Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/21549/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21549/14 17.11.14 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київської філія товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ"

про стягнення 16 645,00 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

В судовому засіданні 17.11.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Київської філія товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" (надалі - відповідач-2) про стягнення 16 645,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21549/14, розгляд справи призначено на 29.10.2014.

В судове засідання, призначене на 29.10.2014, представники позивача та відповідача-1 з'явились та надали пояснення.

В судове засідання, призначене на 29.10.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

29.10.2014 відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 17.11.2014

В судове засідання, призначене на 17.11.2014, з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014, представник позивача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

01.02.2014 між позивачем і відповідачем - КФ ТОВ « Злагода ОПТ « (надалі - відповідач № 1), яка є філіалом підприємства ТОВ « Злагода ОПТ « (надалі - відповідач № 2) було укладено договір поставки № 14/1 на товар (горілчані напої).

Відповідно до п. 9.1 Договору строк дії останнього до 31 грудня 2014.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

11.04.2014 згідно видаткової накладної №КА-07648 та Податкової накладної №861/2 була отримана горілка «Пшенична-Краля» об'ємом 0,5л. в кількості 400 пляшок по ціні 27,50 грн. за одну пляшку,разом з ПДВ, на суму 11 000 грн. і сплачено 17.04.2014 - 2 007,50 грн. та 18.04.2014 - 8 990,50 грн. Разом 11 000 грн.

25.04.2014 за видатковою накладною №КА-08890 та Податковою накладною №995/2, позивачем була отримана горілка «Пшенична-Краля» об'ємом 0,5л. в кількості 400 пляшок по ціні 28,00грн.,разом з ПДВ.,на суму 11 200 грн. і сплачено 29.04.2014 - 2 016 грн. та 30.04.2014 - 9 184 грн. Разом 11 200 грн.

Судом встановлено, що на отриману алкогольну продукцію об'ємом 0,5л. надані копії Сертифіката відповідності та Посвідчення якості від виробника ПрАТ «Люботинський завод Продтовари» м. Харків з печаткою та підписами,завіреною печаткою та підписами відповідача №1.

03.05.2014 в магазині позивача, розташованому за адресою м. Київ,вул. Попудренко, буд. 5 Дарницької податковою інспекцією було проведено перевірку, під час якої було вилучено 598 пляшок горілки «Пшенична -Краля» отриманої від відповідача №1.

По вказаному факту слідчим СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві Удовиченко Д.Г. було складено протокол огляду місця події в якому зазначено, що вилучено 598 пляшок горілки «Пшенична- Краля» об'ємом 0,5 л виробництва. ПрАТ «Люботинського заводу Продтовари» м. Харків. Вартість вилученої горілки складає 16 645 грн.

Позивач звертався до Прокуратури Дарницького,Дніпровського районах м. Києва, до ДНІ Дарницького района м. Києва та до ДНІ ГУ Міндоходів м. Києва,щодо неправомірності дій слідчого Удовиченко Д.Г.

05.06.2014 по вилученому товару була проведена експертиза №679, яка прийшла до висновку, що горілка «Пшенична-Краля» не відповідає вимогам Державного стандарту на даний вид алкогольної продукції - ДСТУ 4256:2003 «Горілки та горілки особливі». Висновки експертизи були повідомлені слідчим Удовиченко Д.Г.

Позивач звернувся до відповідача і повідомив про усі факти і висновки експертизи .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2014р. задоволено клопотання СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві Удовиченко Д.Г. і постановлено - зобов'язати службових осіб ТОВ «Хімас» (код ЄДРПОУ 31093886) здійснити технологічну переробку алкогольної продукції, а саме горілки «Пшенична - Краля» об'ємом 0,5л. в кількості 598 пляшок вилученої за адресою: АДРЕСА_2 з магазину,який належить ФОП ОСОБА_1

Оскільки позивачу завдані збитки на суму 16 645 грн. (вартість вилученої і знищеної горілки) її повинен компенсувати відповідач,який поставив вказаний товар і надав відповідні Сертифікати і Посвідчення якості.

23.07.2014 позивач звернувся до відповідача №1 з претензією, в якій просив відшкодувати завдані збитки в сумі 16 645 грн.

04.09.2014 на адресу позивача надійшла відповідь у якій повідомлялось, що відповідач №1 відмовляється компенсувати завдані з його вини збитки,незважаючи на його вину і раніш встановлену між нами усну домовленість.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем та поставка товару за видатковими накладними свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

За приписом статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поставка товарів відповідачем, прийняття товару позивачем та оплата його вартості свідчить про виникнення між сторонами відносин, які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт,сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Згідно з статтею 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Статтею 266 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, яке полягає у поставці позивачеві не якісного товару. Вказана обставина позбавила позивача можливості застосовувати товар відповідно до поставленої позивачем мети.

Статтею 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Як встановлено судом, позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з оплати за замовлений товар належним чином, відповідачем порушено умови щодо відповідності заявленого позивачем товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не повернуто суму сплаченого товару, суд дійшов висновку, що останнім не належним чином виконано зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської філія товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-ОПТ" заборгованості у розмірі 16 645 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача-1 недотриманий прибуток в сумі 5 000 грн.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України , для стягнення збитків.

Стаття 614 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі понесених витрат.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що сума в розмірі 16 645 грн. є збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором, зокрема поставки неякісного товару.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем витрат в розмірі 5 000 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин не подано.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками в загальному розмірі 5 000 грн. саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Разом з тим позивач просить стягнути кошти витрачені останнім за надання правової допомоги в сумі 400 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача;

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА-ОПТ" (Місцезнаходження : 03067, м.Київ, Солом'янський район, вулиця Генерала Тупикова, будинок 3/1; ідентифікаційний код: 38496608) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02156, м Київ, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 16 645 (шістнадцять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 400 (чотириста) грн. 00 коп. - юридичні послуги та 1 406 (одна тисяча чотириста шість) грн. 79 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.11.2014

Суддя М.О. Лиськов