Постанова

від 12.03.2015 по справі 910/21987/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 910/21987/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на окрему ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (щодо недоліків в роботі публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та вжиття відповідних заходів) у справі№ 910/21987/14 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" допублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" простягнення суми вкладу в розмірі 201 534,25 євро, що еквівалентно 3 293 069, 59 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Русскіна О.В., дов. від 05.03.2015

ВСТАНОВИВ:

Окремою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (колегія суддів у складі: Агрікова О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) доведено до відома керівництва Національного банку України про виявлені в ході розгляду спору у справі № 910/21987/14 недоліки в роботі публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з метою з'ясування наявності в роботі відповідної установи наведених недоліків і порушень та вжиття заходів щодо їх усунення. Окрему ухвалу направлено Національному банку України і сторонам у справі та зобов'язано повідомити Київський апеляційний господарський суд про результати розгляду даної окремої ухвали у місячний термін.

При цьому, підставою для винесення судом апеляційної інстанції окремої ухвали стало виявлення судом при вирішення спору у даній справі недоліків в роботі ПАТ "Дельта Банк", а саме: порушення останнім вимог ст. 1068 ЦК України, всупереч якої банк не виконав свого обов'язку з перерахування грошових коштів клієнта.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" просить зазначену окрему ухвалу скасувати, посилаючись на те, що встановлене судом апеляційної інстанції порушення законності в діяльності ПАТ "Дельта Банк" не підтверджується нормами чинного законодавства та судом не конкретизоване.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Пунктами 5.1. та 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. При цьому, господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК. В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.

Винесення Київським апеляційним господарським судом окремої ухвали від 21.01.2015 обумовлено тим, що судом під час апеляційного провадження виявлено порушення законності в діяльності відповідача - ПАТ "Дельта Банк", а саме: порушення ст. 1048 ЦК України, всупереч якої банк не виконав свого обов'язку з перерахування грошових коштів з депозитного рахунку клієнта на поточний рахунок останнього, відкритий в іншому банку.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках встановлених договором між банком та клієнтом.

Положеннями п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачена можливість договірного списання коштів, яким є списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до п. 26.1. ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Отже, із наведених норм слідує, що банк має право здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта не лише за розпорядженням останнього, а й у випадках, зокрема, передбачених укладеним між банком та клієнтом договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.09.2013 між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" (вкладник, позивач) укладено договір банківського вкладу "Класичний" № Д-2022770/178/1490, відповідно до умов якого банк відкрив вкладнику вкладний рахунок, а вкладник вніс на рахунок грошові кошти в сумі 200000,00 євро на умовах та в порядку, визначених договором.

Пунктами 2.2. і 2.6. зазначеного договору передбачено, що в останній день строку, на який був залучений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника № 26002901325497, відкритий в АТ "ОТП Банк".

Пунктом 1.3. зазначеного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 11.09.2014 передбачено, що вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 26.09.2014 включно.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 та 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній окремій ухвалі, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, банк повинен був виплатити позивачу депозитний вклад у встановлений договором строк - 26.09.2014 в повному обсязі, з урахуванням процентів, в тій валюті, в якій гроші були внесені на вкладний рахунок, та за відсутності платіжного доручення. Тобто в договорі сторони передбачили право банку на договірне списання грошових коштів з депозитного рахунку позивача на поточний рахунок останнього в іншому банку. Наведеним спростовуються безпідставні твердження публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в касаційній скарзі про те, що позивач для перерахування суми вкладу на свій рахунок в іншому банку був зобов'язаний надати відповідачу платіжне доручення, за відсутності якого у банку не було підстав для здійснення такого перерахування.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.09.2014 публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ", відкритий в АТ "ОТП Банк", 18 789,04 євро нарахованих відсотків на суму вкладу. Сума ж вкладу у розмірі 200 000,00 євро не була перерахована банком, що і стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" з позовом у даній справі про стягнення суми вкладу, пені за прострочення виконання грошового зобов'язання та суми трьох процентів річних за користування грошовими коштами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній окремій ухвалі вірно зазначив, що публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" всупереч умов договору банківського вкладу "Класичний" № Д-2022770/178/1490 від 12.09.2013 витребовує від позивача документи, надання яких не вимагається для повернення банком депозитного вкладу позивачеві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Встановивши наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив що банк безпідставно вимагає від позивача подання платіжного доручення для здійснення перерахування грошових коштів на поточний рахунок в іншому банку, оскільки подання такого документу вкладником банку для повернення депозитного вкладу у разі закінчення строку банківського вкладу не передбачено ні умовами договору банківського вкладу "Класичний" № Д-2022770/178/1490 від 12.09.2013, укладеного між сторонами у справі, ні нормами чинного законодавства України.

Врахувавши викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що невиконання банком свого обов'язку з перерахування грошових коштів вкладника в порядку договірного списання є порушенням вимог ст. 1068 ЦК України та свідчить про існування недоліків в роботі публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які виявилися в ході судового розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд правильно виніс окрему ухвалу для з'ясування Національним банком України відповідних обставин та усунення недоліків в роботі ПАТ "Дельта Банк".

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної окремої ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а окрему ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/21987/14 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк