робіт) та виконання підрядних робіт фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими операціями між ТОВ «Сінема-Центр» та його контрагентами ПП Фірма «Особком», ТОВ «В.І.Я.» та ТОВ «Тауруспрофбіз» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України, Закон №168/97 та Закон №334/94 у взаємозв'язку з положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у Позивача права включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобов'язання з ПДВ на 91 752,00 грн., завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ розміром 269 832,00 грн., а також права віднесення спірної суми валових витрат, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 331 102,00 грн., у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2013 р. №0001952220, від 19.09.2014 р. №0012882201 та №0012872202.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена ТОВ «Сінема-Центр» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146, код ЄДРПОУ 33835003) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/14363/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін