Ухвала

від 06.09.2016 по справі 826/14363/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/15470/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Островича С.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015

у справі № 826/14363/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сінема Центр»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2014 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0001952220 та від 19.09.2014 №0012872202, №0012882202.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сінема-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої акт № 223/22-20/33835003 від 22.01.2013.

У висновках вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.11. п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст.138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 198.1. п. 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

15.02.2013 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001952220, № 0001962220, № 0001972220, № 0001982220.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за дорученням Головного управління Міндоходів у м. Києві провела позапланову перевірку ТОВ «Сінема-Центр» з питань, що стали предметом оскарження відповідно до вимог пп.78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, за наслідком якої 05.09.2014 позивачу надано Акт від 05.09.2014 № 1369/26-59-22-02/33835003 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕМА-ЦЕНТР» з питань, що стали предметом оскарження висновків акту планової виїзної перевірки №223/22-20/33835003 від 22.01.2013.

Зазначеним актом від 05.09.2014 встановлено наступні порушення: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1.1. п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14. п. 185.1 ст. 185. п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Враховуючи висновки акта, ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 05.09.2014 №8369/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинної скарги», яким: податкове повідомлення-рішення №0001952220 залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0001962220 скасоване в частині основного платежу в розмірі 268 114,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 67 028,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001972220 скасоване в частині суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р. в розмірі 1 854 255,00 грн.

Крім того, на підставі акта перевірки №1369 та рішення №8369 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 19.09.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «Р» №0012882202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 393 877,00 грн. (з яких 311 102,00 грн. - за основним платежем та 82 775,00 грн. - за штрафними санкціями);

- за формою «В1» №0012872202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 269 832,00 грн. за червень 2010 р. (відповідно до податкової декларації за вх. №9002721719 від 19.07.2010 р.) на суму розміром 269 832,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування (не відшкодовано на момент перевірки).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій матеріалами справи не підтверджується, а зміст і обсяг господарських операцій, що відображені в документах за взаємовідносинами позивача з TOB «Тауруспрофбіз», TOB «Фірма «Особком», TOB «В.І.Я.» не є підставою для формування відповідних показників податкової звітності, оскільки оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджуються наявністю господарської мети.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, TOB «Тауруспрофбіз» діючи на підставі Ліцензій на виконання будівельно-монтажних робіт строками дії 25.11.2008 - 25.11.2011 та 07.12.2011 -07.12.2016, на замовлення позивача на підставі договору підряду №104 від 09.09.2011 виконувало роботи з облаштування, опорядження та оздоблення нежитлового приміщення восьмизального кінотеатру загальною площею близько 4239 кв.м. у будівлі торговельного центру «Океан Плаза» у місті Києві, згідно узгодженого проекту, включаючи закупівлю та постачання необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних підрядних будівельно-монтажних та інших робіт.

30.04.2012 договір підряду № 104 від 09.09.2011 було викладено сторонами у новій редакції відповідно до додаткової угоди б/н від 30.04.2012.

У квітні 2012 року позивач здійснив авансові платежі (попередню оплату) за додатковими угодами № 12-0911 від 02.04.2012 та № 13-0911 від 23.04.2012 до договору №104 у загальній сумі 1875028 грн двома платіжними дорученнями: №2454 від 09 квітня 2012 року на суму 1355028 грн (в т.ч. ПДВ - 225 838 грн) та №2506 від 26 квітня 2012 року на суму 520000 грн (в т.ч. ПДВ -86666 грн 67 коп.).

За зазначеними двома авансами TOB «Тауруспрофбіз» видало позивачу дві податкові накладні № 10 від 09 квітня 2012 року та № 12 від 26 квітня 2012 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом квітня 2012 року позивач задекларував за результатом фінансово-господарських відносин з TOB «Тауруспрофбіз» показники в податковій звітності за двома податковими накладними, отриманими від TOB «Тауруспрофбіз»: № 10 від 09 квітня 2012 року на загальну суму 1 355 028 грн, в т.ч. ПДВ - 225 838 грн, та № 12 від 26 квітня 2012 року на загальну суму 520 000 грн, в т.ч. ПДВ - 86 666 грн 67 коп.

За вказаними податковими накладними у квітні 2012 року TOB «Сінема-Центр» включено до податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 91 751 грн 37 коп., що здійснено позивачем на підставі вимог пунктів 199.1, 199.2 статті 199 ПК України.

Пунктом 199.1 статті 199 ПК України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 199.2 статті 199 ПК України частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Судом апеляційної інстанції спростовано висновок суду першої інстанції про те, що часткове включення ПДВ до складу податкового кредиту здійснено позивачем з квітня по травень 2012 року не підтверджено матеріалами справи та обумовлене тим, що підрядні роботи були виконані TOB «Тауруспрофбіз» частково, оскільки з обставин справи та наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається доведеним факт, що господарські операції між позивачем і TOB «Тауруспрофбіз» у період з 15 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року полягали не у виконанні робіт, а у здійсненні позивачем, зокрема у квітні 2012 року, на користь TOB «Тауруспрофбіз» попередньої оплати (авансування) майбутніх робіт, фактичне виконання та приймання-передача, яких відбувалися у наступних податкових періодах.

У період з дати укладення договору підряду №104 з TOB «Тауруспрофбіз» і по квітень 2012 року включно приймання-передачі виконаних робіт за договором не здійснювалось, акти виконаних робіт сторонами не підписувались. Приймання-передача виконаних робіт за договором та відповідне оформлення актів виконаних робіт здійснювались сторонами починаючи з травня 2012 року.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку господарські відносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються укладеними договорами, проведеними банком платіжними дорученнями, податковими накладними та витягами про їх реєстрацію з Єдиного реєстру податкових накладних, актами прийому-передачі, листуванням, проектною документацією.

Посилання відповідача на акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 06.07.2012 №90/22-4/35968011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тауруспрофбіз» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків TOB «Сінема-Центр» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, у зв'язку з тим, що факт відсутності підприємства за місцем реєстрації не може бути доказом фіктивності його фінансово-господарської діяльності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відображення господарських операцій з авансування підрядних робіт TOB «Тауруспрофбіз» у податковому обліку позивача при обчисленні об'єкта оподаткування ПДВ та у податковій звітності позивача, відповідає вимогам податкового законодавства України, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0001952220.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 №0012882202 та №0012872202, слід зазначити наступне.

У судовому порядку встановлено, що грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, донараховані зазначеними спірними рішеннями, пов'язані з придбанням позивачем у першому півріччі 2010 року рекламних послуг, що надавалися ПП «Фірма «Особком» та TOB «В.І.Я.».

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 4.1.4 «б» пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період встановлено протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року (податок на прибуток) фактично подана (25 травня 2010 року, дата спливу строку давності - 11 травня 2013 року, а податкове повідомлення-рішення отримано 01.07.2014. Податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємств за 1-ше півріччя 2010 року фактично подана 05 серпня 2010 року, дата спливу строку давності - 10 серпня 2013 року, а податкове повідомлення-рішення отримано 01.07.2014.

Відповідно до пп. 4.1.4 «а» пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період встановлено протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податкова декларація позивача з ПДВ за лютий 2010 року фактично подана 19 березня 2010 року, дата спливу строку давності - 22 березня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за березень 2010 року фактично подана 20 квітня 2010 року, дата спливу строку давності - 21 квітня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за квітень 2010 року фактично подана 18 травня 2010 року, дата спливу строку давності - 21 травня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за травень 2010 року фактично подана 18 червня 2010 рок. дата спливу строку давності - 22 червня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за червень 2010 року фактично подана 19 липня 2010 року, дата спливу строку давності - 21 липня 2013 року.

Враховуючи те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0012882202 та №0012872202 були отримані позивачем 23.09.2014, а грошове зобов'язання повинно бути визначене контролюючим органом не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про сплив строків давності для визначення всіх грошових зобов'язань за податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств, визначених відповідачем зазначеними спірними рішеннями за перше півріччя 2010 року.

В силу приписів пункту 102.1 статті 102 ПК України якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)В.В. Кошіль (підпис)С.Е. Острович