Рішення

від 19.11.2014 по справі 916/4155/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р.Справа № 916/4155/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників:

від позивача: Тарановський Д.С. за довіреністю від 09.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4155/14:

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК";

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 75 446,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач, Департамент) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 69 658,1 грн. та пені в сумі 5788,38 грн., загалом 75446,48 грн. посилаючись на наступне.

25.11.1999 р. між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради та відповідачем укладений договір оренди не житлового приміщення № 97/7, (далі - Договір), за яким відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 520,9 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 59, строком до 29.11.2009 року.

01 червня 2002 р додатковим погодженням до Договору було змінено розмір орендної плати, яка з 01.06.2002 р. по 01.06.2004 р. склала 1640,98 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р.(із змінами) встановлений місячний термін протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

Згідно з ч.2 ст. 17 цього ж Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди. Таким чином, вказаний Договір був пролонгований автоматично.

Відповідно до Положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384- VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Позивач) є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

У порушення п. 4.2 Договору відповідач не сплачує орендну плату, що є порушенням як умов договору так і вимог ст. 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 69 658,10 грн.

На вказану суму боргу відповідачеві з підстав п.3.3 Договору, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період час з 16.11.2013 р. по 10.10.2014 р. нарахована пеня в сумі 5788,38 грн.

Відповідно до п.2 ст. 651 ЦК України, ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна" договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін при суттєвому порушені договору іншою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договоір оренди оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін договір з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 611,625, 651, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193.291 Господарського кодексу України, ст. ст. 10,18,19.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" позивач просить позов задовольнити.

Відповідач з вимогами не згоден, з підстав зазначених у відзиві на позов, у якому зокрема зазначає, що ним повністю сплачено заборгованість по орендній платі в сумі 75544,75 грн., про що свідчать додані платіжні доручення № 18 від 10.10.2014 р., № 24 від 14.10.2014 р. та № 23 від 14.10.2014 р. (а.с. 25-27), і тому, в цієї частині, спір між сторонами відсутній.

Щодо вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідач зазначив, що ним у повному обсязі сплачено позивачеві всі кошти. Тобто, Позивач отримав все, на що він розраховував при укладанні договору.

Також відповідач зазначає, що у зв'язку із незадовільним станом орендованого приміщення, відповідач звернувся до позивача із листом від 11.04.2001 року за вих. №3, у якому просив надати дозвіл на ремонт вказаного приміщення за рахунок коштів суборендаря вказаного приміщення. Такий дозвіл було надано, про що свідчить лист позивача від 18.05.2001 року за вих. №4381.

Роботи по ремонту орендованого приміщення були проведені та на їх проведення було витрачено 113 469 грн., про що свідчить договір підряду №22 від 01.03 2002 року, висновок ООСУДІЕ «Українвестекспертиза» від 14.02.2000 року, платіжні доручення №263 від 26.03.2003 року, №283 від 29.04.2003 року, №296 від 21.05.2003 року, №504 від 24.03.2004 року, №530 від 26.04.2004 року, №298 від 26.05.2003 року.

Одеська міська рада погодила проведення вищевказаних поліпшень орендованого майна, про що свідчить рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 року №4410-IV «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005 році, та внесення змів до рішень Одеської міської ради».

Таким чином, сума коштів, яка інвестована TOB „Холдінгова компанія «АО ОМК» на поліпшення стану орендованого приміщення (113469 грн.) значно перевищує заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості по орендній платі, а тому не можна вважати, що несплата відповідачем орендної плати в повному обсязі значною мірою позбавила орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору.

Більш того, Одеською міською радою було вирішено затвердити спірний об'єкт оренди, як такий, що підлягає викупу як відповідачем, так і суборендарем цього нежитлового приміщення. В подальшому, Одеська міська рада своїми рішеннями від 22.01.2010 року №4961-V, від 28.02.2011 року №394-VI, від 28.02.2012 року №1730-VI, підтверджувала свої наміри продати орендоване приміщення відповідачу та суборендарю.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач додав до відзиву листування між ним та позивачем з приводу ремонту вказаного приміщення, договір підряду № 22 від 01.03.2002р. на ремонт вказаного приміщення, кошторис на ремонт приміщення, платіжні доручення про сплату підрядних робіт на загальну суму 113471 грн.

