Постанова

від 19.11.2014 по справі 910/10725/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/10725/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача:Петрик Т.В. представник за довіреністю;

від відповідача: Дячук А.В.представник за довіреністю;

від прокуратури - Спорий І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України

на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року

по справі № 910/10725/14 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВС - Гарант"

про визнання договору №274/ДГМ/1-14 від 27.02.2014 року недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року в позові Заступника військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року по справі № 910/10725/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з відпустки, який входить до складу постійної колегії суддів, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Чорної Л.В., суддів Кропивної Л.В., Смірнової Л.Г.

Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача проти апеляціної скарги заперечив, просив суд рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача проти апеляціної скарги заперечив, просив суд рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

27 лютого 2014 року між позивачем, в особі заступника Міністра оборони України Бабенка А.Ф., як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю "СВС - Гарант", як переробником укладено договір про передачу на переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів №274/ДГМ/1-14./а.с.12/.

При укладанні договору сторони керувалися Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року № 383 "Питання переробки брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали", постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 1992 року № 187 "Про організацію збирання та переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння", Інструкцією про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 № 84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.98 № 271/2711) та наказом Міністра оборони України від 03.02.95 № 21 "Про заходи щодо забезпечення своєчасності і повноти збору відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у Збройних Силах України".

Згідно з п.1.1 договору сторони визначили порядок взаємодії щодо організації передачі на первинну обробку та переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів від списаних і демонтованих технічних матеріальних засобів, що зберігаються у Збройних Силах України (далі то тексту договору - сировина).

Відповідно до п. 1.2. договору переробник зобов'язався в термін, що визначений договором, на підставі ліцензії Міністерства фінансів України від 15.12.2010 серії АВ № 563559 на вид господарської діяльності «Збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння», ліцензії Міністерства промислової політики України від 28.01.2011 серії АГ № 501643 на вид господарської діяльності «Заготівля, переробка металобрухту чорних металів», ліцензії Міністерства промислової політики України від 28.01.2011 серії АГ № 501654 на вид господарської діяльності «Заготівля, переробка металобрухту кольорових металів», відповідно до умов договору: прийняти від замовника сировину, за номенклатурою та обсягами, які будуть визначені у додаткових угодах до даного договору; здійснити транспортування сировини до місця виконання робіт; виконати первинну обробку та переробку сировини; оплатити замовнику вартість дорогоцінних металів і супутніх матеріалів, які містяться в сировині.

За умовами п. 3.1.1 договору на кожну партію сировини, що передається замовником переробнику для виконання робіт за договором, сторонами укладаються додаткові угоди, на умовах та за формою, що визначена договором.

Підставою для укладання додаткової угоди (п.3.1.2 договору) є: укладений договір між замовником і переробником; наявність накопичених обсягів сировини у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України відповідно до звітних документів у тому числі служб забезпечення органів військового управління та Центру обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України.

Згідно п. 3.2.5. договору сировина, що отримана переробником від замовника відповідно до додаткової угоди та отримані в результаті виконання робіт продукти переробки (п. 2.З.), до моменту підписання сторонами акту остаточних розрахунків (відповідно до п. п. 4.5.2., 4.5.3. договору) щодо виконання відповідної додаткової угоди, є власністю Держави в особі замовника. До моменту підписання сторонами акту остаточних розрахунків відчуження сировини та продуктів переробки третім особам, а також самому переробнику та їх використання у господарській діяльності з метою іншою, ніж зберігання, підготовка до переробки та безпосередня переробка не дозволяється.

Ціна договору складається з вартості дорогоцінних металів і супутніх матеріалів, які містяться у сировині, що передається за додатковими угодами до договору, з відрахуванням вартості переробки і визначається як їх сума (додаткових угод) (п.4.1. договору).

