Постанова

від 17.11.2014 по справі 2а-6792/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року справа № 2а-6792/10/2370

м. Черкаси

15 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус» Жука В.В., - за посадою, Геращенка М.В., Ніколаєва О.В. - за довіреностями,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Руденка І.С. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2010р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулось ПП «Кавітаційні технології «Кавітус», в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 17.12.2010р. № 0001512304/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011р., в задоволенні адміністративного позову ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.08.2014р. касаційну скаргу ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» задоволено частково, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід з'ясувати намір позивача на отримання економічного ефекту внаслідок придбання в ПП «Т-Груп» маркетингових послуг, а також встановити характер спірних послуг. Крім цього зазначено, що суду слід надати належну правову оцінку звіту наданому ПП «Кавітаційні технології «Кавітус», в підтвердження надання маркетингових послуг.

08.09.2014р. справа № 2а-6792/10/2370 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та відповідно до вимог ст.151 КАС України про автоматизовану систему документообігу, після автоматичного перерозподілу була передана судді Гараню С.М.

В судовому засіданні усною ухвалою суду було здійснено заміну первинного відповідача - державну податкову інспекцію у м. Черкаси на його процесуального правонаступника - державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що ДПІ у м. Черкасах була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.12.2010р. № 2779/23-4/21359969. На підставі вказаного акту податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010р. № 0001512304/0. Зазначене повідомлення-рішення позивач вважає протиправним в зв'язку з тим, що рішення відповідача про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування ПДВ із державного бюджету ґрунтується на висновках останнього про завищення ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» податкового кредиту за вересень 2010 року на 9916,67грн., що не відповідає дійсності. Позивач наголосив, що договірні взаємовідносини між ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» та ПП «Т-Груп», з приводу надання маркетингових послуг, сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим, твердження ДПІ у м. Черкасах щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов та просили повністю задовольнити вимоги ПП «Кавітаційні технології «Кавітус».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову підприємства заперечував повністю з підстав викладених у запереченні та просив суд залишити його без задоволення, вказуючи на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ПП «Т-Груп» носять фіктивний характер, а отже є нікчемними. Зазначене твердження мотивовано тим, що первинні бухгалтерські документи, які були надані контрагентом позивача в підтвердження виконання маркетингових послуг були підписані директором ПП «Т-Груп» - ОСОБА_5, який визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 та ч.3 ст.358 КК України, що підтверджується вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р. у справі №1-586/11. Таким чином, у взаємовідносинах позивача та ПП «Т-Груп» первинні бухгалтерські документи із сторони останнього були підписані особою, що не мала на це повноважень, в зв'язку з чим господарські взаємовідносини між підприємствами визнаються такими, що фактично не відбулись, що як наслідок тягне за собою завищення ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» податкового кредиту за вересень 2010р. на 9916,67грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Кавітаційні технології «Кавітус» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.03.1994р., за ідентифікаційним кодом - 21359969 (а.с.31).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Черкасах була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 13.12.2010р. № 2779/23-4/21359969 (а.с.8-20).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення підприємством п.п.7.7.1 та п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року на 9917,00грн.

Матеріалами справи, а також акту перевірки позивача встановлено, що в період, який перевірявся ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» мало взаємовідносини з ПП «Т-Груп» - щодо надання маркетингових послуг.

Маркетингові послуги надавались згідно договору про надання послуг з маркетингу від 01.08.2010р. (а.с.21-23), укладеного між замовником - ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» в особі директора Жука В.В., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та виконавцем - ПП «Т-Груп» в особі директора ОСОБА_5

На виконання вказаного договору, до перевірки ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» були надані: податкова накладна від 16.09.2010р. № 2339 (а.с.27), платіжне доручення № 397 від 16.09.2010р. за маркетингові послуги згідно рахунку СФ-2339 від 16.09.2010 р. (а.с.28) та акт здачі-прийняття робіт (надання) послуг № ОУ-2339 (а.с.25), в якому зазначено про проведення таких робіт (наданні таких послуг): «Маркетинговые услуги» - 1 шт., на суму 49583,33грн., в т.ч. ПДВ 9916,67грн.

На підставі отриманої від свого контрагента податкової накладної на загальну суму 59500,00грн., в т.ч. ПДВ 9916,67грн., ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» зазначена сума ПДВ була включена до податкового кредиту за відповідний період.

В подальшому, на підставі вказаного в акті перевірки позивача від 13.12.2010р. № 2779/23-4/21359969 порушення - завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010р. на 9917,00грн., 17.12.2010р. ДПІ у м. Черкасах було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001512304/0, яким ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010р. на 9917,00грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010р. протиправними, ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» звернулось до суду для його скасування.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законами України: «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334/94-ВР) та «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР).

Частиною 1, 2 ст.3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 вказаної статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, платник податків має право включати до складу валових витрат лише витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими первинними документами.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), що передбачено пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Підпункт 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень вищевказаних Законів України вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Виходячи із зазначених положень, суд дійшов до висновку, що у платника ПДВ виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. ст. 9 Закону № 996).

Під час первинного розгляду зазначеної справи судом першої інстанції, а також при перегляді рішення Черкаського окружного адміністративного суду судом апеляційної інстанції, останніми був зроблений висновок, що з наявного в матеріалах справи акту № ОУ-2339 здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що він є таким, що складений з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містить в собі даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в ньому відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення маркетингових послуг.

При новому розгляді зазначеної справи, суд також з'ясував, що у вищевказаному акті не зазначена і не відслідковується мета, з якою надавалися послуги, відсутні результати надання таких послуг, які могли б бути використані позивачем у своїй господарській діяльності.

Також, судом не встановлена, а позивачем не доведена наявність економічного ефекту від операцій з отримання вказаних маркетингових послуг.

Разом з тим, суд зазнає, що в ході розгляду справи, позивачем не надано жодного доказу, що результати наданих йому маркетингових послуг використовувались останнім в подальшому у власній господарській діяльності.

На думку суду, в даному випаду, досліджені фактичні дані вказують на відсутність в діях ПП «Кавітаційні технології «Кавітус» економічної доцільності витрат на маркетингові послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суд України від 26.08.2014р., в судовому засіданні представнику позивача було запропоновано надати інші можливі докази, які б підтверджували фактичне виконання ПП «Т-Груп» умов договору про надання послуг з маркетингу.

Представником позивача таких доказів суду надано не було, в усних поясненнях зазначив, що підприємством вже були долучені до матеріалів справи всі необхідні докази. Свою позицію, що викладена в позовній заяві залишив незмінною.

В своїй ухвалі від 26.08.2014р. Вищий адміністративний суд України також зазначив, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки звіту про надані маркетингові послуги, який був наданий позивачеві його контрагентом.

При детальному дослідженні вищевказаного звіту суд встановив, що ПП «Т-груп» були проведені роботи по пошуку потенційних клієнтів в мережі інтернет, на території Російської Федерації, що зацікавлені у застосуванні кавітаційних технологій та обладнання для досягнення нестандартних рішень при обробці рідини. За наслідками проведеної роботи був віднайдений потенційний замовник - ООО «Палмпоинт» м. Москва, який хотів застосувати кавітацію на одному із своїх філіалів у м. Новоросійську. Крім цього зазначено, що 09.08.2010р. між вказаними підприємствами був підписаний договір на виготовлення кавітаційного обладнання КАП-30. Зазначений звіт був підписаний одноособово директором ПП «Т-Груп» - ОСОБА_5

При дослідженні в судовому засіданні і інших первинних бухгалтерських документів, які були надані ПП «Т-Груп» позивачеві на підтвердження здійснення маркетингових послуг (податкової накладної від 16.09.2010р. № 2339, платіжного доручення № 397 від 16.09.2010р. та акту здачі-прийняття робіт (надання) послуг № ОУ-2339), суд з'ясував, що вони також були підписані зі сторони ПП «Т-Груп» його директором - ОСОБА_5 та скріплені печаткою підприємства.

Згідно пояснення директора, бухгалтера та засновника ПП «Т-Груп» - ОСОБА_5, які є частиною вироку - будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами ПП «Т-Груп», інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності останнього, він ніколи не оформляв та не підписував.

Суд також зазначає, що у відповідності до листа УГБ УМВС України в Черкаській області № 10/15-1842 від 10.05.2011р. (а.с.149) приватне підприємство «Т-Груп» не зверталось з заявою про видачу дозволів на виготовлення печаток і штампів.

Крім цього, судом встановлено, що згідно баз даних державної податкової інспекції у м. Черкасах, стан ПП «T-Груп» (код 36543851) « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Фактично згідно податкової звітності у ПП «T-Груп» та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Звіти форми № 1-ДФ за I, II. III та IV кв. 2010 року не подавались.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р. по обвинуваченню ОСОБА_5, у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 та ч.3 ст.358 КК України, який набрав законної сили, встановлено, що діяльність ПП «Т-груп» зводилася до фіктивного підприємництва, а саме: до підготовки, заповнення й підписання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та податкових звітних документів про проведення безтоварних господарських прибуткових і видаткових операцій, перерахуванню безготівкових грошових коштів по таких операціях з наступним переведенням цих коштів у готівку, а сама роль ОСОБА_5 зводилася до внесення у документацію завідомо неправдивих відомостей щодо проведених підприємством нікчемних (недійсних) господарських операцій з метою створення вигляду законності діяльності підприємств, укладання фіктивних договорів.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, з урахуванням приписів ч.4 ст.72 КАС України, суд дійшов висновку, що первинні бухгалтерські документи від імені ПП «Т-Груп» були підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку, в зв'язку з чим, у позивача не було права на віднесення вартості придбаних робіт та послуг від ПП «Т-Груп» до складу валових витрат та включення цих сум до податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010р.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин (неправомірності віднесення витрат за угодами по наданню маркетингових послу до валових витрат, безпідставне формування податкового кредиту за безтоварними операціями по наданню маркетингових послуг) в контексті наведених правових норм вказує на правомірність прийнятого ДПІ у м. Черкасах податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010р. № 0001512304/0.

Відповідно до вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 21.11.2014р.