Постанова

від 12.03.2015 по справі 826/14363/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14363/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сінема-Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 вересня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001962220, № 0001952220 та № 0001972220 від 15 лютого 2013 року.

30 вересня 2014 року позивач подав до суду заяву про зміну предмет позову, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0012882202 та №0012872202 від 19 вересня 2014 року, що були прийняті ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в результаті зменшення сум нарахованих грошових зобов'язань за результатами адміністративного оскарження, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення № 0001962220 та № 0001972220 від 15 лютого 2013 року були відкликані. Позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001952220 від 15 лютого 2013 року залишилися без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року, прийнятою у письмовому провадженні, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає встановленими наступні обставини справи.

Як свідчать матеріали справи та встановлено колегією суддів, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі направлень від 29.12.2012 року №7565/22-20, від 17.12.2012 року № 7416/22-20. № 7411/22-60, № 7412/22-90, № 7413/22-70. № 7414/17-50 та № 7415/17-30 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, в результаті чого складено Акт планової виїзної перевірки №223/22-20/33835003 від 22.01.2013.

Зазначеним актом встановлено наступні порушення: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п.п. 7.2.3 п 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, п. 5.11. п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зі змінами та доповненнями, пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закон) України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», зі змінами та доповненнями, п.9 ст.З Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст.138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 198.1. п. 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодекс) України від 02.12.2010 №2755-VI. із змінами та доповненнями (ПК України).

Не погодившись з висновками акту перевірки, 08 лютого 2013 року TOB «Сінема-Центр» подало заперечення, проте листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2007/10/22-20 від 11 лютого 2013 року надано позивачу відповідь, якою заперечення останнього залишено без розгляду.

15 лютого 2013 року позивач листом №46 повторно звернувся до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, з вимогою розгляду заперечення у встановлений законодавством термін та за участі позивача, відповіді на який ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не надала.

Керуючись висновками акту перевірки, 15лютого 2013 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001952220, № 0001962220, № 0001972220, № 0001982220, які в той же день були направлені позивачу, але докази їх вручення відсутні.

Не погодившись з наведеними рішеннями та з метою досудового вирішення даного спору ТОВ «Сінема-Центр» 10 липня 2014 року подано до Головного управління Міндоходів у м. Києві скаргу № 157, в процесі розгляду якої ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за дорученням Головного управління Міндоходів у м. Києві провело позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» з питань, що стали предметом оскарження відповідно до вимог пп.78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, за наслідком якої 05 вересня 2014 року позивачу надано Акт від 05 вересня 2014 року № 1369/26-59-22-02/33835003 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕМА-ЦЕНТР» з питань, що стали предметом оскарження висновків акту планової виїзної перевірки №223/22-20/33835003 від 22.01.2013.

Зазначеним актом від 05 вересня 2014 року встановлено наступні порушення: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, п. 5.1 1. її. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14. п. 185.1 ст. 185. п.187.1 ст. 1 87. п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п.201.10 ст.201 ПК України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті позапланової виїзної перевірки від 05 вересня 2014 року, 10 вересня 2014 року позивач подав заперечення відповідачу та Головному управлінню Міндоходів у м. Києві. Оскільки строк розгляду первинної скарги було встановлено до 07 вересня 2014 року, то зазначене заперечення ГУ Міндоходів у м. Києві не враховане. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за результатами розгляду заперечення листом від 17 вересня 2014 року №23222/10/26-59-22-02 залишило висновки акту перевірки ТОВ «СІНЕМА-ЦЕНТР» від 05 вересня 2014 року №1369/26-59-22-02/33835003 без змін.

За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 05 вересня 2014 року №8369/10/261510-0615 первинну скаргу частково задоволено: повністю скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 лютого 2013 року № 0001982220, частково скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 лютого 2013 року №0001962220 та №0001972220, та залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 лютою 2013 року №0001952220.

Вважаючи порушенням своїх прав контролюючим органом та з метою їх відновлення ТОВ «Сінема-Центр» звернулось за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій матеріалами справи не підтверджується, вважає, що зміст і обсяг господарських операцій, що відображені в документах по взаємовідносинах позивача з TOB «Тауруспрофбіз», TOB «Фірма «Особком», TOB «В.1.Я.» не є підставою для формування відповідних показників податкової звітності оскільки оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджуються наявністю господарської мети.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо взаємовідносин позивача з TOB «Тауруспрофбіз» у квітні 2012 року, питання відображення у податковому обліку позивача сум податку на додану вартість за господарськими операціями, що здійснювалися після 01.01.2011, регулюються ПК України у редакції, чинній в період здійснення відповідних господарських операцій.

Так, згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу: 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу: в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); г) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режим) магазин безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 лютого 2013 року №0001952220, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи TOB «Тауруспрофбіз» діючи на підставі Ліцензій на виконання будівельно-монтажних робіт строками дії 25.11.2008 - 25.11.2011 та 07.12.2011 -07.12.2016, на замовлення позивача на підставі договору підряду №104 від 09 вересня 2011 року виконувало роботи з облаштування, опорядження та оздоблення нежитлового приміщення восьмизального кінотеатру загальною площею близько 4 239 кв.м. у будівлі торговельного центру «Океан Плаза» у місті Києві, згідно узгодженого проекту, включаючи закупівлю та постачання необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних підрядних будівельно-монтажних та інших робіт.

30 квітня 2012 року договір підряду № 104 від 09 вересня 2011 року було викладено сторонами у новій редакції відповідно до додаткової угоди б/н від 30 квітня 2012 року (а.с. 33 т.2).

У квітні 2012 року позивач здійснив авансові платежі (попередню оплату) за додатковими угодами № 12-0911 від 02 квітня 2012 року та № 13-0911 від 23 квітня 2012 року до договору №104 у загальній сумі 1875028 грн двома платіжними дорученнями: №2454 від 09 квітня 2012 року на суму 1355028 грн (в т.ч. ПДВ - 225 838 грн) та №2506 від 26 квітня 2012 рок) на суму 520000 грн (в т.ч. ПДВ -86666 грн 67 коп.) (а.с. 50-51 т.2).

За зазначеними двома авансами TOB «Тауруспрофбіз» видало позивачу дві податкові накладні № 10 від 09 квітня 2012 року та № 12 від 26 квітня 2012 року(а.с.86-87т.2).

Судовою колегією встановлено, що протягом квітня 2012 року позивач задекларував за результатом фінансово-господарських відносин з TOB «Тауруспрофбіз» показники в податковій звітності по двом податковим накладним, отриманим від TOB «Тауруспрофбіз»: № 10 від 09 квітня 2012 року на загальну суму 1 355 028 грн, в т.ч. ПДВ - 225 838 грн, та № 12 від 26 квітня 2012 року на загальну суму 520 000 грн, в т.ч. ПДВ - 86 666 грн 67 коп.

За вказаними податковими накладними у квітні 2012 року TOB «Сінема-Центр» включено до податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 91 751 грн 37 коп., що здійснено позивачем на підставі вимог пунктів 199.1, 199.2 статті 199 ПК України.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку що, часткове включення ПДВ до складу податкового кредиту здійснено позивачем з квітня по травень 2012 року, не підтверджується матеріалами справи, а також, що це обумовлене тим, що підрядні роботи були виконані TOB «Тауруспрофбіз» частково.

Проте, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції,оскільки пунктом 199.1 статті 199 ПК України передбачено,що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 199.2 статті 199 ПК України, частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

За висновком суду першої інстанції, позивачем завищено зазначену суму податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки господарські операції з виконання ТОВ «Тауруспрофбіз» підрядних робіт фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджуються наявністю господарської мети.

Основною підставою для такого висновку суд зазначає відсутність доказів реального виконання підрядних робіт TOB «Тауруспрофбіз» у період з 15 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року, внаслідок чого судом першої інстанції не прийнято до уваги похідні документи за Договором №104, у новій редакції від 30 квітня 2012 року, надані TOB «Сінема-Центр» на підтвердження реальності виконання та приймання передачі робіт починаючи з травня 2012 року.

В тому числі судом не було прийнято до уваги надані позивачем акти виконаних робіт, виконавчу документацію, проекти та креслення (додатки до справи №1-№3) до Договору №104 у редакції з 30.04.2012р. як доказ реального виконання підрядних робіт TOB «Тауруспрофбіз», оскільки такі документи не посвідчують факту здійснення господарських операцій між сторонами у період з 15 09.2011 по 30.04.2012, в якому TOB «Сінема-Центр» перераховано суму ПДВ за авансовими платежами, що була віднесена до складу податкового кредиту у квітні та травні 2012 року.

Судова колегія зауважує невідповідність таких висновків суду обставинам справи, оскільки з обставин справи та наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається доведеним факт, що господарські операції між позивачем і TOB «Тауруспрофбіз» у період з 15 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року полягали не у виконанні робіт, а у здійсненні позивачем зокрема у квітні 2012 року на користь TOB «Тауруспрофбіз» попередньої оплати (авансування) майбутніх робіт, фактичне виконання та приймання-передача яких відбувалися у наступних податкових періодах.

Так, всупереч висновку суду першої інстанції з матеріалів справи вбачається, що у період з дати укладення договору підряду №104 з TOB «Тауруспрофбіз» і по квітень 2012 року включно приймання-передачі виконаних робіт за договором не здійснювалось, акти виконаних робіт сторонами не підписувались. Приймання-передача виконаних робіт за договором та відповідне оформлення актів виконаних робіт здійснювались сторонами починаючи з травня 2012 року.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт №№1-10 від 31 травня 2012 року, №11, №№ 13-14 від 03 вересня 2012 року та видаткову накладну №12 від 03 вересня 2012 року разом з довіреністю на отримання цінностей №75/1 від 03 вересня 2012 року. Ці обставини, що мають значення для справи, встановлені також наявним у справі № 8/115-12, таким, що вступило в законну силу Рішенням Господарського суду Київської області від 19 листопада 2012 року, за позовом TOB «Сінема-Центр» до TOB «Тауруспрофбіз» про стягнення невикористаної частини авансу та договірних штрафних санкцій(а.с.80 т.3).

Згідно з приписами частини другої статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Судовою колегією прийнято до дослідження ухвалу Господарського суду Київської області від 28.11.2014року, яка не була надана до суду першої інстанції, з урахуванням того, що вказана ухвала у справі № 8/115-12 про виправлення описки, була прийнята після прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва оскаржуваної позивачем постанови від 14 листопада 2014 року у даній справі.

Згаданою ухвалою виправлено описку,згідно з якою « З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається,що у період з дати укладення договору і по квітень 2012р. включно приймання-передачі виконаних робіт за договором не здійснювалось, акти виконаних робіт сторонами не підписувались» (а.с6-7 т.5).

Також, судовою колегією прийнято до дослідження докази у вигляді Протоколу допуску до приміщень №1 від 15.09.2011 з Додатком №1 «План Ділянки №1» до нього, Протоколу допуску до приміщень №2 від 15.11.2011 з Додатком №1 «План Ділянки №2» до нього, Акту про виявлені недоліки Приміщень Кінокомплексу та про порядок їх усунення від 15.12.2011 (про відмову Орендаря від приймання допуску №3), Протоколу допуску до приміщень №3 від 26.01.2012 з Додатком №1 «План Ділянки №3» до нього, Додатків №2 (Технічна специфікація, вимоги до будівельної готовності Приміщень, перелік Робіт Орендаря), № 3 (План Приміщення), 4 (Форма Протоколу допуску до приміщень) до Попереднього договору оренди від 03 червня 2011 року між позивачем та орендодавцем Приміщень TOB «Інвестиційний союз «Либідь», з урахуванням того, що ці докази було неповно досліджено судом першої інстанції ,оскільки з припису інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/1 1/13-11 від 01.1 1.201 1 р. вбачається, що задля вжиття належних заходів та з метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника ті докази, які не надані учасниками справи, але які на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків (а.с.8-17 т.5).

Аналіз вказаних письмових доказів, в тому числі і ухвали Господарського суду Київської області від 28.11.2014, додатково підтверджує факт нездійснення підрядних робіт TOB «Тауруспрофбіз» у період з 15 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року, всупереч висновку суду першої інстанції про виконання та приймання-передачі підрядних робіт протягом цього періоду (а.с. 81т. 3 зворот, ас.6-7 т. 5).

Що ж стосується нових доказів у вигляді фотознімків з будмайданчика (осінь 2011 року). з яких вбачається відсутність у Приміщеннях збудованих зовнішніх стін, стелі, частково підлоги, поданих позивачем під час апеляційного провадження на додаткове підтвердження нездійснення та неможливості здійснення оздоблювальних робіт TOB «Тауруспрофбіз» у період з 15 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року, то такі докази до уваги не приймаються, оскільки судова колегія не вбачає поважних причин їх неподання позивачем до суду першої інстанції.

Проте, зазначені обставини є достатньо підтвердженими наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями позивача та документами, в тому числі Попередніми договорами оренди б/н від 03 червня 2011 року та №2-258 від 01 червня 2012 року, укладених між позивачем (орендарем) та орендодавцем Приміщень TOB «Інвестиційний союз «Либідь», предметом яких є укладення в майбутньому договору оренди нежитлового приміщення загальною площею близько 4 390 кв.м., в будівлі Торговельного центру «Океан Плаза» , який будувався TOB «Інвестиційний союз «Либідь» у місті Києві на земельній ділянці, розташованій на провулку Червоноармійському 3, вул. Горького, 176, в межах бульвару Дружби Народів, вул. Горького, вул. М. Грінченка, вул. II. Любченка. Надалі на виконання умов вказаних Попередніх договорів оренди між позивачем та TOB «Інвестиційний союз «Либідь» було укладено Договір оренди №3-258 від 04.09.2012, витяг з якого наявний в матеріалах справи(а.с.164,181-200 т.2).

Вказаними Попередніми договорами передбачалося виконання позивачем робіт з облаштування, опорядження та оздоблення зазначеного приміщення з метою його пристосування до погодженого цільового призначання, а саме для потреб розміщення і діяльності багатозального кінотеатру «Сінема Сіті».

Зі змісту пункту 2.3.1 обох Попередніх договорів оренди та Додатку №2 (Технічна специфікація, вимоги до будівельної готовності Приміщень, перелік Робіт Орендаря) причиною поетапності допусків до окремих частин приміщення вбачається те, що приміщення на той момент будувалося, і на кожному з етапів допусків у відповідній частині приміщення була наявна лише підлога, без стін. В таких умовах, коли стан будівельної готовності приміщення фактично не дозволяв здійснювати жодних оздоблювальних робіт у ньому, TOB «Тауруспрофбіз» (підрядник позивача) міг лише здійснювати доставку до Приміщень обладнання та матеріали, необхідні для наступного виконання оздоблювальних робіт (пункт 4.2.3 обох Попередніх договорів оренди).

За наведеними у апеляційній скарзі поясненнями позивача, підтвердженими матеріалами справи, внесення до договору підряду №104 змін шляхом викладення його у новій редакції від 30 квітня 2012 року (а.с.33 т.2), обумовлювалося тим, що будівництво Торговельного Центру «Океан Плаза» восени-взимку 2011 року затримувалося, і TOB «Інвестиційний союз «Либідь» не міг забезпечити достатню для чергових допусків будівельну готовність відповідних частин приміщення. Тому строки, в які TOB «Тауруспрофбіз» міг приступити до фактичного виконання оздоблювальних робіт, переносилися. Це вбачається з того, що у першому Попередньому договорі оренди б/н від 03 червня 2011 року датою відкриття ТЦ для громадськості попередньо визначено 14 вересня 2012 року, відповідно в первісній редакції договору підряду №104 строк робіт встановлювався до цієї дати. В другому Попередньому договорі оренди №2-258 від 01.06.2012 ця дата вже перенесена на 20 жовтня 2012 року. Надалі було ще одне перенесення - на 03 листопада 2012 року, що вбачається з визначення «Дата відкриття» на стор. 3 Договору оренди №3-258 від 04.09.2012, посвідченого 04.09.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 777.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що TOB «Тауруспрофбіз» за наведених незалежних від нього обставин, фактично приступив до безпосереднього виконання робіт з запізненням, що потребувало уточнення умов договору підряду №104 та перенесення періоду початку приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія договору страхування будівельно-монтажних ризиків № CAR0013399 від 12.09.2011р. між TOB «Сінема-Центр» та страховою компанією «К'Ю БІІ Україна», разом з угодою про продовження строку страхування, пункт 4.2 якого визначає підрядника TOB «Тауруспрофбіз» (а.с.202-203, 33, 34-41 т.2). Вказаний доказ судом першої інстанції не досліджено, незважаючи на те що він підтверджує як факт продовження строків виконання підрядних робіт, так і фактичне їх виконання підрядником TOB «Тауруспрофбіз».

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції недостатньо повно і всебічно дослідив обставини щодо фактичного виконання та приймання-передачі підрядних робіт TOB «Тауруспрофбіз» у періоди наступні після спливу податкового періоду квітень 2012 року, у якому позивач здійснював авансування робіт.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено,що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у квітні 2012 року Позивач не придбавав у TOB «Тауруспрофбіз» товари (роботи, послуги), а здійснював їх попередню оплату (авансування).

Згідно частини четвертої статті 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Факт сплати коштів позивачем на користь TOB «Тауруспрофбіз» відповідачем не оспорюється та є підтвердженим наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, проведеними банком, №2454 від 09 квітня 2012 року на суму 1355028 грн (в т.ч. ПДВ - 225 838 грн) та №2506 від 26 квітня 2012 року на суму 520000 грн (в т.ч. ПДВ - 86666 грн 67 коп) (а.с. 50-51 т.2).

Цей доказ є не тільки допустимим і належним, але й єдиним достовірним доказом, яким можна підтвердити факт господарської операції з авансування майбутніх робіт шляхом безготівкового перерахування з рахунку платника на рахунок отримувача, а саме рух активів (у вигляді коштів) в процесі здійснення господарської операції.

Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 1 статгі 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 20 і ПК України податкова накладна складається в паперовому чи електронному вигляді та повинна містити обов'язкові реквізити.

В період співпраці з позивачем, TOB «Тауруспрофбіз» було зареєстроване у визначеному законом порядку платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні №10 від 09.04.2012 та №12 від 26.04.2012, видані продавцем - платником податку (TOB «Тауруспрофбіз»), були належним чином оформлені та належно і своєчасно (20.04.2012 та 02.05.2012. відповідно) зареєстровані, що підтверджено витягами з Єдиного реєстру податкових накладних №6182718 та №6182748 (дата формування відповіді 06.02.2013) про реєстрацію вказаних податкових накладних, отриманих позивачем від TOB «Тауруспрофбіз» (ІПН 359680110311).

Вказані первинні і розрахункові документів оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 ПК України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704).

Вищенаведені документи бухгалтерської та податкової звітності на думку колегії суддів є достатніми, для підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та його контрагентом TOB «Тауруспрофбіз».

В даному випадку господарські відносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються укладеними договорами, проведеними банком платіжними дорученнями, податковими накладними та витягами про їх реєстрацію з Єдиного реєстру податкових накладних, актами прийому-передачі, листуванням, проектною документацією.

Відповідно до умов договору підряду №104 (пункт 1.1), TOB «Тауруспрофбіз» зобов'язалося виконувати визначені договором підрядні роботи згідно узгодженого проекту (розділ АР, шифр 18/08-11-РД АР, виконавець TOB «ПВК «Будівельна спілка»; розділ KM. шифр 18/09.11 РД. виконавець TOB «ПВК «Будівельна спілка»; Дизайн-проект. шифр АР. виконавець ПП «Захаров»).

Зазначена проектна документація виконувалась TOB «ПВК «Будівельна спілка», ліцензія на будівельну діяльність серія AB №359022 від 14.11.2007 - виконував архітектурно-будівельну частину робіт стадії «Робоча документація» (РД) по об'єкту: «Облаштування нежитлового приміщення з метою його пристосування для розміщення восьми зального кінотеатру «Сінема - Сіті» в будівлі Торговельно-розважального комплексу «Океан Плаза» за адресою: вул. Горького, 176, у Голосіївському районі м. Києва», в тому числі розділи АР (шифр 18/08-11-РД АР) та КМ (шифр 18/09.11 РД), за договором №1809-ПР 11 від 07.07.2011, проектні роботи за яким є виконаними належно і в повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами актами наданих послуг, заборгованість за договором відсутня (а.с.31-51т.4).

ПП «Захаров» - виконував дизайн-проект (шифр АР) за договором про надання інжинірингових послуг №2 від 03.06.2011, послуги за яким є наданими належно і в повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами актами, заборгованість за договором відсутня.

В цьому ж договорі, визначено зобов'язання ПП «Захаров» зі здійснення авторського нагляду за дотриманням дизайн-проекту при виконанні робіт з облаштування кінотеатру «Сінема-Сіті» у м. Києві, в тому числі за виконанням підрядних робіт TOB «Тауруспрофбіз». Послуги з авторського нагляду за договором №2 від 03.06.2011 надані у повному обсязі, що підтверджено актом передачі-приймання наданих послуг від 14.11.2012 між Замовником TOB «СІНЕМА-ЦЕНТР» та Виконавцем ПП «Дуал Флейм» - правонаступником ПП «Захаров» внаслідок зміни назви, згідно додаткової угоди №3 від 12.07.2012 до договору №2 від 03.06.2011 (а.с.33-74т.4).

У матерілах справи наявні листи з питань проектної документації позивача з TOB «Інвестиційний Союз «Либідь» (Орендодавця) від 30.06.2011 представником забудовника (власника) ТЦ «Океан Плаза» - з девелопером TOB «К.А.Н. Девелопмент», з питань погодження, опрацювання, уточнення та внесення змін до проектної документації (75-79 т.4).

Матеріалами справи підтверджено, що контроль за виконанням TOB «Тауруспрофбіз» підрядних робіт у приміщенні здійснювався в рамках сертифікованого технічного нагляду Інженером технічного нагляду ОСОБА_3 (Кваліфікаційний Сертифікат серія НОМЕР_1 строком дії 30.10.2010 - 30.10.2015, виданий Архітектурно-будівельною атестаційною комісією інженерів технічного нагляду Міністерства регіонального розвитку та будівництва України), на підставі договору про надання послуг з технічного нагляду №209 від 01.06.2012 між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, послуги з технічного нагляду надавалися, що підтверджується підписаними обома сторонами актами наданих послуг, заборгованість за договором відсутня (а.с.149-157т.4).

Реалізацію проекту архітектурно-будівельної частини робіт в частині виготовлення та монтажу металоконструкцій (КМ) в приміщенні виконував саме ТОВ «Тауруспрофбіз», що підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, не оспорюється відповідачем та не спростовується доказами у справі. Дослідження (перевірка) щодо надійності проектного рішення та реалізованих конструкцій подіумів та підвісних стель багатозального кінотеатру в ТРЦ «Океан Плаза» здійснювалося державною установою ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, на замовлення позивача за Договором на створення і передачу науково-технічної продукції № 2055 від 18 червня 2012 року, та складенням Науково-технічного звіту від 17 липня 2012 року (а.с.87-148т4).

Безпідставним, судова колегія вважає посилання відповідача на єдиний наданий відповідачем доказ - акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 06.07.2012 №90/22-4/35968011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тауруспрофбіз» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків TOB «Сінема-Центр» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, адже факт відсутності підприємства за місцем реєстрації не може бути доказом фіктивності його фінансово-господарської діяльності. Цей факт може бути встановлено лише на підставі рішення суду. Однак, такого рішення суду відповідачем не надано.

17 липня 2012 року свідоцтво платника ПДВ TOB «Тауруспрофбіз» було анульоване за ініціативою податкової, причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

22 серпня 2012 року TOB «Тауруспрофбіз» відновило свій статус платника ПДВ, отримавши свідоцтво №200065178 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане 22 серпня 2012 року Ірпінською ОДПІ Київської області.

Зазначена інформація, що стосується податкового статусу TOB «Тауруспрофбіз» на протязі 2012 року, підтверджена наявними в матеріалах справи копіями вказаних документів.

Разом з тим, положеннями частини другої статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи те, що тягар доказування в даній категорії справ покладено саме на суб'єкта владних повноважень, а також беручи до уваги те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2012 року за господарськими операціями з TOB «Тауруспрофбіз», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відображення господарських операцій з авансування підрядних робіт TOB «Тауруспрофбіз» у податковому обліку позивача при обчисленні об'єкта оподаткування ПДВ та у податковій звітності позивача, повністю відповідає вимогам податкового законодавства України, чинного станом на спірний період - квітень 2012 року.

В пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини,суд дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, склад податкового кредиту доведений документально, що спростовує викладені в актах планової та позапланової перевірок висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період квітень 2012 року, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року №0001952220.

Аналізуючи обставини справи та досліджуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, що стосуються позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2014 року №0012882202 та №0012872202, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Основною підставою для визнання неправомірності та для скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2014 року №0012882202та №0012872202. позивач зазначив те, що грошові зобов'язання за ними є нарахованими відповідачем поза строками давності, встановленими пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Так, грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, донараховані зазначеними спірними рішеннями, пов'язані з придбанням позивачем у першому півріччі 2010 року рекламних послуг, що надавалися ПП «Фірма «Особком» (код за ЄДРПОУ 36002128) та TOB «В.І.Я.» (код за ЄДРПОУ 35649323).

А саме, податок на прибуток за податковим повідомленням - рішенням від 19 вересня 2014 року №0012882202 донарахований за податкові періоди 1 квартал 2010 року та 1-ше півріччя 2010 року, а податок на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням від 19 вересня 2014 року №0012872202 донарахований на червень 2010 року за податкові періоди лютий, березень, квітень та травень 2010 року.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, датою отримання позивачем спірних податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2014 року №0012882202 та №0012872202 є 23 вересня 2014 року. Зазначені рішення були прийняті ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в результаті зменшення сум нарахованих грошових зобов'язань за результатами адміністративного оскарження, взамін відкликаних з 23 вересня 2014 року податкових повідомлень-рішень № 0001962220 та № 0001972220 від 15 лютого 2013 року, у відповідності до пункту 60.4 статті 60 ПК України.

З матеріалів справи, щодо досудового врегулювання адміністративного спору, а саме зі змісту листування позивача з відповідачем та з Головним управлінням Міндоходів у м. Києві, вбачається, що попередні (а надалі відкликані за результатом адміністративного оскарження) податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року позивач не отримував. Докази про їх вручення позивачу або про неможливість їх вручення відповідачем не надані. Оригінали поштового чеку та опису вкладення від 15 лютого 2013 року про відправку спірних рішень, відповідачем при розгляді справи не надано. Копію поштового повідомлення про вручення/невручення відповідач також не надав. Інформація відповідача про знищення поштою робочої інформації не стосується обставин справи, адже поштове повідомлення має зберігатись не поштою, а адресантом (відповідачем).

Судовою колегією за результатом дослідження та аналізу матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року (включаючи скасовані, повністю та частково, за результатом адміністративного оскарження) не можуть вважатися врученими позивачу, оскільки лише 01 липня 2014 року позивачем було отримано їх завірені копії, разом з листом відповідача №3154/10/26-59-22-02 від 26.06.2014, яким відповідач, зокрема, повідомив позивача про право на їх оскарження.

Таким чином, якщо вважати моментом нарахування грошових зобов'язань, за спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 19 вересня 2014 року №0012882202 та №0012872202, не 23 вересня 2014 року (дату їх отримання позивачем), а 01 липня 2014 року (дату отримання позивачем копій податкових повідомлень-рішень від 15 лютого 2013 року - надалі частково скасованих та відкликаних, замість яких були прийняті нові спірні рішення від 19 вересня 2014 року зі зменшеними сумами грошових зобов'язань, то нарахування відповідачем грошових зобов'язань і при такому тлумаченні є простроченим.

Доказом того, що саме відповідач вважає 01 липня 2014 року датою вручення позивачеві попередніх рішень, датованих 15 лютого 2013 року, є доведений матеріалами справи факт,оскільки відповідач протягом більше ніж року після дати 15 лютого 2013 року не здійснював жодних обов'язкових для нього дій по визнанню узгодженими сум несплачених платником протягом 10 днів донарахованих грошових зобов'язань, визнанню та стягненню відповідного податкового боргу, тощо.

Згідно наявних в матеріалах справи, доданих до позовної заяви актів звірки розрахунків платника з бюджетом №12457-20 від 30.01.2014 (з податку на прибуток) та №13529-20 від 12.022014 (з податку на додану вартість), станом на ці дати в облікових даних відповідача не виникало будь-яких додаткових нарахувань на підставі будь-яких податкових повідомлень-рішень, акти підписувались сторонами без суттєвих розбіжностей.

Крім того, з актів звірки розрахунків платника з бюджетом №2110-20 від 12.03.2014 (з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 до 12.03.2014) та №2652-20 від 21.03.2014р. (з податку на прибуток - за період з 01.01.2014 до 21.0.3.2014) вбачається, що суттєві розбіжності даних відповідача з даними обліку позивача виникли з березня 2014 року, тобто більше ніж через один рік з 15 лютого 2013 року (дати податкових повідомлень-рішень)(а.с.74-75 т.1).

З вказаних актів звірки, вбачається,що додаткові нарахування, суми яких становлять розбіжності у облікових даних щодо позивача, здійснено відповідачем на підставі податкових повідомлень-рішень, незважаючи на відсутність у Позивача станом на березень 2014 року жодних податкових повідомлень-рішень.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач та його вищестоящий орган (ГУ Міндоходів у м. Києві) не мали жодних заперечень проти своєчасності подання позивачем 10 липня 2014 року адміністративної скарги №157 на податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року.

З матеріалів справи, зокрема зі змісту та з висновків актів планової та позапланової перевірок, а також з документів щодо досудового врегулювання спору, вбачається відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо факту подання позивачем податкових декларацій за вказані спірні податкові періоди у першому півріччі 2010 року, так само як і щодо своєчасності їх подання.

На підтвердження цих обставин позивачем 29 січня 2015 року подані копії відповідних податкових декларацій, з доказами їх подання (відмітками, квитанціями №2, поштовими документами), з клопотанням позивача про дослідження та врахування цих доказів. В тому числі податкових декларацій позивача з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та за 1-ше півріччя 2010 року та з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень та червень 2010 року (а.с.22-94т.5).

Згідно з приписами частини 2 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необгрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Згідно частини другої статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При постановленні судового рішення ,суд першої інстанції не звернув уваги щодо порушення відповідачем строків давності, встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України при нарахуванні грошових зобов'язань за податковими повідомленнями - рішеннями від 19 вересня 2014 року №0012882202 та №0012872202.

Враховуючи неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також те, що факт подання позивачем вказаних вище податкових декларацій не є спірним, судовою колегією прийнято на дослідження податкові декларації позивача з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та за 1-ше півріччя 2010 року, та з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень та червень 2010 року.

З наведених доказів встановлено наступні дати фактичного подання податкової звітності, та наступні дати спливу строку давності для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України.

Відповідно до пп. 4.1.4 б) пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181. граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період встановлено протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року (податок на прибуток) фактично подана (25 травня 2010 року, дата спливу строку давності - 11 травня 2013 року, а податкове повідомлення-рішення отримано 01.07.2014.

Податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємств за 1-ше півріччя 2010 року фактично подана 05 серпня 2010 року. дата спливу строку давності - 10 серпня 2013 року, а податкове повідомлення-рішення отримано 01.07.2014.

Відповідно до пп. 4.1.4 а) пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181. граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період встановлено протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація позивача з ПДВ за лютий 2010 року фактично подана 19 березня 2010 року, дата спливу строку давності - 22 березня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за березень 2010 року фактично подана 20 квітня 2010 року, дата спливу строку давності - 21 квітня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за квітень 2010 року фактично подана 18 травня 2010 року, дата спливу строку давності - 21 травня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за травень 2010 року фактично подана 18 червня 2010 рок. дата спливу строку давності - 22 червня 2013 року.

Податкова декларація позивача з ПДВ за червень 2010 року фактично подана 19 липня 2010 року, дата спливу строку давності - 21 липня 2013 року (а.с.22-94 т.5).

Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка, яка здійснюється на підставі цього підпункту Кодексу, проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 56 ПК України, рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному порядку протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Таким чином, момент виникнення у платника обов'язку сплатити донараховане грошове зобов'язання та (або) права оскаржити податкове повідомлення-рішення у адміністративному або судовому порядку, податкове законодавство України пов'язує з моментом отримання платником податку відповідного податкового повідомлення-рішення. До цього моменту жодних наслідків для платника податку не виникає, і відповідне грошове зобов'язання не може визнаватися як таке, що нараховане.

Відповідно до пункту 58.3 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків повідомлення-рішення, воно вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомлені про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Враховуючи те, що спірні податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2014 року №0012882202 та №0012872202 були отримані позивачем 23 вересня 2014 року, а грошове зобов'язання повинно бути визначене контролюючим органом не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, судова колегія вважає цілком обґрунтованим висновок про сплив строків давності для визначення всіх грошових зобов'язань за податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств, визначених відповідачем зазначеними спірними рішеннями за 1-ше півріччя 2010 року.

В силу приписів пункту 102.1 статті 102 ПК України якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За зазначених обставин, спірні податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2014 року №0012882202 та №0012872202, підлягають скасуванню як прийняті відповідачем з порушенням строків давності, встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, платник податків (позивач) вважається вільним від таких грошових зобов'язань, а спір стосовно цих податкових повідомлень - рішень не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку, а отже, дослідження будь-яких інших доказів, які стосуються здійснення позивачем відповідних господарських операцій у першому півріччі 2010 року, є недоцільним та таким, що порушує вказані норми матеріального права.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України а саме: в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012 № К/9991/54460/12, від 25.04.2013 № К/9991/89344/11, від 22.09.2014 № К/800/60634/13) та вважає обов'язковим застосування адміністративними судами положення пункту 102.1 статті 102 ПК України про строк давності, і визнає протиправними та скасовує, або підтверджує правомірність рішень судів попередніх інстанцій про скасування, податкових повідомлень-рішень, прийнятих з порушенням строку 1095 днів.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про вчинення платником податків порушень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

З матеріалів справи вбачається, що по взаємовідносинам з контрагентами TOB «Тауруспрофбіз» позивачу було донараховано податок на додану вартість в розмірі 91 752 грн та штрафну санкцію (25%) в розмірі 22 938 грн, по взаємовідносинам з TOB «Фірма «Особком» та TOB «В.І.Я.» позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 331 102 грн та штрафну санкцію (25%) в розмірі 82 775 грн, а також податок на додану вартість у вигляді суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 269 832 грн без нарахування штрафної санкції

Приймаючи до уваги встановлені обставини, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення №0001952220 від 15 лютого 2013 року. № 0012882202 від 19 вересня 2014 року та № 0012872202 від 19 вересня 2014 року є протиправними та такими, що порушують охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому, підлягають скасуванню в повному обсязі.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сінема-Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0001952220 та від 19.09.2014 №0012872202, №0012882202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.