Заступник військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вважає, що договір укладений з порушенням вимог цивільного законодавства України,а тому повинен бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, апелянт вважає, що у правовідносинах між сторонами мається перехід права власності на продукти переробки від одного суб'єкта до іншого, що є ознакою договору купівлі продажу відповідно до ст.655 ГК України, а відтак передбачають відчуження військового майна, яке здійснюється в порядку визначеному передбаченому Положенням про порядок відчуження військового майна Збройних Сил, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919. Оскільки договір укладений не у відповідності із зазначеним положенням, прокурор просить суд визнати його недійсним.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.(ст.638 ЦК України.)

Підставою недійсності правочину згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У силу припису ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на прокурора.(Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року №11).

За умовами укладеного договору між сторонами було погоджено прийняття від замовника сировини (брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів від списаних демонтованих технічних матеріальних засобів), здійснення транспортування сировини, виконання первинної обробки та переробки сировини, оплата замовнику вартості дорогоцінних металів і супутніх матеріалів, які містяться в сировині. Укладений договір не передбачає передачу права власності на металобрухт відповідачу, а отже, не є договором направленим на реалізацію металобрухту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно ст. 3 зазначеного закону облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Безпосередньо порядок передачі на переробку брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 року №383 «Питання переробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали», постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.1992 року №187 «Про організацію збирання та переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння»

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.1992 року №187 «Про організацію збирання та переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» з метою забезпечення раціонального використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що міститься у відходах і ломі міністерствам доручено вжити заходів до забезпечення обліку, збереження, здачі на переробні підприємства, установи організації незалежно від форм власності та відомчої належності.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 року №383 «Питання переробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали», зобов'язано зокрема, Міністерство оборони України забезпечити здавання на договірних умовах підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали, державним підприємствам, визначеним у пункті 1 цієї постанови, та іншим підприємствам, які мають промислові технологічні можливості для такої діяльності і відповідні ліцензії.

Разом з цим, відповідач є підприємством, яке має відповідні дозвільні документи, на здійснення переробки брухту із вмістом дорогоцінних металів.(копії зазначених дозівльних документів знаходяться в матеріалах справи а.с./49-51).

На виконання вищезазначених норм Міністерством оборони України укладено договір про передачу на переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів.

При цьому, умовами договору не пердбачено набуття відповідачем у власність брухту із вмістом дорогоцінних металів, що фактично виключає наявність між сторонами відносин купівлі- продажу, а дорогоцінні метали за умовами п.2.3. логовору є продуктами переробки, а не предметом купівлі-продажу(товаром).

Виконавець отримує лише плату за переробку, а вартість доргоцінних металів і супутніх матеріалів, які містяться в сировині перераховує замовнику відповідно до п.п.4.1.,4.3 договору.Дорогоцінні метали, які отримує в результаті переробки виконавець реалізовуються на підставі договору поставки банківських металів, укладеного відповідачем з Національним Банком України./а.с.204-206/.

Посилання прокурора щодо необхідності здійснення відчуження брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів у порядку визначеному Положенням про Порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919 не можуть застосовуватись в даному випадку, оскільки регулють відносини щодо реалізації військового майна, а між сторонами склалися відносини щодо переробки давальницької сировини, а саме брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів, які регулюються іншими нормативними документами ніж Положення на яке посилається прокурор.

Таким чином, норми постанови Кабінету Міністрів України №383 від 15.03.1999 року по відношенню до спірних правовідносин є спеціальними, а норми постанови на які посилається апелянт - загальними.

Відповідно до п.45 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного Та Господарського кодексів України» за загальним правилом, якщо спеціальним законом встановлено регулювання інше ніж передбачено загальним законом, то застосуванню підлягають правила, встановлені спеціальним законом.

На підставі вище викладеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір про передачу на переробку та переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів укладений сторонами у повній відповідності з Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року № 383 "Питання переробки брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали", постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 1992 року № 187 "Про організацію збирання та переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" про що і зазначено сторонами в його преамбулі.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року у справі № 910/10725/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року у справі № 910/10725/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Матеріали справи №910/10725/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова