Постанова

від 20.11.2014 по справі 917/2567/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 917/2567/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будвироби" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 917/2567/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будвироби" до приватного підприємства "Великбуд" про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про розірвання укладеного між ними договору купівлі-продажу частини будівель та споруд від 16.10.2012 року та визнання за ТОВ Будвироби" права власності на частину будівель та споруд (з усіма його приналежностями, в тому числі інженерними мережами і комунікаціями)/частину адміністративної будівлі літ. "А-3" площею 1148,8 кв.м.

Позовні вимоги з посиланням на ч. 2 ст. 697, ст. 1087 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України обгрунтовано тим, що відповідачем не було проведено розрахунків за спірним договором.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.03.2014 року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено, розірвано договір купівлі-продажу частини будівель та споруд від 16.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3280, укладений між сторонами; визнано за ТОВ Будвироби" право власності на частину будівель та споруд (з усіма його приналежностями, в тому числі інженерними мережами і комунікаціями)/частину адміністративної будівлі літ. "А-3" площею1148,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, тупик Хорольський, 7, будинок № 1 загальною площею 1148,8 кв.м.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року (судді Крестьянінов О.О., Фоміна В.О., Шевель О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із несвоєчасним отриманням ухвали про призначення касаційної скарги до розгляду не заслуговує на увагу та підлягає відхиленню, оскільки про час і місце засідання суду він повідомлений належним чином та виходячи з вимог ст. 111 7 ГПК України.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 16.10.2012 року між ТОВ "Будвироби" (продавець) та ПП "Великбуд" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3280.

За умовами цього договору продавець продав, а покупець придбав наступне нерухоме майно: частину будівель та споруд/частина адміністративної будівлі літ. "А-3" площею 1148,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, тупик Хорольський 7, будинок № 1.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж зазначеного об'єкта нерухомості проводиться за домовленістю сторін за 370 000 грн., в т.ч. ПДВ, які продавець отримав від покупця у повному розмірі до підписання цього договору. Своїм підписом під цим договором, продавець підтверджує факт повного розрахунку за придбаний об'єкт нерухомості і відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Пунктом 3.1 договору визначено, що право власності на об'єкт нерухомості, зазначений у п. 1 цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності покупця на об'єкт нерухомості у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 29.10.2012 року за ПП "Великбуд" було зареєстровано право власності на частину будівель та споруд/частину адміністративної будівлі літ. "А-3" площею 1148,8 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, тупик Хорольський 7, будинок № 1, на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2012 року.

ТОВ "Будвироби" направило ПП "Великбуд" лист-пропозицію від 13.11.2013 року № 5 про розірвання договору купівлі-продажу частини будівель та споруд і повернення майна, одержаного за договором, посилаючись на те, що на день звернення з пропозицією відповідач розрахунків не провів, зокрема, перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства позивача, як того вимагає ст. 1087 Цивільного кодексу України та ст. 198 Господарського кодексу України, за вказаним договором проведено не було.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про розірвання спірного договору купівлі-продажу та визнання за продавцем права власності на передане за цим договором майно у зв'язку із невиконанням обов'язку з оплати за одержане майно.

Суд першої інстанції задовольняючи позов про розірвання договору купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності на спірне майно виходив з істотного порушення відповідачем умов договору щодо обов'язку з оплати одержаного майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові апеляційний господарський суд виходив з недоведеності та безпідставності заявлених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

За вимогами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч. 2 ст. 697 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Частиною 1 статті 697 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами п. 2.1 договору оплата була проведена в повному обсязі до його підписання та своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за придбаний об'єкт нерухомості і відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Крім того, спірний договір було укладено 16.10.2012 року, проте, за матеріалами справи позивач (продавець за цим договором) звернувся з позовом лише у грудні 2013 року, протягом року продавець будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з покупця не вчиняв.

Разом з цим, згідно з п. 3.1. договору право власності на об'єкт нерухомості, який є предметом договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації. З наданого витягу про державну реєстрацію вбачається, що право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору, зареєстроване за відповідачем, а тому підстави для визнання права власності на спірне майно за позивачем відсутні.

Водночас, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, якими відхилено доводи позивача про невиконання відповідачем обов'язку з оплати у зв'язку з неможливістю проведення готівкових розрахунків за даним договором в силу вимог законодавства, оскільки зазначені обставини свідчать лише про недотримання сторонами встановлених Постановою Правління НБУ "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" від 09.02.2005 року № 32, зареєстрованою в Мінюсті 18.04.2005 року за № 410/10690 (чинною на час укладення договору), платіжної дисципліни щодо граничних сум готівкових розрахунків між підприємствами протягом одного дня, а не про факт неоплати за договором.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на не доведення позивачем правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу та визнання за продавцем права власності на передане за цим договором майно, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову в позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

Отже, прийнята постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будвироби" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року - без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

С.Могил