Постанова

від 20.10.2014 по справі 826/12340/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 жовтня 2014 року 11 год. 41 хв. № 826/12340/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 20 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року задоволено повністю позов дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) , визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 14 червня 2013 року № 0000363910, № 0000373910 та № 0000383910 (далі - оскаржувані рішення) .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 серпня 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 04 вересня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 05 вересня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 10 вересня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до нового судового розгляду у судовому засіданні.

У ході нового судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 серпня 2014 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що вказаними судами неповно з'ясовані обставини справи, що перешкоджає правильному застосуванню норм матеріального права до спірних відносин.

Зокрема, судом першої інстанції не проаналізовано та не спростовано доводи відповідача про неможливість здійснення господарських операцій з урахуванням обсягу та часу поставок.

Судом апеляційної інстанції, у свою чергу, не спростовано доводи позивача щодо переміщення товарно-матеріальних цінностей та надання карантинних сертифікатів.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 26 серпня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачем у період із 22 квітня по 18 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 24 травня 2013 року складено акт № 597/39-10/32251573 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток підприємства по фінансово-господарських відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Сан-Кор Трейд" (далі - ТОВ "Сан-Кор Трейд") за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 2062605,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у загальному розмірі 1157292,00 грн., чим порушено пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1 , 138.2, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено ПДВ у загальному розмірі 1367515,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.3, 198.6 т. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 14 червня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000363910, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1367515,00 грн. за основним платежем та у розмірі 683757,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000373910, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2062605,00 грн. за основним платежем; № 0000383910, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком та прибуток у розмірі 1157292,00 грн.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 серпня 2014 року зазначено, у ході нового судового розгляду справи необхідно надати оцінку доводам позивача і відповідача з приводу реальної можливості виконання зазначених в акті перевірки господарських операцій та застосувати до встановлених обставин відповідні норми матеріального права.

Зважаючи на викладене суд зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи відповідачем зверталась увага на результати перевірок постачальника позивача - TOB "Сан-Кор Трейд", по взаємовідносинах із яким перевірявся позивач.

У відповідних актах перевірок, на підставі дослідження первинних документів, вивчення номенклатури товарів, які постачались, часу та місця поставок, визначено факт передачі товару від ТОВ "Сан-Кор Трейд" до позивача.

У матеріалах справи міститься інформація із баз даних Міністерства доходів і зборів України щодо сум декларування ПДВ, згідно з якою, чітко простежується віднесення ТОВ "Сан-Кор Трейд" до складу податкового кредиту відповідних сум щодо взаємовідносин із тими постачальниками, щодо яких встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій. Інші задекларовані ТОВ "Сан-Кор Трейд" суми ПДВ не перевищують 500000,00 грн.

Враховуючи те, що постачальником, який не є виробником товарів, відвантажено для позивача товар на сотні тон, таку кількість товару ТОВ "Сан-Кор Трейд" могло задекларувати тільки із тими контрагентами, господарські операції із якими перевірено контролюючими органами та визнані безтоварними.

Таким чином, інформація, виявлена у ході перевірок ТОВ "Сан-Кор Трейд" та проведений аналіз податкової звітності, взяті до уваги відповідачем.

Вказана інформація також взята до уваги та врахована при прийнятті судом апеляційної інстанції судового рішення у справі.

У ході нового розгляду справи судом додатково з'ясовано, що позивачем сформовано витрати та податковий кредит на підставі взаємовідносин із ТОВ "Сан-Кор Трейд", яке не могло фактично поставляти товар в обсягах та від контрагентів, визначених у податковій звітності та первинних документах, що є порушенням податкового законодавства.

Зокрема, враховуючи предмет поставок, призначення його для споживання, а також беручи до уваги характер та обсяги поставок, необхідним є підтвердження походження, якості товару та порядку його транспортування і зберігання.

Відповідно до пп. 11.1 п. 11, п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна,

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

З урахуванням вище викладених норм, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) належить до первинної транспортної документації, застосування якої для усіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим .

При цьому, позивачем не надано ТТН, що дає підстави для висновку про відсутність фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару. Крім того, неможливим є встановлення факту надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товар. Посилання представників позивача на наявність договору комісії не є підставою для ненадання ТТН та інших транспортних документів, що підтвердили б наявність, порядок транспортування і зберігання закупленого товару, оскільки договір комісії укладено з метою експорту уже нібито закуплено товару.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про карантин рослин", особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із ст. 27 цього Закону

Наказом Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 року № 414 затверджено Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, відповідно до п. 5.1 яких, перевезення підкарантинних матеріалів у межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин", горіх та насіння гарбузове включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕЛ - 0801,0802.1404.

Слід зазначити, що позивачем укладено договори про закупівлю горіху та насіння гарбузового.

Отже, перевезення такого товару у межах території України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органом державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови їх перевезення і використання, тару та їх упаковку.

На виконання укладених договорів на здійснення поставки зернових культур між позивачем та його контрагентом мав бути наявний карантинний сертифікат. Поряд з цим, як з'ясовано судом у ході нового розгляду справи, такий сертифікат (сертифікати) у позивача відсутній.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити факт реальності та законності зберігання товару на складах, оскільки під час зберігання товару не укладались договори зберігання, у тому числі складського зберігання.

Позивачем не надано документу щодо засвідчення якісних характеристик товару, хоча договорами поставки такі умови передбачені: п. 1.4 договору від 28 січня 2011 року № 597, п. 1.4 договору від 15 липня 2011 року № 688.

Під час нового судового розгляду справи представниками позивача не заперечувався факт обов'язкової наявності документів щодо якості товару та його сертифікації, оскільки вказані документи у подальшому оформлено комісіонером для позивача з метою експорту товарів. Позивач не навів аргументів щодо правомірності ненадання таких документів щодо взаємовідносин із TOB "Сан-Кор Трейд".

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому на факт ненадання представниками позивача у ході нового судового розгляду справи суду будь-яких доказів, які б підтвердили обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими могли бути спростовані доводи відповідача, щодо яких судом касаційної інстанції висловлено правову позицію, а також факт доведення представниками відповідача суду правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування таких рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову дочірнього підприємства "Маркет-Плазо".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 27 жовтня 2014 року