В засідання суду оголошено перерву з 12 по 19 листопада 2014 р. згідно правил ст.77 ГПК України.

В засідання суду 29 листопада 2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно правил ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, несвоєчасна сплата орендної плати за користування нежилими приміщеннями - об'єктами комунальної власності призводить до ненадходження до місцевого бюджету коштів, що не дає можливості в повній мірі фінансувати соціальні потреби населення та реалізовувати програми по захисту соціально незахищених верств населення.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладений вищевказаний Договір, який дотепер є діючим та дійсним.

Відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість з орендної плати, про що свідчать вищеприведені платіжні доручення ( а.с. 25-27).

Відтак, в частині вже сплаченої суми боргу провадження у справі слід припинити згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, тобто у зв'язку з відсутністю предмет спору.

Згідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу).

Відповідно до п. 4.10 цієї ж Постанови Пленуму - Питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

Щодо розірвання договору оренди та виселення суд зазначає наступне

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний "як за згодою сторін, так і на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених статтями 783,784 ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України передбачено, що розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 "Про оренду державного та комунального майна" за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення №97/7 від 25.11.1999р. обгрунтовані істотним порушенням умов даного договору з боку TOB „Холдінгова компанія «АО ОМК» з посиланням на ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Згідно ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Проте, як свідчать матеріали справи, Відповідач у повному обсязі сплатив позивачеві всі кошти. Тобто Відповідач отримав все, на що він розраховував при укладанні договору.

Таким чином, позивачем у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України належним чином не доведено істотних порушень відповідачем умов договору оренди, що б привели до негативних наслідків для орендодавця, внаслідок яких останній значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору оренди.

Разом з приведеним суд зазначає таке.

01 грудня 2000р між відповідачем по справі та ПП Баймяшкіним В.Я. (далі - Суборендар) було укладено договір суборенди вказаного приміщення, згідно якого відповідач на підставі дозволу Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (вих. № 273 від 18.01.2000р.) передав суборендарю частину орендованого приміщення площею 520,9 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будинку № 59 по вул. Пушкінська, для роботи клуба, кафе та бару «Вечірня Одеса».

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, у зв'язку із незадовільним станом орендованого приміщення, суборендар, за дозволом позивача (лист позивача від 18.05.2001 року за вих. №4381), 01.03.2002 р. уклав із ПП „ПРОТЕКТ" договір підряду № 22 на суму 113 469 грн. Кошторисна документація на цей підряд рекомендована згідно експертного висновку № 2-с від 14.02.2000 р.

Платіжними дорученнями №263 від 26.03.2003 року, №283 від 29.04.2003 року, №296 від 21.05.2003 року, №504 від 24.03.2004 року, №530 від 26.04.2004 року, №298 від 26.05.2003 року суборендар оплатив підрядні роботи.

Рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 року №4410-IV «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005 році, та внесення змів до рішень Одеської міської ради" Одеська міська рада погодила проведення вищевказаних поліпшень орендованого майна,

Таким чином, сума коштів, яка була інвестована на поліпшення стану орендованого приміщення (113 469 грн.) значно перевищує заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості по орендній платі, а тому не можна вважати, що несплата відповідачем орендної плати в повному обсязі значною мірою позбавила орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору.

Більш того, Одеською міською радою було вирішено затвердити спірний об'єкт оренди, як такий, що підлягає викупу як відповідачем, так і суборендарем цього нежитлового приміщення. В подальшому, Одеська міська рада своїми рішеннями від 22.01.2010 року №4961-V, від 28.02.2011 року №394-VI, від 28.02.2012 року №1730-VI, підтверджувала свої наміри продати орендоване приміщення відповідачу та суборендарю. (Вказані рішення Одеської міської ради додані до відзиву)

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про необгрунтованість вимог позивача щодо розірвання договору та виселення відповідача із займаного приміщення.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Припинити провадження у справі 916/4155/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" (65082, м. Одеса, пров. Некрасова, буд. 2, прим. 502, код ЄДРПОУ 01290951) заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 97/7 від 25.11.1999р. у розмірі 69658 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 10 коп. та пені у сумі 5788 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 38 коп.

В іншій частині вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" (65082, м. Одеса, пров. Некрасова, буд. 2, прим. 502, код ЄДРПОУ 01290951) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір у сумі 1100 (одна тисяча сто) грн. 52 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2014 р.

Суддя М.І. Никифорчук