Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/21987/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/21987/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лебедєва-Ровенчук О.І. (за дов. б/н від 12.11.2014 року);

від відповідача - Мединський М.М. (за дов. б/н від 07.06.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року

у справі №910/21987/14 (головуючий суддя О.В. Чинчин, судді: Т.В. Васильченко, Ю.В. Цюкало)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

про стягнення суми вкладу в розмірі 201 534, 25 євро, що еквівалентно 3 293 069 гривень 59 копійок, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення суми вкладу в розмірі 201 534, 25 євро, що еквівалентно 3 293 069 гривень 59 копійок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" 201 534 25 євро, що еквівалентно 3 293 069, 59 грн. з яких 200 000, 00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 3 268 000, 00 грн. грошові кошти (вклад), 1 369, 86 євро, що в гривневому еквіваленті становить 22 383, 56 грн. пеня за прострочення виконання грошових зобов`язань, 164, 38 євро, що в гривневому еквіваленті становить 2 686, 03 грн. 3% річних за користування коштами. Також присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" 65 861, 39 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору банківського вкладу №Д-2022770/178/1490 від 12.09.2013 року в частині повернення банківського вкладу в розмірі 200 000,00 євро. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року по справі №910/21987/14, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл".

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані відсутністю підстав для переказу коштів в іноземній валюті, оскільки позивач не надав публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» платіжне доручення про перерахування коштів на свій рахунок в інший банк. Також, апелянт посилається на невірно обраний позивачем спосіб захисту прав. Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення пені, оскільки умовами договору не передбачено відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі №910/21987/14 до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 21.01.2015 року.

19.01.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, призначене на 21.01.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" (вкладник) було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № Д-2022770/178/1490 (далі за текстом - договір) (а.с. 13-14).

Згідно з п.1.1. вказаного договору банк відкриває вкладнику вкладний рахунок, а вкладник вносить на рахунок грошові кошти в сумі 200 000,00 євро на умовах та в порядку, визначених договором.

Відповідно до пункту 2.6 договору, в останній день строку, на який був залучений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, визначений в п.2.2. договору.

Надалі, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 11.09.2014 року (а.с. 15) та додаткову угоду №2 від 23.09.2014 року (а.с. 16), якими внесено зміни до умов договору.

Додатковою угодою №1 від 11.09.2014 року пункти 1.3. та 2.2. договору викладено в наступній редакції: «1.3. Вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 26.09.2014 року включно. 2.2. Нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/365-366). При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на рахунку станом на кінець кожного календарного дня періоду, за який здійснюється нарахування процентів. Проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження коштів на рахунок, до дня, який передує їх поверненню вкладникові або списанню з рахунка з інших підстав. Сплата нарахованих процентів за період з 17.09.2013 року по 22.09.2014 року здійснюється 23.09.2014 року, за період з 23.09.2014 року здійснюється в кінці строку, а також в день закриття рахунку, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок вкладника, відкритий в АТ «ОТП Банк».

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2014 року публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" 18 789,04 євро нарахованих відсотків на суму вкладу.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині перерахування банківського вкладу по закінченні строку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. (ст. 1058 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач розмістив на рахунку, відкритому відповідачем, вклад у розмірі 200 000,00 євро, які підлягали поверненню 26.09.2014 року разом із сумою нарахованих процентів у відповідності до умов договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2014 року відповідач повернув на розрахунковий рахунок позивача нараховані на вклад відсотки у розмірі 18 789,04 євро.

Згідно з довідкою вих.№009-2/1009 від 13.11.2014 року (а.с. 47), виданою акціонерним товариством «ОТП Банк», за період з 06.10.2014 року по 12.11.2014 рік на поточний рахунок позивача в євро, товариству з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» повернення депозитного вкладу в сумі 200 000,00 євро від публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА Банк» не надходило.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялось на адресу відповідача вимогу вих.№147/Б від 18.09.2014 року (а.с. 17) про виконання зобов'язань за договором, однак вказана вимога залишена без виконання.

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Вказана правова норма кореспондується з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України №516 від 03.12.2003р., яке було розроблене відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України "Про банки і банківську діяльність", Про цінні папери та фондовий ринок", Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", нормативно-правових актів Національного банку України з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів.

Умовами договору встановлено обов'язок банку перерахувати вкладникові в останній день строку договору банківського вкладу суму вкладу та суму нарахованих відсотків.

Виходячи із умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів приходить до висновку, що банк повинен виплатити позивачу депозит в строк, встановлений договором 26.09.2014 року, в повному обсязі, з врахуванням процентів, а також в тій валюті, в якій гроші були внесені на вкладний рахунок, за відсутності платіжного доручення, як то передбачено умовами договору та нормами чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що 25.09.2014 року апелянт перерахував на розрахунковий рахунок позивача нараховані на вклад відсотки у розмірі 18 789,04 євро за відсутності платіжних доручень з боку товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл", що підтверджується, зокрема, копією виписки АТ "ОТП Банк" від 25 .09.2014 року (а.с. 63).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів (вкладу) у сумі 200 000,00 євро, що еквівалентно 3 268 000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведеність прострочення відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 164,38 євро, що еквівалентно 2 686,03 грн. є обґрунтованими та доведеними, з огляду на що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 1 369,86 євро, що еквівалентно 22 383,56 грн., колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

З положень ст. 217 Господарського кодексу України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо штрафних санкцій (пені) не укладена, а ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає обмеження нарахування пені за час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо посилань апелянта на неналежний спосіб захисту порушених прав колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, то порушені права та інтереси позивача підлягають судовому захисту, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а саме шляхом стягнення суми вкладу.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що посилання апелянта на п.2.1. Постанови правління Національного Банку України від 28.07.2008 року №216 відхиляються колегією суддів, оскільки вказаною нормою регулюються відносини щодо порядку виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів. В даній справі предметом спору є повернення вкладу по закінченню строку, на який його було залучено, тому застосування вказаної норми є безпідставним.

У відповідності до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, частково скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі №910/21987/14 в частині стягнення суми пені та приймає нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі №910/21987/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі №910/21987/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі №910/21987/14 в частині стягнення суми пені скасувати.

3. В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі №910/21987/14 викласти в наступній редакції:

« 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 40-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 19257351) 200 164,38 (двісті тисяч сто шістдесят чотири) євро 38 євроцентів, що еквівалентно 3 270 686,03 (три мільйони двісті сімдесят тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 03 копійки, з яких: грошові кошти (вклад) 200 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 3 268 000,00 грн.; 3% річних за користування коштами 164,38 євро, що в гривневому еквіваленті становить 2 686,03 грн.

3. В частині позову про стягнення пені у розмірі 1 369,86 євро, що в гривневому еквіваленті становить 22 383,56 грн. - відмовити.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 40-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 19257351) 65 413,72 (шістдесят п'ять тисяч чотириста тринадцять) гривень 72 копійки судового збору».

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АККО ІНТЕРНЕШНЛ" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 40-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 19257351) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) 223 (двісті двадцять три) гривні 84 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 609 (три тисячі шістсот дев'ять) гривень 30 копійок згідно платіжного доручення №93936807 від 28.11.2014 року.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Справу №910/21987/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз