Рішення

від 20.11.2014 по справі 910/21987/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21987/14 20.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , судді Васильченко Т.В., судді Цюкало Ю.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» простягнення суми вкладу в розмірі 201 534,25 євро, що еквівалентно 3 293 069 гривень 59 копійок

Представники:

від Позивача: Лебедєва-Ровенчук О.І. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Мединський М.М. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі також - «Відповідач») про стягнення суми вкладу в розмірі 201 534,25 євро, що еквівалентно 3 293 069 гривень 59 копійок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» (вкладник) укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № Д-2022770/178/1490, відповідно до умов якого сторони погодили, що банк відкриває вкладнику вкладний рахунок, а вкладник вносить на рахунок грошові кошти в сумі 200 000,00 (двісті тисяч євро 00 євроцентів) на умовах та в порядку, визначених договором. Так, Позивач зазначає, що 18 вересня 2014 року Позивач звернувся до Відповідача із Листом-вимогою № 147/Б щодо повернення вкладу та нарахованих на нього відсотків своєчасно та без затримок. Однак, 25.09.2014 року Відповідач повернув на розрахунковий рахунок Позивача тільки нараховані на вклад відсотки в розмірі 18 789,04 євро. Що ж до вкладу, та ані 26 вересня 2014 року, ані станом на день підготовки позову, Відповідач так і не повернув позивачу його суму вкладу на рахунок. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 201 534,25 євро, що еквівалентно 3 293 069 гривень 59 копійок, з яких: грошові кошти (вклад) 200 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 3 268 000,00 грн.; пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань 1 369,86 євро, що в гривневому еквіваленті становить 22 383,56 грн.; 3% річних за користування коштами 164,38 євро, що в гривневому еквіваленті становить 2 686,03 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21987/14, судове засідання призначено на 29.10.2014 р.

29.10.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження виконання зобов'язань за Договором банківського вкладу "Класичний" №Д-2022770/178/1490 від 12.09.2013 року, зокрема щодо повернення суми вкладу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року відкладено розгляд справи на 13.11.2014 року, у зв'язку з невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року, витребуванням додаткових доказів по справі.

13.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав та не надав платіжного доручення про перерахування іноземної валюти на свій рахунок в інший банк

Також, 13.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду від Відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи та про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

13.11.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача подав довідку, в якій зазначено, що в період з 06.10.2014 року по 12.11.2014 року на поточний рахунок №26002901325497 в євро, відкритий в АТ "ОТП Банк", Товариству з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" повернення депозитного вкладу в сумі 200 000, 00 євро від ПАТ "Дельта Банк" не надходило.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням Відзиву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

Також, Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи клопотання Відповідача, прийшов до висновку щодо наявності підстав для призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року суд призначив колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

13.11.2014 року суддя Чинчин О.В. звернулась із заявою до Голови Господарського суду міста Києва про визначення складу суду для колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року справу №910/21987/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: судді Чинчин О.В. (головуючий), суддів - Васильченко Т.В., Цюкала Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року справу №910/21987/14 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 20.11.2014 року.

20.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представників Позивача та Відповідача письмові пояснення.

В судовому засіданні 20.11.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» (вкладник) укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № Д-2022770/178/1490, відповідно до умов якого сторони погодили, що банк відкриває вкладнику вкладний рахунок, а вкладник вносить на рахунок грошові кошти в сумі 200 000,00 (двісті тисяч євро 00 євроцентів) на умовах та в порядку, визначених договором.

Пунктом 1.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 11 вересня 2014 року, сторони визначили, що вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 26 вересня 2014 року включно.

Відповідно до пункту 2.6 Договору, в останній день строку, на який був залучений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що 18 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» звернулось до Відповідача із Листом-вимогою № 147/Б щодо повернення вкладу та нарахованих на нього відсотків своєчасно та без затримок. Однак, 25.09.2014 року Відповідач повернув на розрахунковий рахунок Позивача тільки нараховані на вклад відсотки в розмірі 18 789,04 євро. Що ж до вкладу, та ані 26 вересня 2014 року, ані станом на день підготовки позову, Відповідач так і не повернув позивачу його суму вкладу на рахунок. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 201 534,25 євро, що еквівалентно 3 293 069 гривень 59 копійок, з яких: грошові кошти (вклад) 200 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 3 268 000,00 грн.; пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань 1 369,86 євро, що в гривневому еквіваленті становить 22 383,56 грн.; 3% річних за користування коштами 164,38 євро, що в гривневому еквіваленті становить 2 686,03 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, з огляду на положення зазначених норм чинного законодавства України та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, Суд зазначає, що позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Так, внаслідок укладення Договору банківського вкладу «Класичний» № Д-2022770/178/1490 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

За приписами ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч. 5 ст. 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2014 року Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» 18 789,04 євро нарахованих відсотків на суму вкладу.

Однак, Суд зазначає, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» банківського вкладу в розмір 200 000,00 (двісті тисяч євро 00 євроцентів) у строк, встановлений Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2022770/178/1490 та Додатковими угодами до нього.

Таким чином, Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» були порушені зобов'язання щодо повернення банківського вкладу за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2022770/178/1490 та Додатковими угодами до нього, що призвело до виникнення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ».

Суд не приймає до уваги доводи Відповідача про те, що позивач не надав відповідачу платіжного доручення про перерахування іноземної валюти на свій рахунок в інший банк, а тому у останнього не настало зобов'язання щодо перерахування таких коштів, з огляду на наступне.

Пунктом 1.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516, визначено, що сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб (пункт 3.1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами).

Відповідно до пункту 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Таким чином, Суд зазначає, що після закінчення строку розміщення Позивачем вкладу в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», останнє повинно було здійснити повернення коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ», який зазначено в Договорі банківського вкладу «Класичний» № Д-2022770/178/1490.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» грошових коштів (вкладу за Договором банківського вкладу «Класичний» № Д-2022770/178/1490) в розмірі 200 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 3 268 000,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» в частині стягнення 3% річних за користування коштами в розмірі 164,38 євро, що в гривневому еквіваленті становить 2 686,03 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» підлягає пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 1 369,86 євро, що в гривневому еквіваленті становить 22 383,56 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 36-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» (03057, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 40-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 19257351) 201 534 (двісті одну тисячу п'ятсот тридцять чотири) євро 25 євроцентів, що еквівалентно 3 293 069 (три мільйони двісті дев'яносто три тисячі шістдесят дев'ять) гривень 59 копійок , з яких: грошові кошти (вклад) 200 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 3 268 000,00 грн.; пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань 1 369,86 євро, що в гривневому еквіваленті становить 22 383,56 грн.; 3% річних за користування коштами 164,38 євро, що в гривневому еквіваленті становить 2 686,03 грн.

3 Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 36-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» (03057, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 40-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 19257351) 65 861 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят одну) гривню 39 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 листопада 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Чинчин

Суддя Т.В. Васильченко

Суддя Ю.В. Цюкало