Ухвала

від 07.10.2014 по справі 2а-1670/5652/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/86298/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Зодчий»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року

у справі № 2а-1670/5652/11

за позовом Приватного підприємства «Зодчий»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року позовні вимоги Приватного підприємства «Зодчий» (далі - ПП «Зодчий»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003661502/2023 від 21 червня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Зодчий» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю формування платником в наведеній ситуації податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на його підтвердження належним чином оформленими податковою та видатковою накладними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та залишення без змін постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації ПП «Зодчий» з податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 3534/15-322/32534820 від 31 травня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003661502/2023 від 21 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 193,00 грн. (6 192,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 02/11 від 25 березня 2011 року, виписаної на його адресу Приватним підприємством «Кременчук Нафтотранссервіс», з підстав відсутності факту реального вчинення господарської операції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

При цьому варто враховувати, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладено на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування податком на додану вартість, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, належить саме позивачу у справі. Крім того, відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаної операції.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції в наведеній ситуації, документів на підтвердження реального характеру проведеної поставки позивачем не подано, зокрема, не представлено документів щодо транспортування, зберігання товару, його оплати, подальшого використання.

На обґрунтування своєї позиції ПП «Зодчий», зокрема, вказувало, що придбані матеріали використовувались ним для виконання робіт з ремонту приміщень, однак документів, які б засвідчували списання товарно-матеріальних цінностей, отримання матеріалів під звіт особами, які їх безпосередньо використовували, платником не надано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Зодчий» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.